Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

місто Київ

справа № 202/11339/14-ц

провадження № 61-1071св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - прокурор Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 ,

треті особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, постановлену колегією суддів у складі Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М., та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2022 року, постановлену колегією суддів у складі Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Прокурор Індустріального району м. Дніпропетровська, правонаступником якого у спірних правовідносинах є прокурор Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради у листопаді 2014 року звернувся до відповідачів з позовом, у подальшому уточненим, просив суд визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 від 15 жовтня 1993 року, видане Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради на підставі розпорядження за № 1-637 на ім`я ОСОБА_1 ; визнати недійсним договір купівлі-продажу цієї квартири від 14 жовтня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Кононенко С. А., зареєстрований в реєстрі за № 744; витребувати спірну квартиру на користь територіальної громади міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради; визнати за територіальною громадою право власності на неї.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 24 травня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська позов прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області задовольнив частково. Витребував з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради квартиру АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог суд відмовив.

Ухвалою від 13 вересня 2021 року Дніпровський апеляційний суд відкрив провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою представником Прозоровою Яною Володимирівною , та призначив справу до розгляду.

Від керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області 20 жовтня 2021 року надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Ухвалою від 20 жовтня 2021 року Дніпровський апеляційний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою його представником Прозоровою Я. В. , на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2021 року.

Закриваючи апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою його представником Прозоровою Я. В. , апеляційний суд зробив висновок, що апеляційна скарга підписана адвокатом Прозоровою Я. В., повноваження якої у Дніпровському апеляційному суді не підтверджені.

Апеляційний суд врахував, що згідно з положеннями частини першої статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до відомостей з Єдиного реєстру адвокатів України адвокат Прозорова Я. В. здійснювала свою адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на здійснення адвокатської діяльності від 10 червня 2008 року № 1862, виданого Дніпропетровською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, але зупинила свою адвокатську діяльність.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 як правонаступник ОСОБА_2 11 листопада 2021 року звернулася з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою від 16 листопада 2021 року Дніпровський апеляційний суд залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_3 з наданням строку для усунення недоліків, для подання клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням поважних підстав його пропуску, оригіналу квитанції про сплату судового збору, виправленої апеляційної скарги та її копій у кількості, потрібній для вручення учасникам справи, з наданням терміну для усунення недоліків скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали.

Ухвалою від 24 грудня 2021 року Дніпровський апеляційний суд продовжив ОСОБА_3 строк для виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року, для надання клопотання про поновлення строку.

Ухвалою від 19 січня 2022 року Дніпровський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 24 травня 2021 року.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції зазначив, що на виконання ухвали цього суду надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, яке не може бути враховане, оскільки воно підписане не ОСОБА_3 , а її представником Прозоровою Я. В. , яка не має права підпису згаданого клопотання, оскільки вона зупинила свою адвокатську діяльність. У зв`язку з наведеним апеляційний суд вважав, що у встановлені строки заявник не подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням поважності причин його пропуску, тому у відкритті апеляційного провадження варто відмовити.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційних скарг

ОСОБА_3 із використанням послуг кур`єрської служби звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, справу направити для розгляду до Дніпровського апеляційного суду.

Через підсистему «Електронний суд» 23 лютого 2022 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2022 року, справу направити для продовження розгляду до Дніпровського апеляційного суду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційні скарги

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення апеляційний суд ухвалив з порушенням норм процесуального права, визначила як підстави касаційного оскарження ухвал апеляційного суду те, що суд апеляційної інстанції порушив правила частини другої статті 60, пункту 1 частини першої статті 62 ЦПК України.

На обґрунтування таких доводів касаційних скарг ОСОБА_3 зазначила, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на підтвердження повноважень представника до суду апеляційної інстанції надано довіреність, а тому помилковими є висновки суду, що апеляційну скаргу подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури у травні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 , у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року - без змін.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалами від 31 березня та 19 травня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційні провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_3 , а ухвалою від 18 жовтня 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховний Суд застосовує правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Оцінка аргументів, викладених у касаційних скаргах

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається у письмовій формі. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися (частини перша, третя, пункт 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Водночас згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Закон України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» набрав чинності 30 вересня 2016 року, а провадження у цій справі розпочато на підставі ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2014 року про відкриття провадження, тобто до набрання чинності зазначеним Законом України.

Підставою відкриття провадження у справі є позовна заява. Відкриття судом провадження у справі породжує певні юридичні наслідки, які можна поділити на процесуальні та матеріально-правові. Зокрема, важливими процесуальними наслідками відкриття провадження у справі є те, що заінтересовані особи стають учасниками цих процесуальних правовідносин, отримують процесуальні права та обов`язки.

Як зазначалося, представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

За таких обставин, враховуючи, що провадження у цій справі було відкрито 17 листопада 2014 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», тому представництво у цій справі може здійснюватися не виключно адвокатом, а й іншим представником із наданням доказів до суду щодо уповноваження такої особи на представництво інтересів учасника справи відповідно до вимог процесуального законодавства.

Відповідно до статті 8 Конституції України Основний Закон має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй. Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Положення підпункту 11 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України не вимагають необхідності їх додаткової законодавчої регламентації, а тому підлягають безпосередньому застосуванню судами під час визначення, чи має представник повноваження на здійснення представництва інтересів учасника справи.

Верховний Суд виходить із того, що у матеріалах справи є докази, які підтверджують повноваження представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - Прозорової Я. В. , а тому, враховуючи положення підпункту 11 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України, вважає, що вона мала повноваження на вчинення таких процесуальних дій, як подання апеляційної скарги від імені учасника справи, подання клопотань на виконання вимог апеляційного суду тощо.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені зокрема довіреністю фізичної або юридичної особи.

Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері (частини перша та друга статті 64 ЦПК України).

За таких обставин Верховний Суд погоджується з доводами касаційних скарг про те, що представництво інтересів заявника у справі, яка переглядається, мала право здійснювати особа, яка не є адвокатом або діяльність якої як адвоката призупинена, що є підставою для скасування оскаржуваних ухвал суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд відхиляє доводи касаційних скарг про те, що зазначена справа є малозначною, а тому представництво інтересів мав здійснювати представник, який не є адвокатом, адже у позові викладені як немайнові, так і майнові вимоги, що доводить те, що ця справа не є малозначною лише в силу притаманних їй властивостей відповідно до вимог закону, а лише могла бути визнана такою судом окремим процесуальним рішенням. Оскільки таких ухвал суди першої та апеляційної інстанцій не постановляли, тому не можна стверджувати, що ця справа a priori є малозначною.

Водночас такі доводи касаційної скарги не мають правового значення для вирішення процесуального питання про здійснення представництва інтересів учасників справи, яка переглядається, оскільки, як встановив Верховний Суд, оскаржувані ухвали апеляційного суду постановлені з неправильним застосуванням положень Конституції України щодо представництва у суді.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи, що висновки апеляційного суду ґрунтуються на припущеннях, належно не обґрунтовані, Верховний Суд вважає ухвали Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року та від 19 січня 2022 рокутакими, що ухвалені з порушенням норм процесуального права та підлягають скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції не врахував, що з апеляційною скаргою та клопотанням звернувся повноважний представник, на підтвердження чого до суду було надано довіреність.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко