№ 201/335/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

22 грудня 2021 року

м. Київ

справа № 201/335/19

провадження № 61-14604св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В.,Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2020 року у складі судді Федоріщева С. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна.

Позовна заява обґрунтована тим, що, починаючи з 2004 року до 24 жовтня 2012 року вони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

За цей період часу у них народилось двоє дочок: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та за спільні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_1 , однак 31 травня 2010 року квартира була зареєстрована на ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ).

24 жовтня 2012 року між ними було зареєстровано шлюб у Жовтневому відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, який рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 листопада 2018 року розірвано (справа № 201/8642/18). 20 грудня 2018 року рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами набрало законної сили.

За час перебування у шлюбі, ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя, на підставі договорів купівлі-продажу, придбала наступне нерухоме майно:

- 03 серпня 2016 року - земельну ділянку, кадастровий № 1221484000:01:072:0042, площею 0,0407 га, цільове призначення: для колективного садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992540012214) (далі - земельна ділянка);

- 03 серпня 2016 року - садовий будинок, опис: садовий будинок А загальною площею 63,10 кв. м, вбиральня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, альтанка Е, навіс Ж, навіс З, колонка К, зливна яма З.я, огорожа № 1-4, замощення І, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992524212214) (далі - садовий будинок). Вартість садового будинку з врахуванням земельної ділянки становить 269 563 грн;

- 04 серпня 2014 року - квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 423117112101) (далі - квартира). Вартість квартири становить 350 131 грн.

Незважаючи на те, що відповідач є титульним власником земельної ділянки, садового будинку та квартири, вказані об`єкти нерухомого майна набуті ними, колишнім подружжям, за час шлюбу і, згідно з положеннями статей 60 61 68 СК України, частини третьої статті 368 ЦК України, належать їм на праві спільної сумісної власності.

Однак, як перебуваючи у шлюбі, відповідач не бажала розділити майно за взаємною згодою у порядку, передбаченому частиною другою статті 69 СК України, так і вже не перебуваючи у шлюбі, ОСОБА_2 також не бажає поділити майно за домовленістю у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 372 ЦК України.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати земельну ділянку, кадастровий № 1221484000:01:072:0042, площею 0,0407 га, цільове призначення: для колективного садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992540012214), садовий будинок, загальної площі (кв. м): 63,1, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992524212214), квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 423117112101) об`єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя сторін та у порядку поділу спільного майна подружжя визнати за ним право власності на 1/2 частку вказаного майна.

Крім того, просив: встановити факт проживання однією сім`єю його та ОСОБА_6 без шлюбу у період часу з 2004 року і до 24 жовтня 2012 року; визнати квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 23205398) об`єктом права спільної сумісної власності сторін та визнати ним право власності на 1/2 частку цієї квартири.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у період часу з 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Визнано об`єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- земельну ділянку з кадастровим номером 1221484000:01:072:0042, площею 0,0407 га, цільове призначення: для колективного садівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992540012214);

- садовий будинок, загальною площею 63,1 кв. м (садовий будинок А, загальною площею 63,10 кв. м, вбиральня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, альтанка Е, навіс Ж, навіс З, колонка К, зливна яма З.я, огорожа № 1-4, замощення І, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992524212214);

- квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 423117112101);

- квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 23205398).

У порядку поділу спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 1221484000:01:072:0042, площею 0,0407 га, цільове призначення для колективного садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992540012214);

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину садового будинку загальною площею 63,1 кв. м (садовий будинок А, загальною площею 63,10 кв. м, вбиральня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, альтанка Е, навіс Ж, навіс З, колонка К, зливна яма З.я, огорожа № 1-4, замощення І, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992524212214);

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 423117112101);

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 23205398).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 13 листопада 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено.

Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2019 року скасовано та призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано об`єктами права спільної сумісної власності колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 423117112101);

- квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 23205398).

У порядку поділу спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 :

- визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 23205398).

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу у рівних частках, оскільки, відповідачем обставин, необхідних для спростування такої презумпції, не було доведено.

Також судом встановлено, що починаючи з 2004 року і до 24 жовтня 2012 року позивач і відповідач проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2020 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим, що суд першої інстанції не повідомив її належно про розгляд справи, а суд апеляційної інстанції не звернув уваги на такі доводи її апеляційної скарги, чим порушили її право на захист.

Розглянувши справу за її відсутності районний суд порушив положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також вимоги статей 128-130 223 ЦПК України, а суд апеляційної інстанції вказані порушення не усунув.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними та не впливають на правильність вирішення судами спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24 жовтня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Жовтневому відділі державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області.

19 листопада 2018 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська шлюб між ними розірвано (справа № 201/8642/18).

20 грудня 2018 року рішення суду про розірвання шлюбу між сторонами набрало законної сили.

За час шлюбу ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя, на підставі договорів купівлі-продажу, придбала наступне нерухоме майно:

- 03 серпня 2016 року - садовий будинок, загальної площі (кв. м): 63,1, опис: садовий будинок А загальною площею 63,1 кв. м, вбиральня Б, сарай В, сарай Г, сарай Д, альтанка Е, навіс Ж, навіс З, колонка К, зливна яма З.я, огорожа № 1-4, замощення І, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 992524212214). Вартість садового будинку з урахуванням земельної ділянки становить 269 563 грн;

- 04 серпня 2014 року - квартиру АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 423117112101). Вартість квартири становить 350 131 грн.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

10 листопада 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2021 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_2 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 537/78/19 (провадження № 61-17347св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Також ОСОБА_2 зазначає про порушення судами норм процесуального права, оскільки районним судом справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України); вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України) та необґрунтовано відхилили клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи(пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України), що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно із частинами першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

Верховним Судом встановлено, що судом першої інстанції не було належно повідомлено ОСОБА_2 про розгляд справи, оскільки відсутні докази отримання нею повістки про розгляд справи 14 вересня 2020 року.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також порушенням вимог статей 128-130 223 ЦПК України.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Крім того, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини від 15 травня 2008 року у справі «Надточій проти України» (заява № 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Однак, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції на зазначені вимоги законодавства уваги не звернув, розглянув позов ОСОБА_1 без повідомлення ОСОБА_2 про дату, час та місце її розгляду, розгляд справи не відклав, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в якій, зокрема, вона вказувала про неповідомлення її про розгляд справи районним судом (том 3, а. с. 137-138), на вказане порушення норм процесуального права суду першої інстанції уваги не звернув, залишивши його рішення без змін, хоча згідно із зазначеною нормою процесуального права повноваженням апеляційного суду в такому разі є виключно скасування судового рішення та ухвалення нового. При цьому доводи ОСОБА_2 залишилися апеляційним судом без належного мотивування.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Оскільки ОСОБА_2 обґрунтовує свою касаційну скаргу, зокрема, тим, що суд першої інстанції не повідомив її про розгляд справи та ця обставина підтверджується матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції на вказану обставину уваги не звернув, то оскаржувані судові рішення підлягають обов`язковому скасування з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк