ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2022 року

м. Київ

справа №203/2763/17(2-а/0203/160/2017)

касаційне провадження № К/9901/16288/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 (судді: Уханенко С.А. Богданенко І.Ю., Дадим Ю.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 27.07.2017 звернувся з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС, в якому просить: скасувати постанову №0141/110030/17 від 20.07.2017 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що постановою в.о.начальника Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України від 20.07.2017 №0141/110030/17 його було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 791906 грн. 07 коп., за порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України. Вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ним було виконано вимоги Митного кодексу України при декларуванні товару, правильно зазначено відомості про товар, надано відповідну документацію та інформацію. що дозволяла провести однозначну ідентифікацію товару. Невірно зазначена ставка ПДВ у розмірі 7%, замість 20%, була обрана помилково та не свідчить про наявність в нього умислу на ухилення від сплати митних платежів та не утворює склад правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України. В зв`язку з цим, просив суд скасувати постанову від 20.07.2017.

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська постановою від 13.09.2017 адміністративний позов задовольнив. Скасував постанову в.о.начальника Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України від 20 липня 2017 №0141/110030/17 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 791906 грн. 07 коп., за порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 14.11.2017 апеляційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС задовольнив. Постанову Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.09.2017 скасував. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовив.

ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 по справі №203/2763/17.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що вина є визначальною, основоположною характеристикою адміністративного поняття правопорушення, обов`язково включається у склад будь-якого проступку, а тому на думку скаржника, особа не може нести відповідальності, якщо її вини у вчиненні протиправного діяння не має.

Скаржник зазначив, що Кіровський суд м. Дніпропетровська дійшов правильного висновку про відсутність складу правопорушення, а посадова особа Дніпропетровської митниці при винесенні оскаржуваної постанови не з`ясувала повно та всебічно всіх обставин справи, суті та підстав правопорушення.

Скаржником вказано, що ним було подано всю необхідну документацію та інформацію, що дозволяє провести однозначну ідентифікацію товару «АКВА МАРІС», що безумовно доводить необережність застосування ним ставки ПДВ у розмірі 7%, при тому що саме цю ставку в автоматичному режимі пропонує комп`ютерна програма «MD OFFICE».

Скаржник також звертає увагу, що оскарження постанов суду (судді) у справі про порушення митних правил здійснюється в порядку передбаченому Митним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення і не належить до компетенції адміністративних судів, а тому Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд не повинен був здійснювати розгляд справи №203/2763/17, оскільки ч.2 ст.26 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що апеляційними судами з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення є апеляційні суди, які утворюються в апеляційних округах.

В своїх запереченнях на касаційну скаргу Дніпропетровська митниця ДФС зазначила, що будь-які дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів утворюють об`єктивну сторону правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України.

Порушення митних правил вчинене ОСОБА_1 полягає в тому, що він в графі 47 митної декларації неправомірно зазначив код виду надходжень 029 (податок на додану вартість лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Держаного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Постановою КМУ №410 від 03.09.2014) у розмірі 7% від вартості товару, оскільки краплі назальні «Аква Маріс» не внесені до переліку медичних виробів, операції з ввезення на митну територію України яких підлягають обкладенню податком на додану вартість за ставкою 7%, що призвело до несплати митних платежів у сумі 263968,69 грн.

Відповідач також зазначає, що ОСОБА_1 маючи тривалий досвід роботи декларантом виробів медичного призначення (з 2012 року), у серпні 2015 року був притягнутий до відповідальності за аналогічне порушення митних правил.

Відповідач вважає, що вина ОСОБА_1 повністю доведена матеріалами справи про порушення митних правил №0141/110030/17, постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 в справі №203/2763/17 винесена на законних підставах.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11.12.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Дану справу у порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі у тексті - КАС України) передано до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 04.07.2022 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 05.07.2022.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.

18.05.2017 позивачем, як декларантом ТОВ «БадМ», до митного посту «Спеціалізований» Дніпропетровської митниці ДФС було подано електронну декларацію №UA 110030/2017/001201 на товар «Засіб для гігієни носової порожнини у людей, для дорослих та дітей, не в аерозольній упаковці за кодом УКТЗЕД 33079000: краплі назальні, 10 мл №1/морська вода з Адріатичного моря, спрей назальний по 150 мл у балончику №1, спрей назальний по 30 мл у флаконі №1/морська вода з натуральними солями та мікроелементами. Відправник «JADRAN» Galenski laboratorij d.d., із визначенням коду виду надходжень 029 по сплаті ПДВ в розмірі 7% вартості товару.

22.05.2017 старшим державним інспектором вантажного відділу №1 митного поста «Спеціалізований» Дніпропетровської митниці ДФС відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил №0141/110030/17 за ст.485 Митного кодексу України.

20.07.2017 в.о.начальника Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України винесено постанову №0141/110030/17 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 791906 грн. 07 коп., за порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності постанови Дніпропетровської митниці ДФС про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на відсутність в діях останнього складу правопорушення.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало визначення в поданій ЕМД №UA 110030/2017/001201 коду виду надходжень 029 та відповідно ставки ПДВ у розмірі 7%, як для товарів, які відноситься до Переліку медичних виробів, затвердженого постановою КМУ №410 від 03.09.2014. Проте, заявлений товар не відноситься до Переліку медичних виробів, затвердженого вказаною постановою та має оформлюватись у митному відношенні за ставкою ПДВ у розмірі 20%, що не заперечується позивачем.

Водночас, в поясненнях наданих митному органу позивачем зазначено про автоматичне визначення ставки комп`ютерною програмою на вибір 0% або 7%.

При цьому, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначив про неодноразове митне оформлення ідентичного товару за ставкою 20%, систематичну сплату ПДВ за цією ставкою, вказано про надання всієї необхідної інформації для ідентифікації товару та також зазначено про автоматичний вибір запропонованих програмою ставок. Проте, в подальшому в позовній заяві позивачем зазначено про оформлення вперше даного товару в практиці позивача та помилкове зазначення ставки 7%, що суперечить вказаним вище обставинам.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що додані позивачем до матеріалів справи митні декларації підтверджують неодноразове декларування позивачем протягом тривалого часу ідентичного товару за кодом виду товару 029 за ставкою 20%, та свідчить про обізнаність позивача про необхідність декларування даного товару за кодом виду 029 та ставкою 20% та відповідно свідоме декларування останнім заявленого товару за невірною ставкою.

Доводи щодо автоматичного визначення ставок комп`ютерною програмою суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, оскільки визначення іншого розміру ставки комп`ютерною програмою, не може змінювати її розмір встановлений законодавством.

За таких обставин, враховуючи викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності в діях позивача складу правопорушення передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, яке тягне за собою адміністративну відповідальність.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 4 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - МК) декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування.

Відповідно до частини восьмої статті 264 МК з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Згідно з частиною четвертою статті 266 МК у разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Відповідно до частини першої статті 458 МК порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Частиною першою статті 466 МК встановлено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 485 МК заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Відповідно до статті 491 МК підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині першій статті 319 цього Кодексу; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій.

Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 неодноразово здійснював митне оформлення ідентичного товару за ставкою 20% ( митні декларації №№ 110070002/2016/109349,110030/2017/001267, 110070002/2016/113395, 110070002/2016/110802, 110070002/2016/109349, 110070002/2016/107488, 110070002/2016/105361, 110070002/2016/104411) та його обізнаність про необхідність декларування даного товару за кодом 028 за ставкою 20%, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відповідно свідоме декларування позивачем заявленого товару за невірною ставкою.

Тому в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, застосування до ОСОБА_1 санкції у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності на підставі статті 485 Митного кодексу України відповідає вимогам законодавства.

Верховний Суд також зазначає, що повноваження адміністративних судів щодо розгляду адміністративних справ визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України (редакція чинна на момент розгляду даної справи) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності підсудні місцевим загальним судам, як адміністративним.

Частина 1 ст.184 Кодексу адміністративного судочинства України (редакція чинна на момент розгляду даної справи) встановлює, що судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.

Отже Верховний Суд не бере до уваги посилання позивача в касаційній скарзі про те, що розгляд даної справи не належить до компетенції адміністративних судів. Вказана позиція свідчить про помилкове розуміння останнім положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 , викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017, оскільки суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно п.1 ч.1 ст.349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 - без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 356, 359, 375, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк