ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2024 року
м. Київ
справа №203/4419/17
адміністративне провадження № К/990/6825/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року (головуючий суддя Щербак А.А., судді: Баранник Н.П., Малиш Н.І.) у справі № 203/4419/17 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми відшкодування, відсотків та моральної шкоди,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
28 листопада 2017 року ОСОБА_1 (далі також позивачка) звернулась до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також відповідач або Фонд), третя особа - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський» про визнання незаконними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення суми відшкодування, відсотків та моральної шкоди.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року позов задоволено частково: стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь позивача гарантоване відшкодування вкладів в сумі 21193,94 грн, інфляційні втрати в сумі 4140,73 грн та 3% річних в розмірі 868,60 грн, а всього 26203,27 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 квітня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2019 року скасовано; провадження у справі № 203/4419/17 закрито; роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду та протягом десяти днів з дня отримання постанови позивач має право звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
26 грудня 2020 року ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду засобами поштового зв`язку заяву про направлення справи за встановленою юрисдикцією.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року справу № 203/4419/17 передано для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
08 лютого 2021 року позивачем подано до суду уточнену позовну заяву, у якій позивач просить суд:
звільнити позивача від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»;
визнати незаконними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати (затримки/перешкоджанні в виплаті) гарантованої суми вкладу та такими, що порушують нормами статті 24 (дискримінація), статті 41 (гарантія права власності) Конституції України;
визнати право позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму (гарантовану суму відшкодування) згідно договорами банківського вкладу (депозиту) «Ощадний» рахунок № НОМЕР_1 становить: 21193,94 грн;
зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести дані позивача до загального реєстру вкладників;
зобов`язати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виплатити гарантовану суму та шкоду, спричинену незаконними діями Фонду (3%, інфляційні втрати та моральну шкоду);
стягнути з відповідача гарантовану Законом України суму відшкодування у розмірі 21193,94 грн;
стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати) у розмірі 11937,02 грн;
стягнути з відповідача на користь позивача відсотки з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми пені за прострочення зобов`язання у розмірі 3557,10 грн;
стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 500 000 грн;
розрахунок втрат прошу здійснити на дату винесення рішення або на дату повного розрахунку (виплати гарантованої суми).
Ухвалою суду першої інстанції від 08 лютого 2021 року, серед іншого, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Михайлівський».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невжиття заходів до включення відомостей щодо владника ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, на суму 21193,94 грн.
Зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити відомості щодо владника ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, на суму 21193,94 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму 21193,94 грн (двадцять одна тисяча сто дев`яносто три гривні 94 коп.) за договором банківського вкладу (депозиту) «Ощадний» рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський».
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
21 лютого 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивачки на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 липня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року за наслідками перегляду ухвали; на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції від 07 липня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, яку позивачка оскаржує в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних за несвоєчасне виконання зобов`язання, інфляційних втрат та моральної шкоди.
22 червня 2022 року від позивачки надійшло клопотання про врахування обставин щодо невиконання рішень суду.
11 липня 2022 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).
II. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ
В обґрунтування позову позивачкою зазначено, що до теперішнього часу рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі № 0440/4964/18 не виконано, кошти в сумі 21193, 94 грн не відшкодовані.
Вважає, що Фонд користувався майже 3 роки її коштами, які вона мала право отримати 15 липня 2016 року.
Стверджує, що наслідком користування грошовими коштами, тобто прострочення виконання грошового зобов`язання (як договірного, так і позадоговірного), є нарахування процентів річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.
На думку позивачки, Фонд зобов`язаний відшкодувати гарантовану суму вкладу, 3% річних та інфляційні втрати (деліктні вимоги), а не лише вклад.
Звертає увагу, що відповідач до цього часу неправомірно не здійснив виплату передбаченого законом гарантованого відшкодування коштів за вкладами в сумі 21193,94 грн, у зв`язку з чим позивачці завдано шкоду і нанесено матеріальних збитків.
За розрахунком позивачки, розмір інфляційних втрат з 05.07.2016 по 06.02.2021 складає 11937,02 грн, 3% річних дорівнює 3557,10 грн.
Позивачка вважає своє життя значно ціннішим за гроші, але сума моральної шкоди в 500000 грн надасть їй можливість відновити своє втрачене здоров`я, яке підірване через хамство та непорядність працівників Фонду під час спілкування, перешкоджання Фондом в отриманні в належні терміни гарантованої суми вкладу.
Відповідач у відзиві на позов зазначив про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову.
Третя особа у відзиву зазначила, що повноваження Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» відкликано відповідно до рішення Виконавчої дирекції ФГВФО від 06 листопада 2020 року № 1921. Отже, повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» здійснюються Фондом безпосередньо.
ІІI. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі рішення НБУ від 23.05.2016 № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» призначено Ірклієнко Юрія Петровича.
Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 № 124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 № 1213 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку».
Згідно із зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, ОСОБА_2 з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.
В подальшому рішеннями виконавчої дирекції Фонду змінювалися Уповноважені особи Фонду, продовжувалися строки здійснення процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський».
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 06.11.2020 № 1921 відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», делеговані Паламарчуку Віталію Віталійовичу рішенням виконавчої дирекції Фонду від 18.06.2020 № 1139 «Про деякі питання здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора».
Відповідно до вищевказаного рішення, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» здійснюється Фондом безпосередньо до моменту внесення запису про державну реєстрацію припинення ПАТ «Банк Михайлівський» до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 у справі № 0440/4964/18, яке набрало законної сили 28.12.2020, позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчука Віталія Віталійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», щодо невключення даних ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Паламарчука Віталія Віталійовича внести дані ОСОБА_1 до переліку (реєстру) як вкладника ПАТ «Банк Михайлівський» та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на поточному рахунку № НОМЕР_1 на суму 21193,94 гривень для внесення даних про ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
Судом також встановлено, що 06.04.2016 між ОСОБА_1 (вкладником) та ПАТ «Банк Михайлівський» (банком) укладено договір банківського вкладу № 980-027-000003519 «Поточний рахунок «Ощадний», відповідно до умов якого були зараховані кошти згідно платіжних доручень в сумі 21000 грн та 193,94 грн на поточний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 .
06.04.2016 між позивачкою та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» укладено договір позики № 980-027-000216993, відповідно до умов якого позивачка передає ТОВ «ІРЦ» у власність грошові кошти, а ТОВ «ІРЦ» зобов`язується повернути вказані кошти та виплатити проценти позивачу в порядку та на умовах, встановлених цим договором.
Перерахування коштів з рахунку позивачки на рахунок ТОВ «ІРЦ» в сумі 21000 грн підтверджується квитанцією № QS911301 від 06.04.2016.
Як вбачається з виписки по особовим рахункам, з рахунку ТОВ «ІРЦ» на рахунок позивачки достроково перераховано: 21000 грн з призначенням платежу «повернення коштів згідно з договором № 980-027-000003519 від 06.04.2016; 193 грн з призначенням платежу «оплата процентів по договору № 980-027-000003519 від 06.04.2016».
На підставі рішення Правління Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 № 812 «Про затвердження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку», згідно якого розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 до 22.06.2016 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».
Наказом Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» від 01.06.2016 № 42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, викладені в акті № 2 Комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ «ІРЦ» по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб в сумі 1298015973,74 грн, у відповідності до положень пунктів 7-9 частини третьої статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі також Закон № 4452-VI).
Згідно із витягом з додатку 2 до акту № 2 від 01.06.2016 до переліку фізичних осіб, на рахунки яких 19.05.2016 здійснено перерахування коштів з поточного рахунку ТОВ «ІРЦ» включено позивачку.
13.06.2016 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський», відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» з 23.06.2016 до 22.07.2016 включно.
Відповідно до рішення Правління НБУ № 124-рш від 12.07.2016 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Михайлівський», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1213 від 12.07.2016 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк «Михайлівський» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Ірклієнку Ю.П. строком на два роки з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно.
Позивачка звернулася до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду із заявою, в якій просила включити до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду та виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом.
Листом від 26.09.2017 № 3Г/22355 представник ПАТ «Банк Михайлівський» повідомив позивачку про те, що договір № 980-027-000216993 від 06.04.2016 укладено особою безпосередньо з ТОВ «ІРЦ» без участі ПАТ «Банк Михайлівський» як повіреного, у зв`язку з чим вказаний договір не відповідає вимогам Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» за своїм суб`єктивним складом. Тому відсутні правові підстави для включення інформації про заявника до Переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;
Не отримавши відшкодування коштів за вкладом, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що рішенням суду від 26.11.2020 у справі № 0440/4964/18, яке набрало законної сили 28.12.2020, встановлено, що позивачка є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду у розмірі 21193,94 грн, і неподання інформації про позивачку, як вкладника банку, до Переліку є підставою для зобов`язання Уповноваженої особи Фонду подати до Фонду інформацію щодо нього, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом.
Щодо визнання незаконними дій Фонду щодо невиплати (затримки/перешкоджанні в виплаті) гарантованої суми вкладу, судом першої інстанції було зазначено, що матеріалами справи не підтверджено вжиття позивачкою всіх процесуально можливих заходів щодо примусового виконання рішення суду у справі № 0440/4964/18, у тому числі заміни відповідача або божника у виконавчому листі його правонаступником.
За висновками суду першої інстанції, належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності Фонду щодо невжиття заходів до включення відомостей щодо владника ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, на суму 21193,94 грн.
Щодо зобов`язання Фонду внести дані позивачки до Загального реєстру вкладників, судом першої інстанції було зазначено, що Фонд має повноваження та законні підстави включити відомості щодо позивачки до Загального реєстру вкладників, проте відповідних заходів не вжив, що є підставою для задоволення позову у цій частині, у тому числі із виходом за межі позову, оскільки це необхідне для повного захисту порушених прав позивачки, допущена бездіяльність підлягає визнанню протиправною.
При оцінці вимог позивача по стягненню з Фонду відсотків з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних, суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлений спеціальним Законом № 4452-VI обсяг гарантій включає виплату кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, у тому числі відсотки, на день початку процедури ліквідації банку (частина шоста статті 26 Закону № 4452-VI), проте проведення Фондом на користь вкладників інших виплат спеціальним Законом не передбачено.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не довела заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції, враховуючи наявність рішення суду у справі № 0440/4964/18, що набрало законної сили, дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивачки є стягнення з відповідача на користь позивача гарантованої суми відшкодування коштів в розмірі 21193,94 грн.
Судом апеляційної інстанції зауважено, що спеціальним Законом № 4452-VI не передбачено проведення Фондом на користь вкладників інших виплат.
Водночас судом апеляційної інстанції зазначено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту завдання позивачці моральної шкоди.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ
У касаційній скарзі скаржниця просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року в частині відмови в стягненні 3% річних, інфляційних втрат та моральної шкоди, оскільки вона суперечить практиці, викладеній у судових рішеннях у справах № 280/6460/19, № 600/794/20-а, № 160/13382/19-а, № 824/29/20-а.
Водночас скаржниця зазначає про відсутність сталої практики з зазначеного питання, у зв`язку з чим просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та моральної шкоди є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону України № 4452-VI.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 26 Закону № 4452-VІ встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
Отже, вказана норма визначає, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом у розмірі вкладу, включаючи відсотки, при цьому, сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень.
Приписами частини 1 статті 27 Закону № 4452-VІ передбачено, що уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Так, уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема, перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр (Загальний) відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду.
Отже, Фонд гарантування вкладів виплачує гарантовану суму вкладу вкладникам Банку за двох умов, а саме:
після отримання від Уповноваженої особи Фонду Переліку (реєстру) вкладників Банку або додаткової інформації щодо вкладника банку;
після включення Фондом гарантування такого вкладника Банку до Загального реєстру вкладників Банку.
Колегія суддів також враховує, що за сталою судовою практикою підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Судом апеляційної інстанції зауважено, що питання статусу позивачки як вкладника та обов`язку Фонду гарантування вкладів включити позивачку до відповідного реєстру не є предметом спору у справі, оскільки це вже вирішено судом у справі № 0440/4964/18. Проте, предметом спору є невиплата позивачці гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом.
За позицією суду апеляційної інстанції, відповідачем під час розгляду справи не було наведено об`єктивної причини неможливості вжиття заходів, спрямованих на відшкодування коштів позивачу з дати набрання законної сили постановою суду у справі № 0440/4964/18.
З огляду на наявність рішення суду у справі № 0440/4964/18, що набрало законної сили, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивачки є стягнення з відповідача на користь позивачки гарантованої суми відшкодування коштів в розмірі 21193,94 грн.
За змістом статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачки гарантованої суми відшкодування коштів в розмірі 21193,94 грн в межах відкритого касаційного провадження не оскаржується, а отже відсутні підстави для перегляду судом касаційної інстанції цій частині.
Водночас скаржниця вважає, що є підстави для стягнення з Фонду трьох відсотків річних за несвоєчасне виконання зобов`язання, інфляційних втрат та моральної шкоди.
Щодо зазначених позовних вимог, Суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 4452-VI тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом; ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Згідно із пунктами 1, 2, 3, 5 частини п`ятої статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється:
задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку;
примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку);
нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку;
нарахування відсотків за зобов`язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
Пунктом 1 частини шостої статті 36 Закону № 4452-VI передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.
Згідно із частиною п`ятою статі 45 Закону № 4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Закону № 4452-VI з дня початку процедури ліквідації банку банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенні ліквідаційної маси.
Частинами першою, другою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено частиною другою статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
В свою чергу, за змістом положень статей 524, 533 - 535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За правилами частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Так, у постанові від 04.05.2022 у справі № 600/794/20 Верховний Суд на підставі аналізу зазначених вище норм права дійшов таких висновків:
"…У спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах".
Зі змісту зазначених правових норм убачається, що у період дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування фінансових санкцій, передбачених в тому числі і статтею 625 Цивільного кодексу України".
Колегія суддів звертає увагу, що за змістом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних та інфляційної складової входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 Цивільного кодексу України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.
Підставою застосування передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц суд прийшов до висновку, що стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.
Своєю чергою, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, в якому введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
Фонд виконує свої зобов`язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом.
Саме Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено початок виплат вкладникам гарантованих сум відшкодування - в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для деяких банків - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку (частина перша статті 28 Закону), та завершення - у день подання документів для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію банку як юридичної особи (частина сьома статті 26, частина третя статті 28 Закону).
У справі № 761/31569/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.10.2021 у справі № 160/10300/19, від 01.06.2022 у справі № 280/1043/20, від 04.05.2022 у справі № 600/794/20, від 08.09.2022 у справі № 761/8558/17, від 17.01.2023 у справах № 640/12756/20 та № 160/1554/20, від 30.01.2023 у справі № 280/6460/19, від 09.06. 2023 у справі № 640/6403/21.
Тотожні правові висновки викладені Верховним судом і у справах, на які покликається скаржниця в касаційній скарзі, а саме: № 280/6460/19, № 600/794/20-а.
За змістом частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у справі № 824/29/20-а, на яку покликається скаржниця, відсутні правові висновки Верховного Суду, оскільки в цій справі рішення судів попередніх інстанцій Верховним Судом не переглядалося.
З огляду на вказане, суд апеляційної інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачки відсотків з урахуванням встановленого індексу інфляції (інфляційні втрати), трьох відсотків річних від простроченої суми грошового зобов`язання.
Питання відшкодування моральної шкоди врегульовано статтею 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 761/13137/16-ц, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами є спеціальними, не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з невиплатою банком-агентом гарантованих сум відшкодування.
Водночас у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом у постанові від 26.11.2020 у справі № 826/18130/16.
У уточненій позовній заяві позивачкою зазначено, що вона внаслідок неналежного виконання відповідачем недоговірного зобов`язання з виплати відшкодування за вкладом неплатоспроможного банку була вимушена з 2016 року телефонувати, вести з відповідачем тривале і виснажливе претензійне листування та судову тяжбу, що значно погіршило стан її здоров`я.
Однак вищевказані аргументи не є безумовною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки не доводять, що порушення мали наслідки, які досягли рівня страждань чи приниження.
Тотожна правова позиція за подібних обставин викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2023 року у справі № 280/6460/19.
Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 761/10730/18, постановами Верховного Суду від 23 жовтня 2019 у справі № 725/5833/16-ц, від 16 березня 2020 року у справі № 580/1241/19, від 11 листопада 2020 року у справі № 761/24881/16, від 22 червня 2022 року у справі № 640/24360/20 аналогічні цьому спори між фізичними особами та Фондом гарантування вкладів щодо стягнення коштів за несвоєчасне виконання зобов`язань віднесені до юрисдикції адміністративних судів.
За такого правого регулювання та встановлених обставин, доводи касаційної скарги ґрунтуються на невірному тлумаченні норм матеріального та процесуального права і висновки суду апеляційної інстанції не спростовують.
Також позивачкою у касаційній скарзі заявлено клопотання про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Підстави для передачі справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду визначені статтею 346 КАС України.
У своєму клопотанні позивачка посилається на підставу, передбачену частиною п`ятою статті 346 КАС України, відповідно до якої, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
В обґрунтування заявленого клопотання скаржниця зазначала про відсутність єдиної правозастосовної практики з покликанням на рішення судів апеляційних інстанцій.
Беручи до уваги, що у Верховному Суді на час розгляду справи існує стала вищезазначена правова позиція в межах спірних правовідносин, відсутні підстави для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Водночас скаржницею не наведено достатніх правових та фактичних підстав для відступу від сталої практики Верховного Суду.
За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 343 349 350 355 356 КАС України, Суд -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 203/4419/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду С.М. Чиркін
Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа