ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2022 року

м. Київ

справа № 2040/7597/18

касаційне провадження № К/9901/15810/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ»

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 (головуючий суддя - Чудних С.О.)

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2019 (головуючий суддя: Катунов В.В., судді: Шевцова Н.В. , Ральченко І.М.)

у справі №2040/7597/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ»

до Котлярівської сільської ради

про визнання протиправним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» звернулось до суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та нечинним рішення ХХV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради Харківського району Харківської області від 04.07.2018 «Про встановлення ставок та пільг земельного податку на 2019 рік».

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Котлярівською сільською радою Харківського району Харківської області рішення «Про встановлення ставок та пільг земельного податку на 2019 рік» прийнято з порушенням строків, визначених підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 та підпунктом 12.3.3 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Крім того, при прийнятті спірного рішення від 04.07.2018 відповідачем порушено вимоги Законів «Про місцеве самоврядування в Україні» і «Про доступ до публічної інформації» в частині своєчасного доведення до відома населення та оприлюднення проекту рішення та порядку денного, що в свою чергу, потягло порушення базових, фундаментальних принципів місцевого самоврядування, передбачених статтею 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2019, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» залишено без задоволення.

Не погодившись із судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» звернулось до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що судами не взято до уваги, що оскаржуване рішення Котлярівської сільської ради Харківського району Харківської області прийнято з порушенням норм чинного законодавства, відповідачем не було оприлюднено і доведено до відома населення ані проект оскаржуваного рішення, ані в цілому перелік питань, які передбачалося внести на розгляд ради.

Верховний Суд ухвалою від 10.06.2019 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2019 у справі №2040/7597/18.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу вказав на законність та обґрунтованість судових рішень, тому просив залишити без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ».

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 04 липня 2018 року на XXV сесії VII скликання Котлярівська сільська рада Харківського району Харківської області прийняла рішення «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік» із додатком №1 «Ставки земельного податку» та додатком №2 «Перелік пільг для фізичних та юридичних осіб, наданих відповідно до пункту 284.1 статті 284 ПК України, із сплати земельного податку».

Про оприлюднення рішення в засобах масової інформації та на дошках оголошень вказано у пункті 2 рішення.

Відповідно до пункту 5 даного рішення останнє набирає чинності з 01.01.2019.

Не погоджуючись з рішенням ХХV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради Харківського району Харківської області від 04.07.2018 «Про встановлення ставок та пільг земельного податку на 2019 рік», позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що враховуючи наявність належних та достатніх доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення та відповідність його вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні підстави вважати його протиправним та скасовувати.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 1 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин) цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

При цьому, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Верховна Рада України встановлює тільки перелік дозволених до впровадження місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і податку на майно, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.

В свою чергу, в підпункті 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України визначено, що податок на майно належить до місцевих податків.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Разом з тим, виходячи зі змісту підпунктів 12.3.1 - 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

У разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті (пункт 12.5 ПК України).

Статтею 3 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Отже, якщо рішення місцевої ради про встановлення/зміну місцевих податків буде прийнято пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, та/або не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

За змістом статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Пунктом 269.1 статті 269 ПК України визначено, що платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (підпункти 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270 ПК України).

Згідно з пунктами 271.1 (підпункти 271.1.1, 271.1.2) та 271.2 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Як вбачається із аналізу норм Бюджетного кодексу України та ПК України, для застосування рішення про встановлення місцевих податків у 2019 році, у тому числі плати за землю, таке рішення має бути прийнято до 01.07.2018 та оприлюднено місцевою радою до 15.07.2018.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що, виходячи з приписів чинного законодавства України, прийняття оскаржуваного рішення із порушенням такого строку не є підставою для його скасування, а лише є підставою для застосування норм відповідного рішення не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Суд також вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що відповідачем своєчасно не доведено до відома населення та не оприлюднено проект рішення та порядку денного сесії ради, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради.

Згідно із частиною десятою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення про скликання сесії ради відповідно до частин четвертої, шостої та восьмої цієї статті доводиться до відома депутатів і населення не пізніш як за 10 днів до сесії, а у виняткових випадках - не пізніш як за день до сесії із зазначенням часу скликання, місця проведення та питань, які передбачається внести на розгляд ради.

Під час розгляду справи судами встановлено, що розпорядженням сільського голови «Про скликання XXV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради» від 15.06.2018 № 34 скликано відповідну сесію із зазначенням часу та місця її проведення. Разом з розпорядженням про скликання сесії доводився до відома депутатів та населення проект порядку денного, яким передбачалося внести перелік питань на розгляд сесії сільської ради, а саме: проект рішення XXV сесії VII скликання Котлярівської сільської ради «Про затвердження порядку денного двадцять п`ятої сесії сьомого скликання».

Зокрема, статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Законом України № 452/97-ВР від 15.07.1997, встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.

Згідно із частиною першою статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, орган місцевого самоврядування є колегіальним органом, а формою його роботи є сесії, на яких за результатами розгляду питань сільською радою приймаються відповідні рішення.

Частиною одинадцятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» проекти нормативно - правових актів, рішень органів місцевого самоврядування, розроблені відповідними розпорядниками, оприлюднюються ними не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом

З матеріалів справи вбачається, що у пункті 2 спірного рішення було передбачено можливість опублікування останнього в засобах масової інформації або в інший можливий спосіб.

Вищевказаний проект рішення було розроблено у відповідності до Регламенту сільської ради та вимог чинного законодавства України, розміщено на інформаційному стенді у приміщенні Котлярівської сільської ради для забезпечення можливості ознайомлення з ним.

При цьому, в постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі №0940/2301/18 зазначено, що як у ПК України, так і в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», або будь-якому іншому акті законодавства немає норм, якими б був визначений спосіб оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів, не встановлено обов`язку опубліковувати ці рішення у офіційних друкованих виданнях та/або у друкованих засобах масової інформації відповідних рад, у місцевих друкованих засобах масової інформації.

Суд також вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги стосовно посилань на практику Верховного Суду з розгляду справ щодо оскарження регуляторних актів, оскільки відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові Верховного Суду від 10.12.2021 у справі №0940/2301/18, рішення органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке приймається на підставі, за правилами й на виконання відповідних приписів ПК України і оприлюднюється у встановленому цим Кодексом порядку. Вказані рішення не належать до регуляторних актів у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», у зв`язку з чим цей Закон не поширює свою дію на такі рішення загалом та, зокрема, у 2017, 2018 роках.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що при прийнятті рішення Котлярівської сільської ради Харківського району Харківської області від 04.07.2018 «Про встановлення ставок та пільг земельного податку на 2019 рік» відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому підстави для визнання протиправним та нечинним оскаржуваного рішення відсутні.

Касаційна скарга не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, ґрунтується на неправильному тлумаченні законодавства, що регламентує спірні правовідносини, та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343 349 350 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «СТВ» залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.11.2018 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.05.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді І. А. Гончарова

С. С. Пасічник

Р. Ф. Ханова