ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 2040/7125/18

касаційне провадження № К/9901/69330/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 (суддя - Шевченко О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 (головуючий суддя - Ральченко І.М., судді - Бершов Г.Є., Присяжнюк О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач, платник) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі у тексті - відповідач, Управління, податковий орган), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Управління від 08.05.2018 №0327061-1307-2030.

На обґрунтування зазначених вимог позивач послався на протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з підстав того, що нерухоме майно (житловий будинок) знаходилось у 2017 році у спільній сумісній власності позивача та його дружини ОСОБА_2 , оскільки, було придбано у період перебування вказаних осіб у зареєстрованому шлюбі. З часу реєстрації за позивачем права власності на житловий будинок, він перебував у спільній сумісній власності позивача та його дружини, а відтак, кожен з подружжя повинен був сплачувати податок на нерухомість за належну йому частину і без врахування збільшення податку на 25000,00 грн.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 19.09.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, позов залишив без задоволення.

Залишаючи позов без задоволення, суди дійшли до висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, його прийнято контролюючим органом на підставі свідоцтва на право власності, відповідно до якого, житловий будинок належить позивачу на праві власності. У зазначеному свідоцтві та інших доказах у справі не міститься інформація про те, що даний об`єкт належить позивачу на праві спільної сумісної власності.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій фактичним обставинам справи, які полягають у тому, що житловий будинок перебував у спільній сумісній власності подружжя. Скаржник вважає, що суди неправильно застосували положення підпункту «б» підпункту 266.1.2 статті 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі у тексті - ПК України, у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), які підлягали застосуванню до спірних правовідносин та безпідставно не встановили факт рівності часток у праві власності подружжя. Зауважує, що Сімейним кодексом України, зокрема, статтями 60, 61, 63, встановлено презумпцію спільності майна подружжя, відтак, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування та не потребує встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17. Також, скаржник посилається на ухвалу Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №876/2669/18, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 у справі №813/2669/18 з підстав того, що рішення прийнято у справі незначної складності, і вважає, що таким чином, Верховним Судом зроблено висновок про відповідність вказаної постанови суду апеляційної інстанції судовій практиці.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.12.2018 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 12.12.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 13.12.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.05.2018 №0327061-1307-2030, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, за 2017 рік у розмірі 27116,80 грн.

Сума зазначеного податкового зобов`язання у розмірі 27116,80 грн визначена із розрахунку: 661,5 кв м (загальна площа житлового будинку, який є об`єктом оподаткування за 2017 рік) х 3,2 грн за 1 кв м (ставка податку) = 2116,80 грн; збільшення суми податку на 25000,00 грн відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України, оскільки, об`єктом оподаткування є будинок загальною площею 661,5 кв м.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 23.11.2009 серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Люботинської міської ради на підставі рішення виконкому Люботинської міської ради від 17.11.2009 №489, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа 661,50 кв.м., житлова площа 267,20 кв м, з допоміжними будівлями та спорудами), належить на праві приватної власності, частка 1/1, ОСОБА_1 . Також, на підставі вказаного свідоцтва до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено відповідний запис про державну реєстрацію від 24.11.2009 права приватної власності ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, судами установлено, що рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 №542/17 "Про місцеві податки і збори у місті Харкові" було встановлено ставку податку для об`єктів нежитлової нерухомості, яка знаходиться у власності фізичних та юридичних осіб, у розмірі 0,1 відсотка (3,2 грн за 1 кв м). Об`єктом оподаткування у даному випадку є нерухоме майно - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

За інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 09.07.2018 №130159210, загальна площа вказаного житлового будинку складає 661,5 кв м.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення визначені положення підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).

Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

За правилами підпункту «ґ» підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Дана норма визначає два джерела отримання відомостей про об`єкт оподаткування - данні з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей або оригінали відповідних документів платника податків.

Підпунктом 266.1.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що в разі перебування об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості у спільній частковій або спільній сумісній власності кількох осіб: а) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній частковій власності кількох осіб, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку; б) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділений в натурі, платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; в) якщо об`єкт житлової та/або нежитлової нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

При цьому, слід зазначити, що фізичні особи - співвласники житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, не позбавлені права повідомляти контролюючий орган за місцем реєстрації про визначеного за їх згодою платника податку на нерухоме майно, звернувшись із письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової та/або нежитлової нерухомості.

Також, відповідно до положень підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивачем не підтверджено факт звернення позивача до контролюючого органу із зазначених вище питань.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій встановлено та не спростовано доводами касаційної скарги, що зазначений вище будинок належить позивачу на праві власності, яке позивач оформив у 2009 році, що підтверджується свідоцтвом про право власності, та, у подальшому зареєстровано у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що податок за визначений період повинен сплачувати позивач, як власник будинку.

Колегія суддів не може прийняти посилання позивача на висновки судів, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17 та ухвалі Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №876/2669/18, оскільки, у зазначених справах різні предмет, підстави позову та встановлені фактичні обставини. Крім того, Верховний Суд ухвалою від 05.07.2018 відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 у справі №813/2669/18 з підстав того, що рішення прийнято у справі незначної складності, не переглядаючи зазначене рішення суду апеляційної інстанції і не надаючи висновки з питань застосування норми права.

Таким чином, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а відтак, суди дійшли правильного висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у даній справі.

Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 341 349 350 355 356 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.П. Юрченко