Постанова

Іменем України

10 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 205/2554/14

провадження № 61-9546св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Куценко Т. Р., Ткаченко І. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» мотивована тим, що 31 липня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 015/08- МК/06, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 22 000,00 грн, зі сплатою 33 % річних, до 10 січня 2010 року.

01 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 017/08- МК/06, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 25 000,00 дол. США, зі сплатою 19,5 % річних, до 15 серпня 2013 року.

10 серпня 2011 року банку стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , спадкоємцями якого є відповідачі.

12 серпня 2011 року банк направив до Другої дніпропетровської державної нотаріальної контори претензію кредитора до спадкоємців ОСОБА_3 . Відповідачі спадщину прийняли, однак не виконали вимоги кредитора.

ОСОБА_3 на праві власності належало домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 жовтня 1988 року; домоволодіння, що розташоване по АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2003 року; автомобіль МАЗ 64229 СПГ, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; напівпричеп МТМ 933013 СПГ, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Станом на 11 жовтня 2010 року загальний розмір заборгованості становив 33 531,01 дол. США та 364 795,69 грн.

Відповідно до висновку про вартість нерухомого майна від 13 травня 2015 року вартість домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , становить 399 750,00 грн.

З урахуванням зазначеного та уточнень позовних вимог, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 01 вересня 2008 року № 017/08- МК/06 станом на 11 жовтня 2010 року в сумі 16 765,51 дол. США та 153 360,27 грн, за кредитним договором від 31 липня 2008 року № 015/08- МК/06 у сумі 29 037,58 грн;

стягнути з ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 01 вересня 2008 року № 017/08- МК/06станом на 11 жовтня 2010 року в сумі 16 765,51 дол. США і 153 360,27 грн та за кредитним договором від 31 липня 2008 року № 015/08- МК/06 у сумі 29 037,58 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду

від 20 березня 2019 року, у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не надав достатніх, належних та допустимих доказів вартості успадкованого відповідачами майна.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У травні 2019 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору.

Так, для визначення вартості спадкового майна суд першої інстанції 24 листопада 2017 року призначив у справі судово-будівельну експертизу, яка не була проведена у зв`язку з тим, що банк не оплатив проведення експертизи.

Банк зазначав про те, що проведення експертизи не оплачено банком у зв`язку із тим, що Дніпропетровський науково-дослідний інститут судових експертиз направляв банку рахунок для оплати експертизи за адресою: вул. Плеханова, 9 у м. Дніпро, а філія банку, яка була розташована за вказаною адресою, закрита на підставі наказу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 08 червня 2016 року № 309.

Оскільки банк був позбавлений можливості оплатити проведення експертизи, то 02 серпня 2018 року подав до суду клопотання про повторне направлення матеріалів справи до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертизи.

Разом із тим, суд першої інстанції не розглянув вказане клопотання банку, а апеляційний суд зазначив, що таке клопотання відсутнє.

Крім того, згідно з договором про відступлення прав вимоги від 11 жовтня 2018 року право вимоги за кредитним договором від 01 вересня 2008 року № 017/08- МК/06 відступлено новому кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп»), про що апеляційний суд повідомили відповідачі та надали вимогу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до відповідачів про погашення кредитної заборгованості.

Однак апеляційний суд не залучив до участі у справі правонаступника ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за кредитним договором від 01 вересня 2008 року № 017/08- МК/06 - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просили відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2019 року у складі судді Касаційного цивільного суду Сімоненко В. М. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2020 року справу призначено колегії суддів у складі: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 01 лютого 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 листопада 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 015/08- МК/06, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 22 000,00 грн, зі сплатою 33 % річних, на строк до 10 січня 2010 року.

01 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 017/08- МК/06, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, зворотності, терміновості, платності кредитні ресурси в сумі 25 000,00 дол. США, зі сплатою 19,5 % річних, до 15 серпня 2013 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Заборгованість станом на 11 жовтня 2010 року за кредитним договором від 01 вересня 2008 року № 017/08- МК/06 становить 33 531,01 дол. США та 306 720,53 грн, за кредитним договором від 31 липня 2008 року № 015/08- МК/06 - 58 075,16 грн.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є спадкоємцями першої черги за законом, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки проживали разом з ним на час його смерті.

15 серпня 2011 року банк направив на адресу відповідачів вимоги про погашення заборгованості за кредитними договорами, які були ними отримані 18 серпня 2011 року.

15 серпня 2011 року банк направив на адресу Другої дніпропетровської нотаріальної контори претензію до спадкоємців ОСОБА_3 , яка була отримана 23 серпня 2011 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2013 року у справі № 422/748/12 у задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 липня 2013 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 лютого 2013 року скасовано. У задоволенні позову ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно відмовлено, змінено мотиви відмови у позові.

Спадкодавцю ОСОБА_3 на праві власності належало:

- домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 жовтня 1988 року;

- домоволодіння, розташоване по АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2003 року;

- автомобіль МАЗ 64229 СПГ, 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

- напівпричеп МТМ 933013 СПГ 1997 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

При вирішенні спору про стягнення із спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

У справі, яка переглядається, установлено, що з метою визначення вартості спадкового майна ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 листопада 2017 року призначено у справі судово-будівельну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Оплату за проведення експертизи покладено на ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Згідно з листом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз від 19 січня 2018 року № 10/6183/84/109 на адресу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» направлено рахунок на оплату вартості висновку судового експерта (а. с. 228, 229, т. 3).

18 травня 2018 року матеріали справи повернуто без проведення експертизи у зв`язку з тим, що вартість експертизи не оплачена позивачем.

Суд першої інстанції, враховуючи те, що судова експертиза, яка призначена для визначення вартості спадкового майна, не проведена у зв`язку з тим, що позивач її не оплатив, а інших доказів на підтвердження вартості спадкового майна позивач не надав, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог банку.

Проте з таким висновком погодитися не можна, з огляду на таке.

Проведення експертизи спеціалізованими установами у цивільному судочинстві здійснюється на платній основі - за рахунок замовника, така оплата експертизи в цивільній справі провадиться за рахунок сторони, яка порушила відповідне клопотання, тобто в даному випадку сторони позивача.

Згідно з пунктом 1.13 розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, у випадку невиконання клопотань експерта щодо надання додаткових матеріалів, несплати вартості експертизи протягом 45 календарних днів з дня направлення клопотання в порядку, передбаченому чинним законодавством, незабезпечення прибуття експерта, безперешкодного доступу до об`єкта дослідження, а також належних умов для його роботи (учинення перешкод з боку сторін, що беруть участь у справі, в обстеженні об`єкта) матеріали справи повертаються органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), із зазначенням мотивованих причин неможливості її проведення.

У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов`язаних із проведенням судової експертизи, настають наслідки, передбачені за ухилення від участі в експертизі.

Відповідно до частини першої статті 146 ЦПК України 2004 року, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Аналогічне положення міститься у статті 109 ЦПК України.

Застосування наслідків ухилення від участі в експертизі можливе лише після підтвердження факту ухилення особи від участі в експертизі. Ухиленням від участі в експертизі є умисні дії особи, яка бере участь у справі, метою яких є неможливість проведення експертизи.

Суд першої інстанції не врахував, що позивач не ухилявся від оплати вартості експертизи, оскільки рахунок на оплату вартості висновку судового експерта банк не отримував.

Так, рахунок на оплату вартості висновку судового експерта направлений ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на адресу філії ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» «Дніпропетровське регіональне управління»: вул. Плеханова, 9 у м. Дніпро, у той час як у клопотанні про призначення експертизи зазначена адреса позивача: вул. Січових Стрільців, 60 у м. Києві.

Згідно з наказом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» від 08 червня 2016 року № 309 закрито філію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» «Дніпропетровське регіональне управління», яка розташована за адресою: вул. Плеханова, 9 у м. Дніпро.

За таких обставин позивач був позбавлений можливості оплатити вартість проведення експертизи.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, на вказані обставини уваги не звернув.

З огляду на це, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не виконав вимог, передбачених процесуальним законодавством України щодо встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме не встановив вартості отриманого спадкоємцями майна, а тому дійшов передчасного висновку про відмову у позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частин третьої і четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За викладених обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 березня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді: І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець