Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 203/2064/19

провадження № 61-8363св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Комунальне підприємство «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради, Дніпровська міська рада,

треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України

у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Карчагін Сергій Володимирович, на постанову Дніпровського апеляційного суду

від 26 липня 2022 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради (далі - КП «УРЕА»), Дніпровської міської ради, треті особи: Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовну заяву мотивував тим, що 10 квітня 2019 року о 08:45 год.,

ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «КрАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом, перебуваючи у трудових відносинах

з КП «УРЕА» Дніпровської міської ради, рухаючись на просп. Олександра Поля, в районі електроопори № 39, у м. Дніпрі, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, перед виїздом не перевірив технічний стан транспортного засобу, під час руху не контролював свій транспортний засіб, внаслідок чого скоїв зіткнення з належним йому автомобілем марки автомобілем марки «Mitsubishi» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), а також з іншими транспортними засобами, зокрема, з автомобілем марки «Peugeot» (реєстраційний номер НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_3 , автомобілем марки «Daewoo» (реєстраційний номер НОМЕР_4 ) під керуванням ОСОБА_4 , автомобілем марки «Mercedes» (реєстраційний номер НОМЕР_5 ) під керуванням ОСОБА_5 , автомобілем марки «Toyota» (реєстраційний номер НОМЕР_6 ) під керуванням ОСОБА_6 , автомобілем марки «Peugeot» (реєстраційний номер НОМЕР_7 ), автомобілем марки «Ford» (реєстраційний номер НОМЕР_8 ) під керуванням ОСОБА_7 , автомобілем марки «Toyota» (реєстраційний номер

НОМЕР_9 ) під керуванням ОСОБА_8 , автомобілем марки «Skoda» (реєстраційний номер НОМЕР_10 ) під керуванням ОСОБА_9 , автомобілем марки «Ford» (реєстраційний номер НОМЕР_11 ) під керуванням ОСОБА_10 , автомобілем марки «Skoda» (реєстраційний номер НОМЕР_12 ) під керуванням ОСОБА_11 та автобусом марки «БАЗ» (реєстраційний номер НОМЕР_13 ) під керуванням ОСОБА_12 .

У результаті зазначеного ДТП належний позивачу транспортний засіб отримав механічні пошкодження.

Згідно з висновком експерта вартість робіт з відновлення автомобіля становить 1 449 283,09 грн. Відповідачі не відшкодували заподіянупозивачушкоду, що стало причиною його звернення до суду з позовом про солідарне стягнення з них компенсації заподіяної майнової шкоди у розмірі

1 449 283,09 грн, а також моральноїшкоди у розмірі 50 000,00 грн, витрат

з проведення дослідження та транспортування автомобіля в сумі

4 000,00 грн, а також компенсацію судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 рокуу складі судді Католікяна М. О. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КП «УРЕА» на користь ОСОБА_1 компенсацію заподіяної майнової шкоди в сумі 1 047 372,30 грн, компенсацію моральної шкоди

в сумі 10 000,00 грн, компенсацію витрат за проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 4 000,00 грн, компенсацію судових витрат в сумі 9 605,00 грн, разом 1 070 977,30 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 10 квітня 2019 року керував автомобілем правомірно, виконуючи при цьому трудові обов`язки перед КП «УРЕА», отже, відповідальність за заподіяну шкоду

в частині, що не покривається страховиком, має нести саме його роботодавець - КП «УРЕА».

Суд першої інстанції дійшов висновку про фактичне знищення автомобіля позивача та виходив з того, що на його користь з КП «УРЕА» підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 1 047 372,30 грн (з урахуванням компенсації витрат на отримання висновку автотоварознавця та транспортування автомобіля у розмірі 4 000,00 грн), яка вирахувана виходячи з розміру матеріальної шкоди у розмірі 1 142 072,30грн за мінусом суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 69 700,00 грн та

25 000,00 грн - вартості відчуженого пошкодженого автомобіля за договором купівлі-продажу від 22 серпня 2019 року.

Установивши наявність безпосереднього причинного зв`язку між протиправними діями працівника КП «УРЕА» з пошкодження автомобіля позивача та їх наслідками у вигляді душевних страждань, яких останній зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, розмір якої для належної сатисфакції визначив у сумі 10 000,00 грн.

У задоволенні позовних вимог до Дніпровської міської ради суд першої інстанції відмовив з посиланням на положення статті 1172 ЦК України та вважав, що позовні вимоги пред`явлені до цього відповідача з порушенням зазначеної норми.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 79 800,00 грн, суд першої інстанції виходив з того, що відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. На підтвердження обґрунтованості таких витрат позивач надав суду копії договору про надання правничої допомоги від 29 травня 2019 року з додатковими угодами №1, 2, а також квитанцій до прибуткового касового ордеру від 29 травня 2019 року, проте ці документи не містять розрахунку понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, зазначення складових наданих йому послуг, а також вартості цих складових тощо,

у зв`язку з чим відсутні підстави для їх відшкодування.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року апеляційну скаргу КП «УРЕА» задоволено частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року змінено в частині визначення та стягнення вартості матеріальної шкоди, шляхом її зменшення з 1 047 372,30 грн до 797 603,90 грн.

В іншій частині рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено, що неправомірними діями водія КП «УРЕА» пов`язаними з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) в процесі виконання ним трудових обов`язків, позивачу було завдано майнової шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку зі вказаними діями працівника відповідача і підлягають відшкодуванню за рахунок роботодавця винної особи.

Однак, судом першої інстанції не застосовані норми, встановлені

статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Суд першої інстанції встановив факт фізичного знищення автомобіля позивача, однак не врахував вимоги спеціального закону у такому випадку, як і не надав оцінки наданому представником КП «УРЕА» розрахунку страхового відшкодування від 03 липня 2019 року, в якому визначено вартість залишків автомобіля, що становить 300 000 грн і які не повертались страховій компанії при отриманні страхового відшкодування на суму 69 700,00 грн.

Також суд першої інстанції при розрахунку матеріальної шкоди залишив поза увагою ринкову вартість пошкодженого автомобіля у сумі

1 192 303,90 грн, натомість надав перевагу відомостям, зазначеним

у висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 21 квітня

2021 року №469-21, складеному Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали суду, який не є для суду преюдиційним та обов`язковим для застосування.

У вказаному висновку експертом-товарознавцем мало бути враховано фізичне знищення автомобіля позивача та відсутність економічних підстав для його відновлювального ремонту. Такі обставини були враховані саме страховою компанією при розрахунку суми страхового відшкодування, яку позивач не оскаржував та погодився з нею у повному обсязі, проте суд першої інстанції на це уваги не звернув.

Суд першої інстанції не врахував, що фізичне знищення пошкодженого автомобіля позивача є підставою для застосування положень статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а томупроведений у висновку експерта розрахунок вартості пошкодженого транспортного засобу та розміру збитківне може братись за основу при вирішенні цього спору.

З урахуванням наведеного апеляційний суд виходив з того, що ринкова вартість транспортного засобу на момент ДТП складала 1 192 303,90 грн, вартість залишків пошкодженого автомобіля складає 300 000 грн, а різниця між ними є 892 303,90 грн, що і є матеріальною шкодою, завданою позивачу. Оскільки позивач отримав страхове відшкодування у розмірі 69 700,00 грн та продав пошкоджений автомобіль за 25 000,00 грн,

тоостаточна сума матеріальної шкоди становить 797 603,90 грн,

яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що сума 18 945,74 грн, яка є судовими витратами відповідача з оплати проведеної судом першої інстанції експертизи, не підлягає відшкодуванню, оскільки цей висновок не застосовано при вирішенні спору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду

від 26 липня 2022 року в частині зменшення суми стягнення вартості матеріальної шкоди та залишити в силі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року.

У касаційній скарзі заявник також ставить питання про стягнення з

КП «УРЕА» судових витрат, а саме: судового збору у розмірі 4 995,36 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про стягнення судових витрат, а саме: судового збору 4 995,36 грн та 40 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.

23 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постанові Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 908/807/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня

2019 року у справі № 161/4985/17.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму матеріального права, яка не підлягає застосуванню, зокрема застосовано положення статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18лютого 2020 року у справі № 908/807/18.

Апеляційний суд не врахував, що положення статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки у цьому спорі позивач пред`явив вимоги не до страховика цивільно-правової відповідальності, а до особи, яку вважає заподіювачем шкоди, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції передчасно застосував її до відносин між сторонами у справі.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню лише норми ЦК України, оскільки позов пред`явлений безпосередньо до винуватця ДТП. Для визначення розміру матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача суд першої інстанції взяв розмір майнової шкоди, встановленої у висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи від 21 квітня 2021 року, розмір страхового відшкодування, який вже був виплачений на користь позивача в межах страхового ліміту, та вартість пошкодженого автомобіля за договором купівлі-продажу.

Також апеляційний суд порушив норму процесуального права -

статтю 83 ЦПК України та не врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі

№ 161/4985/17.

Суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права щодо дослідження доказів.

Апеляційний суд зауважив, що суд першої інстанції не врахував наданий представником КП «УРЕА» розрахунок страхового відшкодування

від 03 липня 2019 року, в якому визначено, що вартість залишків автомобіля становить 300 000,00 грн.

Однак цей доказ був поданий з порушенням статті 83 ЦПК України, у зв`язку з чим підлягав залишенню без розгляду та не міг враховуватись

і оцінюватись судом. Доказ, який врахував апеляційний суд, був поданий відповідачем 23 липня 2021 року (тобто через рік після того, як справа розглядалась по суті).

У суді першої інстанції було встановлено порушення порядку подання доказів відповідачем, у зв`язку з чим наданий відповідачем розрахунок не бравсясудом до уваги, що відповідає положенням частини дев`ятої

статті 83 та частини третьої статті 89ЦПК України.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про зменшення розміру матеріальної шкоди, визначеної судом першої інстанції, є необґрунтованим та зроблений на підставі неналежних доказів.

Крім того, за змістом оскаржуваної постанови, окрім відрахування вартості залишків автомобіля у розмірі 300 000,00 грн на підставі розрахунку страхового відшкодування, поданого з порушенням вимог

статті 83 ЦПК України, суд апеляційної інстанції також відрахував вартість автомобіля, визначену у договорі купівлі-пролажу, у розмірі 25 000,00 грн.Тобто суд застосовував дві оцінки вартості одного і того самого автомобіля, підтверджені різними доказами, та визнав обидві оцінки належними.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому до Верховного Суду відзиві КП «УРЕА» заперечує проти доводів касаційної скарги позивача та просить залишити оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Крім того, зазначило, що добровільно виконало постанову апеляційного суду та перерахувало на користь позивача визначену апеляційним судом суму.

У поданому до Верховного Суду відзиві Дніпровська міська рада заперечує проти доводів касаційної скарги позивача та просить залишити оскаржувану постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на обґрунтованість і законність оскаржуваного судового рішення.

Відзиви на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали.

Фактичні обставини, встановлені судами

10 квітня 2019 року, о 08:45 год. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «КрАЗ» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з причепом без назви, належним КП «УРЕА», перебуваючи з останнім у трудових відносинах, рухаючись на просп. Олександра Поля, в районі електроопори № 39,

у м. Дніпрі, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості руху аж до повної зупинки або безпечного об`їзду перешкоди, перед виїздом не перевірив технічний стан свого автомобіля, під час руху не контролював свій транспортний засіб, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Mitsubishi» (реєстраційний номер - НОМЕР_2 ) під керуванням

ОСОБА_1 та іншими транспортними засобами, чим порушив

пункти 12.3, 2.3 а), б) Правил дорожнього руху України.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 травня 2020 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та проваддження в адміністративній справі закрито на підставі пункту 7 частини першої

статті 247 КУпАП, у зв`язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП

(т. 1, а.с. 247).

Згідно зі звітом від 20 квітня 2019 року № 18041901-1, складеним ПП «Центр судових експертиз та оцінки», ринкова вартість автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у зв`язку з його пошкодженням є меншою за вартість його ремонту. Вартість відновлювального ремонту складає 1 449 283,09 грн. Ринкова вартість автомобіля 1 192 303,90 грн.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «КрАЗ» на час ДТП була застрахована ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», яке 25 липня 2019 року здійснило ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування у розмірі

69 700,00 грн (т. 1,а.с. 186).

22 серпня 2019 року ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу транспортного засобу продав пошкоджений автомобіль «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , за 25 000,00 грн (т. 2, а.с. 78).

Згідно з висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи

від 21 квітня 2021 року № 469-21, складеним Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2021 року, розмір збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер

НОМЕР_2 , становить 1 142 072,30 грн;вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля перевищує його ринкову вартість.

У вказаному висновку вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, визнано такою, що дорівнює ринковій вартості автомобіля в стані на момент пошкодження (1 142 072,30 грн).

Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого транспортного засобу (1 595 017,05 грн), перевищує його ринкову вартість (1 142 072,30 грн).

У зв`язку з тим, що вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників, перевищує ринкову вартість автомобіля без пошкоджень, ринкова вартість дослідженого транспортного засобу в стані після пошкодження експертом не розраховувалась. Експертом зазначено, що відновлення такого транспортного засобу за принципом внеску є економічно недоцільним.

Експерт також зазначив, що якщо відновлювальний ремонт є технічно неможливим чи економічно недоцільним, транспортний засіб вважається фізично знищеним. Його вартість після ДТП приймається такою, що дорівнює компенсації за зданий в утиль транспортний засіб. В інших випадках вартість транспортного засобу після ДТП не визначають.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом положень статті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187 1188 ЦК України.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Тобто, відповідальність за шкоду несе безпосередньо боржник - особа, яка завдала шкоди.

Така особа відповідно до статті 1192 ЦК України, має відшкодувати завдані збитки у повному обсязі, розмір яких визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За змістом статей 1166 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи,

а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року

у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Установивши, що неправомірними діями водія КП «УРЕА», пов`язаними

з використанням джерела підвищеної небезпеки (транспортного засобу) під час виконання ним трудових обов`язків, позивачу завдано матеріальної шкоди та прямих збитків, які знаходяться в безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку зі вказаними діями працівника відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків, що завдана шкода підлягає відшкодуванню за рахунок роботодавця винної особи.

Позивач має право на відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і виплаченим страховим відшкодуванням.

Вирішуючи питання щодо розміру завданого позивачу збитку, суд першої інстанції поклав в основу судового рішення висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи від 21 квітня 2021 року № 469-21, проведеної

у справі на підставі ухвали Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 січня 2021 року, у якому розмір збитку, завданого власнику автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 , визначено

у розмірі 1 142 072,30 грн, що дорівнює ринковій вартості автомобіля в стані на момент пошкодження, та зазначено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля перевищує його ринкову вартість. Матеріальний збиток суд визначив в сумі 1 047 372,30 грн, виходячи з розміру матеріальної шкоди у розмірі 1 142 072,30 грн з вирахуванням суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 69 700,00 грн

та 25 000,00 грн - вартості відчуженого пошкодженого автомобіля за договором купівлі-продажу від 22 серпня 2019 року. Та додав до суми,

що залишилась 4 000,00 грн - витрати за отримання висновку автотоварознавця та транспортування автомобіля.

Апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в частині розміру матеріальної шкоди, зменшивши його до 797 603,90 грн. У своїх розрахунках апеляційний суд виходив з ринкової вартості пошкодженого автомобіля

у розмірі 1 192 303,90 грн та 300 000,00 грн вартості залишків пошкодженого транспортного засобу, наведених ПрАТ «СК «Арсенал Страхування»

у розрахунку страхового відшкодування від 03 липня 2019 року. Установивши, що розмір збитку, завданого у ДТП дорівнює різниці між зазначеними сумами і становить 892 303,90 грн, суд апеляційної інстанції, визначив суму матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача

у розмірі 797 603,90 грн, тобто шляхом віднімання від 892 303,90 грн розміру виплаченого страхового відшкодування (69 700,00 грн) та вартості відчуженого пошкодженого автомобіля(25 000,00 грн).

Суд апеляційної інстанції зменшив розмір відшкодування матеріальної шкоди на суму вартості залишків пошкодженого транспортного засобу

у розмірі 300 000 грн, з якої виходила страхова компанія при розрахунку страхового відшкодування.

У своїх висновках апеляційний суд застосував положення

статті 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», пунктом 30.2 якої передбачено, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, атакож витрати на евакуацію транспортногозасобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»врегульовано порядок відшкодування шкоди,завданої власнику (володільцю) транспортного засобу, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, та яка пов`язана з фізичним знищенням транспортного засобу.

Пунктом 30.1 цієї статті зазначеного Закону передбачено,

що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт

є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу додорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (пункт 30.2 статті 30 Закону).

Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами,

які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду.

З таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 19 вересня2018 року у справі № 643/4161/15 (провадження № 61-13692св18),

від 31 березня 2021 року у справі № 127/19300/17 (провадження

№ 61-15592св19).

Установивши, що ремонт належного позивачу автомобіля вважається економічно необґрунтованим, оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість на момент ДТП, суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що розмір завданого позивачу матеріального збитку має становити різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, відчуженого ним під час розгляду справи за цим позовом, не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними

є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування,

не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частини перша-друга статті 367 ЦПК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови

від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»,

у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78 81 83 84 87 89 228 235 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Аналізуючи наявні у справі докази, апеляційний суд врахував також умови реалізації принципу змагальності сторін у цивільному процесі, необхідність додержання принципу справедливості судового розгляду, наголосивши, що суд лише оцінює надані сторонам докази, але сам їх не збирає.

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 залишив собі пошкоджений

у ДТП автомобіль, хоча його відновлювальний ремонт визнано економічно необґрунтованим, страхова компанія виплатила йому страхове відшкодування в узгодженому з ним розмірі, визначеному на підставі положень пункту 3.2 статі 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в межах ліміту страхового відшкодування.

Під час розгляду справи відповідач неодноразово посилався на те,

що розмір збитків, завданих позивачу, має бути розрахований у розмірі, який дорівнює різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, тобто виходячи з ринкової вартості транспортного засобу на момент пошкодження з вирахуванням вартості його залишків, оскільки позивач залишив автомобіль собі. Відповідач наполягав на необхідності установлення вартості залишкової вартості автомобіля позивача після ДТП з метою правильного визначення розміру шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Висновком судової транспортно-товарознавчої експертизи від 21 квітня 2021 року № 469-21 не було встановлено вартість залишків автомобіля після ДТП. Ринкова вартість дослідженого транспортного засобу в стані після пошкодження експертом не розраховувалась.

Заперечуючи проти, висновків експерта у цій частині, відповідач заявляв клопотання про призначення повторної експертизи з метою встановлення фактичної (залишкової) вартості автомобіля позивача після ДТП.

В обґрунтування своїх доводів подав розрахунок ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» про виплату позивачу страхового відшкодування, яким вартість автомобіля у пошкодженому стані визначено у розмірі

300 000,00 грн та з цією сумою погодився позивач і її не заперечував при виплаті страхового відшкодування.

27 вересня 2021 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська ухвалою відмовив у призначенні у справі повторної автотоварознавчої експертизи, посилаючись на відсутність підстав вважати наявний

у матеріалах справи висновок експертизи необґрунтованим або таким,

що суперечить матеріалам справи, чи викликає сумніви у його правильності.

При цьому, вирішуючи спір та установивши факт фізичного знищення автомобіля позивача, суд першої інстанції не надав оцінки наданому представником КП «УРЕА» розрахунку страхового відшкодування

від 03 липня 2019 року, в якому визначалась вартість залишків автомобіля, що становить 300 000 грн, які позивач не повертав страховій компанії при отриманні страхового відшкодування на суму 69 700 грн.

Суд апеляційної інстанції переглянув справу справу за наявними в ній доказами, перевірив факти, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Установивши, що з метою всебічного встановлення обставин справи,

які мають значення для правильного її вирішення, суд першої інстанції не надав жодної оцінки поданому відповідачем, як контраргумент на спростування висновку експерта та доведення його неповноти, розрахунку розміру страхового відшкодування, отриманого відповідачем, не зазначив про прийняття чи відхилення цього доказу, або залишення його без розгляду, апеляційний суд обґрунтовано використав зазначені у ньому відомості вартості залишків пошкодженого транспортного засобу після ДТП для визначення розміру матеріальної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача.

За таких обставин доводи касаційної скарги про порушення апеляційним судом порядку дослідження доказів є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд не приймав нові докази, перевірив докази, які були подані до суду першої інстанції та стосувались фактів, на які посилався відповідач як в апеляційній скарзі, так і під час розгляду справи судом першої інстанції.

Обставини справи встановлені судом апеляційної інстанцій на підставі оцінки зібраних доказів, проведеної з додержанням вимог процесуального закону. Тобто апеляційний суд дотримався принципу оцінки доказів, згідно з яким суди на підставі всебічного, повного й об`єктивного розгляду справи аналізують і оцінюють докази як кожен окремо, так і в їх сукупності,

у взаємозв`язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовують доводи і заперечення сторін.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що задоволення вимог про відшкодування матеріальної шкоди у повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, відчуженого ним під час розгляду справи, не можна визнати обґрунтованим.

Разом з тим, апеляційний суд, хоча і правильно врахував вартість залишків пошкодженого автомобіля у позивача та визначив розмір завданого йому матеріального збитку у розмірі різниці між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, тобто врахував залишкову вартість пошкодженого транспортного засобу на суму 300 000,00 грн, проте помилково відрахував із визначеної суми збитків ще й 25 000,00 грн за продаж цих же залишків пошкодженого автомобіля.

У зв`язку з наведеним, постанову апеляційного суду, відповідно до

статті 412 ЦПК України, слід змінити, збільшивши суму визначеної позивачу до відшкодування матеріальної шкоди на помилково відраховану суму у розмірі 25 000,00 грн, та остаточно встановити розмір відшкодування у сумі 822 603,90 грн.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Колегія суддів не бере до уваги посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 908/807/18, оскільки зазначеною постановою справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду у такій справі. Направлення справи на новий розгляд стало наслідком недостатнього дослідження у ній судами доказів і неповноти встановлення обставин. Тобто за результатами нового розгляду зазначеної справи фактично-доказова база у ній може істотно змінитися,

а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у ній.

Таким чином постанова Верховного Суду, на яку посилається у касаційній скарзі заявник не підлягає врахуванню судом у цій справі, оскільки висновки у ній не можуть вважатись релевантними.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки оскаржуване у цій справі судове рішення змінено в частині визначення розміру матеріальної шкоди та збільшено цей розмір на 25 000,00 грн, з КП «УРЕА» на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір за подання касаційної скарги пропорційно до задоволених вимог. Сума судового збору, що підлягає стягненню на користь позивача з урахуванням пропорційності задоволених вимог становить 499,53 грн.

Також з КП «УРЕА» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню витрати на правничу допомогу (за представництво інтересів в суді касаційної інстанції), сплачені у формі гонорару у фіксованій сумі

40 000,00 грн, відповідно до пункту 3 додаткової угоди № 3 від 10 серпня 2022 року до договору про надання правової допомоги від 29 травня

2019 року.

Керуючись статтями 400, 403, 409, 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 липня 2022 року змінити в частині розміру матеріальної шкоди, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , збільшити його з 797 603,90 грн до 822 603,90 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Управління по ремонту та експлуатації автошляхів» Дніпровської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 499,53 грн та 40 000,00 грн сплаченого адвокату гонорару за представництво інтересів в суді касаційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк