Постанова

Іменем України

15 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 202/20331/13-ц

провадження № 61-9810св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

боржники: ОСОБА_1 , публічне акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Макарова М. О., Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., від 03 червня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», Банк), звернулося до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 та публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк») про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Мороз В. П., від 06 серпня 2013 року позовні вимоги

АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ZPC0AE00000638 від 11 грудня 2006 року в сумі 334 372, 32 грн та стягнуто солідарно з ПАТ «Акцент-Банк»,

ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму 10 000 грн., а всього заборгованість у сумі 344 372, 32 грн, що складається із: заборгованості за кредитом - 79 716, 63 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 136 717, 93 грн, заборгованості по комісії за користування кредитом - 5 208 грн та пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 122 729, 76 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст заяви про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення строку пред`явлення його до виконання

У квітні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Заяву мотивовано тим, що 09 вересня 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська видано виконавчий документ № 202/2033/13-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором в сумі 344 372, 32 грн та сплаченого судового збору у розмірі 3 441 грн.

Виконавчий лист був пред`явлений для примусового виконання до Дніпровського відділу державної виконавчої служби (далі - ВДВС)

м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції (далі - ГТУЮ) у Запорізькій області.

27 червня 2016 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС

м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій обл. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та відповідно до пункту 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (далі - Закон № 606-XIV) виконавчий лист був направлений до ГТУЮ в м. Києві.

03 жовтня 2016 року державним виконавцем Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби (далі - РВ ДВС) у м. Києві ГТУЮ у

м. Києві в порядку пункту 8 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 52406088, яку разом з оригіналом виконавчого документу направлено до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області.

Посилаючись на те, що оригінал виконавчого листа до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області не надходив та відсутній у стягувача, а отже був втрачений при поштовій пересилці, заявник просив суд видати дублікат виконавчого документу № 202/2033/13-ц, виданого Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 334 372, 32 грн, та стягнення солідарно з ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суму 10 000 грн, а всього заборгованість у сумі 344 372, 32 грн, сплаченого судового збору у розмірі 3 441 грн, та поновити строк на пред`явлення зазначеного виконавчого документу до виконання.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Мачуського О. М., від 23 квітня 2019 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 14 квітня 2020 року про виправлення описки, заяву

АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, визнано поважною причину пропуску строку, який надається для пред`явлення до виконання дублікату виконавчого листа, виданого на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2013 року у справі

№ 202/20331/13-ц.

Поновлено стягувачу пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2013 року за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по справі № 202/20331/13-ц, та видано дублікат виконавчого листа відповідно до рішення Індустріального районного суду

м. Дніпропетровська від 06 серпня 2013 року у зазначеній справі.

Задовольняючи заяву АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що стягувач з поважних причин пропустив строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання, оскільки оригінал виконавчого листа втрачено поза волею останнього, а заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2013 року не виконано.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2019 року скасовано, у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання відмовлено.

Приймаючи постанову від 03 червня 2020 року, колегія суддів виходила з того, що видача дубліката виконавчого листа пов`язана із визначеним Законом України «Про виконавче провадження» строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Апеляційний суд вважав, що наведені в поданій стягувачем заяві причини пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не є поважними та не дають підстав для поновлення такого пропущеного строку. Крім того, судом вказано на відсутність доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію стягувачем своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

02 липня 2020 року засобами поштового зв`язку представник

АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат Крапівцева О. О. подала касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року, в якій посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, залишивши в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі № 202/20331/13-ц за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 03 червня 2020 року в частині вимог про видачу дубліката виконавчого листа та відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині вимог щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Витребувано з Індустріального районного суду

м. Дніпропетровська матеріали указаної справи.

У вересні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована помилковістю висновків суду апеляційної інстанції.

Посилаючись на вимоги статей 22, 23 Закону № 606-XIV та

статті 12, пункту 5 розділу ХІІІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), заявник вважає, що заява про видачу дублікату виконавчого листа подана АТ КБ «ПриватБанк» в межах строку пред`явлення виконавчого документу до виконання. Висновки апеляційного суду про те, що стягувач фактично не цікавився ходом виконання заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2013 року є безпідставними. Наголошує на тому, що втрата виконавчого листа органами ДВС не може мати наслідком невиконання судового рішення.

Також посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 755/5162/18 (провадження № 61-40445св18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження

№ 14-308цс19).

Доводи особи, яка подалі відзив на касаційну скаргу

У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Звертає увагу касаційного суду, що касаційна скарга не містять доводів, які б з посиланням на норми чинного законодавства підтверджували, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року в частині відмови у видачі дубліката виконавчого листа прийнята без додержання норм матеріального та процесуального права. Вважає, що висновки суду в цій частині узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11. Наголошує на тому, що трирічний строк для пред`явлення АТ КБ «ПриватБанк» виконавчого документа про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором до виконання закінчився у грудні 2018 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 06 серпня 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська ухвалено заочне рішення у справі № 202/20331/13-ц, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено і стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 334 372, 32 грн та солідарно з ОСОБА_1 і ПАТ «Акцент-Банк» 10 000 грн. Вирішено питання про судові витрати.

На виконання зазначеного судового рішення 09 вересня 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська позивачу було видано виконавчий лист.

22 січня 2016 року державним виконавцем Дніпровського ВДВС

м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49889401 із виконання виконавчого листа № 202/20331/13-ц, виданого 09 вересня 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в загальному розмірі 347 813, 32 грн.

В ході проведення виконавчих дій, встановлено що боржник працює у ТОВ «Юрія Фарм», яке розташоване у місті Києві , а тому відповідно до пункту 10 статті 49 Закону № 606-XIV на підставі постанови державного виконавця Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 27 червня 2016 року виконавче провадження № 49889401 закінчено, а виконавчий лист № 202/20331/13-ц, виданий 09 вересня 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська направлений до ГТУЮ в м. Києві.

За повідомлення ГТУЮ з питань державної виконавчої служби - Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в м. Києві, 03 жовтня 2016 року державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ в м. Києві, в порядку пункту 8 частини першої статті 26 Закону № 606-XIV винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 52406088 з виконання виконавчого листа № 202/20331/13-ц, виданого

09 вересня 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська, копію постанови разом з оригіналом виконавчого документу направлено до Дніпровського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області. Повторно вказаний виконавчий документ на виконання до відділу не надходив.

При перевірці Реєстру вхідної кореспонденції Дніпровського ВДВС

м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області встановлено, що станом на

26 лютого 2019 року виконавчий лист № 202/20331/13-ц, виданий

09 вересня 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором та сплаченого судового збору до відділу не надходив.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає не в повній мірі.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Зазначене конституційне положення кореспондується та відображено у частині першій статті 18 ЦПК України, згідно якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення згідно рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до §§ 51-53 рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року (заява № 40450/04) право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили.

У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження

№ 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що виходячи з положень частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, частини першої статті 433 ЦПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент набрання законної сили заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2013 року) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент набрання законної сили заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2013 року) передбачалося, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону

№ 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування його норм до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний по суті висновок зроблений в постановах Верховного Суду у від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13, від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011(17/6), від 01 серпня 2018 року у справі

№ 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18), від 10 квітня 2019 року у справі № 521/21810/17 (провадження № 61-42207св18), від 29 січня

2020 року у справі № 344/19847/18 (провадження № 61-6732св19) та

16 вересня 2020 року у справі № 242/2375/16-ц (провадження

№ 61-6811св20).

Заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська

від 06 серпня 2013 року набрало законної сили 16 серпня 2013 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання встановлено - один рік, тобто до 16 серпня 2014 року. Виконавчий лист виданий 09 вересня

2013 року та неодноразово пред`являвся до виконання.

Постановою державного виконавця від 03 жовтня 2016 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 202/20331/13-ц, виданого 09 вересня 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором та сплаченого судового збору, на підставі пункту 8 частини першої

статті 26 Закону № 606-XIV.

У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі

№ 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що «після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. Таким чином, постанова державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження у зв`язку з невідповідністю виконавчого документа вимогам закону не позбавляє стягувача права на повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи питання про видачу дубліката виконавчого листа, суд апеляційної інстанції виходив з того, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання сплив, а наведені стягувачем причини пропуску такого строку є неповажними.

Однак з урахуванням наведених вимог закону оскільки постановою державного виконавця від 03 жовтня 2016 року було відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа у справі № 202/20331/13-ц, отже на момент набрання чинності Законом

№ 1404-VIII строк пред`явлення до виконання виконавчого листа не сплив і зазначений виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання протягом наступних трьох років, тобто до 04 жовтня 2019 року.

АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа 09 квітня 2019 року, тобто до спливу строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, а тому заява вважається такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, що не було враховано судом апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваної постанови.

Задовольняючи заяву АТ КБ «ПриватБанк» в частині видачі дублікату виконавчого листа, суд першої інстанції, на підставі наданих доказів та у відповідності із встановленими фактичними обставинами справи, дійшов правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа, оскільки оригінал виконавчого листа

№ 202/20331/13-ц, виданого 09 вересня 2013 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором та сплаченого судового збору втрачено, а доказів належного виконання рішення суду або втрату ним законної сили не надано.

Посилання ОСОБА_1 в поданому відзиві на відсутність в матеріалах справи належних доказів, які підтверджують втрату оригіналу виконавчого листа не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для видачі дубліката виконавчого листа. При цьому оригінал виконавчого листа відсутній, як у самого стягувача, так і на виконанні в органах державної виконавчої служби.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке в частині вирішення питання про видачу дублікату виконавчого листа відповідає закону, то постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині ухвали суду першої інстанції.

В частині вимог щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, судові рішення в касаційному порядку не переглядаються. Разом із тим вирішення цих вимог не впливає на висновки Верховного Суду, яким встановлено, що заява

АТ КБ «ПриватБанк» про видачу дублікату виконавчого листа подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Керуючись статтями 400 402 409 413 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2020 року в частині вирішення вимог про видачу дубліката виконавчого листа скасувати, залишивши в цій частині в силі ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 23 квітня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович