ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 201/501/15

провадження № 61-22292 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Журавель В. І., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - товариство з обмеженою відповідальністю «Центр міста», приватне підприємство «Візит-Дніпро», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю «Дельмар Арена»,

треті особи - приватне підприємство «Созидатель 2000», відділ реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко Ольга Володимирівна, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чигирин Андрій Валерійович, ОСОБА_4 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2016 року в складі судді Наумової О. С., та на ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року у складі колегії суддів Максюти Ж. І., Куценко Т. Р., Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

В січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Центр міста», ПП «Візит-Дніпро», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Дельмар Арена», визначивши третіми особами ПП «Созидатель 2000», відділ реєстрації майнових прав управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, приватних нотаріусів Дніпропетровського міського нотаріального округу Лещенко О.В. та ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , і з урахуванням уточнених вимог просив:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 18 серпня 2010 року, укладений між ПП «Візит-Дніпро» та ТОВ «Дельмар Арена», нерухомого майна - частини комерційно-торгівельного комплексу літ. А-8, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10 серпня 2012 року, укладений між ТОВ «Дельмар Арена» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , цього ж нерухомого майна;

- визнати за ОСОБА_1 майнове право на нерухоме майно (об`єкт інвестування) приміщення ІХ-7 площею 48,2 м2, розташоване у надбудові за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначив, що 09 березня 2006 року ТОВ «Центр міста» та ПП «Созидатель 2000» уклали договір №09/3 дольової участі у будівництві будівлі комерційного призначення, за умовами якого ПП «Созидатель 2000» прийняло ТОВ «Центр міста» у дольову участь у будівництві будівлі комерційного призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з метою створення спільної дольової власності у вигляді готового об`єкта та його подальшого використання учасниками цього договору. ТОВ «Центр міста» виступало замовником-забудовником, генеральним проектувальником та генеральним підрядником будівництва.

На підставі даного договору ТОВ «Центр міста» та ОСОБА_1 20 січня 2008 року уклали договір про інвестування будівництва № 10, за умовами якого інвестор ОСОБА_1 зобов`язався прийняти участь в інвестуванні нежитлового будівництва адміністративного комерційного комплексу вказаного будинку, а забудовник ТОВ «Центр міста» - організувати його будівництво та передати інвестору у власність нежитлове приміщення загальною площею 46 м2 (об`єкт інвестування), яке розташоване на технічному поверсі цього будинку.

Згідно з пунктом 1.2 договору № 10 про інвестування будівництва вказані площі на момент укладення договору визначаються за будівельним кресленням у відповідності з планувальним рішенням та підлягають уточненню за результатами контрольних замірів у момент підписання акту приймання-передачі з відповідним коригуванням сумарної вартості площі та суми договору на підставі договірної вартості одиниці площі.

ОСОБА_1 умови договору про інвестування виконав повністю, вважає, що за його кошти збудоване приміщення надбудови ІХ-7 площею 48,2 м2, а ТОВ «Центр міста» не виконало умови договору та не передало йому об`єкт інвестування.

Невиконання ТОВ «Центр міста» своїх обов`язків щодо передання приміщення інвестору ОСОБА_1 сталося у зв`язку із тим, що рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року у справі за позовом ПП «Візит-Дніпро» до ПП «Созидатель 2000» визнано право власності на низку приміщень у комерційно-торгівельному комплексі за ПП «Візит-Дніпро», у тому числі і на приміщення надбудови літ. А-1-1 - А-3-1 (номери приміщень IX-1 - ІХ-12) загальною площею 191,9 м2, до складу яких входило і приміщення надбудови ІХ-7 площею 48,2 м2, що є об`єктом інвестування ОСОБА_1 .

Це рішення скасовано постановою Вищого господарського суду від 18 серпня 2010 року та справу передано на новий розгляд. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04 січня 2011 року відмовлено ПП «Візит-Дніпро» у позові. Вказане рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 червня 2011 року.

ПП «Візит-Дніпро» 18 серпня 2010 року в день скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року продало вже зареєстровані за ним приміщення ТОВ «Дельмар Арена», а останнє 16 жовтня 2012 року продало їх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які передали їх в іпотеку ОСОБА_4

Новозбудований комерційно-торгівельний комплекс не було завершено будівництвом та не введено в експлуатацію станом на час укладання договорів купівлі-продажу між ПП «Візит-Дніпро» та ТОВ «Дельмар Арена», між ТОВ «Дельмар Арена» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Цю обставину встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року у справі № 904/2492/13 за позовом ТОВ «Центр міста» до ПП «Візит Дніпро», ТОВ «Дельмар-Арена» та інших про визнання права власності на об`єкти будівництва.

Позивач вважає, що укладання та виконання договорів купівлі-продажу нерухомого майна між ПП «Візит-Дніпро» та ТОВ «Дельмар Арена», між останнім та Абаєвими здійснено до завершення будівництва та введення в експлуатацію нерухомості, що є порушенням частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», абзацу другого частини другої статті 331 ЦК України та може бути підставою для визнання цих договорів недійсними відповідно до частини першої статті 203, статті 215 ЦК України.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив із того, що у позивача не має обґрунтованих підстав вважати, що спірне приміщення є саме тими площами, за які він на підставі договору інвестування сплатив ТОВ «Центр-місто», так як його приміщення не має відповідних ознак та відповідної площі.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого статтями 215 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 цього Кодексу, які дають право витребувати майно від добросовісного набувача.

Позивачем не надано у якості доказів свого майнового права на об`єкт належним чином оформлені вказані додатки (надана частина в неналежних копіях). Позивачем не надано суду в обґрунтування своїх прав на звернення до суду невід`ємну частину договору - додаток № 2 "Планування об`єкту інвестування", в якому визначаються площі по будівельним кресленням, визначається загальна характеристика об`єкту інвестування, його розміщення на технічному поверсі (як він вважає - на 8-му поверсі) тобто позивачем не доведено допустимими доказами, що сторони досягли всіх істотних умов договору та такий договір інвестування є укладеним з моменту досягнення всіх істотних умов в договорі сторонами та сторонами визначено об`єкт інвестування на технічному поверху.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 27 березня 2015 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що ТОВ «Центр міста» не було і не є власником спірного майна, що в свою чергу не дає законних підстав для задоволення вимог позивача до ТОВ «Центр міста» про визнання за позивачем майнових прав та його приватної власності.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимог про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, а всі інші позовні вимоги є похідними від нього, то судом обґрунтовано відмовлено і у задоволенні інших вимог.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 березня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 березня 2015 рокута ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 липня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції виходив із того, що суди не розглянули позов за предметом і підставами, з яких він поданий: щодо приміщення ІХ-7 площею 48,2 м2, розташованого у надбудові по АДРЕСА_1 як об`єкта інвестування, відчуженого без згоди інвестора.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.

Суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним.

Порушене право позивача ОСОБА_1 не можна відновити шляхом визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними з огляду на те, що реституція є правовим наслідком недійсності правочину і способом захисту цивільних прав, який застосовується до відносин зобов`язального характеру, тому відсутні підстави для визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Встановивши, що ані ПП «Візит-Дніпро», ані ТОВ «Дельмар Арена» не мають права власності на спірний об`єкт інвестування, виходячи з системного аналізу статей 876 331 376 ЦК України, суд зробив висновок, що об`єкт будівництва та інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, а особа, яка його здійснила, не набуває права власності на нього, тому позивач не може звертатися з вимогами про визнання за ним права власності.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2016 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на вказані судові рішення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в даній справі.

На виконання вимог підпункту 4 пункту 1 розділу XIII ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» дана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року справу призначеного до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач вважає, що визнання майнових прав на об`єкт інвестиції є належним способом захисту його прав.

Зазначає, що суд не врахував доводи щодо недійсності договорів купівлі-продажу у зв`язку з не введенням в експлуатацію новозбудованого будинку, вважає що такі договори вчинені із порушенням його прав як інвестора, тому позивач має право звертатися із вимогами про визнання договорів недійсними.

Вказує, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про самочинність будівництва не підтверджуються встановленими обставинами та спростовуються, зокрема, заочним рішенням Бабушкінського районного суду від 28 листопада 2016 року за позовом ПП «Созидатель 2000» до ПП «Візит-Дніпро», ТОВ «Дельмар-Арена», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування державної реєстрації.

Заперечення/відзив на касаційну скаргу

Заперечення/відзив на дану касаційну скаргу від інших учасників справи до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 09 березня 2006 року ПП «Созидатель 2000» та ТОВ «Центр міста» уклали договір №09/3 дольової участі у будівництві будівлі комерційного призначення, за умовами якого ПП «Созидатель 2000» прийняло ТОВ «Центр міста» у дольову участь у будівництві будівлі комерційного призначення, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з метою створення спільної дольової власності у вигляді готового об`єкта та його подальшого використання учасниками цього договору. ТОВ «Центр міста» виступало замовником-забудовником, генеральним проектувальником та генеральним підрядником будівництва.

10 січня 2008 року ТОВ «Центр міста» та ОСОБА_1 уклали договір про інвестування будівництва № 10, за яким ОСОБА_1 є інвестором будівництва адміністративно-комерційного комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , а ТОВ «Центр міста» - забудовник, який зобов`язується організувати будівництво та передати інвестору нежитлові приміщення площею 46 м2, розташовані на технічних поверхах. Загальна сума інвестицій становить 126 250 грн.

ТОВ «Центр Міста» зобов`язалося виконати комплекс робіт з будівництва будівлі з дотриманням вимог проектної документації та діючих ДБН, а в четвертому кварталі 2008 року підписати інвестору «Оглядовий ордер» на об`єкт в узгодженій сторонами базовій комплектації, ввести будівлю в експлуатацію у встановленому законом порядку протягом 90 днів з моменту закінчення загальнобудівельних робіт. Датою введення будинку в експлуатацію є дата прийняття виконкомом Дніпропетровської міської ради рішення про затвердження акту державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію. Забудовник залишив за собою право змінити строк введення в експлуатацію на термін до 90 днів від установленого терміну, в зв`язку з затвердженням акта державної комісії про прийняття будинку в експлуатацію.

Згідно пунктів 3.1.3-3.1.5 договору забудовник зобов`язався підготувати та передати інвестору всі документи, необхідні для отримання в БТІ свідоцтва про право власності, витягу про реєстрацію права власності та технічного паспорта на об`єкт інвестування, за умови, що інвестор проінвестував 100 % вартості об`єкта інвестування, підписав оглядовий ордер та прийняв об`єкт інвестування шляхом підписання акту його приймання-передачі. Оглядовий ордер видається забудовником інвестору до моменту введення будинку в експлуатацію, після завершення загальнобудівельних робіт. Забудовник також зобов`язався повернути інвестору внесені кошти у разі дострокового розірвання договору.

За пунктом 3.4.4 договору інвестор має право отримати від забудовника документи, необхідні для замовлення і отримання в МБТІ свідоцтва про право власності, витяг про реєстрацію права власності та технічний паспорт на об`єкт інвестування, розірвати договір і відмовитися від об`єкту інвестування при порушенні забудовником термінів введення в експлуатацію будинку.

У розділі 9 договору вказано, що забудовник підтверджує і гарантує, що ним отримані всі дозволи та погодження, передбачені законом для будівлі. Забудовник гарантує можливість безперешкодної експлуатації об`єкта інвестування після введення його в експлуатацію протягом строків, встановлених ДБН.

Новобудові розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 14 січня 2009 року № 4-р надано нову адресу: м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 82Д.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року за ПП «Візит-Дніпро» визнано право власності на нежитлові приміщення у будинку по АДРЕСА_1 , у тому числі й на надбудову літ. А-1-1 - А-3-1(номери приміщень IX-1 - IX-12) загальною площею 191,9 м2.

При цьому господарський суд виходив із договору про пайову участь у будівництві об`єкта № 24/01/06 від 24 січня 2006 року, укладеного між ПП «Созидатель 2000» та ПП «Візит-Дніпро», який у зміненій 15 лютого 2006 року редакції передбачав обов`язок ПП «Візит-Дніпро» профінансувати частину будівництва об`єкта та зустрічні обов`язки ПП «Созидатель 2000» надати земельну ділянку для будівництва, виконувати функції замовника-забудовника та забезпечити передачу ПП «Візит-Дніпро» по завершенню будівництва його частку збудованого об`єкта, а саме: 358,5 м2 підвалу будівлі літ. А-8, 401,8 м2 першого поверху будівлі літ. А-8, 404,5 м2 другого поверху будівлі літ. А-8, 402,4 м2 третього поверху будівлі літ. А-8, 592,7 м2 п`ятого поверху будівлі літ. А-8, 593,6 м2 сьомого поверху будівлі літ. А-8, 543,5 м2 восьмого поверху будівлі літ. А-8, 191,9 м2 надбудови літ. А-1-1 - А-3-1 (номери приміщень IX-1 - IX-12). За угодою про відчуження майнових прав за договором про пайову участь у будівництві об`єкта від 24 січня 2006 року № 24/01/06, що підписана 06 травня 2009 року, ПП «Созидатель 2000» відступило свої права за вказаним договором ПП «Візит-Дніпро», на підставі чого господарський суд визнав право власності на наведені приміщення за ПП «Візит-Дніпро».

18 серпня 2010 року ПП «Візит-Дніпро» продало приміщення по вулиці Набережна Перемоги, 82Д у м. Дніпропетровську ТОВ «Дельмар Арена», у тому числі й надбудову літ. А-1-1 - А-3-1(номери приміщень IX-1 - IX-12) загальною площею 191,9 м2.

Постановою Вищого господарського суду від 18 серпня 2010 року скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2009 року, справу передано на новий розгляд.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04 січня 2011 року відмовлено ПП «Візит-Дніпро» у позові про визнання права власності на приміщення по АДРЕСА_1 . Вказане рішення залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 червня 2011 року.

10 лютого 2012 року ТОВ «Дельмар Арена» продало приміщення по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04 вересня 2013 року, відмовлено у позові ТОВ «Центр міста» у тому числі і до ПП «Візит-Дніпро» про визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва комерційно-торгівельний комплекс літ. А-8, надбудови літ. А-1-1 - А-3-1 по АДРЕСА_1 у зв`язку з тим, що вказаний об`єкт не завершено будівництвом та не введено в експлуатацію.

Як встановлено господарськими судами в указаній справі, ТОВ «Центр міста» просив суд визнати за ним право власності на об`єкт незавершеного будівництва - комерційно-торгівельний комплекс та витребувати це майно у відповідачів, як осіб, що безпідставно заволоділи ним.

Господарський суд дійшов висновку, що ТОВ «Центр міста» не надав усіх документів, необхідних для реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, зокрема документу, який підтверджує право власності або право користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва. ТОВ «Центр міста» надав дозволи на виконання будівельних робіт зі строком дії до 31 грудня 2006 року та 31 грудня 2007 року та документи, які підтверджують виконання підрядних будівельних робіт на спірному об`єкті незавершеного будівництва. Станом на час розгляду справи будівництво спірного об`єкта не завершено, в експлуатацію не введено, тому ТОВ «Центр міста» вважається власником лише матеріалів, які були використані в процесі будівництва. Право власності у ТОВ «Центр міста» на спірний об`єкт не виникло.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», від 15 січня 2020 року № 460-ІХ, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на 07 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України, відповідно до якої вони мають ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законними і обґрунтованими.

Відповідно до статей 526 527 530-532 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

При першому розгляді справи у суді першої інстанції представник сторони інвестиційного договору ТОВ «Центр міста», заперечуючи проти позовних вимог позивача, зазначив, що не має відомостей про ОСОБА_1 як інвестора будівництва об`єкта нерухомості по АДРЕСА_1 , оскільки ліквідатору товариства у ході процедури банкрутства не передавалися документи (договори, банківські документи), які б підтверджували факти укладання інвестиційних договорів із ОСОБА_1 та сплати ним коштів за цими договорами.

Суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули спір по суті та не встановили обставини укладення та виконання інвестиційного договору № 10, не встановили наявність чи відсутність майнового права у позивача на приміщення IX-7 площею 48,2 м2, розташоване у надбудові за адресою: АДРЕСА_1 , тому дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання майнових прав.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що порушене право ОСОБА_1 не можна відновити шляхом визнання спірних договорів купівлі-продажу недійсними, також є передчасним та необґрунтованим.

Верховний Суд у своїй постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 752/2151/17-ц (провадження № 61-42956св18) дійшов висновку, що безпідставне відчуження чужої власності порушує право власності законного власника. Згідно з частинами першою, четвертою статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Таке безпідставне відчуження порушує вказані конституційні права та гарантії законного власника, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу майнових прав.

Колегія суддів погоджується з доводами касаційної скарги про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог з мотивів самочинності будівництва об`єкта інвестицій. Судами не встановлено будь-яких обставин, які дозволили б зробити такий висновок, тому він є необґрунтованим.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій не надали жодної оцінки доводам позивача про виконання ним інвестиційного договору, запереченням ТОВ «Центр міста» щодо наявності у позивача майнового права на нерухоме майно (об`єкт інвестування), не встановили обставин щодо укладення та виконання інвестиційного договору та не надали оцінки доказам, наданим сторонами на обґрунтування своїх вимог. Касаційний суд відповідно до вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За таких обставин рішення судів обох інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

В. І. Журавель

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук