Постанова

Іменем України

12 березня 2020 року

м. Київ

справа № 203/3104/15-ц

провадження № 61-22022св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,

Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: громадська організація «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров?я», редакція всеукраїнської газети «Лица», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська

від 26 червня 2019 року у складі судді Руденко В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2011 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до громадської організації «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров`я», редакції всеукраїнської газети «Лица», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у всеукраїнській газеті «Лица» надруковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_7», автором якої є ОСОБА_2 . У статті поширена недостовірна інформація щодо нього особисто та членів його сім`ї, чим порушено його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки інформація не відповідає дійсності й підлягає спростуванню. Відповідно до тексту статті особою, яка є джерелом інформації, є ОСОБА_3 . Недостовірною інформацією в статті є наступне: перебування у власності ОСОБА_1 в цілому квартири загальною площею 81,8 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; володіння членами сім`ї ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 418 кв.м; замовчування ОСОБА_1 в декларації назви нерухомості, оформленої на членів його родини площею в 1 475 кв.м, 280,4 кв.м, 257,1 кв.м та 116,9 кв.м; набуття у власність у 2014 році ОСОБА_1 двох квартир, а членами його родини - трьох земельних ділянок та, відповідно, невказування ним особисто та його рідними ціни, за яку придбане майно; замовчування ОСОБА_1 в декларації вартості автомобілів «Nisan Patrol» та «Audi А8», 2013 року випуску; внесення рідними ОСОБА_1 протягом 2014 року двох внесків в статутні фонди підприємств та товариств у розмірі 4 730 000,00 грн та 900 000,00 грн; внесення протягом 2014 року рідними ОСОБА_1 на банківський рахунок 2 212 610,00 грн; витрат сім`ї ОСОБА_1 за 2014 рік у п`ять разів більше отриманих доходів; перебування у власності дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 - комплексу для відпочинку «Липовий рай», угідь для полювання та риболовлі; підозра кременчуцькою активісткою ОСОБА_3 сім`ї ОСОБА_1 у співпраці зі спецслужбами Росії.

Позивач просив суд зобов`язати відповідачів спростувати вказану інформацію про нього та членів його сім`ї, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 у всеукраїнській газеті «Лица» № НОМЕР_1 на сторінці сім у статті « ІНФОРМАЦІЯ_7 », як недостовірну у такий самий спосіб, у який вона була поширена, а саме: шляхом публікації відповідної статті у всеукраїнській газеті «Лица» протягом двох випусків газети з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 червня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 у Всеукраїнській газеті «Лица» № НОМЕР_1 сторінка сім у статті « ІНФОРМАЦІЯ_7 », автор статті ОСОБА_2 , в частині:

- перебування у власності ОСОБА_1 в цілому квартири площею

81,8 кв.м;

- володіння членами сім`ї ОСОБА_1 земельною ділянкою 418 кв.м;

- у 2014 році у ОСОБА_1 з`явилися дві квартири, а у членів його родини три земельні ділянки;

- внесення рідними ОСОБА_1 у 2014 році двох внесків в статутні фонди підприємств та товариств в розмірі 4 730 000,00 грн та 900 000,00 грн, а також внесення на банківський рахунок 2 212 610,00 грн, що більш аніж п`ять доходів за рік сім`ї податківця.

Зобов`язано громадську організацію «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров`я», як видавника всеукраїнської газети «Лица», головний редактор ОСОБА_6 , спростувати зазначену недостовірну інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, а саме: шляхом публікації відповідної статті у всеукраїнській газеті «Лица» протягом 2-х випусків газети з дня набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з громадської організації «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров`я» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі, що складаються з судового збору в розмірі 842,28 грн.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного. Вимоги щодо поширення відповідачами інформації про те, що позивач не вказав у декларації назви нерухомості, оформленої на членів його родини, площею в 1475, кв.м, 280,4 кв.м, 257,1 кв.м, 116,9 кв.м, не вказав в декларації вартість автомобіля «Nisan Patrol» та «Audi А8» 2013 року випуску, то такі відомості дійсно у декларації позивачем не зазначалися як такі, що не передбачені формою декларації. Суд першої інстанції вказав, що посилання у публікації на ці обставини знаходиться у межах свободи журналістських висловлювань, яка припускає певний ступінь перебільшення чи навіть провокації, та немайнові права позивача не порушило. Щодо поширення відповідачами інформації про те, що у власності дружини позивача ОСОБА_4 перебуває комплекс для відпочинку «Липовий рай», угіддя для полювання та риболовлі, а також посилання на підозри кременчуцької активістки ОСОБА_7 щодо співпраці членів сім`ї позивача (його дружини) із спецслужбами Росії, то суд зазначив, що положення статті 277 ЦК України уповноважують особу, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення недостовірної інформації про неї або членів її сім`ї, звернутись до суду за спростуванням цієї інформації як щодо себе, так і членів родини, якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує її особисті немайнові права, проте, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що на час публікації статті та на час звернення до суду за захистом своїх прав ОСОБА_8 була членом сім`ї позивача.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 червня 2019 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 грудня 2019 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що не вказування заявником в декларації назви нерухомості оформленої на членів його родини площею в 1 475,8 кв.м, 280,4кв.м, 257,1 кв.м, 116,9 кв.м та не вказування заявником в декларації вартості автомобілів «Nissan Patrol» та «Audi A8», 2013 року випуску, які оформлені на членів сім?ї декларанта є таким, що повністю відповідає вимогам щодо оформлення декларації та відповідно вказування у статті про те, що ОСОБА_1 не вказав дану інформацію - є недостовірною інформацією, яка порушує його немайнові права.

Судом зроблено неправильний висновок про те, що ОСОБА_4 на час публікації статті та на час звернення до суду ОСОБА_1 не є дружиною позивача.

Суди безпідставно відмовили у задоволенні позовних вимог що стосуються відомостей про підозру кременчуцької активістки Ольги Тищенко сім?ї заявника в співпраці із спецслужбами Російської Федерації.

Доводи інших учасників справи

28 грудня 2019 рокуОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська.

У грудні 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішенняАмур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 червня 2019 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до громадської організації «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров`я», редакції всеукраїнської газети «Лица», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Аргументів щодо незгоди з рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 червня 2019 року та постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до громадської організації «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров`я», редакції всеукраїнської газети «Лица», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, касаційна скарга не містить, а тому відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України судові рішення в цій частині не перевіряються.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення в оскаржуваних частинах ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи, наведені у касаційній скарзі, цих висновків не спростовують.

Короткий зміст фактичних обставин справи

У справі, яка переглядається, судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у всеукраїнській газеті «Лица» № НОМЕР_2 на сторінці 7 надруковано та опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_7», автор статті ОСОБА_9 .

За змістом публікації: до редакції газети «Лица» звернулась керівник люстраційного комітету міста ОСОБА_10 , яка підозрює заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 в корупції. Раніше він працював начальником податкової інспекції в місті Кременчуці. За інформацією активістки ОСОБА_1 купує дорогі автомобілі та квартири, не дивлячись на відносно «скромну зарплату чиновника», його дружина ОСОБА_2 є власницею ресторанів та комплексів для відпочинку та має дохід за рік більше 1 мільйону гривень.

В декларації про доходи ОСОБА_12 зазначив скільки грошей заробив він та члени його сім`ї у 2014 році. Згідно документа у позивача є син ОСОБА_13 . У його приватній власності знаходяться дві земельних ділянки площею по

1 000 кв.м кожна, дві квартири 80,6 кв.м та 81,8 кв.м і два гаражі по 40 кв.м. Сім`я позивача володіє чотирма земельними ділянками по 10,989 кв.м,

893 кв.м, 419 кв.м та 43 кв.м. У 2014 році у ОСОБА_1 з`явилися дві квартири, а у членів його сім`ї - три земельні ділянки, які в минулих деклараціях не були зазначені. ОСОБА_1 не уточнив, за яку ціну він та його рідні придбали нове майно. Крім того, члени сім`ї заступника начальника ДФС мають 2 автомобілі 2013 року випуску: «Nissan Patrol» та «Audi A8», вартість яких він також не зазначив. У 2014 році рідні ОСОБА_1 здійснили два внески в статутні фонди підприємств та товариств: перший склав

4 730 000,00 грн, другий - 900 000,00 грн, та поклали на банківський рахунок

2 212 610,00 грн.

Також у зазначеній статті вказано про те, що дружина позивача ОСОБА_2 має свій бізнес в Полтавській області, вона є власницею комплексу для відпочинку «Липовий рай», угідь для полювання та риболовлі, ресторанів « Метрополь » та « Гостинний двір» , салонів краси « Ирина+ ». Кременчуцька активістка ОСОБА_14 також підозрює сім`ю чиновника у співпраці зі спецслужбами Росії, а саме: « ОСОБА_15 є співзасновником підприємства ОСОБА_2 товариства з обмеженою відповідальністю «Липовий рай». Вона та її чоловік ОСОБА_16 стали членами Спостережної ради публічного акціонерного товариства «Алуштинський ефірно-масляний радгосп-завод» в Криму», що також було зазначено у статті.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено право кожного на свободу вираження поглядів. Таке право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

За змістом частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до частини другої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів сім?ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням і поширенням такої недостовірної інформації.

За положеннями статей 270 297 ЦК України окремим видом особистих немайнових прав є право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Статтями 15 275 ЦК України передбачено право особи на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Частиною другою статті 302 ЦК України на особу, яка поширює інформацію, покладено обов`язок переконатися в її достовірності.

За практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, межі свободи вираження думок залежать від їх змісту та від того, чим займається особа, стосовно якої ці думки висловлені. У свою чергу національна влада може втрутитися у процес реалізації норми статті 10 Конвенції, якщо, зокрема, це передбачено законом, направлено на захист репутації або інших прав осіб і є необхідним у демократичному суспільстві.

У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Положеннями статті 30 Закону України «Про інформацію» визначено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

В рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19.

Так, особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції.

У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року у справі «Українська прес-група проти України» (заява № 72713/01) зазначено, що навіть, якщо висловлювання є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний баланс для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення DEHAES GIJSELSv. BELGIUM, стор. 236, параграф 47).

У справі встановлено, що ОСОБА_1 певний час працював заступником начальника Головного управління Державної фіскальної служби України в Дніпропетровській області, є публічною особою, отже в контексті статті 10 Конвенції, має бути готовою, що межа критики його особи та дій є більшою, ніж у непублічної особи.

За таких обставин, з огляду на необхідність громадського контролю за діяльністю державних органів та посадових осіб інформація, яка розповсюджується щодо державних посадовців, публічних осіб є суспільно важливою інформацією, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими, ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина.

Публічна особа, державний службовець, повинен бути готовим до підвищеного рівня критики, у тому числі у грубій формі, прискіпливої уваги суспільства і підвищеної зацікавленості суспільства його діяльністю та/або особистим життям тощо, адже вони, обираючи кар`єру публічної особи, погодились на таку увагу.

Доводи касаційної скарги щодо поширення відповідачами інформації про те, що позивач не вказав у декларації назви нерухомості оформленої на членів його родини площею в 1475, кв.м, 280,4 кв.м, 257,1 кв.м, 116,9 кв.м, не вказав в декларації вартість автомобіля «Nisan Patrol» та «Audi А8» 2013 року випуску, колегія суддів відхиляє. Висновок судів про те, що такі відомості дійсно у декларації позивачем не зазначалися як такі, що не передбачені формою декларації відповідає матеріалам справи.

Крім того, вказана інформація не є такою, що відноситься до недостовірної, а є оціночними судженнями відповідачів, які ґрунтуються на їх особистому трактуванні отриманої з інших джерел інформації.

Колегія суддів не може прийняти також доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що дружиною ОСОБА_1 є ОСОБА_8 , вказана обставина є такою, що не підлягає доказуванню.

Так, статтею12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач, як сторона по справі, зобов`язаний довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, відповідно до статті81 ЦПК України.

Встановивши, що позивач звернувся до суду в порядку статті 277 ЦК України щодо спростування недостовірної інформації, в тому числі, щодо члена його сім`ї - дружини ОСОБА_4 , суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, врахувавши, що позивач не надав належних доказів того, що ОСОБА_4 є членом його сім`ї, дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про визнання недостовірною інформації щодо перебування у власності ОСОБА_4 комплексу для відпочинку «Липовий рай», угідь для полювання та риболовлі задоволенню не підлягають.

Щодо відмови в задоволенні судами попередніх інстанцій вимоги позивача про визнання недостовірною інформації щодо наявності у кременчуцької ОСОБА_17 підозр сім`ї позивача у співпраці з спецслужбами Росії, то позивач не довів, що вказана інформація про нього була поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих думок відповідача ОСОБА_18 з приводу діяльності позивача. Вказані висловлювання, здійснені відповідачем ОСОБА_18 стосовно позивача та його сім`ї, є оціночним судженням, а тому відсутні правові підстави для застосування положень статті 277 ЦК України.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на вказане, обґрунтованим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відсутній юридичний склад порушення, на який вказує позивач, відсутній факт поширення інформації, що порушує особисті немайнові права позивача, або завдає шкоди його особистим немайновим благам, чи перешкоджає йому повно і своєчасно здійснювати свої особисті немайнові права, що має для нього негативні наслідки.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій правильно визначилися із характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого дійшли правильного висновку про відмову в частині позовних вимог про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 26 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 06 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до громадської організації «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров`я», редакції всеукраїнської газети «Лица», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

РішенняАмур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська

від 26 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 06 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до громадської організації «Люстраційна Антикорупційна рада Придніпров`я», редакції всеукраїнської газети «Лица», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко