Постанова
Іменем України
21 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 201/17793/15-ц
провадження № 61-15210св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
треті особи: ОСОБА_2 , Моторне (транспортне) страхове бюро України,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 травня 2019 року у складі судді Маслюк Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 липня 2019 року у складі колегії суддів: Висоцької Н. В., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача на свою користь суму виплаченого страхового відшкодування з урахуванням сплаченої МТСБУ суми в розмірі 224 152, 06 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що 15 травня 2015 року в м. Дніпропетровськ сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , та автомобіля Honda Civic, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2015 року винним в порушенні Правил дорожнього руху (далі - ПДР) визнаний ОСОБА_1 . На момент ДТП автомобіль Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , було застраховано в ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», а тому ДТП від 15 травня 2015 року була визнана страховим випадком. У зв`язку з наведеним ПрАТ «СК «ВУСО» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 1539685-02-04-01 від 24 грудня 2014 року сплатило страхове відшкодування у загальному розмірі 274 152,06 грн на рахунки ПП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 , які здійснювали ремонт автомобіля Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 .
Посилаючись на статтю 27 Закону України «Про страхування» та враховуючи, що Моторним (транспортним) страховим бюро України (далі - МТСБУ) було сплачено на рахунок страхової компанії 50 000 грн, ПрАТ «СК «ВУСО» просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 16 липня 2019 року, позов ПрАТ «СК «ВУСО» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» 222 848, 36 грн у відшкодування майнової шкоди.
У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», з урахуванням висновку судової автотоварознавчої експертизи від 31 грудня 2018 року, підлягає стягненню 222 848, 36 грн. При цьому судом враховано виплату МТСБУ на користь ПрАТ «СК «ВУСО» страхового відшкодування в межах страхового ліміту, тобто у розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18 травня 2019 року і постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 липня 2019 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що розмір грошового відшкодування, яке просить стягнути страхова компанія, є завищеним та таким, що не відповідає дійсності. За його клопотання судом було призначено проведення експертизи для з'ясування розміру понесених витрат на ремонт автомобіля, проте його було визначено лише по наданій судом документації, без огляду автомобіля, відтак висновки експертизи не можуть вважатися об'єктивними.
Він є учасником бойових дій та особою з інвалідністю II групи, тому не може сплатити навіть ј стягнутої судом суми.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Новозаводського районного суду м. Чернігова.
20 вересня 2019 року справа № 201/17793/15-ц надійшла до Верховного Суду.
ПрАТ «СК «ВУСО» направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IXустановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Частиною другою статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що 15 травня 2015 року в м. Дніпропетровськ на перехресті вулиць Набережна Леніна та 6-ї Стрілецької Дивізії сталася ДТП за участю автомобіля марки Honda, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля Honda, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2015 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
На момент вчинення ДТП автомобіль марки Honda, державний номерний знак НОМЕР_1 , було застраховано в ПрАТ «СК «ВУСО» згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту від 24 грудня 2014 року № 1539685-02-04-01, укладеним між страховою компанією та власником автомобіля ОСОБА_2 .
Разом з тим цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент ДТП застрахована не була.
Згідно з пунктом 4.1.1 вищезазначеного договору добровільного страхування страховим випадком є ДТП.
Відповідно до пункту 5.2 договору підставою для визначення розміру збитків є рахунок СТО.
Встановлено, що ОСОБА_2 , власник застрахованого автомобіля Honda, державний номерний знак НОМЕР_1 , звернувся до до ПрАТ «СК «ВУСО» із заявою про виплату страхового відшкодування.
Відповідно до складених ПП ОСОБА_4 рахунків № 87 від 25 травня 2015 року, № 133 від 27 липня 2015 року та № 146 від 21 вересня 2015 року, з відповідною ремонтною калькуляцією, вартість ремонту пошкодженого автомобіля складає 258 330,18 грн, 438,48 грн та 2 505,60 грн відповідно.
Відповідно до рахунку-фактури №СФ-0000016 від 24 липня 2015 року, складеного ФОП ОСОБА_5 , вартість ремонтних робіт пошкодженого автомобіля становить 12 877, 80 грн.
На підставі страхового акту №1756-02 від 12 червня 2015 року ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування ПП ОСОБА_4 в сумі 258 330,18 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 6736 від 16 червня 2015 року та № 6690 від 15 червня 2015 року.
Також, на підставі доповнення № 1 до страхового акту №1756-02 від 12 червня 2015 року ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування ФОП ОСОБА_5 в сумі 12 877, 80 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 8914 від 29 липня 2015 року, а також здійснило виплату страхового відшкодування ПП ОСОБА_4 в сумі 438,48 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 8915 від 29 липня 2015 року.
Крім того, на підставі доповнення № 2 до страхового акту №1756-02 від 12 червня 2015 року ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату страхового відшкодування ПП ОСОБА_4 в сумі 2 505,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 11779 від 28 вересня 2015 року.
Отже, загальний розмір перерахованих страховою компанією коштів на відновлювальний ремонт застрахованого автомобіля складає 274 152,06 грн.
Згідно звіту ПрАТ «СК «ВУСО» №636001/Д від 23 вересня 2015 року загальний розмір збитку становить 274 152,06 грн.
Суди встановили, що відповідач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_3 .
21 травня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до МТСБУ із повідомленням про ДТП, яка сталася 15 травня 2015 року, в якому він зазначив, що є учасником бойових дій.
Встановлено, що МТСБУ на виконання вимог пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплатило ПрАТ «СК «ВУСО» страхове відшкодування в межах ліміту, тобто у розмірі 50 000 грн.
Згідно висновку експерта № 229 від 31 грудня 2018 року, складеного за наслідком проведеної судової автотоварознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 15 травня 2015 року, станом на дату ДТП становить 272 848,36 грн; вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 15 травня 2015 року, з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу його складників, станом на дату ДТП - 15 травня 2015 року становить 272 848,36 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику легкового автомобіля Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження у ДТП 15 травня 2015 року, у тому числі з урахуванням розміру втрати товарної вартості у сумі 27 538,36 грн, станом на дату ДТП становить 300 386,72 грн.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди власнику застрахованого автомобіля Honda, державний номерний знак НОМЕР_1 , в порядку суброгації.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до висновку експерта № 229 від 31 грудня 2018 року, складеного за наслідком проведеної судової автотоварознавчої експертизи, вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля Honda CR-V, державний номерний знак НОМЕР_1 , необхідного для усунення пошкоджень, отриманих у ДТП 15 травня 2015 року, станом на дату ДТП становить 272 848,36 грн.
Згідно з пунктом 39.1 статті 39 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) МТСБУ є єдиним об`єднанням страховиків, які здійснюють обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко визначає умови, за яких МТСБУ здійснює відшкодування страхових коштів.
Згідно з підпунктом 43.1.2 пункту 43.1 статті 43 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для забезпечення виконання зобов`язань членів МТСБУ перед страхувальниками і потерпілими при ньому, крім інших, створено фонд захисту потерпілих у ДТП (фонд захисту потерпілих), призначений для здійснення розрахунків з потерпілими у випадках, передбачених цим законом.
Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, зокрема, транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Згідно з пунктом 13. 1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим законом.
Встановивши, що вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 272 848,36 грн, МТСБУ виплатило ПрАТ «СК «ВУСО» 50 000 грн страхового відшкодування на підставі статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «ВУСО» 222 848, 06 грн виплаченого страхового відшкодування на підставі статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, їм надана належна оцінка судом апеляційної інстанції, вони не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 травня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 липня 2019 року залишити без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 08 травня 2019 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 16 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: М. Ю. Тітов
С. О. Карпенко
В. А. Стрільчук