ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року
м. Київ
справа № 201/16916/17
провадження № 61-17357 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - ОСОБА_2 ,
представник відповідача та третьої особи - адвокат Шульженко Денис Юрійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, ухвалених у складі колегії суддів: Немировської О. В., Мазурик О. Ф., Желепи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
У листопаді 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Порше
Мобіліті» (далі - ТОВ «Порше Мобіліті») звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення
на предмет іпотеки.
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська
від 26 вересня 2018 року позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Порше Мобіліті» за кредитним договором від 01 червня 2012 року № 50002064
у розмірі 1 495 283,17 грн, яка складається із: заборгованості за щомісячними платежами з повернення кредиту за період із грудня 2014 року по лютий 2015 року на загальну суму 54 282,15 грн; тіла кредиту, яка підлягає поверненню, в розмірі 822 468,05 грн; процентів за користування кредитом за період із 01 березня
2015 року по 02 листопада 2017 року у розмірі 221 202,78 грн; компенсації витрат на страхування предмета застави в розмірі 109 020,42 грн; штрафу в розмірі
166 588,63 грн; пені у розмірі 15 049,73 грн; 3 % річних у розмірі 69 275,84 грн; інфляційних втрат у розмірі 37 395,57 грн, звернуто стягнення на предмет
застави - транспортний засіб «Porsche», модель «Cayenne», кузов
№ НОМЕР_1 , об`єм двигуна 3 598 куб. см, рік випуску - 2012 року, відповідно до умов договору застави транспортного засобу від 06 червня
2012 року № 50002064, шляхом його реалізації на торгах відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження». Стягнуто з ОСОБА_1
на користь ТОВ «Порше Мобіліті» судові витрати в розмірі 22 429,25 грн. У решті позову відмовлено.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 04 грудня 2018 року задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, вищевказане заочне судове рішення скасовано, справу призначено до розгляду
в загальному порядку.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська суду від 08 серпня
2019 року за заявою ОСОБА_1 справу передано за підсудністю
до Васильківського міськрайонного суду Київської області.
05 листопада 2019 року протокольною ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області прийнято заяву ТОВ «Порше Мобіліті» про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог.
З урахуванням указаної заяви, ТОВ «Порше Мобіліті» в обґрунтування позовних вимог зазначало, що між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір від 01 червня 2012 року № 50002064, за яким воно зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 468 066,37 грн, еквівалент на дату укладення договору - 57 857,40 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою з цільовим призначенням для придбання автомобіля «Posche Cayenne». ОСОБА_1 зобов`язався прийняти, належним чином використовувати
і повернути кредит у повному обсязі, а також сплатити проценти та інші платежі відповідно до умов договору.
З травня 2013 року ОСОБА_1 почав систематично порушувати взяті
на себе зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів із повернення кредиту
та процентів у встановлені строки. У подальшому він взагалі припинив сплачувати щомісячні платежі.
Станом на дату складання вказаної заяви розмір заборгованості за несплаченими простроченими щомісячними платежами та за процентами складав 60 296,65 грн, залишок неповернутої суми кредиту - 794 330,42 грн.
Позивач поніс також витрати у зв`язку зі зверненням до спеціалізованих організацій для вжиття заходів щодо досудового стягнення заборгованості
у розмірі 110 191,80 грн.
Крім того, з травня 2015 року по травень 2017 року ОСОБА_1
не виконував зобов`язання, визначені у пункті 5.5 договору щодо сплати страхових платежів на користь страхової компанії за договором страхування. Станом
на 31 жовтня 2019 року на виконання пункту 5.6 договору ним було сплачено страхові платежі, які мають бути компенсовані ОСОБА_1 у розмірі
109 020,29 грн. Крім того, з останнього на його користь підлягає стягненню штраф у загальному розмірі 163 823,22 грн, 3 % річних у розмірі 118 717,96 грн
та інфляційні втрати у розмірі 637 678,95 грн (частина друга статті 625 ЦК України).
З урахуванням уточнення позовних вимог, ТОВ «Порше Мобіліті» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором
від 01 червня 2012 року у загальному розмірі 1 994 059,29 грн та судові витрати
у розмірі 118 755,89 грн.
Протокольною ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області
від 07 вересня 2021 року залучено до участі у справі як третю особу
ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2023 року у складі судді Марчука О. Л. позов ТОВ «Порше Мобіліті» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» грошові кошти
у розмірі 1 994 059,29 грн та 118 755,89 грн у відшкодування судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за кредитним договором унаслідок чого виникла заборгованість,
яка підлягає стягненню з нього на користь позивача. Відповідач не повернув кредитні кошти, не сплатив відповідні проценти за користування кредитними коштами, а звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб,
не здійснено, тобто заборгованість не погашена.
Судом першої інстанції визначено, що загальний розмір заборгованості зі сплати кредиту та процентів складає 854 627,07 грн. Крім того, відповідач порушив свої зобов`язання у частині сплати страхових платежів, які мають бути компенсовані позивачу і розмір яких складає 90 850,32 грн, а з урахуванням податку на додану вартість - 109 020,29 грн. Загальний розмір штрафів, які відповідач повинен сплатити позивачу відповідно до положень договору, складає 163 823,22 грн (93 613,27 грн + 70 209,95 грн). Загальна сума 3 % річних, яка підлягає стягненню
з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Порше Мобіліті» складає 118 717,96 грн,
а загальна сума інфляційних втрат - 637 678,95 грн (частина друга статті 625
ЦК України).
Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором від 01 червня 2012 року № 50002064, що складається з основної суми заборгованості, збитків, витрат на страхування предмету застави, штрафу,
3 % річних та інфляційних втрат, станом на 30 жовтня 2019 року становить
1 994 059,29 грн.
Районний суд указав, що відповідачем не спростовано факт порушення ним кредитних зобов`язань та наявності у нього кредитної заборгованості.
Розподіл судових витрат здійснено на підставі пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України.
Короткий зміст cудових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09 лютого 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті» відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилкові висновки по суті спору, оскільки не надав належну правову оцінку доводам відповідача, обмежившись лише вказівкою про відхилення його доводів із тих підстав, що вони не спростовують факту порушення відповідачем кредитних зобов`язань та наявності у нього заборгованості.Здійснюючи розподіл судових витрат, районний суд не визначився з природою вказаних витрат
та безпідставно стягнув у повному обсязі зазначену суму.
Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, виходив із того, що внаслідок безпідставного включення позивачем у розрахунок заборгованості витрат у розмірі 18 555,00 грн усі наступні погашення відповідачем тіла кредиту та процентів мали ознаки порушення строку сплати та стали приводом для нарахування пені та штрафів. При цьому позивачем сума тіла кредиту визначена в іноземній валюті з її еквівалентом у національній валюті України.
Крім того, позивач не вказує про те, за яким курсом був розрахований розмір щомісячного платежу.
При розгляді справи в суді першої інстанції за клопотанням представника відповідача та третьої особи ухвалою районного суду від 25 січня 2022 року було призначено експертизу документів фінансово-кредитних операцій, на вирішення якої поставлено питання про те, чи відповідає наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості умовам укладеного між сторонами кредитного договору. Разом із цим, постановою апеляційного суду від 22 червня 2022 року вказану ухвалу скасовано, справу було направлено для продовження розгляду. Проте, позивач додаткових обґрунтувань щодо нарахування суми заборгованості
не надав.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року
у справі № 755/14101/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 липня 2017 року, було задоволено позов ОСОБА_1
та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений
28 квітня 2015 року за заявою ТОВ «Порше Мобіліті» приватним нотаріусом ОСОБА_4 про звернення стягнення на транспортний засіб - автомобіль марки «Posche», модель «Cayenne», кузов № НОМЕР_1 , рік випуску - 2012. Вказані судові рішення було залишено без змін постановою Верховного Суду
від 26 вересня 2019 року (провадження № 61-29842св18).
Апеляційний суд відхилив доводи відповідача про те, що суд першої інстанції проігнорував заяву про застосування позовної давності щодо вимог про сплату щомісячних платежів, оскільки позивач звернувся до суду з позовом у листопаді 2017 року, заявивши позовні вимоги про стягнення частини щомісячних платежів
з грудня 2014 року.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.
Ухвалено додаткове судове рішення, яким стягнуто з ТОВ «Порше Мобіліті»
на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 44 866,33 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим,
що ОСОБА_1 сплатив за подання апеляційної скарги судовий збір
у розмірі 44 866,33 грн і в силу положень частини першої статті 141 ЦПК України вказані витрати підлягають стягненню з позивача на його користь.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх надходження до Верховного Суду
У грудні 2023 року ТОВ «Порше Мобіліті» звернулося до Верховного Суду
із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, в якій просило оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2023 року вказану касаційну скаргу залишено без руху, надано строк на усунення недоліків касаційної скарги.
У наданий судом строк заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Крім того, у грудні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ТОВ «Порше Мобіліті» на додаткову постанову апеляційного суду, в якій заявник просить додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник у змісті касаційних скарг зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази,
що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення
для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389
ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження
у справі за вищевказаними касаційними скаргами. Витребувано із районного суду дану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року справу призначено до розгляду
в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційні скарги
Касаційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» на постанову суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилкові висновки по суті вирішення спору, неправильно застосував норми матеріального права,
не врахував відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції не надав належну правову оцінку поданим товариством доказам, зокрема тим, які підтверджують розмір заборгованості відповідача. Апеляційний суд фактично не вирішив спір по суті. Судом не визначена сума залишку тіла кредиту, хоча встановлено, що кредитні кошти відповідач отримав. Відповідна інформація зазначена у зведеній обліковій виписці з рахунку клієнта, яка є належним і допустимим доказом у справі. Апеляційний суд не надав оцінку вказаному доказу, як і графіку погашення кредитної заборгованості, вимозі кредитора про погашення заборгованості. Вказане свідчить про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення на припущеннях.
Між сторонами у справі було укладено кредитний договір, в якому погоджено його істотні умови. Вказана обставина встановлена апеляційним судом, як і те,
що відповідач отримав кредитні кошти. При цьому ОСОБА_3 намагався
у судовому порядку визнати недійсним кредитний договір, укладений між ними
01 червня 2012 року (справа № 755/17047/19), проте у задоволенні відповідного позову було відмовлено.
У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх кредитних зобов`язань виникла заборгованість, яку кредитор просив повернути, направивши позичальнику відповідні вимоги, зокрема у лютому 2015 року.
Посилаючись на положення кредитного договору, вважає, що має право
на стягнення на свою користь з відповідача компенсації витрат на страхування предмета застави та штрафу. Разом із цим, апеляційний суд вийшов за межі апеляційної скарги, так як досліджував питання правомірності нарахування пені
за період із травня 2013 року по листопад 2014 року. Тому й висновки суду про те,
що дані про нараховані суми щомісячного платежу, розміру штрафу і пені
без визначення курсу долара на день їх нарахування позбавляють можливості визначити розмір заборгованості, є помилковими. У матеріалах справи наявна довідка публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про визначення курсу долара до гривні (а. с. 19, т. 3). Крім того, ТОВ «Порше Мобіліті» має право
на стягнення з відповідача інфляційних втрат (частина друга статті 625
ЦК України).
У касаційній скарзі ТОВ «Порше Мобіліті» також указує, що користується правничою допомогою адвоката, загальний розмір відповідних витрат, понесених товариством за розгляд справи у суді касаційної інстанції, складає 20 000,00 грн.
Касаційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» на додаткову постанову суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права при ухваленні постанови, а додаткова постанова є похідною від основного судового рішення, його невід`ємною частиною.
Вирішуючи спір апеляційний суд не надав належну оцінку фактичним обставинам справи, поданим сторонам доказам, а тому відсутні підстави для вирішення питання щодо розподілу судових витрат у частині судового збору.
Касаційна скарга на додаткову постанову суду апеляційної інстанції містить доводи щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції, які є аналогічними доводам, викладеним у вищевказаній касаційній скарзі ТОВ «Порше Мобіліті»
на постанову суду апеляційної інстанції.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційні скарги
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу
від представника відповідача та третьої особи - адвоката Шульженка Д. Ю.,
в якому вказується, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Суд апеляційної інстанції правильно встановив фактичні обставин справи й вірно вирішив спір по суті. Позивач не надав належних та допустимих доказів
на підтвердження своїх позовних вимог, пропустив позовну давність
за періодичними платежами.
Фактичні обставини справи
01 червня 2012 року між ТОВ «Порше Мобіліті» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 50002064, за яким останній отримав кредит у розмірі
468 066,37 грн, еквівалент на дату укладання договору - 57 857,40 доларів США, строком на 60 місяців, зі зміною процентною ставкою, з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки «Porsche», модель «Cayenne», номер кузова
НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 3 598 куб. см, рік випуску - 2012
(а. с. 17, т. 1).
Відповідно до пункту 1.3.1 загальних умов кредитування (далі - умови кредитування) (а. с. 18-21, т. 1), що становлять невід`ємну частину кредитного договору, ОСОБА_1 зобов`язався здійснювати щомісячні платежі відповідно до графіку погашення. Розмір платежів, що підлягають сплаті, визначено відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів
у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного в договорі.
Повернення кредиту та процентів за їх використання здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені графіком погашення кредиту
(а. с. 22-24, т. 1).
Зобов`язання позичальника за цим договором забезпечено договором застави транспортного засобу, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ «Порше Мобіліті» 06 червня 2012 року (а. с. 25-30, т. 1), за яким товариству передано
у заставу транспортний засіб марки «Porsche», модель «Cayenne», номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна - 3 598 куб. см, рік випуску - 2012 .
Суд першої інстанції встановив, що з квітня 2013 року ОСОБА_1 почав виконувати свої зобов`язання за договором щодо сплати щомісячних платежів
із порушенням строків виконання таких зобов`язань, що підтверджується зведеною обліковою випискою від 02 листопада 2017 року (а. с. 34-38, т. 1).
ТОВ «Порше Мобіліті» направила 19 лютого 2015 року ОСОБА_1 вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за вказаним кредитним договором із вимогою повернути суму кредиту та сплатити заборгованість (а. с. 39, т. 1), за якою протягом 30 (тридцяти) календарних днів
з дати її одержання позичальник зобов`язаний повернути суму кредиту та сплатити заборгованість.
Зазначена вимога не була отримана ОСОБА_1 і повернулася з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з пунктом 3.3 умов кредитування, якщо з будь-яких причин повідомлення
не буде отримано, перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення.
У матеріалах справи наявна зведена облікова виписка з рахунку клієнта ОСОБА_1 додана до позову та до заяви про збільшення позовних вимог (а. с. 34-38, т. 1, 39-43, т. 3).
Суд першої інстанції встановив, що загальна сума заборгованості позичальника перед кредитором станом на 30 жовтня 2019 року складає 1 994 059,29 грн (основна сума заборгованості, збитки, витрати на страхування предмету застави, штраф, 3 % річних, інфляційні втрати).
28 квітня 2015 року приватним нотаріусом Хижняком А. М. було вчинено виконавчий напис № 559 щодо звернення стягнення на предмет застави з метою задоволення вимог ТОВ «Порше Мобіліті».
05 червня 2015 року державним виконавцем Жовтневого відділу Державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № 47728846 щодо примусового звернення стягнення
на предмет застави на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса.
Суд апеляційної інстанції встановив, що визначені у зведеній обліковій виписці
дані про нараховані суми щомісячного платежу, розміру штрафу і пені
зроблено без визначення курсу до долара США на день їх нарахування.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 березня 2017 року
у справі № 755/14101/16-ц, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 04 липня 2017 року, було задоволено позов ОСОБА_1
та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений
28 квітня 2015 року за заявою ТОВ «Порше Мобіліті» приватним нотаріусом Хижняком А. М. про звернення стягнення на транспортний засіб - автомобіль марки «Posche», модель «Cayenne», кузов № НОМЕР_1 , рік випуску - 2012.
Вказані судові рішення було залишено без змін постановою Верховного Суду
від 26 вересня 2019 року (провадження № 61-29842св18).
ОСОБА_1 заявляв клопотання про застосування позовної давності
до спірних правовідносин, зокрема у відзиві на позовну заяву (а. с. 54-64, т. 3). Відповідні доводи містилися і в поданій ним апеляційній скарзі (а. с. 128-133, т. 5).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» на постанову суду апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню.
Касаційна скарга ТОВ «Порше Мобіліті» на додаткову постанову суду апеляційної інстанції підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414
цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ТОВ «Порше Мобіліті»,
з урахуванням заяви про зміну предмету позову і збільшення розміру позовних вимог, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.
За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків.
Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів,
а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється
від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше
не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами
(з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики,
що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18); від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18). Вказана правова позиція є незмінною.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції задовольнив позов товариства,
виходячи з того, що відповідач порушив умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яку останній не погасив. Надавши оцінку поданим позивачем доказам, судом першої інстанції визначено загальний розмір заборгованості, яку слід стягнути на користь товариства з ОСОБА_1 (основна сума заборгованості, збитки, витрати на страхування предмету застави, штраф, 3 % річних та інфляційні втрати).
При цьому районний суд указав, що відповідачем не спростовано факт порушення ним кредитних зобов`язань та наявності у нього кредитної заборгованості.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Порше Мобіліті», виходив із неможливості визначення судом на підставі наданих позивачем доказів розміру заборгованості за кредитним договором.
Верховний суд не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.
Судами попередніх інстанцій, у тому числі апеляційним судом, установлено,
що між сторонами у справі було укладено кредитний договір 01 червня 2012 року № 50002064, за яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 468 066,37 грн, еквівалент- 57 857,40 доларів США, строком на 60 місяців, для придбання транспортного засобу.
У вказаному договорі сторони погодили всі його істотні умови й судами надано оцінку положенням договору.
Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, установив, що позивачем доведено,
що відповідач отримав кредитні кошти та використав їх за призначенням.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того,
що з урахуванням наданих позивачем доказів, у тому числі, на підтвердження розміру заборгованості, початкового терміну прострочення сплати чергового платежу, не зазначення відповідного курсу долара США до гривні у спірних правовідносинах неможливо визначити розмір кредитної заборгованості.
При цьому апеляційний суд послався загальні умови кредитування, а також
на інформацію, зазначену у графіку погашення кредиту, зведеній обліковій виписці. Разом із цим, апеляційний суд указав і про те, що позивач не надав додаткових роз`яснень щодо підстав нарахування суми заборгованості.
Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції формально вирішив спір, не надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, доводам сторін, не встановив фактичні обставини справи.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що відповідач отримав кредит
і використав його за призначенням, не надав належну правову оцінку доказам, наданим товариством на підтвердження розміру заборгованості, у тому числі тіла кредиту, процентів. Крім того, ТОВ «Порше Мобіліті» направило у лютому 2015 року відповідачу вимогу (повідомлення) щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за вказаним кредитним договором із вимогою повернути суму кредиту та сплатити заборгованість.
Суд апеляційної інстанції посилався на інформацію, зазначену у зведеній обліковій виписці, зокрема вирішуючи питання про чергові платежі, штрафи, пеню. Разом
із цим, апеляційний суд не надав належну оцінку цьому доказу, у тому числі
в сукупності з іншими доказами, не з`ясував, зокрема, чи зазначена в ньому заборгованість по тілу (сумі) кредиту.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» порядок ведення бухгалтерського обліку
та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.
Згідно з частиною третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік
та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку
в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису
їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним
та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду:
від 09 листопада 2018 року у справі № 910/1580/18; від 23 вересня 2019 року
у справі № 910/10254/18.
Крім того, з урахуванням вищевказаного, апеляційний суд залишив поза увагою наданий позивачем графік погашення кредиту, який є додатком до кредитного договору, належним чином не дослідив вищевказану вимогу (повідомлення)
про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості.
Таким чином, апеляційний суд не взяв до уваги та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам щодо розміру заборгованості за кредитним договором, зокрема залишку фактично наданого та не повернутого відповідачем тіла кредиту. Вказане впливає й на правильне вирішення питання щодо всіх інших складових заборгованості, про які вказує товариство, вирішення питання
про наявність/відсутність позовної давності тощо.
Фактично судове рішення апеляційного суду ухвалено на припущеннях,
що заборонено частиною шостою статті 81 ЦПК України.
Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 564/2127/21 (провадження № 61-2980св23), в якій вирішувався спір за позовом ТОВ «Порше Мобіліті» до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, Верховний Суд уважає, що апеляційний суд зробив передчасні висновки по суті спору. Доводи касаційної скарги у цій частині є частково обґрунтованими.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів і забезпечує, як наслідок, постановлення законного
і обґрунтованого рішення.
У пунктах 8, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня
2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз`яснено,
що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК України, і обов`язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини. Разом із тим рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення
в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.
У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати
та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами,
а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи
на його спростування - це процесуальний обов`язок суду, що є обов`язковим елементом справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції).
Створення судом необґрунтованих переваг в поданні та оцінці доказів на етапі розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій може порушувати принцип рівності прав сторін у процесі. Вибіркова оцінка окремих доказів
та залишення поза увагою інших доказів, які мають суттєве значення
для встановлення фактичних обставин справи, можуть мати наслідком порушення обох зазначених принципів.
Cуд апеляційної інстанції не врахував вищенаведеного й не дотримався вимог щодо всебічності, повноти та об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Ураховуючи вищенаведене, колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції
не встановив усіх фактичних обставин справи та у порушення вимог частини п`ятої статті 12 ЦПК України не сприяли всебічному та повному з`ясуванню обставин справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Крім того, товариство оскаржує в касаційному порядку й додаткову постанову суду апеляційної інстанції.
Додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення, яке за результатами касаційного перегляду скасовується, а тому Верховний Суд дійшов висновку про скасування і додаткової постанови апеляційного суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі
№ 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22)).
При цьому Верховний Суд звертає увагу суду апеляційної інстанції на численну судову практику Верховного Суду у даній категорії справ, яка підлягає врахуванню при вирішенні спору в силу вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України (постанови Верховного Суду: від 17 січня 2024 року у справі № 216/2147/17, провадження № 61-3288св23; від 20 грудня 2023 року у справі № 752/4079/16-ц, провадження № 61-7168св23; від 11 жовтня 2023 року у справі № 753/13820/16-ц, провадження № 61-4858св23; від 14 червня 2023 року у справі № 564/2127/21, провадження № 61-2980св23; від 05 квітня 2023 року у справі № 760/25132/18, провадження № 61-6179св22 та інші).
Щодо розподілу судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу на новий апеляційний розгляд, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.
Вказане стосується й вирішення питання про розподіл витрат на правничу допомогу, яке залежить від вирішення спору по суті.
Керуючись статтями 400 401 411 416 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»
на постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року задовольнити частково.
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті»
на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада
2023 року задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 26 вересня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець