Постанова
Іменем України
30 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 201/4455/13-ц
провадження № 61-16483св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (стягувач) - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,
заінтересовані особи (боржники): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Антонюка О. А. від 29 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., від 21 липня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У жовтні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулося до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих документів у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Вимоги заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» мотивовано тим, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2013 року у справі № 201/4455/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором від 04 вересня 2007 року № МL-300/464/2007 станом на 28 вересня 2012 року в розмірі 70 990,05 дол. США.
На виконання вказаного рішення 28 жовтня 2013 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська видав виконавчі листи № 201/4455/13-ц.
11 липня 2016 року виконавчі листи про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 було надіслано на примусове виконання до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ в Дніпропетровській області.
14 липня 2016 року Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області (далі - Жовтневий ВДВС Дніпропетровського МУЮ в Дніпропетровській області) було відкрито виконавчі провадження № 51634857 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» боргу у розмірі 70 990,05 дол. США та № 51634771 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судового збору у розмірі 1 720,00 грн.
10 червня 2020 року та 27 серпня 2020 року до Соборного (Жовтневого) відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Соборний (Жовтневий) ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області) стягувач надіслав поштою запит про хід виконавчих проваджень та місце перебування виконавчих документів.
Станом на жовтень 2020 року жодної відповіді та документів від ВДВС стягувач не отримував.
Відповідно до інформації, отриманої з Автоматизованої системи виконавчого провадження у виконавчих провадженнях № 51634857 та № 51634771 28 грудня 2017 року державним виконавцем винесено постанови про повернення виконавчих документів стягувачу. Однак, незважаючи на наявність постанов про повернення виконавчих документів стягувачу, оригінали виконавчих листів від ВДВС на адресу стягувача не надходили.
Отже, на переконання заявника, виконавчі листи від 28 жовтня 2013 року № 201/4455/13-ц, видані Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська про стягнення боргу та судового збору, були втрачені Соборним (Жовтневим) ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області.
Ураховуючи викладене, ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на положення пункту 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, просило суд видати ТОВ «ОТП Факторинг Україна» дублікати виконавчих листів № 201/4455/2013-ц, виданих 28 жовтня 2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором у розмірі 70 990,05 дол. США, що складається з кредиту в розмірі 60 057,91 дол. США, несплачених відсотків в розмірі 10 932,14 дол. США, а також витрат зі сплати судового збору в сумі 1 720,00 грн.
Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, у задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих документів відмовлено.
Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що видані судом виконавчі документи стосовно боржника перебували на виконанні у відповідній державній виконавчій службі та постановами державного виконавця виконавчі документи повернуто стягувачу відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Заявник усупереч вимогам статей 12 81 ЦПК України не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду будь-яких доказів на підтвердження факту втрати виконавчих документів, неодержання оригіналів виконавчих документів стягувачем після їх повернення державною виконавчою службою. Зокрема, не надано виписку із журналу вхідної кореспонденції ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за відповідний період.
Представник заявника, якого було належним чином повідомлено, до суду апеляційної інстанції жодного разу не з`явився, просив розгляд справи здійснювати без його присутності, доказів на підтвердження факту неодержання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виконавчих листів не надав, клопотань про витребування таких доказів судом (стаття 84 ЦПК України) не заявив.
З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій вважали, що підстави для встановлення факту неодержання стягувачем оригіналів виконавчих листів після їх повернення державною виконавчою службою на підставі постанов державного виконавця від 28 грудня 2017 року відсутні, а отже, і відсутні підстави для висновку про втрату виконавчих документів та необхідність видачі їх дублікатів відповідно до пункту 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Видача дублікатів виконавчих документів, у разі невстановлення факту втрати їх оригіналів, є недопустимою, оскільки може призвести до безпідставного подвійного стягнення заборгованості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
08 жовтня 2021 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити у справі нове рішення про видачу дублікатів виконавчих документів.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що незважаючи на наявність постанов державного виконавця від 28 грудня 2017 року про повернення виконавчих документів стягувачу, оригінали виконавчих листів № 201/4455/13-ц на адресу стягувача не надходили.
Одночасно із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів заявник подав до суду клопотання про витребування доказів відповідно до статті 84 ЦПК України, яке суди попередніх інстанцій проігнорували та не розглянули, що вказує про порушення судами положень указаної статті, а також статті 258 ЦПК України.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від інших учасників справи до суду не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме наведення поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення і надання доказів на їх підтвердження та уточнення вимог касаційної скарги щодо судового рішення яке оскаржується, з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 409 ЦПК України, надіслання, підписаної заявником уточненої касаційної скарги з доданими до неї матеріалами відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, а також роз`яснено про наслідки невиконання ухвали.
Вимоги ухвали суду касаційної інстанції заявником виконано.
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року поновлено ТОВ «ОТП Факторинг Україна» строк на касаційне оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 201/4455/13-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року у справі № 201/4455/2013-ц позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 05 лютого 2007 року № CL-300/0054/2007 у розмірі 18 980,23 дол. США, з яких заборгованість за кредитом - 16 007,87 дол. США та заборгованість за відсотками - 2 972,36 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 04 вересня 2007 року № МL-300/464/2007 у розмірі 70 990,05 дол. США, з яких заборгованість за кредитом - 60 057,91 дол. США та заборгованість за відсотками - 10 932,14 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати в розмірі 3 441,00 грн. У задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (а. с. 95-99).
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2013 року у справі № 201/4455/13-ц апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 04 вересня 2007 року № ML-300/464/2007 та розподілу судових витрат. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором від 04 вересня 2007 року № ML-300/464/2007 станом на 28 вересня 2012 року у розмірі 70 990,05 дол. США, з яких заборгованість за кредитом - 60 057,91 дол. США, заборгованість за відсотками - 10 932,14 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судові витрати у розмірі по 1 720,50 грн із кожного. В іншій частині рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2013 року залишено без змін (а. с. 145, 146-150).
Вказане рішення апеляційного суду не оскаржувалось та набрало законної сили.
31 січня 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду першої інстанції із заявою про видачу виконавчих листів (а. с. 154-156).
Відповідно до розписки від 24 квітня 2014 року (на обкладинці матеріалів справи) представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Євіч В. В. отримав п`ять виконавчих листів № 201/4455/13-ц від 28 жовтня 2013 року.
Згідно з листом Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - Соборний ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро)) від 21 липня 2021 року № 14492/45-30 на примусовому виконанні у відділі перебували виконавчі провадження, боржником в яких є ОСОБА_1 , з примусового виконання виконавчого листа № 201/4455/13-ц, виданого 28 жовтня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг» заборгованості у розмірі 70 990,05 дол. США (ВП № 51634857) та з примусового виконання виконавчого листа № 201/4455/13-ц, виданого 28 жовтня 2013 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг» витрат у розмірі 1 720,50 грн (ВП № 51634771); виконавчі провадження у стані «завершено» відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», чинного на момент винесення постанови:
- ВП №51634857 - постанова державного виконавця від 28 грудня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент винесення постанови);
- ВП № 51634771 - постанова державного виконавця від 28 грудня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувану відповідно до пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (чинного на момент винесення постанови).
У вказаному листі Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зазначено, що надання для ознайомлення матеріалів виконавчих проваджень не є можливим, оскільки виконавчі провадження, які перебували на виконанні в період з 2016 року, знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає порушення судами норм процесуального права, яке суттєво вплинуло на права заявника, визначені законом.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно зі статтею 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Пунктом 17.4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Таким чином, видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Стягувач має повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист втрачено, подавши відповідні докази.
На обґрунтування доводів щодо втрати оригіналу виконавчих документів ТОВ «ОТП Факторинг Україна» вказувало на те, що не має у своєму розпорядженні виконавчих листів № 201/4455/2013-ц, виданих 28 жовтня 2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська, матеріали справи не містять доказів отримання виконавчих листів стягувачем після прийняття державним виконавцем постанов від 28 грудня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відмовляючи у задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих документів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявник (стягувач) не надав будь-яких доказів на підтвердження факту втрати виконавчих документів та не довів неодержання оригіналів виконавчих документів після їх повернення державною виконавчою службою.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони не узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду щодо застосування положень підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Матеріали справи не містять доказів вручення стягувачу або повернення без вручення адресату поштового відправлення з виконавчими листами.
За правилами частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.
З огляду на викладене належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом із направленням його оригіналу є виключно квитанція про відправлення та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Подібні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 2515/739/2012, від 12 березня 2018 року у справі № 583/1828/17-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 201/15305/14-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 2-1693/10, від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12.
Матеріали справи зазначених відомостей (квитанції про відправлення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення) не містять.
Посилання судів попередніх інстанцій на те, що заявник не надав доказів неодержання оригіналів виконавчих документів стягувачем після їх повернення державною виконавчою службою (виписку із журналу вхідної кореспонденції ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за відповідний період) є безпідставними, оскільки факт отримання чи неотримання такої кореспонденції підлягає встановленню за умови належного виконання державним виконавцем обов`язку з надсилання рекомендованим поштовим відправленням постанови про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження».
Стягувач вживав заходів щодо отримання інформації від Соборного (Жовтневого) ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області шляхом направлення запитів 10 червня 2020 року та 27 серпня 2020 року про хід виконавчих проваджень та місця перебування виконавчих документів.
Оскільки указаний відділ ДВС не надав відповіді на ці запити, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» одночасно із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів подало до суду першої інстанції клопотання про витребування доказів відповідно до статті 84 ЦПК України (а. с. 167).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року було витребувано у Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) матеріали виконавчих проваджень №51634857 та №51634771 з примусового виконання виконавчих листів № 201/4455/13-ц, виданих Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 28 жовтня 2013 року, а також витяг із журналу вихідної кореспонденції щодо повернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» указаних виконавчих листів у зв`язку з винесенням постанов 28 грудня 2017 року.
Згідно з листом Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 21 липня 2021 року № 14492/45-30, наданого на виконання указаної ухвали апеляційного суду, повідомлено, що на примусовому виконанні у відділі перебували виконавчі провадження з примусового виконання виконавчих листів № 201/4455/13-ц, виданих 28 жовтня 2013 року (ВП № 51634857 та ВП № 51634771); виконавчі провадження у стані «завершено»; 28 грудня 2017 року державним виконавцем прийнято постанови про повернення виконавчих документів стягувачу відповідно до пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Натомість, незважаючи на встановлення обставин існування постанов державного виконавця від 28 грудня 2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу, інформації щодо надсилання стягувачу копій постанов разом із направленням їх оригіналів лист Соборного ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 21 липня 2021 року № 14492/45-30 не містить.
Також Соборний ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не надав до суду витягу із журналу вихідної кореспонденції щодо повернення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» указаних виконавчих листів у зв`язку з винесенням постанов 28 грудня 2017 року. Причини відсутності можливості надати до суду зазначений доказ Соборний ВДВС у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не зазначив.
Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) дійшов висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачу дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Такі ж висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладені Верховним Судом у постановах від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 334/6276/13-ц (провадження № 61-16355св20), від 12 листопада 2021 року у справі № 2-2362/2010 (провадження № 61-13496св21).
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов передчасного та помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви у зв`язку із недоведеністю заявником втрати виконавчого листа.
Перевіряючи в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду, апеляційний суд не звернув уваги на викладене, допущені судом першої інстанції помилки не виправив.
Отже, ухвалені у справі судові рішення першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції, під час розгляду якої суду належить урахувати викладене та ухвалити судове рішення відповідно до установлених обставин і вимог закону.
Також судам необхідно врахувати таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/1 (провадження № 14-308цс19) дійшла висновку про те, що виходячи з положень частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, частини першої статті 433 ЦПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
Необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання (або поновлення цього строку судом).
При цьому за дотримання вказаних умов сама по собі видача дубліката виконавчого документа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових обов`язків, окрім тих, які передбачені рішенням суду, оскільки дублікат має відтворювати втрачений оригінал виконавчого документа. Натомість відсутність виконавчого документа унеможливлює примусове виконання рішення суду.
Таким чином, встановивши, що оригінал виконавчого документа втрачено, суд має перевірити, чи подана заява про видачу його дубліката в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанова Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 234/11932/13-ц (провадження № 61-8136св21)).
Згідно зі статтею 12 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Частиною четвертою статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року
№1404-VIII «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі, зокрема, пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Згідно з частиною п`ятою розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Тобто трирічний строк пред`явлення до виконання виконавчого документа поширюється на виконавчі документи, які видані як до, так і після набрання чинності Законом України від 05 жовтня 2016 року «Про виконавче провадження».
Отже, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання переривається пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання строк пред`явлення його до виконання встановлюється з дня повернення та становить три роки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц зроблено правовий висновок про те, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново наступного дня після його повернення, і час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження», яким визначено можливість пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання протягом трьох років, набрав чинності 05 жовтня 2016 року, тобто до ухвалення вказаних постанов від 28 грудня 2017 про повернення виконавчих документів стягувачу.
Із заявою про видачу дублікатів виконавчих документів стягувач ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду 09 жовтня 2020 року, що підтверджується відбитком штемпеля поштового відділення на конверті (а. с. 170).
Отже, після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, на час звернення із заявою до суду трирічний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не пропущено.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Враховуючи, що рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 жовтня 2013 року у справі № 201/4455/13-ц не виконане; оригінали виконавчих листів, виданих Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 28 жовтня 2013 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 втрачено, а заявник звернувся до суду із заявою про видачу дублікатів виконавчих листів до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій допустили помилкове застосування норм матеріального права та порушили норми процесуального права, дійшли неправильних висновків про відсутність підстав для задоволення вимог заяви ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про видачу дублікатів виконавчих листів.
У пункті 1 частини третьої статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За викладених обставин оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду належить урахувати наведені у цій постанові висновки суду касаційної інстанції, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити частково.
Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 липня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. А. Воробйова
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк