ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2023 року

м. Київ

справа № 202/793/21

провадження № 51-1054 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020040030001965, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 засуджено за те, що у невстановлений час та місці, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та носіння вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, знайшов, тим самим придбав гранату «Ф-1» з маркуванням «23», запал УЗРГМ-2 з маркуванням 583, 6-83 та почав носити при собі, які в подальшому, 02 листопада 2020 року, в період з 15:59 до 16:46 год, слідчим СВ ДВП ГУНП в Дніпропетровській області спільно зі співробітниками ВКП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, були виявлені та вилучені в сумці у ОСОБА_6 в ході його затримання в порядку ст.208 КПК України, за адресою: м. Дніпро, пр. Слобожанський, поблизу будинку №26-б/1 та відносяться до категорії вибухових речовин придатних для здійснення вибуху.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості останнього і вичерпанням можливості їх отримати.

Обґрунтовуючи свої вимоги вказує, що вирок ґрунтується на доказах, отриманих, на його думку, з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що протокол затримання ОСОБА_6 не відповідає вимогам кримінального процесуального закону та був складений не тією особою, яка здійснювала обшук, не містить підписів працівників поліції, які здійснювали обшук. Наводить доводи щодо неповноти судового розгляду, не погоджується з оцінкою доказів по справі.

Також вважає, що всупереч вимогам ст. 419 КПК України, при розгляді апеляційної скарги не було надано належних відповідей на всі доводи його апеляційної скарги та необґрунтовано залишено її без задоволення.

Під час касаційного розгляду, засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу сторони захисту та просили її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор під час касаційного розгляду, посилаючись на безпідставність наведених у касаційній скарзі захисника доводів, просила залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.

Розглядаючи касаційну скаргу, суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій, а доводи щодо неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на що, крім іншого, посилається захисник, не можуть бути предметом перегляду в касаційному суді.

Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно зі ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, суд першої інстанції зробив на підставі досліджених безпосередньо під час судового розгляду доказів та в основу обвинувального вироку поклав: показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які були присутніми під час затримання та особистого обшуку в якості понятих; дані з витягу з ЄРДР за №12020040030001965 від 02 листопада 2020 року; дані проколу затримання ОСОБА_6 від 02 листопада 2020 року з відеозаписом до нього; дані висновку судової трасологічної експертизи №19/104-7/3/1609 від 04 листопада 2020 року та вибухово-технічної експертизи №19/104-11/1/345 від 03 листопада 2020 року разом з ілюстрованою таблицею до нього. Проаналізувавши, дослідивши та надавши оцінку всім наведеним доказам у сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Отже, висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у незаконному придбанні та носінні вибухових речовин та вибухових пристроїв, без передбаченого законом дозволу, суд зробив дослідивши усі інші надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку.

Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК України.

Переглядаючи вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 за апеляційною скаргою захисника, апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження в межах, визначених ст. 404 КПК України та у порядку, встановленому ст. 405 цього Кодексу, належним чином перевірив доводи, викладені стороною захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, які аналогічні доводам касаційної скарги, дав на них вичерпні відповіді і з цих питань умотивовано відмовив у задоволенні апеляційних вимог, навівши переконливі аргументи, які ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.

Апеляційний суд правильно вказав, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена доказами, які доповнюють один одного, є взаємоузгодженими, належними та допустимими і, в своїй сукупності підтверджують винуватість останнього у вчиненні кримінального правопорушення у сфері незаконного поводження зі зброєю та боєприпасами.

Вказаний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції, ретельно перевірив та належно оцінив аналогічні зазначеним у касаційній скарзі доводи сторони захисту щодо недопустимості протоколу затримання ОСОБА_6 і відкинув їх як безпідставні.

Колегія суддів погоджується з наведеними в ухвалі апеляційного суду висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції та вважає, що сторона захисту у своїй касаційній скарзі не навела переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність постановлених у цьому кримінальному провадженні судових рішень.

Ухвала апеляційного суду є належно вмотивованою та обґрунтованою, її зміст відповідає вимогам статей 370 419 КПК України, у ній наведено мотиви, з яких виходив цей суд, та положення закону, якими він керувався при постановленні рішення.

Таким чином, при розгляді кримінального провадження в судах були встановлені та досліджені всі обставини, з`ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, у вироку належним чином мотивовані, ґрунтуються на сукупності зібраних та всебічно оцінених доказах, в зв`язку з чим колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги захисника є безпідставними та необґрунтованими.

Тому, зважаючи на те, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_6 , колегією суддів не встановлено, касаційна скарга захисника ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3