Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 204/5553/18

провадження № 61-16765св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Антоненко Н. О. (суддя-доповідач),

суддів: Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», підписану адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем, на заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2019 року в складі судді Токар Н. В. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року в складі колегії суддів Ткаченко І. Ю., Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О.,

ВСТАНОВИВ :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 і просило звернути стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Honda» моделі «Accord», номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , який належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію т/з НОМЕР_3 від 15 липня 2016 року, шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з початковою ціною, визначеною суб`єктом оціночної діяльності на момент продажу авто.

В обґрунтування своїх вимог компанія зазначала, що 03 липня 2012 року між

ПАТ «ВТБ Банк» і ОСОБА_2 укладено кредитний договір на суму 242 640 грн на придбання зазначеного автомобіля.

У забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 03 липня

2012 року банк і позичальник уклали договір застави № R52150286453В.

Згідно з умовами цього договору ОСОБА_2 передав у заставу транспортний засіб Honda Accord, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію т/з НОМЕР_5 , виданого ВРЕР №1 ГУМВСУ Харків 03 липня 2012 року.

22 січня 2018 року між ПАТ «ВТБ Банк» і ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп» укладений договір про відступлення прав вимоги № 220118нв, відповідно до яких ПАТ «ВТБ Банк» відступило ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», зокрема, права вимоги за кредитним договором від 03 липня 2012 року № R52150286453В і за договором застави від 03 липня 2012 року № 220118аз.

07 лютого 2018 року згідно з витягом із Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 54792870 здійснено заміну обтяжувача на ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп».

Позивачем у ході проведення заходів стягнення боргу встановлено, що позичальник усупереч нормам чинного законодавства та договору застави, не погоджуючи свої дії з позивачем, здійснив продаж предмета застави ОСОБА_1 .

Оскільки обтяження на автомобіль зареєстровані в Державному реєстрі обтяжень 05 липня 2012 року за № 12700119, то відповідач не може вважатись добросовісним набувачем.

Враховуючи непогашення суми заборгованості за кредитним договором, унесення запису до Державного реєстру обтяжень про заборону відчуження предмета застави, відсутність передбачених статтею 28 Закону України «Про заставу» підстав для припинення застави, продовження існування права застави на автомобіль, у компанії виникло право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета застави шляхом звернення стягнення на нього.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 13 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог, оскільки позивач не надав судам доказів на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором і наявності в нього права пред`явити йому вимогу про звернення стягнення на предмет застави. На час відчуження спірного автомобіля не було зареєстровано обмеження на заборону відчуження, тому ОСОБА_1 вправі був розпоряджатися нерухомим майном.

Короткий зміст судового рішення апеляційного суду

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд виходив із того, що:

- на час розгляду справи в суді першої інстанції в матеріалах цивільної справи були відсутня інформація, що спірний автомобіль належить ОСОБА_1 , що унеможливлює встановити належність такого відповідача та застосувати обраний позивачем спосіб захисту своїх прав;

- матеріали справі не містять належних і допустимих доказів про те, коли ОСОБА_2 відчужив автомобіль ОСОБА_1 , а надана позивачем довідка МВС України від 15 квітня 2019 року не містить інформації, що на час відчуження автомобіля відомості щодо заборони такого відчуження не були зареєстровані у відповідному реєстрі;

- на час продажу автомобіля за ним не було зареєстровано обмеження на заборону відчуження;

- позивач не зазначив суму заборгованості, всіх її складових та період, за який вона виникла, в рахунок погашення якої просить звернути стягнення на автомобіль, що унеможливлює перевірити правильність розрахунку такої суми та обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Аргументи учасників справи

06 вересня 2019 року представник ТОВ «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2019 року та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року. Просить скасувати оскаржувані судові рішення як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивує тим, що:

- апеляційний суд розглянув справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, позивач вважає, що цим апеляційний суд відніс дану справу до малозначних, що відповідно до статті 411 ЦКК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд;

- обтяження предмета застави не припиняло свою дію, було чинним на час відчуження ОСОБА_2 15 липня 2016 року, а тому реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу і вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи;

- факт здійснення реєстрації такого обтяження підтверджується Витягами про державну реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 05 липня 2012 року та від 07 лютого 2018 року;

- апеляційний суд дійшов безпідставного висновку, що фінансова компанія не надала суду розміру та розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 03 липня 2012 року, адже вказані обставини спростовуються: договором про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за фінансовими кредитами від 22 січня 2018 року № 220118нв, в якому зазначено, що сума заборгованості ОСОБА_2 станом на час укладення цього договору становить 408 657,04 грн; ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 березня 2019 року про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 755/3528/15 де визначено розмір кредитної заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 255 484,49 грн;

- відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо іншого не встановлено Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє застави, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи. Отже на неї може бути звернено стягнення на підставі статей 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». Банк та фінансова компанія не надавали згоди на відчуження рухомого майна, що перебуває в заставі. Оскільки договір застави є чинним та відомості про обтяження щодо транспортного засобу не виключені з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, позов компанії про задоволення вимог за рахунок заставного майна у вибраний позивачем спосіб є обґрунтованим. Вказує, що такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року в справі № 461/12083/15 (провадження № 61-6297св18)

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 03 липня 2012 року між ПАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», і ОСОБА_2 укладений кредитний договір, згідно з умовами якого позичальнику надано кошти в розмірі 242 640 грн для придбання автомобіля на строк до 03 липня 2019 року.

Із метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

ОСОБА_2 передав банку в заставу автомобіль Honda Accord, 2012 року випуску, колір - білий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та належить заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого ВРЕР № 1 ГУМВСУ Харків 03 липня 2012 року.

Мотивувальна частина

Касаційна скарга подана до набрання чинності Закону України № 460-ІХ від 15 січня 2020 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», тому відповідно до пункту 2 прикінцевих та перехідних положень вищезазначеного закону розглядається у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Згідно з положеннями статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За результатами розгляду касаційної скарги колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом статті 15 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» та статті 572 ЦК України застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.

Системний аналіз частини третьої статті 9, частини першої статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» дозволяє зробити висновок, що у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача обтяження рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Позивач може бути добросовісним набувачем за умови, якщо на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу був відсутній відповідний запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Відчуження майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень не припиняє заставу, а тому вона зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах: від 03 квітня 2013 року у справі № 6-7цс13, від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14 та в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 461/12083/15 (провадження № 61-6297св18).

Частиною четвертою статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що відомості про звернення стягнення на предмет обтяження згідно зі статтею 24 цього Закону реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі заяви обтяжувача, в якій зазначається реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України або індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків та інших обов`язкових платежів та посилання на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до вимог чинного законодавства України застава зберігає свою силу для нового власника майна за умови наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відповідних відомостей про обтяження, які внесені до такого реєстру перед відчуженням предмета застави. У протилежному випадку набувач вважається добросовісним і набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

У постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 544/425/19 (провадження № 61-10034св20) міститься висновок, що «звернення стягнення на предмет застави на підставі чинного договору застави та зареєстрованого обтяження у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна є належним та ефективним способом реалізації прав позивача, передбаченим статтями 16 589 ЦК України, статтею 20 Закону України «Про заставу».

Відмовляючи у задоволенні позову ТОВ «ФК «Укрфінанс Груп», суди виходили з того, що позивач не надав належних і допустимих доказів, що спірний автомобіль продано ОСОБА_1 , та що на час відчуження автомобіля Honda Accord, 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4 , не було зареєстроване обмеження на заборону відчуження.

Разом з тим, при розгляді справи, суд першої інстанції, з висновком якого безпідставно погодився апеляційний суд, не врахував Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 05 липня 2012 року (ас 19) та Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) від 07 лютого 2018 року (ас 21) та не перевірив обставин справи щодо наявності на час відчуження спірного транспортного засобу в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстрованого обтяження.

Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити у справі остаточне рішення, оскільки згідно вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення суду першої та апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржені судові рішення - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінанс Груп», підписану адвокатом Конюшком Денисом Борисовичем, задовольнити частково.

Заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2019 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2019 року втрачають законну силу.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Антоненко

Судді І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук

М. Ю. Тітов