Постанова
Іменем України
11 серпня 2021 року
м. Київ
справа № 202/7637/15-ц
провадження № 61-18242св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),
Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач -ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт»,
треті особи: Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, КВЖРЕП Індустріального району,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року у складі судді Каратаєвої Л. О.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доПриватного акціонерного товариства «Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт» (далі - ПАТ «Третій експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт»), треті особи: Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради, КВЖРЕП Індустріального району, в якому просила визнати за нею право на приватизацію житлового приміщення в гуртожитку та право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона звернувся до відповідача із заявою на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку за адресою:
АДРЕСА_1 . Проте їй відмовлено в реалізації права на приватизацію, оскільки вона не надала доказів про передачу зазначеного будинку територіальній громаді міста. Така ж відповідь отримана нею і від Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради,
в якій зазначено про відсутність законних підстав для підготовки проекту рішення стосовно передачі у власність мешканців кімнат гуртожитку по АДРЕСА_1 . Така відмова є порушенням її права на приватизацію державного житлового фонду. Факт невикористання нею права на приватизацію підтверджується довідкою з місця проживання, ордером про надання житла.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від
21 жовтня 2015 року вказаний позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири за адресою:
АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру за адресою:
АДРЕСА_1 , що складається з одної житлової кімнати площею 15,3 кв. м, кухні площею 6,1 кв. м, санвузлу площею 3,0 кв. м, загальною площею 24,4 кв. м.
Суд першої інстанції керувався тим, що позивач є громадянином України, більше п`яти років проживає у зазначеній квартирі в гуртожитку, іншого житла
у власності або постійному користуванні не має, право на безоплатну приватизацію раніше займаного нею житла не використала. Право позивача на приватизацію квартири в гуртожитку порушене рішенням відповідача про відмову в реалізації права позивача на безоплатну приватизацію житла. Порушене відповідачем право позивача приватизувати займану нею квартиру
в гуртожитку необхідно відновити та забезпечити визначені статтею 47 Конституції України та Законами України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» гарантії реалізації права позивача на приватизацію житлового приміщення в гуртожитку, що є комунальною власністю та зареєстрований
у встановленому порядку для проживання сімей.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 рокуу складі судді Каратаєвої Л. О. відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області.
Апеляційний суд виходив з того, що рішення суду першої інстанції від 21 жовтня 2015 року знаходиться у відкритому доступі з грудня 2015 року. Проте лише
в червні 2019 року, тобто, більше, ніж через 3 роки з часу ухвалення та оприлюднення рішення, воно оскаржено до апеляційного суду.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2019 року Перший заступник прокурора Дніпропетровської області
в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради та Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оскаржене судове рішення суперечить вимогам частини третьої, четвертої статті 357, частини другої статті 358 ЦПК України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Законодавець, надаючи прокурору право на оскарження судових рішень, постановлених у справі, які розглянуті без його участі, виходив не тільки з безпосередньої обізнаності прокурора про наявність судового рішення, яке може зачіпати або порушувати права та інтереси держави, а й об`єктивної можливості прокурора знати про ці факти. Прокуратура Дніпропетровської області не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції і про існування оскарженого заочного рішення суду першої інстанції від 21 жовтня 2015 року стало відомо з Єдиного державного реєстру судових рішень, а наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень встановлена після вивчення матеріалів вказаної справи в суді першої інстанції 12 червня 2019 року, про що свідчить відмітка на заяві про ознайомлення зі справою, шо міститься в матеріалах справи. Лише після ознайомлення прокурором з матеріалами справи в суді першої інстанції встановлено, що: управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради є третьою особою у справі, що переглядається; неналежного повідомлення Дніпровської міської ради, управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради про розгляд цієї справи; незалучення міської ради та виконавчого органу до участі у справі в якості відповідачів, що надало йому право звернутись з апеляційною скаргою в інтересах держави після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, на підставі пункту І частини другої статті 358 ЦПК України.
За таких обставин для того, щоб відмовити у відкритті апеляційного провадження з підстав подання апеляційної скарги поза межами річного строку з дня складення повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен був перевірити та надати оцінку доводам прокурора щодо неналежного повідомлення судом першої інстанції Дніпровської міської ради, управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради про розгляд справи
№ 202/7637/15, незалучення їх до участі у справі в якості відповідачів, оскільки встановлення цих обставин є вирішальним для застосування пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України та вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Проте суд першої інстанції обмежився лише посиланням на проміжок часу між прийняттям оскаржуваного рішення та фактичного його оскарження прокурором, що є недостатнім для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження значення також має встановлення факту отримання учасником справи оскаржуваного рішення, а не його опублікування в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Оскільки виникнення права на оскарження судового рішення у особи, яка не була залучена до участі у справі, з урахуванням положень частини другої статті 354 ЦПК України пов`язане з датою їй вручення повного тексту цього рішення, то посилання суду на можливість ознайомлення з судовим рішенням через Єдиний державний реєстр судових рішень суперечить частині першій статті 19 Конституції України. До такого ж висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 06 вересня 2019 року у справі
№ П/811/13/17. Матеріали справи не містять доказів отримання оскарженого рішення уповноваженим органом, який залучався судом першої інстанції до участі у справі, а саме: управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради (правонаступником якого є департамент житлового господарства Дніпровської міської ради).
Таким чином, після отримання апеляційної скарги прокурора, суд у випадку встановлення недодержання прокурором вимог щодо обґрунтування поважності пропуску строку звернення з апеляційною скаргою мав постановити ухвалу про залишення її без руху та надати час для усунення виявлених у скарзі недоліків, зокрема надати можливість прокурору навести інші поважні причини пропуску такого строку. Проте прокурору такого строку судом не надано, що є порушенням принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неправомірним обмеженням доступу до правосуддя, оскільки прокурора позбавлено права на реалізацію своїх повноважень в судовому процесі.
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 подала до суду відзив, у якому просила оскаржену ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
У вересні 2020 року справу передано судді-доповідачу Краснощокову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною першою статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції
у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснюється колегією суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів (частина третя статті 34 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі
№ 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20)зроблено висновок, що «з 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово. За змістом частини шостої статті 357 ЦПК Українина стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови
у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І «Загальні положення» ЦПК України. Згідно
з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів».
За таких обставин суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права одноособово постановив ухвалу від 06 вересня 2019 року про відмову
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Дніпропетровської області.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду (пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права.
У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття апеляційного провадження).
Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416 ЦПК України (у редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року скасувати.
Передати справу№ 202/7637/15-ц до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Дніпровського апеляційного суду від 06 вересня 2019 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. Ю. Тітов