Постанова

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа №202/6355/17

провадження №61-5682св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,

відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,

треті особи: публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго», комунальне підприємство «Коменергосервіс» Дніпровської міської ради, комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради, комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району, публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз»,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2018 року у складі судді Зосименко С. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у складі колегії суддів Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: публічне акціонерне товариство «ДТЕК Дніпрообленерго» (далі - ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго»), комунальне підприємство «Коменергосервіс» Дніпровської міської ради (далі - КП «Коменергосервіс»), комунальне підприємство «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (далі - КП «Дніпроводоканал»), комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Індустріального району (далі - КВЖРЕП Індустріального району), публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз» (далі - ПАТ «Дніпрогаз»), в якому просив:

- зобов`язати ОСОБА_2 усунути йому перешкоди у користуванні належною йому Ѕ частиною квартири АДРЕСА_1 , шляхом надання постійного безперешкодного доступу до цієї квартири;

- вселити його до спірної квартири та встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , виділивши йому у володіння та користування в натурі житлову кімнату, житловою площею 17,5 кв. м., яка позначена в технічному паспорті як «позиція № 5», балкон, площею 0,9 кв. м, який позначено в технічному паспорті як «І»;

- виділити ОСОБА_2 у володіння та користування в натурі житлову кімнату, житловою площею 17,5 кв. м., яка позначена в технічному паспорті як «позиція № 6», кладову, площею 0,7 кв. м., яка позначена в технічному паспорті як «позиція 2»,

- залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 місця загального користування (в тому числі допоміжні приміщення), а саме: коридор, площею 6,5 кв. м., який позначено в технічному паспорті як «позиція № 1», кладова, площею 0,7 кв. м., яка позначена в технічному паспорті як «позиція 2», туалет, площею 1,1 кв. м., який позначено в технічному паспорті як «позиція 3», кухня, площею 5,9 кв. м, яка позначена в технічному паспорті як «позиція 4», житлова кімната, житловою площею 10,7 кв. м., яка позначена в технічному паспорті як «позиція 7», ванна, площею 2,1 кв. м., яка позначена в технічному паспорті як «позиція 8», балкон, площею 0,9 кв.м, який позначено в технічному паспорті як «І»;

- розділити відкриті у ПАТ «ДТЕК Дніпрообленерго», КП «Коменергосервіс», КП «Дніпроводоканал», КВ ЖРЕП Індустріального району, ПАТ «Дніпрогаз» на два окремих особових рахунка, виділивши йому та ОСОБА_2 по окремому особовому рахунку, враховуючи те, що їм належить по 1/2 частині вказаної квартири.

Позов мотивовано тим, що позивач з 17 травня 2017 року є власником Ѕ частини квартири квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування. ОСОБА_1 є власником Ѕ частини цієї ж квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину від 23 грудня 2003 року. Разом з тим, відповідач чинить позивачу перешкоди у проживанні у квартирі, не допускає до житла, чим позбавляє його права володіння і користування належним йому нерухомим майном.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому просила збільшити належну їй частку у праві спільної часткової власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , до розміру 4/5 частки.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 є власником Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 , та з 2000 року повністю несе витрати по утриманню спірної квартири. Загальна сума сплачених за цей період комунальних платежів складає 39 367,50 грн. В період з 2006 по 2010 роки ОСОБА_2 зробила капітальний ремонт, а саме: встановила газовий котел опалення, провела заміну металопластикових конструкцій. Загальна вартість ремонтних робіт складає 22 972,75 грн.

Оскільки вартість спірної квартири становить 31 450 грн, а ОСОБА_2 зроблено поліпшення майна на 62 340,25 грн, то таке поліпшення є істотним, що є підставою для збільшення її частки у праві спільної часткової власності на квартиру у розмірі 4/5 частки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 11 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом його вселення у квартиру АДРЕСА_1 .

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виділення у користування ОСОБА_1 жилої кімнати площею 17,5 кв. м. (поз. № 5), ОСОБА_2 - жилої кімнати площею 17,5 кв. м (поз. № 6), залишено у загальному користуванні: коридор, площею 6,5 кв. м (поз. № 1), балкон площею 0,9 кв. м, (поз. І), туалет площею 1,1 кв. м (поз. З), кухню площею 5,9 кв. м (поз. 4), жилу кімнату площею 10,7 кв. м

(поз. 7), ванну площею 2,1 кв. м (поз. 8), кладову площею 0,7 кв. м (поз. 2). У задоволенні іншої частини позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь

ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1409,60 грн.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що сторони є співвласниками спірної квартири у рівних частках і мають рівне право користуватися квартирою, проте ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю, що є підставою для задоволення вимог останнього про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення останнього.

Сторонами не досягнуто згоди щодо порядку користування житловими приміщеннями, у зв`язку з чим, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визначив порядок користування квартирою з урахуванням належності кожному із співвласників по Ѕ частини спірної квартири, а також з урахуванням плану квартири, шляхом виділення кожному із співвласників по ізольованій кімнаті однакової площі (17,5 кв. м), а третю жилу кімнату і інші приміщення к квартирі залишив у спільному користуванні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про розподіл особових рахунків по оплаті комунальних платежів, суд першої інстанції виходив із передчасності даних вимог в силу відсутності доказів звернення до відповідних комунальних та обслуговуючих підприємств з приводу укладення з ним, як співвласником квартири, відповідних договорів.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про збільшення частки у нерухомому майні, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що кожному учаснику спільної власності належить обмежене право власності на спільну річ. Змістом внутрішніх правовідносин спільної власності є право і обовязок кожного співвласника узгоджувати свою поведінку щодо володіння, користування і розпорядження спільним майном з іншими власниками.

До витрат на поліпшення спірної квартири відповідач включила витрати на оплату комунальних платежів у розмірі 39 367,50 грн за період з 2000 року, однак дані витрати не є витратами, пов`язаними із поліпшенням майна, а є витратами з його утримання.

Щодо витрат на встановлення газового котла, встановлення радіаторів опалення, сушки для ванної кімнати, унітазу, ванної, умивальнику, то дані поліпшення можна відокремити від спірної квартири.

Також суд виходив з того, що ОСОБА_2 не доведено, що поліпшення спірної квартири були проведені за її кошти, оскільки відповідно до наданого нею договору від 15 серпня 2007 року, він був укладений між АКБ «Надра» та її батьком ОСОБА_3 , тобто банк надав кредитні кошти для придбання газового котла ОСОБА_3 - батьку ОСОБА_3 . Інших доказів на підтвердження понесених витрат на поліпшення спірного майна суду не надано.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з ухваленням нового рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити вимоги, заявлені у зустрічному позові.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано відсутність у справі доказів, якими підтверджується порушення прав позивача на користування квартирою, зокрема, що йому чиняться перешкоди з боку співвласника квартири ОСОБА_2 .

Також суди дійшли помилкових висновків про задоволення первісного позову в частині встановлення порядку користування квартирою, оскільки позивачу за первісним позовом виділено у користування житлову кімнату площею 17,5 кв. м., позначену у плані за №5, в якій завжди проживала і проживає відповідач, зробила у ній ремонт. Суди не навели жодної підстави визначення саме такого порядку користування квартирою, а також причини відхилення аргументів відповідача.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову про збільшення частки ОСОБА_2 у спільному майні, суди попередніх інстанцій не врахували, що покращення, здійснені ОСОБА_2 у квартирі за власні кошти без залучення інших співвласників та за згодою співвласника ОСОБА_4 , ці покращення неможливо відокремити або таке технічне відокремлення знецінить спірну квартиру.

Покращення спірної квартири зроблено відповідно до встановленого між співвласниками порядку використання, що було підтверджено доказами, належної оцінки яким суди не надали.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на момент подачі касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 41 Конституції Українигарантовано право кожному володіти, користуватись та розпоряджатись своєю приватною власністю, набутою у порядку, визначеному законом.

Непорушність права власності закріплено і в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Згідно частин першої, третьої статті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до статті 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дрібному виразі.

Статтею 358 ЦК Українивизначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен зі співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Винятки із загального правила можуть встановлюватись законом, зокрема статтею 361 ЦК України щодо самостійного права співвласника розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності).

Згідно частини першої статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно статті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

Установивши, що позивач ОСОБА_1 є співвласником спірної квартири, разом з тим не має можливості користуватися і володіти своїм житлом, оскільки відповідач чинить йому перешкоди у реалізації цих прав, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом усунення перешкод у користуванні спірною квартирою, і такий спосіб захисту, з урахуванням правовідносин, які виникли у цій справі, є ефективним із застосуванням заходів щодо вселення.

При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному зі співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири) з урахуванням його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені в користування приміщення можуть бути і неізольовані, і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Установивши, що Ѕ частка у спірній квартирі належить позивачу, власником іншої - Ѕ частини є відповідач, між сторонами існує спір щодо користування цим майном і поділ квартири з виділенням вказаних часток в натурі є неможливим, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, з урахуванням плану квартири, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для встановлення між сторонами порядку користування квартирою за запропонованим позивачем варіантом, який відповідає інтересам обох її співвласників, враховує частки кожного власника у праві спільної часткової власності, відповідає цим часткам та їх не змінює.

Суд встановив порядок користування співвласниками квартирою, шляхом виділення кожному із співвласників по ізольованій кімнаті однакової площі (по 17,5 кв.м), із залишенням третьої жилої кімнати і інших приміщень у спільному користуванні, що не порушує інтересів сторін.

Доводи касаційної скарги щодо необґрунтованості встановлення судом порядку користування кімнатами не спростовують правильність висновків судів.

Щодо зустрічного позову про збільшення частки у спільному майні

Відповідно до частини третьої статті 357 ЦК Україниспіввласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Співвласник наділений правом вимагати збільшення своєї частки за обов`язкової наявності таких чотирьох умов: 1) поліпшення спільного майна не можна відокремити від спільного об`єкта. При цьому мається на увазі не технічна неможливість відокремлення поліпшень від речі, а неможливість відокремлення їх без пошкодження або істотного знецінення речі. Якщо виходити із змісту частини першої статті 187 ЦК України, нерозривний зв`язок поліпшень з річчю має місце у тому випадку, коли відділення поліпшень має наслідком пошкодження або істотне знецінення безпосередньо основної речі, від якої були відокремлені поліпшення, а не самих поліпшень; 2) поліпшення зроблені за кошти цього співвласника, без залучення коштів інших співвласників. Якщо кошти, за рахунок яких були зроблені поліпшення, не належать співвласнику, поліпшення вважатимуться майном, набутим ним без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України); 3) поліпшення були зроблені за згодою всіх інших співвласників; 4) при здійсненні поліпшень було додержано порядок використання спільного майна, тобто загальні засади володіння та користування спільним майном, визначені законом, а також умови володіння та користування спільним майном у відповідності з домовленістю між співвласниками.

Частки співвласників можуть бути змінені на підставі договору між співвласниками або на підставі судового рішення. За відсутності хоча б однієї із наведених умов поліпшення жодним чином не вплине на зміну часток у праві спільної часткової власності.

Правила частини третьої статті 357 ЦК Українистосуються випадків, коли внаслідок здійснених поліпшень спільного майна співвласник вимагає від інших співвласників збільшення своєї частки у цьому майні. Такі поліпшення повинні стосуватися як частки співвласника, який бажає збільшення його частки, так і іншого (інших) співвласника (співвласників) спільного майна. При цьому обов`язковим для такого збільшення є дотримання співвласником передумов, визначених цією статтею, зокрема таких: поліпшення спільного майна не можна відокремити поліпшення, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Суди попередніх інстанцій, на підставі належної оцінки зібраних у справі доказів і встановлених на їх підставі обставин, не встановили правових підстав, передбачених частиною третьою статті 357 ЦК України для збільшення частки ОСОБА_2 у праві спільної часткової власності на квартиру, оскільки ОСОБА_2 не доведено наявність обумовлених цією статтею сукупності умов для застосування відповідних наслідків.

Так, до витрат на поліпшення спірної квартири відповідач включила витрати на оплату комунальних платежів у розмірі 39 367,50 грн за період з 2000 року, що не є витратами, пов`язаними із поліпшенням майна в розумінні статті 357 ЦК України, а є витратами з його утримання.

ОСОБА_2 не доведено, що поліпшення, на які вона посилається зроблені нею власним коштом за згодою всіх співвласників квартири, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна, а також, що ці поліпшення спільного майна не можна відокремити.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для збільшення частки у нерухомому майні ОСОБА_2 є не обґрунтованими, спростовуються характером поліпшень у квартирі, на здійснення яких вона посилається, а також відсутністю сукупності умов, необхідних для застосування частини третьої статті 357 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_1 не ніс витрат на утримання житла та не оплачував комунальні послуги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, та за наявності відповідних умов такі обставини можуть бути підставою для ініціювання позову про стягнення таких витрат, які припадали оплаті кожним із них.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки, надання переваги одним доказам над іншими, тобто стосуються переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

І. В. Литвиненко

І. М. Фаловська