№ 203/4746/15-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

24 липня 2020 року

м. Київ

справа № 203/4746/15-ц

провадження № 61-14203св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач -Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2015 року у складі судді Казака С. Ю. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк» або Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» посилалося на те, що 01 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 22/144, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти у сумі 95 500,00 доларів США зі сплатою 12,75 % річних з кінцевим терміном повернення до 31 травня 2017 року.

Відповідно до додаткової угоди від 03 липня 2009 року № 1 про внесення змін до договору кредиту від 01 червня 2007 року № 22/144, ОСОБА_1 додатково були надані кредитні кошти в сумі 5 260,72 доларів США зі сплатою 15 % річних з кінцевим терміном повернення до 31 травня 2022 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 01 червня 2007 року між Банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з кожним окремо, укладені договори поруки. У зв`язку із внесенням змін до договору кредиту, 03 липня 2009 року з кожним із поручителів також укладено відповідні договори про внесення змін до договорів поруки.

Свої зобов`язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, яка станом на 17 квітня 2015 року становить 189 209,05 доларів США, що в еквіваленті становить 4 057 749,97 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 87 245,72 долари США, що в еквіваленті становить 1 871 059,15 грн, у тому числі - строкова заборгованість за кредитом в сумі 51 550,72 долари США, що в еквіваленті становить 1 105 551,59 грн, прострочена заборгованість за кредитом в сумі 35 695,00 доларів США, що в еквіваленті становить 765 507,56 грн; прострочена заборгованість за відсотками в сумі 74 704,19 доларів США, що в еквіваленті становить 1 602 095,31 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 9 700,02 доларів США, що в еквіваленті становить 208 025,13 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками в сумі 17 559,12 доларів США, що в еквіваленті становить 376 570,38 грн.

З наведених підстав Банк просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за договором кредиту від 01 червня 2007 року № 22/44 у сумі 4 057 749,97 грн та судові витрати у справі.

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2015 року позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 01 червня 2007 року № 22/144, яка виникла станом на 17 квітня 2015 року, в сумі 189 209,05 доларів США, що в еквіваленті становить 4 057 749,97 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 87 245,72 доларів США, що в еквіваленті становить 1 871 059,15 грн, у тому числі строкова заборгованість за кредитом в сумі 51 550,72 доларів США, що в еквіваленті становить 1 105 551,59 грн, прострочена заборгованість за кредитом в сумі 35 695,00 доларів США, що в еквіваленті становить 765 507,56 грн; прострочена заборгованість за відсотками в сумі 74 704,19 доларів США, що в еквіваленті становить 1 602 095,31 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 9 700,02 доларів США, що в еквіваленті становить 208 025,13 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам в сумі 17 559,12 доларів США, що в еквіваленті становить 376 570,38 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 01 червня 2007 року № 22/144, яка виникла станом на 17 квітня 2015 року, в сумі 189 209,05 доларів США, що в еквіваленті становить 4 057 749,97 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 87 245,72 доларів США, що в еквіваленті становить 1 871 059,15 грн, у тому числі - строкова заборгованість за кредитом в сумі 51 550,72 доларів США, що в еквіваленті становить 1 105 551,59 грн, прострочена заборгованість за кредитом в сумі 35 695,00 доларів США, що в еквіваленті становить 765 507,56 грн; прострочена заборгованість за відсотками в сумі 74 704,19 доларів США, що в еквіваленті становить 1 602 095,31 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 9 700,02 доларів США, що в еквіваленті становить 208 025,13 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам в сумі 17 559,12 доларів США, що в еквіваленті становить 376 570,38 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_4 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 01 червня 2007 року № 22/144, яка виникла станом на 17 квітня 2015 року, в сумі 189 209,05 доларів США, що в еквіваленті становить 4 057 749,97 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 87 245,72 доларів США, що в еквіваленті становить 1 871 059,15 грн, у тому числі - строкова заборгованість за кредитом в сумі 51 550,72 доларів США, що в еквіваленті становить 1 105 551,59 грн, прострочена заборгованість за кредитом в сумі 35 695,00 доларів США, що в еквіваленті становить 765 507,56 грн; прострочена заборгованість за відсотками в сумі 74 704,19 доларів США, що в еквіваленті становить 1 602 095,31 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 9 700,02 доларів США, що в еквіваленті становить 208 025,13 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам у сумі 17 559,12 доларів США, що в еквіваленті становить 376 570,38 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту від 01 червня 2007 року № 22/144, яка виникла станом на 17 квітня 2015 року, в сумі 189 209,05 доларів США, що в еквіваленті становить 4 057 749,97 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 87 245,72 доларів США, що в еквіваленті становить 1 871 059,15 грн, у тому числі строкова заборгованість за кредитом у сумі 51 550,72 доларів США, що в еквіваленті становить 1 105 551,59 грн, прострочена заборгованість за кредитом в сумі 35 695,00 доларів США, що в еквіваленті становить 765 507,56 грн; прострочена заборгованість за відсотками в сумі 74 704,19 доларів США, що в еквіваленті становить 1 602 095,31 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 9 700,02 доларів США, що в еквіваленті становить 208 025,13 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по відсоткам в сумі 17 559,12 доларів США, що в еквіваленті становить 376 570,38 грн.

Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» судовий збір по 730,80 грн з кожного.

Суд першої інстанції, враховуючи установлені судом фактичні обставини у справі та положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умови укладених між сторонами договорів, зокрема пунктів 3.3.9, 4.4 та 4.6 кредитного договору, дійшов висновку, що позовні вимоги Банка слід задовольнити повністю та стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договором кредиту від 01 червня 2007 року № 22/144, яка виникла станом на 17 квітня 2015 року, в сумі 189 209,05 доларів США, що в еквіваленті становить 4 057 749,97 грн.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2015 року залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог Банку, оскільки у позичальника ОСОБА_1 перед Банком існує заборгованість, яка нею добровільно не сплачується, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, та стягнув своїм рішенням суму заборгованості з позичальника та поручителів, відповідно до договорів поруки, укладених із кожним з позичальників, у солідарному порядку.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2019 року ОСОБА_4 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою (з урахуванням виправлених у вересні 2019 року недоліків) на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2015 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані заочне рішення суду першої інстанції щодо нього та постанову апеляційного суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити Банку в задоволенні позовних вимог щодо нього.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій здійснили розгляд судової справи без його участі, а також вказує, що його зобов`язання за договором поруки припинилися. Суди порушили норми ЦК України, стягнувши з нього на користь позивача на підставі договору поруки, дія якого припинилася, оскільки строк поруки не є строком для захисту порушеного права, це строк існування самого зобов`язання поруки. І право кредитора, і обов`язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов`язання має бути пред`явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який встановили сторони в договорі). Тому навіть якщо в межах строку дії поруки була пред`явлена претензія і поручитель не виконав вказані в ній вимоги, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право.

У жовтні 2019 року від ОСОБА_4 до Верховного Суду надійшло клопотання про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

Станом на дату розгляду справи відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_4 до Верховного Суду не надходило.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу ОСОБА_4 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 05 серпня 2019 року про надання строку для усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано матеріали справи№ 203/4746/15-ц із Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року відмолено в задоволенні заяви ОСОБА_4 про зупинення виконання оскаржуваних судових рішень.

У жовтні 2019 року матеріали справи № 203/4746/15-ц надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення щодо поручителя ОСОБА_4 - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01 червня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 22/144, відповідно до умов якого останній надано кредит в сумі 95 500,00 доларів США зі сплатою 12,75 % річних та кінцевим терміном повернення до 31 травня 2017 року.

Відповідно до умов кредитного договору від 01 червня 2007 року позичальник ОСОБА_1 узяла на себе зобов`язання сплачувати обумовлені платежі за кредитним договором рівними частинами щомісяця до 31 травня 2017 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за договором кредиту від 01 червня 2007 року № 22/144 між Банком та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з кожним окремо, укладені договори поруки, згідно з якими останні зобов`язалися солідарно відповідати перед Банком за виконання позичальником умов кредитного договору щодо сплати кредиту, відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій.

Сторони не визначили строку дії договорів поруки відповідною календарною датою.

03 липня 2009 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору кредиту від 01 червня 2007 року № 22/144, згідно з умовами якої ОСОБА_1 додатково надано кредитні кошти в сумі 5 260,72 долари США з процентною ставкою 15,0 % річних та кінцевим терміном повернення до 31 травня 2022 року.

У зв`язку із укладенням додаткової угоди № 1 до кредитного договору 03 липня 2009 року між Банком та поручителями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , з кожним окремо, укладено відповідні договори про внесення змін до договорів поруки.

Свої зобов`язання за кредитним договором позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконувала, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, яка згідно з наданим Банком розрахунком станом на 17 квітня 2015 року становить 189 209,05 доларів США, що в еквіваленті становить 4 057 749,97 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 87 245,72 доларів США, що в еквіваленті становить 1 871 059,15 грн, у тому числі - строкова заборгованість за кредитом в сумі 51 550,72 доларів США, що в еквіваленті становить 1 105 551,59 грн, прострочена заборгованість за кредитом в сумі 35 695,00 доларів США, що в еквіваленті становить 765 507,65 грн; прострочена заборгованість за відсотками в сумі 74 704,19 доларів США, що в еквіваленті становить 1 602 095,31 грн; пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 9 700,02 доларів США, що в еквіваленті становить 208 025,13 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за відсотками в сумі 17 559,12 доларів США, що в еквіваленті становить 376 570,38 грн.

Нормативно-правове обґрунтування

На підставі частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та третьої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна або кілька осіб.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (частина перша статті 541 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (в редакції станом на день укладання договору поруки та додаткової угоди до нього) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову щодо поручителя ОСОБА_4 , оскільки у цій справі у позичальника ОСОБА_1 перед Банком існує заборгованість, яка нею добровільно не погашена, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, позов пред`явлений до боржника за кредитним договором та до поручителів, які зобов`язались солідарно відповідати із нею за наслідки невиконання зобов`язання за кредитним договором, строк дії кредитного договору (з урахуванням додаткової угоди до нього) установлений до 31 травня 2022 року, Банк звернувся із позовом до суду 10 серпня 2015 року, попередньо надіславши ОСОБА_4 03 липня 2015 року досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором.

Отже, не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про те, що порука ОСОБА_4 припинена, тому не можуть бути прийняті як підстава для скасування оскаржуваних рішень.

Доводи касаційної скарги про те, що справа розглядалась за відсутності заявника, відхиляються, оскільки матеріали справи містять підтвердження, що ОСОБА_4 був завчасно повідомлений про судове засідання 03 грудня 2015 року в суді першої інстанції (а. с. 61 т. 1), а в суді апеляційної інстанції приймав участь представник апелянта - ОСОБА_6 (протокол судового засідання від 18 квітня 2019 року: а. с. 2 т. 3), який розписався у повідомленні про призначене на 09 липня 2019 року судове засідання (а. с. 3 т. 3), та 06 травня 2019 року ознайомлювався з матеріалами справи № 203/4746/15-ц (а. с. 7 т. 3).

Окрім цього, відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів стосовно встановлених обставин справи, є аналогічні доводам, зазначеним у апеляційній скарзі заявника, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги).

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, що можуть бути підставою для скасування постановлених у справі судових рішень щодо нього.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року № 63566/00).

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_4 - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України (у редакції станом на дату подання касаційної скарги).

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку зпереглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2015 року в частині щодо ОСОБА_4 та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик