Постанова

Іменем України

18 січня 2022 року

м. Київ

справа № 205/2442/19

провадження № 61-2203св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович, Новокодацький відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро),

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 рокуу складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А., Новокодацький відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що 15 травня 2006 року між ним та АКБСР «Укрсоцбанк» укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 09.2/196-6, відповідно до якого банк зобов`язався надати йому грошові кошти окремими частинами (траншами) зі сплатою 12 процентів річних та комісій у розмірі та в порядку визначеному договором, у межах максимального ліміту заборгованості 92 500 доларів США з кінцевим терміном повернення кредиту до 14 травня 2016 року.

31 жовтня 2017 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В. А. вчинив виконавчий напис № 24698 про стягнення з нього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 177 445,30 доларів США.

09 серпня 2018 року старший державний виконавець Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Демською Г. С. на підставі виконавчих написів відкрив виконавче провадження № 56966071 з примусового виконання виконавчого напису від 31 жовтня 2017 року № 24698 на суму 4 783 925,29 грн, яке об`єднано в одне зведене виконавче провадження від 09 серпня 2018 року № 56974080 з виконавчим провадженням від 09 серпня 2018 року № 56966627, на загальну суму 8 483 016,95 грн. У рамках зведеного виконавчого провадження № 56974080 державний виконавець 09 серпня 2018 року виніс постанову про арешт майна та коштів боржника.

Вважав, що виконавчий напис нотаріуса від 31 жовтня 2017 року № 24698 вчинений з порушенням вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22 лютого 2012 року, (далі - Порядок), оскільки банк належними первинними бухгалтерськими документами (виписками з рахунку позичальника) не підтвердив розмір заборгованості, а отже, вона не є безспірною.

Крім того, в порушення вимог Закону України «Про нотаріат» та Порядку, банк не надав доказів направлення та вручення вимоги іпотекодавцю (боржнику за кредитним договором) про усунення порушень кредитних зобов`язань, а тому нотаріус допустив порушення підпункту 2.3 пункту другого глави 16 розділу ІІ Порядку, вчинивши виконавчий напис без перевірки направлення такої вимоги та дотримання встановленого строку для вчинення напису.

У виконавчому написі нотаріуса зазначено про стягнення заборгованості за період з 01 червня 2015 року по 12 вересня 2017 року, тоді як банк у 2008 році скористався правом вимоги дострокового повернення кредиту, направивши йому повідомлення від 08 липня 2008 року № 02.2/2467 про те, що термін користування кредитом вважається таким, що сплив та вимогу повернути у тридцятиденний строк суму кредиту та нараховані відсотки за користування грошовими коштами. Оскільки перебіг трирічного строку давності для вимоги про стягнення заборгованості закінчився 08 серпня 2011 року, приватний нотаріус в порушення вимог статті 88 Закону України «Про нотаріат» вчинив виконавчий напис про стягнення заборгованості за кредитним договором, з дня виникнення права вимоги за якою минуло більше трьох років.

Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 31 жовтня 2017 року № 24698, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. про стягнення з нього на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором від 15 травня 2006 року № 09/2/196-6 в розмірі 177 445,30 доларів США.

Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано виконавчий напис від 31 жовтня 2017 року № 24698, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором від 15 травня 2006 року № 09.2/196-6 в розмірі 177 445,30 доларів США таким, що не підлягає виконанню.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано доведеністю позивачем того, що на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, заборгованість боржника перед стягувачем не була безспірною. Зазначеного висновку суд дійшов, посилаючись на те, що при зверненні до приватного нотаріуса ПАТ «Укрсоцбанк» не надав повний пакет документів на підтвердження безспірності заборгованості боржника згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів), зокрема банківських виписок по рахунку боржника.

Про спірність заборгованості свідчить нарахування банком відсотків за користування кредитом поза межами дії кредитного договору. Зокрема, суд вказав, що у липні 2008 року відповідач звертався до позивача з вимогою про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором від 15 травня 2006 року № 09.2/196-6, строк виконання якої закінчився у серпні 2008 року, а тому право банку нараховувати проценти за користування кредитом припинилося після пред`явлення вимоги про дострокове виконання кредитного зобов`язання. Однак у довідці-розрахунку доданій до заяви про вчинення виконавчого напису, банк зазначив період виникнення заборгованості з 01 червня 2015 року, тобто поза межами строку дії кредитного договору.

Суд також зауважив, що приватний нотаріус Чуловський В. А. при вчиненні виконавчого напису не дотримався вимоги щодо спливу 30-денного строку з моменту надіслання іпотекодержателем повідомлення - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбаченої підпунктом 2.3 пункту другого Глави 16 розділу ІІ Порядку, зокрема відсутні відомості про те, що банк надсилав таку вимогу іпотекодавцю (позичальнику за кредитним договором).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 рокуапеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріус не перевірив належним чином безспірність визначеного банком розміру заборгованості за кредитним договором, не перевірив правомірність нарахування банком процентів за користування кредитом поза межами строку дії кредитного договору, а також відсутність спору між сторонами кредитного договору щодо розміру заборгованості. Урахувавши правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 про те, що під час розгляду справ такої категорії суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур та факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості, а повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги АТ «Альфа-Банк».

Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Альфа-Банк», в якій заявник просить рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року скасувати, та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

У березні 2021 року на виконання ухвали Верховного Суду від 19 лютого 2021 року про залишення касаційної скарги без руху, надійшло клопотання АТ «Альфа - Банк» про усунення недоліків, до якого додано квитанцію про сплату судового збору.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначав неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалення рішень без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс 15, постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 15 січня 2020 року у справі 305/2082/14-ц, постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі у справі № 369/3942/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 205/2442/19 за касаційною скаргою АТ «Альфа-Банк» на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, та витребувано матеріали справи.

Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 28 квітня 2021 року.

Касаційна скарга АТ «Альфа-Банк» у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що:

1) суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні виконавчого напису, оскільки відповідно до Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює прав та обов`язків учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів, передбачених Переліком, на підставі яких стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку. Оскільки позивач у встановленому законом порядку не спростував допустимими доказами безспірність заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису, не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, висновок судів про існування підстав для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню є помилковим. Зазначеного висновку суди дійшли без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15 та висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 06 липня 2018 року у справі № 369/3942/16-ц ;

2) суди не дослідили обставин усунення ОСОБА_1 порушень кредитного договору після отримання письмового повідомлення банку від 08 липня 2008 року № 02.2/2467 та належним чином не дослідили питання чинності направленої вимоги відповідно до частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою (в редакції чинній на момент направлення такої вимоги) якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У травні 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просив касаційну скаргу АТ «Альфа-Банк» залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року залишити без змін.

В обґрунтування відзиву на касаційну скаргу, ОСОБА_1 зазначив, що суди попередніх інстанцій повно дослідили обставини справи, правильно застосували норми матеріального права, і не мали підстав застосовувативисновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, тависновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15, оскільки такі висновки зроблені за інших встановлених судами фактичних обставин справи. Оскільки банк на виконання підпункту 2.3 пункту другого глави 16 розділу ІІ Порядку не направляв іпотекодавцю (боржнику за кредитним договором) письмову вимогу про усунення порушень виконання зобов`язань за кредитним договором, нотаріус не мав законних підстав вчиняти виконавчий напис, подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2021 року у справі № 235/2961/19.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

15 травня 2006 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 09.2/196-6, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти окремими частинами (траншами) зі сплатою 12 процентів річних та комісій у розмірі та в порядку визначеному договором, в межах максимального ліміту заборгованості 92 500 доларів США, з кінцевим терміном повернення кредитних коштів до 14 травня 2016 року.

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, банк направив на адресу позичальника повідомлення від 08 липня 2008 року № 02.2/2467, в якому зазначив, що відповідно до п. 4. 4 кредитного договору, термін користування кредитом вважається таким, що закінчився і позичальник зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі та сплатити: прострочену заборгованість за кредитом в сумі 77 070,14 доларів США; суму заборгованості зі сплати відсотків - 2 345,98 доларів США; пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 2 557,54 доларів США, пеню за несвоєчасне повернення відсотків - 177,83 доларів США, загальна сума заборгованості 82 151,49 доларів США.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 19 липня 2012 року у справі № 5009/2311/12 фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 визнано банкрутом. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 15 травня 2014 року у справі № 5009/2311/12 підприємницьку діяльність банкрута фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 припинено. Грошові кошти від реалізації майна банкрута розподілено, зокрема 124 529,35 грн перераховано на задоволення вимог ПАТ «Укрсоцбанк».

31 жовтня 2017 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського В. А. із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2006 року № 09.2/196-6, за період з 01 червня 2015 року по 12 вересня 2017 року. Сума заборгованості складає: прострочена заборгованість - 77 070,14 доларів США; прострочена заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом - 100 375,15 доларів США, загальна сума заборгованості становить 177 445,30 доларів США.

Для вчинення виконавчого напису, банк разом із заявою надав оригінал кредитного договору та довідку-розрахунок заборгованості.

31 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Київського міського нотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис № 24698 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 15 травня 2006 року № 09.2/196-6, за період з 01 червня 2015 року по 12 вересня 2017 року в розмірі 177 445,30 доларів США, яка складається з: простроченої заборгованості 77 070,14 доларів США; простроченої заборгованості зі сплати відсотків 100 375,15 доларів США.

09 серпня 2018 року постановою старшого державного виконавця Новокодацького ВДВС м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Демською Г. С. відкрито виконавче провадження № 56966071 з примусового виконання виконавчого напису від 31 жовтня 2017 року № 24698, на суму 4 783 925,29 грн.

10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та єдиним акціонером АТ «Укрсоцбанк» затверджено рішення про реорганізацію АТ «Укрсоцбанк» шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк».

Рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року № 5/2019, та рішенням позачергових загальних зборів АТ «Альфа-Банк» від 15 жовтня 2019 року затверджено передавальний акт, відповідно до якого АТ «Альфа-Банк» у порядку правонаступництва набув усіх прав за переданими йому активами (включаючи права за договорами забезпечення, у тому числі поруки), а також набув обов`язків боржника за вимогами кредиторів (вкладників) за переданими зобов`язаннями без необхідності внесення змін до відповідних договорів.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування

Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ «Альфа-Банк» не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування визначений Законом України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Згідно із статтею 87 Закону України «Про нотаріат» (у редакції чинній на момент вчинення оскаржуваного напису нотаріуса) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпунктів 2.1-2.2 пункту другого глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява також може містити іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Вчинення виконавчого напису у разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

Відповідно до пункту 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку документів, для одержання виконавчого напису додаються а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно зі статтею 50 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Також на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна бути безспірною заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника є обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису (статті 88 Закону України «Про нотаріат»). Разом з тим характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості боржника перед стягувачем, хоча сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про безспірність заборгованості боржника, а тому боржник в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Під час розгляду справ такої категорії суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур та факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, та чи була вона саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил дослідження доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Зазначені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 300/470/17, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц.

Вирішуючи питання наявності на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису у ОСОБА_1 безспірної заборгованості перед відповідачем, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановив, що банк надав нотаріусу лише розрахунок заборгованості, а не засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, а тому суди дійшли правильного висновку про те, що банк не надав нотаріусу всіх передбачених Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку.

Встановивши, що у липні 2008 року банк направив позичальнику повідомлення № 02.2/2467 про дострокове повернення кредиту разом з нарахованими штрафними санкціями у загальному розмірі 82 151,49 доларів США з вказівкою, що термін користування кредитом вважається таким, що закінчився, місцевий суд з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі № 14-318цс18, правильно вказав про безпідставність нарахування банком процентів за користування кредитом після направлення такої вимоги, а тому дійшов обґрунтованого висновку про те, що заборгованість, визначена банком не була безспірною, що виключає можливість вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Доводи заявника про те, що суди не дослідили відповідно до положень частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» чинності повідомлення № 02.2/2467 від 08 липня 2008 року про дострокове повернення кредитних коштів, направленої банком у липні 2008 року, є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на 08 липня 2008 року - на момент направлення банком вимоги про дострокове погашення кредиту, відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій ) якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом зазначеної процесуальної норми обов`язок доведення обставин, що мають значення для справи покладається на сторін, а не на суд, який виконуючи роль арбітра у вирішенні спору, і дотримуючись принципу диспозитивності, розглядає справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Обов`язок надання доказів на підтвердження заперечень, покладається на особу, яка у своїх аргументах викладає свою незгоду з доводами іншої сторони.

Матеріали справи не містять доказів того, що під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій банк заперечував чинність повідомлення від 08 липня 2008 року № 02.2/2467 про дострокове погашення кредиту та інших платежів. Стверджуючи про виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору після отримання повідомлення у липні 2008 року, АТ «Альфа-Банк» не надав доказів на підтвердження усунення протягом тридцятиденного строку ОСОБА_1 порушень кредитного договору (сплати кредиту згідно з графіком та процентів за користування коштами) відповідно до приписів Закону України «Про захист прав споживачів». До того ж, з наданого банком нотаріусу розрахунку заборгованості убачається, що ОСОБА_1 не здійснював погашення заборгованості за кредитом, зокрема сума заборгованості за кредитом становила 77 070,14 доларів США, що рівнозначна тій, яка була вказана банком у повідомленні, направленому боржнику в липні 2008 року.

Аргументи заявника про неврахування судами висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-158цс15 та висновку Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 369/3942/16-ц, колегія судді вважає необґрунтованими, оскільки у зазначених вище справах та у справі, яка переглядається, фактичні обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не є подібними.

Дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, правильно встановивши обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано визнали оспорюваний напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи, надали наявним у справі доказам належну оцінку та правильно застосували норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скаргиАТ «Альфа-Банк».

Керуючись статтями 400 401 415 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

О. В. Ступак

В. В. Яремко