Постанова
Іменем України
27 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 204/2642/21
провадження № 61-2831св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2021 року у складі судді Токар Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2022 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Красвітної Т. П., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що з 19 грудня 2003 року до 21 січня 2020 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , який розірвано, що підтверджує свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , видане 21 січня 2020 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро).
Під час перебування сторін у шлюбі вони придбали квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 , а також автомобілі: «Renault Kangoo», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано 14 листопада 2014 року за ОСОБА_2 ; «LexusRX 300», 2002 року випуску, право власності на який зареєстровано 29 червня 2017 року за ОСОБА_2 ; «Toyota Prado», 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , право власності на який зареєстровано 07 вересня 2007 року за ОСОБА_1 .
У 2018 році ОСОБА_2 продав квартиру АДРЕСА_1 , однак компенсацію в розмірі 1/2 частини грошових коштів від продажу цієї квартири в добровільному порядку надавати їй відмовляється. Свою згоду на продаж зазначеної квартири вона не надавала, відповідної заяви до приватного нотаріуса не писала, тому їй не відомо за яку суму було продано цю квартиру.
Крім того, ОСОБА_2 особисто користується автомобілями: «RenaultKangoo», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; «Lexus RX 300», 2002 року випуску; «Toyota Prado», 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 .
ОСОБА_1 зазначає, що згоду на продаж спільного сумісного майна подружжя, зокрема зазначених автомобілів, вона не надавала, а на пропозиції щодо поділу або компенсації вартості спільного сумісного майна подружжя ОСОБА_2 не реагує, тому вирішити спір в добровільному порядку немає можливості.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 60 63 65 68-71 Сімейного кодексу України (далі - СК України), просила суд:
- визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : автомобіль «Renault Kangoo», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіль «Lexus RX 300», 2002 року випуску; автомобіль «Toyota Prado», 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, зокрема: автомобіля «RenaultKangoo», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 ; автомобіля «Lexus RX 300», 2002 року випуску; автомобіля «Toyota Prado», 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в розмірі ринкової вартості 1/2 частини: квартири АДРЕСА_1 - 25 3179,50 грн; автомобіля «Renault Kangoo», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , - 197 017,50 грн; автомобіля «Lexus RX 300», 2002 року випуску, - 93 431,00 грн; автомобіля «ToyotaPrado», 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , - 54 656,50 грн, а всього: 598 284,50 грн, а також судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано спільним майном подружжя автомобіль «Renault Kangoo», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , автомобіль «Lexus RX 300», 2002 року випуску, об`єм двигуна 2995 см. куб, зареєстрований 29 червня 2017 року, автомобіль «Toyota Prado», 2006 року випуску, номер шасі, (кузова, рами) НОМЕР_3 .
У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя виділено автомобіль «Renault Kangoo», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 у особисту власність ОСОБА_2 .
У рахунок компенсації 1/2 частини вартості автомобіля «Renault Kangoo», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 та 1/2 частини вартості відчужених автомобілів «Lexus RX 300», 2002 року випуску, об`єм двигуна 2995 см. куб, та автомобіля «Toyota Prado», 2006 року випуску, номер шасі, (кузова, рами) НОМЕР_3 , стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 324 482,47 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні автомобілі було придбано сторонами під час перебування в зареєстрованому шлюбі, тому є спільною сумісною власністю сторін, як колишнього подружжя.
Однак в частині вирішення позовної вимоги про визнання права власності на 1/2 частину автомобіля «Renault Kangoo» необхідне відмовити у задоволенні, оскільки одночасне стягнення компенсації вартості частини автомобіля та визнання права власності на зазначену частку за позивачем, порушить відповідні права відповідача.
Також відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 1/2 частини автомобілів «Lexus RX 300» та «Toyota Prado», суд зазначив, що на час розгляду справи ці автомобілі відчужені та належать іншим особам, тому, в свою чергу необхідно стягнути з відповідача половину їх вартості на користь позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2021 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що придбані сторонами під час шлюбу автомобілі є об`єктами спільної сумісної власності подружжя.
Отже, автомобіль «Renault Kangoo», який перебуває в користуванні відповідача, підлягає поділу саме шляхом виділення його йому та стягнення з нього на користь позивача грошової компенсації 1/2 частини вартості цього автомобіля, оскільки такий спосіб поділу транспортного засобу не є виходом за межі позовних вимог та відповідає закріпленим у статті 7 СК України засадам розумності і добросовісності, оскільки позивач буде позбавлений його частки у праві власності, отримуючи, у свою чергу, гарантоване грошове відшкодування, а відповідач, в свою чергу, набуває право власності на автомобіль у цілому.
Щодо інших автомобілів які було відчужено відповідачем без згоди на це позивача то кошти від їх продажу також підлягають поділу.
При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевірялась судом лише в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі ринкової вартості 1/2 частини автомобілів «Renault Kangoo», «Lexus RX 300» та «Toyota Prado», в іншій частині рішення не оскаржувалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 180/254/15-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 212/8891/15-ц, від 18 липня 2018 року у справі №477/1891/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 761/17775/15-ц, від 09 січня 2019 року у справі№ 643/4589/15-ц, від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, та постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, а також зазначає на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, оскільки суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивовано тим, щосудами першої та апеляційної інстанцій встановлено обставини, зокрема вартість спірних транспортних засобів на підставі неналежних і недопустимих доказів, а саме звітів від 12 жовтня 2020 року та від 14 листопада 2020 року щодо визначення вартості автомобілів.
Судами попередніх інстанцій не враховано того, що автомобіль «Toyota Prado» було продано під час перебування сторін у шлюбі за згодою позивача, що підтверджує видана від її імені генеральна довіреність з правом розпорядження від 10 липня 2019 року, і кошти вилучені від його продажу були витрачені на потреби сім`ї.
Щодо автомобіля «Lexus RX 300» то він був придбаний за позичені кошти, що підтверджує договір позики від 23 червня 2017 року, тому кошти від його продажу пішли на розрахунок за цим договором.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не подавала
Фактичні обставини справи, встановлені судами
19 грудня 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджує свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , видане 19 грудня 2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська (а. с. 5).
21 січня 2020 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджує свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , видане 21 січня 2020 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) (а. с. 6).
Під час перебування сторін у шлюбі вони придбали: автомобіль «RenaultKangoo», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , право власності на який зареєстровано 14 листопада 2014 року за ОСОБА_2 ; автомобіль «LexusRX 300», 2002 року випуску, право власності на який зареєстровано 29 червня 2017 року за ОСОБА_2 ; автомобіль «Toyota Prado», 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , право власності на який зареєстровано 07 вересня 2007 року за ОСОБА_1 .
Відповідно до листа Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Дніпропетровській області від 16 вересня 2020 року ОСОБА_2 24 липня 2020 року відчужено автомобіль «Lexus RX 300», 2002 року випуску, та перереєстровано на нового власника, на підставі договору купівлі-продажу № 1242/2020/2115974 (а. с. 16).
Також ОСОБА_2 за довіреністю від ОСОБА_1 від 10 липня 2019 року відчужено автомобіль Toyota Prado», 2006 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 (а. с. 8, 9).
Згідно із звітами Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецекспертиза» від 12 жовтня 2020 року та від 14 листопада 2020 року ринкова вартість автомобіля «LexusRX 300», 2002 року випуску, становить 186 862,00 грн; автомобіля Toyota Prado», 2006 року випуску, - 394 035,00 грн; автомобіля «RenaultKangoo», 2005 року випуску, - 109 313,00 грн (а. с. 10-15).
Відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження про оцінку колісного транспортного засобу № 01/06/21, складеного 07 червня 2021 року судовим експертом Дроздовим Ю. В., ринкова вартість автомобіля «RenaultKangoo», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на дату оцінки (дослідження), з урахуванням дефектів експлуатації, догляду та зберігання, складає 68 067,94 грн (а. с. 52-67).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції переглядаються лише в частині стягнення з ОСОБА_2 та користь ОСОБА_1 грошової компенсації в розмірі ринкової вартості 1/2 частини спірних автомобілів, оскільки в іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося до суду апеляційної інстанції, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядається в касаційному порядку.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Положеннями статті 60 СК України визначено що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення змісту статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу (частина третя статті 370 ЦК України).
Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою (абзаци перший і другий частини другої статті 364 ЦК України).
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина друга статті 183 ЦК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду (частини друга, четверта та п`ята статті 71 СК України).
Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (частина перша статті 365 ЦК України). Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду (частина друга статті 365 ЦК України).
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про те, що автомобіль «Renault Kangoo», який перебуває в користуванні відповідача, підлягає поділу саме шляхом виділення йому цього автомобіля та стягнення з нього на користь позивача грошової компенсації 1/2 частини його вартості визначеної, відповідно до висновку експертного товарознавчого дослідження про оцінку колісного транспортного засобу № 01/06/21, складеного 07 червня 2021 року судовим експертом Дроздовим Ю. В.
Оскільки автомобілі «Lexus RX 300» та «Toyota Prado» були відчуженні ОСОБА_2 , тому з нього на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню грошова компенсація за 1/2 частину їх вартості визначеної, згідно із звітами Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецекспертиза» від 12 жовтня 2020 року та від 14 листопада 2020 року.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Під час розгляду справи судом першої інстанції та під час її перегляду судом апеляційної інстанції ОСОБА_2 не було надано суду належних та допустимих доказів на спростування ринкової вартості автомобілів «Lexus RX 300» та «Toyota Prado».
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дослідив всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 180/254/15-ц, від 25 квітня 2018 року у справі № 212/8891/15-ц, від 18 липня 2018 року у справі №477/1891/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 761/17775/15-ц, від 09 січня 2019 року у справі№ 643/4589/15-ц, від 03 лютого 2020 року у справі № 235/5146/16-ц, та постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц, на які заявник посилався у касаційній скарзі, є необґрунтованими, а висновки судів попередніх інстанцій не суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги щодо відхилення клопотань про забезпечення доказів, з огляду на таке.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Забезпечення доказів - процесуальна дія суду, яка вчиняється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів.
Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій, третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані частково судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400 401 403 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ф. Хопта
Є. В. Синельников
В. В. Шипович