ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 201/290/16-ц
провадження № 61-97св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
треті особи: Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 як законний представник неповнолітньої ОСОБА_3 , Відділ опіки та піклування Управління - служби у справах дітей Адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Халаджи О. В., Канурної О. Д., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Ощадбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та просило: звернути стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 03 червня 2008 року - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 854/1 від 03 червня 2008 року в сумі 268 190,56 доларів США;
визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження» за ціною предмета іпотеки, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
виселити з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі зняттям з реєстраційного обліку в Головному управлінні Державної міграційної служби в Дніпропетровській області
На обґрунтування позову зазначало, що 03 червня 2008 року ВАТ «Державний ощадний банк» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 854/1, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в сумі 140 000,00 доларів США під 14,50 % річних з кінцевим терміном повернення коштів 02 червня 2028 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором в цей же день між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_2 . У зв`язку з неналежним виконанням позичальником зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість в загальному розмірі 268 190,56 доларів США.
Враховуючи наведене, АТ «Ощадбанк» просило позов задовольнити.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2021 року позов задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором від 03 червня 2008 року- трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит від 03 червня 2008 року № 854/1 в сумі 183 993, 22 доларів США та 30 218, 53 грн, що складається з: простроченої заборгованості по кредиту - 133 819, 50 доларів США; простроченої заборгованості за відсотками - 39 012, 72 доларів США; пені за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків - 11 161, 00 доларів США; 3 % річних за несвоєчасне погашення основного боргу та відсотків - 30 218, 53 грн.
Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки в порядку статті 41 Закону України «Про іпотеку» шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за ціною предмета іпотеки, визначеною при примусовому виконанні рішення суду на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Виселено з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зі зняттям з реєстраційного обліку в Головному управлінні Державної міграційної служби в Дніпропетровській області.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що банк неодноразово направляв боржнику письмові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, які залишились без виконання.
Зі змісту договору іпотеки вбачається, що ОСОБА_1 стверджувала, що предмет іпотеки не є для неї та членів її сім`ї єдиним можливим місцем проживання та/або сукупний дохід членів сім`ї достатній для придбання або найму іншого житла у разі звернення стягнення на предмет іпотеки.
Таким чином, усі особи, які були зареєстровані у спірному житлі після укладення договору іпотеки, підлягають виселенню.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2021 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, визначення способу реалізації предмета іпотеки залишено без змін.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2021 року в частині виселення з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку в Головному управлінні Державної міграційної служби в Дніпропетровській області та в частині розподілу судових витрат скасовано та ухвалено нове судове рішення в цій частині.
У задоволенні вимог АТ «Ощадбанк» про виселення ОСОБА_1 з житлового приміщення та зняття її з реєстраційного обліку відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 належно не виконує зобов`язання за договором про іпотечний кредит № 854/1 від 03 червня 2008 року, на забезпечення виконання якого укладений договір іпотеки від 03 червня 2008 року, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , тому вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Погоджений в іпотечному договорі позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє банк реалізовувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.
Предмет іпотеки - квартира АДРЕСА_1 придбана за кредитні кошти на підставі договору купівлі-продажу від 03 червня 2008 року, тобто в день укладення договору про іпотечний кредит № 854/1 від 03 червня 2008 року.
Окрім відповідачів у спірній квартирі проживають (з реєстрацією місця проживання) ОСОБА_4 та малолітня ОСОБА_3 .
Оскільки позивач не довів наявність підстав для виселення відповідачів з іпотечної квартири, в якій також зареєстрована та проживає малолітня ОСОБА_3 , а виселення матері неповнолітньої дитини з квартири без вирішення питання у встановленому законом порядку із залученням органу опіки і піклування про виселення малолітньої ОСОБА_3 є не лише втручанням у право на житло, а також порушує права ОСОБА_1 і малолітньої ОСОБА_3 на приватне життя, у задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_1 слід відмовити.
Постановою Верховного Суду від 27 липня 2023 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в частині відмови у задоволенні вимог АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення скасовано та в цій частині передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про зняття її з реєстраційного обліку змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Суд касаційної інстанції виходив з того, що відмовляючи в задоволенні вимоги про виселення ОСОБА_1 , апеляційний суд не врахував, що за загальним правилом, визначеним статтею 40 Закону України «Про іпотеку», підставою для виселення всіх мешканців з житлової нерухомості є звернення стягнення на предмет іпотеки.
Винятком зі встановленої законом гарантії надання іншого житлового приміщення при вирішенні судом спору про виселення з іпотечного майна, передбаченої у частині другій статті 109 ЖК України, є придбання відповідного жилого приміщення за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою. Визначальним у цьому випадку є те, за які кошти придбано іпотечне майно - за рахунок чи не за рахунок кредитних коштів.
Якщо спірна нерухомість передана в іпотеку ще до реєстрації у ній дитини, її права на житло у разі звернення стягнення на предмет іпотеки не порушуються. Разом з тим, дитина набула права користування цим житлом як член сім`ї власника відповідно до статті 405 ЦК України, статті 18 Закону України «Про охорону дитинства».
За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог про виселення ОСОБА_1 з житлового приміщення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2021 року в частині виселення з житлового приміщення скасовано.
У задоволенні позовних вимог АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що для вирішення питання про наявність підстав для виселення з житлового приміщення , яка є предметом іпотеки, необхідно встановити, чи спірне житло придбане відповідачем повністю за кредитні кошти, чи також частково й за особисті кошти.
03 червня 2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 140 000,00 доларів США на придбання спірної квартири, що згідно офіційного курсу долара США до української гривні, встановленого НБУ, становило 679 000,00 грн. Разом з тим, квартира АДРЕСА_1 була придбана за 806 754,00 грн, тобто вказана квартира була придбана частково за власні кошти.
Враховуючи наведене, виселення з житла, яке є предметом іпотеки і придбано частково за особисті кошти, можливе лише з наданням іншого постійного житла відповідно до вимог статті 109 ЖК України, і таке постійне житло повинно вказуватись у рішенні суду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2023 року АТ «Ощадбанк» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року в частині вирішення вимог про виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з житлового приміщення та зняття їх з реєстраційного обліку та залишити в цій частині в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2021 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначало про застосування судом апеляційної інстанції норм прав без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року в справі № 361/4481/19 (провадження № 14- 109цс22), від 27 вересня 2023 року в справі № 754/5676/22 (провадження № 61-10461св23) та від 04 жовтня 2023 року в справі № 125/1144/21 (провадження № 61-5912св23) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вселення у житлове приміщення повинно відбуватися відповідно до вимог договору іпотеки та Закону. Реєстрація місця проживання з порушенням вимог закону та договору іпотеки у житлове приміщення, яке є предметом іпотеки, не може використовуватися учасниками цивільного обороту з метою уникнення звернення стягнення на предмет іпотеки та подальшого його продажу для погашення боргу.
Постановою Верховного Суду від 27 липня 2023 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року було скасовано лише в частині вирішення вимог про виселення ОСОБА_1 та розподілу судових витрат. Під час нового апеляційного розгляду апеляційний суд повторно переглянув та скасував своє рішення в частині вирішення вимог про виселення ОСОБА_5 без жодних на те підстав.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
29 лютого 2024 року справа № 201/290/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
ОСОБА_1 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 03 червня 2008 року АТ «Ощадбанк» уклало з ОСОБА_1 договір про іпотечний кредит № 854/1, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 140 000,00 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_2 зі сплатою 14,5 % річних за користування кредитом та кінцевим терміном повернення до 02 червня 2028 року.
Згідно копії видаткового касового ордеру № 1 від 03 червня 2008 року ОСОБА_1 отримала грошові кошти у розмірі 140 000,00 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 679 280,00 грн.
03 червня 2008 року укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 , відповідно до якого ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , та ОСОБА_8 продали, а ОСОБА_1 придбала вказане нерухоме майно. Відповідно до пункту 3 цього договору продаж квартири вчинено за 806 754,00 грн.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором в цей же день сторони уклали іпотечний договір, відповідно до якого в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_2 вартістю 806 754,00 грн, яка належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 03 червня 2008 року.
Також 03 червня 2008 року банк уклав з ОСОБА_2 договір поруки, за умовами якого кредитор має право вимагати від поручителя виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про іпотечний кредит належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.
29 травня 2014 року банк направив на адресу відповідачів вимогу №19/19- 310/310 про дострокове повернення суми кредиту, сплату процентів та інших платежів за договором про іпотечний кредит № 854/1 від 03 червня 2008 року, яка отримана адресатами 31 травня 2014 року, що підтверджується копіями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.
03 вересня 2014 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2014 року у справі № 201/11593/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ощадбанк» в рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит № 854/1 від 03 червня 2008 року 188 033, 73 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 2 600 481,20 грн,
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року скасовано в частині стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ощадбанк» неустойки в розмірі 0,05% за порушення пункту 5.4 договору № 854/1 у розмірі 917,90 грн; штрафу в розмірі 5% за невиконання пункту 5.3 договору № 854/1 у розмірі 40 337,70 грн; штрафу в розмірі 10 % за невиконання зобов`язання за пунктом 3.3 договору поруки № 854/1б у розмірі 63 360,26 грн і ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року змінено в частині: визначення суми стягнення солідарно заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ощадбанк», зменшено її з 188 033,73 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2 600 481,20 грн, до 187 448,33 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2 458 495,00 грн; визначення суми простроченої заборгованості по відсоткам, зменшено її з 39 758,96 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 521 350,89 грн, до 39 273,86 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 514 989,87 грн; визначення суми пені за порушення строків платежів за відсотками, зменшено її з 8 936,95 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 117 188,35 грн, до 8 876,65 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 116 397,64 грн. В решті рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2014 року залишено без змін.
Стягнута у справі № 201/11593/14-ц заборгованість за кредитним договором погашена не була.
Згідно довідки від 09 липня 2021 року № 103.20-12/1-947, наданої позивачем, заборгованість за кредитним договором № 854/1 від 03 червня 2008 року складає: прострочена заборгованість по кредиту - 133 819,50 доларів США; прострочена заборгованість за відсотками - 39 012,72 доларів США; пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків - 11 161,00 доларів США; 3% річних за несвоєчасне погашення основного боргу та відсотків - 30 218,53 грн.
11 листопада 2015 року ПАТ «Ощадбанк» направило ОСОБА_1 письмову вимогу № 19/19-683/5668 від 09 листопада 2015 року про усунення порушень зобов`язань за договором про іпотечний кредит №854/1 від 03 червня 2008 року, письмове повідомлення № 19/19-684/5669 від 09 листопада 2015 року про продаж предмета іпотеки, а також письмову вимогу № 19/19- 685/5670 від 09 листопада 2015 року про добровільне виселення та зняття з реєстраційного обліку.
11 листопада 2015 року ПАТ «Ощадбанк» направило на адресу ОСОБА_2 письмову вимогу № 19/19-685/5670 від 09 листопада 2015 року про добровільне виселення зі спірної квартири та зняття з реєстраційного обліку.
Вищезазначені вимоги від 09 листопада 2015 року повернулись без вручення адресатам ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .
Відповідно до довідки № 8645 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні, виданої Відділом обліку проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради 12 серпня 2021 року, у квартирі АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Згідно листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 15 грудня 2022 року №6/5-6642 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані чотири особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Встановлено, що малолітня ОСОБА_3 є донькою відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11 грудня 2022 року та від 18 грудня 2022 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 іншого житлового нерухомого майна у власності не мають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого житла, а органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Маккенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 року, пункт 50, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року).
Виселення з іпотечного майна проводиться у порядку, встановленому законом (частина перша статті 40 Закону України «Про іпотеку»).
При вирішенні питання щодо надання мешканцям житлового приміщення, з якого вони підлягають виселенню, важливо встановити факт придбання житла за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи.
Відповідно до статті 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.
Громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.
Частина друга статті 109 ЖК України установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК України.
Враховуючи норми статті 109 ЖК України та статті 379 ЦК України, у поєднанні із главою 26 ЦК України, виселення без надання іншого житлового приміщення відбувається у тому разі, якщо саме це житлове приміщення було придбане за кредитні кошти.
В разі встановлення, що в іпотеку передано нерухоме майно, придбане не лише за кредитні кошти, а й за особисті кошти іпотекодавця, то неможливо виселити відповідачів без надання іншого житлового приміщення.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 310/2950/18.
У справі, яка переглядається, встановлено, що спірна квартира вартістю 806 754,00 грн була придбана частково за особисті кошти відповідача і частково - за отримані кредитні кошти (679 280,00 грн).
Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції, враховуючи вищевказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, установивши, що спірна квартира, яка є предметом іпотеки, частково придбана за кредитні кошти та частково - за власні кошти позичальника ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її виселення з цього житла без надання іншого жилого приміщення.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції порушив статтю 367 ЦПК України (межі апеляційного перегляду), не звернувши уваги на те, що постановою Верховного Суду від 27 липня 2023 року постанова Дніпровського апеляційного суду від 31 січня 2023 року була скасована лише в частині відмови у задоволенні вимог АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про виселення з житлового приміщення та справа в цій частині була передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Незважаючи на це, а також ту обставину, що ОСОБА_2 рішення судів у цій справі не оскаржував, апеляційний суд переглянув рішення суду першої інстанції також в частині вимог банку про виселення ОСОБА_2 та відмовив у задоволенні вимог, пред`явлених до нього, що також є порушенням принципу диспозитивності цивільного судочинства (стаття 13 ЦПК України).
Зазначені порушення є підставою для скасування Верховним Судом судових постанови апеляційного суду в частині вирішення вимог до ОСОБА_2 .
В іншій частині постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду частково ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_2 скасувати, а в іншій частині - залишити без змін.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року в частині вирішення вимог Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_2 про виселення з житлового приміщення скасувати.
В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська СуддіА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов