Постанова

Іменем України

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 201/16849/16-ц

провадження № 61-8125св20

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , відділ реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Панченко Олена Валентинівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 січня 2020 року у складі судді Федоріщева С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: відділ реєстрації майнових прав управління в сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Панченко О. В., про скасування права власності на квартиру по АДРЕСА_1 , зареєстрованого на ім`я відповідачів, внесення відповідних записів до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та їх обтяжень та про реєстрацію права власності, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач ОСОБА_2 протиправно оформив на себе право власності на спірну квартиру, яку продав ОСОБА_3 , яка відчужила цю квартиру ОСОБА_4 .

Відповідач ОСОБА_4 25 листопада 2019 року подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, мотивоване тим, що між сторонами майновий спір вже вирішено, позивач фактично заявляє вимоги про скасування державної реєстрації, а тому спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 січня 2020 року провадження у цивільній справі закрито з підстав передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 фактично оскаржує рішення нотаріуса про реєстрацію права власності на квартиру на ім`я ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , позовні вимоги ґрунтуються на протиправності дій третьої особи з посиланням на порушення норм Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У справі відсутній спір про право, дослідженню підлягають винятково владні, управлінські рішення та дії щодо державної реєстрації права власності, вчинені нотаріусом як суб`єктом владних повноважень.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 січня 2020 року - без змін.

Апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 зводяться до зобов`язання державного реєстратора вчинити ряд дій, при цьому не зазначено будь-яких вимог майнового характеру. Цей спір не належить до категорії справ, визначених частиною другою статті 19 ЦПК України, та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Апеляційний суд послався на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 619/2019/17.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

12 травня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій всупереч нормам процесуального права дійшли передчасного висновку про закриття провадження у справі. Позивач не заявляв вимог про скасування рішення державного реєстратора або нотаріуса, вони залучені як треті особи у справі. Спір має приватно-правовий характер щодо права на спірну квартиру.

Надходження та короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

30 червня 2020 року адвокат Гурський В. С. в інтересах відповідача ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відзив мотивований тим, що висновки судів попередніх інстанцій відповідають висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 619/2019/17. Між сторонами вирішено спір щодо майна, позивач не заявляв вимог про право, позовні вимоги про скасування державної реєстрації обґрунтовані відмовами державних реєстраторів, у зв'язку з чим їх належить розглядати за правилами адмністративного судочинства.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Підставами для відкриття касаційного провадження стали доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема положень статей 19 20 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

У своєму позові ОСОБА_1 просив: скасувати право власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_2 , зареєстроване на підставі заочного рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 02 липня 2007 року у цивільній справі № 2-2746/07; внести відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєструвати право власності ОСОБА_1 на вказану квартиру, якою він володіє на підставі свідоцтва про право власності на житло від 27 вересня 1993 року № 206 (а.с. 4 - 45 т.1).

30 травня 2018 року ОСОБА_1 подав до суду уточнений позов, в якому просив суд визнати недійсними і такими, що підлягають скасуванню, записи про державну реєстрацію права власності та визнати таким, що підлягає реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень право власності ОСОБА_1 на квартиру на підставі свідоцтва про право власності від 27 вересня 1993 року № 206 (а.с.47 - 77 т.2).

Суди виходили з того, що позивач не зазначав будь-яких вимог майнового характеру, і посилань на наявність майнового спору щодо майна, стосовно якого було вчинено реєстраційні дії оскаржуваним рішенням, у позові не міститься. У матеріалах справи є рішення судів, якими вже було вирішено майнові вимоги позивача та які набрали законної сили.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 757/1660/17 Велика Палата Верховного Суду відступила від власного висновку, викладеного у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 619/2019/17, щодо публічно-правового характеру спору з державним реєстратором, на який посилався апеляційний суд, обґрунтовуючи свої висновки.

Велика Палата Верховного Суду визначила, що розгляд одного спору про право на нерухоме майно або про його обтяження чи вирішення цього спору за правилами цивільного або господарського судочинства не є підставою вважати публічно-правовим і розглядати за правилами адміністративного судочинства інший спір - про скасування рішення чи запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно або його обтяження, прийнятого державним реєстратором чи внесеного ним до відповідного державного реєстру на користь одного з учасників цивільної або господарської справи під час її розгляду чи після її вирішення. Ці спори залежно від суб`єктного складу теж мають розглядатися за правилами цивільного або господарського судочинства.

Спори про визнання незаконними та скасування рішень реєстратора, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно розглядаються за правилами цивільного судочинства, якщо такі спори стосуються захисту цивільного права, зокрема випливають з договірних відносин.

У справі, що розглядається, підставою позовних вимог ОСОБА_1 зазначав порушення відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 його права власності на спірну квартиру. У зв'язку з цим, виниклий між сторонами спір має всі ознаки приватноправового, який підлягає вирішенню в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, не звернув уваги на ці обставини, не врахував характер правовідносин, з яких виник спір, і дійшов помилкових висновків про те, що спір у цій справі не має ознак приватноправового та підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини четвертої статті 406 ЦПК України у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, їх належить скасувати з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись статтями 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 20 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2020 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук