Постанова
Іменем України
19 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 205/10275/19
провадження № 61-4793св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тікетс Консолідатор»,
особа, яка подала апеляційну скаргу- ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк»), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тікетс Консолідатор» (далі - ТОВ «Тікетс Консолідатор»), про стягнення безпідставно отриманих коштів.
Позовну заяву мотивував тим, що 14 жовтня 2014 року між ним та АТ «Райффайзен Банк» укладено угоду № PDV2-648355, відповідно до умов якої банк відкрив картковий рахунок № НОМЕР_1 з прив`язкою до нього кількох платіжних карток. У період з 30 січня 2015 року по 06 лютого 2015 року з цього рахунку здійснено оплату проїзних документів (авіаквитків) на загальну суму 1 035 473,00 грн. Крім того, 06 лютого 2015 року він здійснив оплату проїзного документу вартістю 95 069,00 грн, авіакомпанія СвісІнтернейшнл. Позивач вказував, що враховуючи відсутність необхідної суми грошових коштів на картковому рахунку, списання коштів за здійсненими операціями відбулось за рахунок овердрафту. При цьому, хоча ліміт з овердрафту було перевищено, банк продовжував здійснювати оплати.
Заборгованість перед банком, включаючи основну суму заборгованості, пеню та штрафи, позивач погасив остаточно 27 березня 2015 року, що підтвердив банк листом від 26 лютого 2016 року № 151-2-7-00/735.
Позивач вказував, що після погашення заборгованості перед банком, картковий рахунок закрито за його заявою 02 квітня 2015 року.
Позивач вказував, що згодом йому стало відомо, що банк відкликав грошові кошти, які сплачені за придбання проїзних квитків у сумі 1 035 473,00 грн. Однак, коли 27 березня 2015 року він вносив кошти для погашення заборгованості, її вже не існувало, оскільки кошти були повернуті банку ще 24 лютого 2015 року. Повернення грошових коштів 24 лютого 2015 року визнається банком та підтверджується документами, наданими банком.
Відповідно до Правил Міжнародних платіжних систем Visa Core Rules and Visa Product and Servise Rules від 15 жовтня 2014 року, банк має право оскаржити трансакції, які були проведені без авторизації за допомогою процедури зворотного платежу chargeback Code 72 No Authorization. 23 лютого 2015 року банк ініціював процедуру оскарження трансакції та примусового повернення коштів. 24 лютого 2015 року вказані грошові кошти були повернуті відповідачу. Отже, грошові кошти у розмірі 1 035 473,00 грн банк сплатив один раз, а зворотно отримав двічі: за рахунок ініційованої процедури оскарження трансакції та примусового повернення коштів 24 лютого 2015 року; та за рахунок погашення позивачем заборгованості 27 березня 2015 року.
Позивач вказував, що на той момент, коли він вносив кошти, то нічого не був винен банку, окрім процентів за користування овердрафтом, оскільки банк отримав всі свої грошові кошти назад.
Відносини, на підставі яких позивач повинен був гасити заборгованість, що утворилася перед банком, якби вона існувала, є договірними та регулюються відповідно умовами укладеної між сторонами угоди, Правилами банківського обслуговування фізичних осіб в AT «Райффайзен Банк» та главою 72 ЦК України. Відповідно до статті 8 розділу 2 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в AT «Райффайзен Банк», заборгованість клієнта перед банком з овердрафту повинна бути погашена негайно. Однак, позивач зазначав, що він нічого не повинен сплачувати, оскільки сплачені банком грошові кошти у якості овердрафту були повернуті банку ще 24 лютого 2015 року. Тобто, внесення грошових коштів позивачем договором не регулюються і при їх внесені виникли інші правовідносини. Таким чином, грошові кошти у розмірі 1 035 473,00 грн, які були сплачені позивачем, є помилково сплаченими банку, оскільки на момент їх сплати, банк уже отримав ці кошти та заборгованості фактично не існувало.
Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд стягнути на його користь з АТ «Райффайзен Банк» заборгованість у загальному розмірі 13 201 845,25 грн, із яких: 1 035 473,00 грн - безпідставно отримані грошові кошти, три відсотки річних - 31 149,30 грн, інфляційні втрати - 765 729,41 грн, пеня, відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» - 11 369 493,54 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року, ухваленим у складі судді Мовчана Д. В., у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Судові витрати у вигляді судового збору компенсувати за рахунок держави.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з банку грошових коштів як безпідставно отриманих, оскільки 25 липня 2014 року між ТОВ «ТІКЕТС.ЮЕЙ» та ТОВ «Тікетс Консолідатор» було укладено субагентський договір №1/08, відповідно до умов якого третя особа може надавати послуги з продажу авіаперевезень як самостійно, так і шляхом залучення третіх осіб-посередників, з якими він окремо укладає договори про надання посередницьких послуг з обов`язковим укладенням при цьому договору про нерозголошення конфіденційної інформації, будучи відповідальним за дії чи бездіяльність зазначених третіх осіб - посередників перед агентом. 11 грудня 2014 року між ТОВ «ТікетсКонсолідатор» та ФОП ОСОБА_1 укладений субагентський договір № UA 11/12/14 про надання посередницьких послуг. Цей договір укладений з метою надання послуг з продажу авіаперевезень, тобто для здійснення позивачем господарської діяльності та отримання прибутку.
При цьому ОСОБА_1 не виконав умови субагентського договору від 11 грудня 2014 року № UA11/12/14 у зв`язку із самостійним оформленням указаних проїзних документів без фактичного здійснення перерахування грошових коштів з кредитної картки, оформленої у АТ «Райффайзен банк». У зв`язку з відсутністю відповідних перерахувань ТОВ «Тікетс.Юей» відповідно до субагентського договору від 25 липня 2014 року № 1/08 звернулося до третьої особи з вимогою про сплату вартості квитків та штрафу, які були повністю задоволені ТОВ «Тікетс Консолідатор».
Оскільки ТОВ «Тікетс Консолідатор» у повній мірі, за власний рахунок, сплатило вартість проїзних документів, тому такий учасник справи вважає, що грошові кошти, які повернулись до банку за вказаними операціями, внаслідок застосування процедури оскарження, мають бути перераховані саме третій особі як учаснику правовідносин, який виконав власним коштом обов`язок іншої особи.
За таких обставин, отримані банком 27 березня 2015 року від позивача у рахунок погашення заборгованості грошові кошти у сумі 1 035 473 грн не можна вважати безпідставно набутим майном.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
11 травня 2022 року до Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року поновлено ОСОБА_2 , особі, яка не брала участь у розгляді справи, строк на апеляційне оскарження рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року, відкрито провадження за її апеляційною скаргою.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , особи, яка не брала участь у справі, задоволено частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року скасовано.
Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк» в особі Дніпропетровської обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк», третя особа - ТОВ «Тікетс Консолідатор», про стягнення безпідставно отриманих коштів задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з АТ «Райффайзен Банк» 13 201 845,25 грн, із яких: безпідставно отримані грошові кошти - 1 035 473,00 грн, три проценти річних - 31 149,30 грн, інфляційні втрати - 765 729,41 грн, пеня відповідно до вимог Закону України «Про захист прав споживачів» - 11 369 493,54.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання судового рішення нарахувати пеню відповідно до статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» за формулою:
пеня = [Сума боргу] ? 3% ? [Кількість днів]: - на суму боргу 1 035 473, 00 грн за період з 29 листопада 2019 року до моменту погашення боргу відповідачем за правилами, визначеними у постанові Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року.
В іншій частині позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року і частково задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вказав, що на момент внесення позивачем 27 березня 2015 року грошових коштів, заборгованість із недозволеного овердрафту, який він мав погасити, не існувала, оскільки 24 лютого 2015 року грошові кошти повернулись на рахунок банку. За таких обставин, отримані банком 27 березня 2015 року грошові кошти від позивача у рахунок заборгованості, якої вже не існувало, є безпідставно набутим майном.
Суд апеляційної інстанції вказав, що для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі. При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі № 334/2517/16-ц (провадження № 61-29056св18), від 13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17 (провадження № 61-15499св19).
Пославшись на положення статті 13 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вказав, що виконання зобов`язань за умовами субагентського договору від 11 грудня 2014 року № UA11/12/14 не є предметом розгляду у цій справі.
Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 та задовольняючи позов ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що грошові кошти, які позивач вніс 27 березня 2015 року на рахунок банку, є майном, яке на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_2 та її чоловіку - ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції вказав, що заявлена вимога ОСОБА_1 про нарахування процентів, інфляційних збитків, відповідно до статті 625 ЦК України та пені, відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», які, з урахуванням висновків суду про задоволення позовних вимог про стягнення відповідних сум на підставі статті 1212 ЦК України, також підлягають стягненню з відповідача згідно розрахунку, наданого позивачем та не спростованого відповідачем.
При цьому суд застосував положення статті 265 ЦК України для нарахування процентів та пені, вказавши, що до вимоги про нарахування інфляційних втрат положення цієї статті не застосовуються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2022 року АТ «Райффайзен Банк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» та доповнення до касаційної скарги мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до помилкового скасування законних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Заявник вказує, що відсутні підстави для застосування у договірних правовідносинах статті 1212 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину п`яту статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у частині непоширення цих норм на спірні правовідносини, визначення бази нарахування пені та співмірності її розміру.
Суд апеляційної інстанції не застосував положення статей 256 257 261 ЦК України щодо строків позовної давності, заявлених банком у суді першої інстанції.
При цьому заявник вказує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема:
- розгляд справи у суді апеляційної інстанції відбувся за відсутності відповідача у справі, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання;
- не застосував положення пункту З частини першої статті 362 ЦПК Україні про закриття апеляційного провадження у разі оскарження судового рішення особою, яка не брала участі у справі (одним із подружжя, якщо інший з них приймав участь у справі) і щодо якої судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося;
- не дослідив зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20) та у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 331/3298/20 (провадження № 61-16503св21), від 27 травня 2022 року у справі № 361/5753/20 (провадження № 61-21392св21), від 21 листопада 2018 року у справі № 674/31/15-ц (провадження № 61-19968св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 522/14240/15-ц (провадження № 61-14305св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 754/4108/18 (провадження № 61-14888св20), від 20 березня 2019 року у справі № 753/20633/15-ц (провадження № 61-6348св18), від 11 квітня 2018 року у справі № 910/7031/17, від 01 червня 2022 року у справі № 591/678/16-ц (провадження № 61-16011св21), від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 09 квітня 2020 року у справі № 10/б-743 та інших (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, закрити касаційне провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
Заявник звертає увагу на те, що банком не наведено жодну постанову Верховного Суду, яка була б ухвалена у подібній справі. При цьому спори, подібні цій справі, не розглядались судами, у зв`язку з чим відсутні правові висновки Верховного Суду у справі, у межах якої споживач банківських послуг вимагає повернення безпідставно отриманих банком грошових коштів після того як банком було застосовано процедуру chargeback.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, задоволення клопотання АТ «Райффайзен Банк», зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та АТ «Райфайзен Банк» укладена угода № PDV2-648355, відповідно до умов якої банк на ім`я ОСОБА_1 відкрив картковий рахунок № НОМЕР_1 з прив`язкою до нього декількох платіжних карток.
Відповідно до пункту 13 угоди, ОСОБА_1 зобов`язався не використовувати такий рахунок для проведення операцій, які пов`язані зі здійсненням підприємницької діяльності.
У період з 28 січня 2015 року по 03 лютого 2015 року ОСОБА_1 , з використанням платіжних карток із карткового рахунку № НОМЕР_1 , ініціював оплату проїзних документів (авіаційних квитків) на загальну суму 1 035 473,00 грн, а саме:
- 28 січня 2015 року - проїзний документ № 006-5848087608, за маршрутом JFK- AMS;AMS-GUW, вартістю 52 620,26 грн. Авіакомпанія Дельта Ейр Лайне Інк. (DELTA AIR LINES INC.), що знаходиться за адресою: USA, Atlanta, GA, Dept. 816 P.O. Box 101591. Банк- еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin;
- 28 січня 2015 року - проїзний документ № 006-5848087611 , за маршрутом LJU- FRA;FRA-ATL, вартістю 67 508,26 грн. Авіакомпанія Дельта Ейр Лайне Інк. (DELTA AIR LINES INC.), що знаходиться за адресою: USA, Atlanta, GA, Dept. 816 P.O. Box 101591. Банк - еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin;
- 03 лютого 2015 року - проїзний документ № 057-5848087686, за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс, Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin;
- 03 лютого 2015 року - проїзний документ № 057-5848087687, за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс. Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin;
- 03 лютого 2015 року - проїзний документ № 057-5848087688, за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс. Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin;
- 03 лютого 2015 року - проїзний документ № 057-584087689,за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс. Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin;
- 03 лютого 2015 року - проїзний документ № 057-5848087690, за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс. Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin;
- 03 лютого 2015 року - проїзний документ № 057-5848087691, за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс . Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin;
- 03 лютого 2015 року - проїзний документ № 057-5848087692, за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс. Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin;
- 03 лютого 2015 року - проїзний документ № 057-5848087693, за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс. Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin;
- 03 лютого 2015 року - проїзний документ № 057-5848087694, за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс. Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin;
- 03 лютого 2015 року - проїзний документ № 057-5848087695, за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс. Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin;
- 03 лютого 2015 року - проїзний документ № 057-5848087696, за маршрутом LAX- CDG;CDG-LAX, вартістю 42 865,00 грн. Авіакомпанія Ейр Франс. Банк-еквайр: 446366, Elavon Financial Services Limited, Dublin.
Оплата проїзних документів здійсненна ОСОБА_2 не за рахунок власних грошових коштів, а за рахунок коштів банку у вигляді недозволеного овердрафту - грошових коштів банку, наданих позивачу як клієнту, у зв`язку із відсутністю достатньої грошової суми на його рахунку, згідно із пунктом 8.6.1. Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «РайффайзенБанк».
23 лютого 2015 року банк ініціював процедуру оскарження транзакцій та примусового повернення коштів, унаслідок чого 24 лютого 2015 року міжнародна платіжна система Visa повернула до банку грошові кошти за вказаними операціями.
27 березня 2015 року ОСОБА_2 , у рахунок погашення заборгованості, вніс на рахунок грошові кошти у сумі 1 035 473 грн.
Пунктом 8.1.3. Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «РайффайзенБанк», що клієнт має право закрити картковий рахунок шляхом звернення у відділення банку з письмовим повідомленням (заявою) про закриття карткового рахунку за умови повного погашення заборгованості перед Банком, у тому числі кредиту та процентів за користування кредитом (у разі його надання).
Пунктом 8.6.1. Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «РайффайзенБанк» передбачено, що у разі списання з карткового рахунку коштів у сумі, що перевищує доступну суму коштів, на картковому рахунку виникає недозволений овердрафт. Заборгованість клієнта перед банком із недозволеного овердрафту повинна бути погашена негайно, шляхом забезпечення наявності коштів у необхідній сумі на картковому рахунку.
Згідно пункту 8.6.2. Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «РайффайзенБанк», клієнт зобов`язаний сплатити банку проценти за користування недозволеним овердрафтом у розмірі, визначеному Тарифами на ведення та обслуговування карткових рахунків фізичних осіб. Проценти за користування недозволеним овердрафтом розраховуються виходячи із суми недозволеного овердрафту за картковим рахунком на кінець кожного дня за весь строк фактичного користування недозволеним овердрафтом. Погашення процентів за користування недозволеним овердрафтом здійснюється не пізніше останнього робочого дня кожного місяця шляхом договірного списання коштів з відповідного карткового рахунку та/або інших рахунків клієнта.
25 липня 2014 року між ТОВ «ТІКЕТС.ЮЕЙ» та ТОВ «Тікетс Консолідатор» укладений субагентський договір № 1/08, відповідно до умов якого третя особа може надавати послуги з продажу авіаперевезень як самостійно, так і шляхом залучення третіх осіб-посередників, з якими він окремо укладає договори про надання посередницьких послуг з обов`язковим укладенням при цьому договору про нерозголошення конфіденційної інформації, будучи відповідальним за дії чи бездіяльність зазначених третіх осіб - посередників перед агентом.
11 грудня 2014 року між ТОВ «Тікетс Консолідатор» та фізичною - особою підприємцем ОСОБА_1 укладений субагентський договір № UA 11/12/14 про надання посередницьких послуг з метою надання послуг з продажу авіаперевезень, тобто для здійснення позивачем господарської діяльності та отримання прибутку.
ТОВ «Тікетс Консолідатор» вказало, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не виконав умови Субагентського договору від 11 грудня 2014 року № UA11/12/14 у зв`язку з самостійним оформленням позивачем вказаних проїзних документів без фактичного здійснення перерахування грошових коштів з кредитної картки, оформленої у АТ «Райффайзен банк».
Доказом відсутності відповідних перерахувань ТОВ «Тікетс Консолідатор» зазначило заявлення до нього Товариством «Тікетс.Юей» вимог про сплату вартості квитків та штрафу відповідно до субагентського договору від 25 липня 2014 року № 1/08, які були повністю сплачені третьою особою.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).
Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач та відповідач.
Установлено, що апеляційну скаргу подала ОСОБА_2 - особа, яка не була залучена до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - ТОВ «Тікетс Консолідатор», про стягнення безпідставно набутих коштів, яка оскаржила рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року, якими позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову.
Задовольняючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 та скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення впливають на її права, інтереси та обов`язки як дружини позивача.
Однак суд апеляційної інстанції не врахував, що сама ОСОБА_2 до суду з позовом не зверталася, а апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції фактично подала, процесуально діючи як позивач та на стороні позивача ОСОБА_1 й просила про стягнення коштів не їй, а позивачу, не маючи на це процесуальних повноважень від нього, якому відмовлено у задоволенні позову рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року.
Зазначені обставини того, яким чином і у чому саме судові рішення стосуються прав та обов`язків ОСОБА_2 , апеляційному суду належить дослідити і мотивувати.
Доводи касаційної скарги у цій частині є слушними.
Крім того, заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про неналежне повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомленні ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Райффайзен Банк Аваль», третя особа - ТОВ «Тікетс Консолідатор», про стягнення безпідставно набутих коштів призначено до апеляційного розгляду на 22 червня 2022 року о 15:15 год.
Відомостей про вручення АТ «Райффайзен Банк» судової повістки-повідомлення на 22 червня 2022 року о 15:15 год, або повернення такої повістки, матеріали цивільної справи № 205/10275/19 взагалі не містять.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року(заява N 7460/03) (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» від 08 квітня 2010 року (заява N 61406/00) наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
У рішенні ЄСПЛ «Мінак та інші проти України» від 07 лютого 2019 року (заява № 19086/12) підкреслено, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі з апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.
Наведене свідчить, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки справу розглянуто за відсутності учасника справи - АТ «Райффайзен Банк Аваль» яке належним чином не повідомлене про дату, час і місце судового засідання, що є порушенням статей 128-130 368 372 ЦПК України.
До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 березня 2020 року у справі № 2а-1421/10/1916 (провадження № 11-363зва19), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Частиною шостою статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.
Враховуючи те, що судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, воно підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Разом з тим, оскільки оскаржуване судове рішення скасовується з передачею справи на новий розгляд, то підстав поновлювати його виконання немає.
Керуючись статтями 400 409 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року задовольнити частково.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2022 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Ю. В. Черняк