Постанова

Іменем України

30 вересня 2020 року

м. Київ

справа № 205/4311/14-ц

провадження № 61-19467св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Дніпропетровська міська рада, ОСОБА_2 ,

третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 липня 2018 року у складі судді Шавули В. С. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 , третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про встановлення юридичного факту, визнання права власності в порядку спадкування за законом, виділ частки в натурі, припинення права на частку,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 - матір ОСОБА_4 , з яким вона з 03 серпня 1996 року перебувала у зареєстрованому шлюбі.

У свідоцтві про народження ОСОБА_4 була допущена розбіжність при реєстрації його народження у написанні прізвища останнього та його матері ОСОБА_3

ОСОБА_3 на праві власності належало 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

На підставі договору дарування від 05 листопада 2004 року іншим власником 63/100 частин зазначеного домоволодіння є ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, після смерті якої відкрилася спадщина на належну їй частину домоволодіння АДРЕСА_1 , спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, та після його смерті спадкоємцем першої черги є вона.

Вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, проте отримала відмову, оскільки її чоловік ОСОБА_4 не оформив своїх спадкових прав на майно після смерті матері ОСОБА_3 , частка домоволодіння не перереєстрована та неможливо встановити склад спадкового майна.

Вказала, що неодноразово здійснювався розрахунок часток спірного домоволодіння, в яких зазначався розмір часток сторін, але на цей час ОСОБА_2 не вживає заходів щодо належного оформлення своїх прав на самочинно збудоване нею майно, що унеможливлює затвердження нових часток у спільній частковій власності, що порушує її права.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила:

- встановити факт родинних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , встановивши, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_2 , приміщення 1-4, 1-5, 1-6 площею 24,9 кв. м; у прибудові (літера А 1-1,2), приміщення 1-2, 1-3, 1-7 площею 11,3 кв. м; веранда (літера а2-1) площею 2,7 кв. м; ґанок (літера а. 3) загальною площею 0,3 кв. м; сарай (літера Б) загальною площею 16,5 кв. м; погріб з шийкою (літера В) загальною площею 17,5 кв. м; сарай-землянка (літера Е) загальною площею 5,6 кв. м; вбиральня (літера Д) загальною площею забудови 1,0 кв. м; літній душ (літера Ж) загальною площею забудови 2,4 кв. м; сарай (літера 3) загальною площею забудови 1,4 кв. м; навіс (літера К) загальною площею забудови 7,0 кв. м, а всього 90,3 кв. м; у порядку розподілу спільного часткового майна виділити в натурі належні ОСОБА_1 59/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 з подальшою реєстрацією окремої поштової адреси; споруди №№ 5,10 (огорожа) домоволодіння залишити у загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 63/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 липня 2018 року, з урахування ухвали цього ж суду від 15 серпня 2018 року про виправлення описки, позов задоволено частково.

Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_2 був сином ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 із спорудами та надвірними будівлями, а саме: квартира АДРЕСА_3 загальною площею 38,9 кв. м в житловому будинку (А-1,2) 1 поверх та прибудови (літера А1- 1,2) 1 поверх; веранда (літера а2-1) загальною площею забудови 2,7 кв. м, 1 поверх та ганок (літера а3) загальною площею забудови 0,3 кв. м 1 поверх; сарай (літера Б) загальною площею забудови 16,5 кв. м; погріб з шийкою (літера В) загальною площею забудови 17,5 кв. м, сарай-землянка (літера Е) загальною площею забудови 5,6 кв. м; вбиральня (літера Д) загальною площею забудови 1,0 кв. м; літній душ (літера Ж) загальною площею забудови 2,4 кв. м; сарай (літера 3) загальною площею забудови 1,4 кв. м; навіс (літера К) загальною площею забудови 7,0 кв. м.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 липня 2018 року в частині визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , права власності на 2/3 частин домоволодіння АДРЕСА_1 із спорудами та надвірними будівлями скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 травня 2019 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 липня 2018 року в частині стягнення в рівних частинах з Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 522,48 грн скасовано та стягнуто в рівних частинах з Дніпропетровської міської ради, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 243,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 783,72 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції належним чином такого рішення не обґрунтував, підстав та обставин, які унеможливлюють встановити склад спадкового майната вирішити спір по суті, не навів.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 липня 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не містять опису та порядку встановлення спадкової маси, носять суперечливі положення, в них одночасно визнаються доведені документами обставини і в той же час не визнається доказовість її наполягань, не заперечується факт зміни часток.

Не погоджується із рішенням в частині встановлення родинних відносин, оскільки позивачем порушено порядок подачі доказів, в оскаржуваному судовому рішенні не зазначено чим саме доводяться родинні відносини, не заслухана думка органу актів цивільного стану.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у її задоволенні, посилаючись на те, що зміна часток у праві власності між співвласниками не відбулася, у зв`язку з чим ОСОБА_1 володіє 2/3 частиною спірного домоволодіння, визначеною рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 жовтня 1988 року, а ОСОБА_2 - 1/3 частиною зазначеного домоволодіння.

Перехід права власності від ОСОБА_5 до ОСОБА_2 відбувався за безоплатним договором дарування, тому після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина саме на 2/3 частини спірного домоволодіння, оскільки вона не давала згоду і не приймала у затвердженні зміни частин домоволодіння.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року відкрито провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Ленінського районного суду міста Дніпропетровська.

13 січня 2020 року справа № 205/4311/14-ц надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , його батьками у свідоцтві про народження записані ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Встановлено, що у свідоцтві про народження ОСОБА_4 прізвище матері вказано як « ОСОБА_7 » (мовою оригіналу), так само як і у свідоцтві про смерть ОСОБА_3 .

Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 03 лютого 1987 року ОСОБА_3 належало 2/3 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , власником 1/ НОМЕР_1 частини домоволодіння була ОСОБА_8 .

Рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 жовтня 1988 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_3 про розподіл будинку в натурі проведено розподіл домоволодіння АДРЕСА_1 на 1/3 та 2/3 частини.

Згідно з актом ідеальних часток від 13 вересня 2004 року, складеним фахівцем КП «ДМБТІ» Дніпропетровської обласної ради, у домоволодінні АДРЕСА_1 у фактичному користуванні ОСОБА_5 (яка є спадкоємцем ОСОБА_8 , та згодом відчужила частину домоволодіння ОСОБА_2 ), знаходилося 63/100 частини домоволодіння, а у фактичному користуванні ОСОБА_3 - 37/100 частин.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у місті ради від 28 вересня 2004 року № 809 затверджено акт районної технічної комісії «Про готовність закінченого будівництвом об`єкту до експлуатації житлової прибудови А2 із двох житлових кімнат, сіней, коридору, санвузла, кухні, житлових кімнат, які складають 63/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 ».

Згідно із свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13 жовтня 2004 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на 63/100 частини спірного домоволодіння.

На підставі договору дарування від 05 листопада 2004 року власником 63/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 стала ОСОБА_2 , що встановлено рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року.

Згідно з відомостями Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради від 05 вересня 2013 року, станом на 31 грудня 2012 року право власності на нерухоме майно в АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 на 63/100 частини домоволодіння та за ОСОБА_3 на 2/3 частини домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

З матеріалів спадкової справи № 423/2006р, відкритої після смерті ОСОБА_3 , встановлено, що до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після її смерті звернувся син померлої ОСОБА_4 , який свідоцтво про право на спадщину не отримав.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.

З матеріалів спадкової справи № 497/2008р, відкритої після смерті ОСОБА_4 встановлено, що спадщину після його смерті прийняла дружина - позивач ОСОБА_1 .

Постановою державного нотаріуса Другої дніпровської нотаріальної контори Нестеренко І. В. від 11 вересня 2013 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки частка домоволодіння не перереєстрована, у зв`язку з чим не можливо встановити склад спадкового майна.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1276 ЦК України передбачено, що, якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов`язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Відповідно до частини другої статті 357 ЦК України якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він вирішується з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбанні (виготовлення, спорудження) майна.

Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.

Визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, зокрема якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до статей 317 319 321 ЦК України право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Власник майна володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши факт того, що чоловік ОСОБА_4 є сином ОСОБА_3 , після смерті якої він успадкував 2/3 частини спірного домоволодіння, які були виділені ОСОБА_3 рішенням Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 13 жовтня 1988 року, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 права власності на 2/3 частин спірного домоволодіння із спорудами та надвірними будівлями.

Разом з тим, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити про те, що апеляційним судом під час перегляду справи відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України було враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року.

Доводи касаційної скарги про те, що між сторонами вже вирішувався спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не заслуговують на увагу, оскільки рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2012 року, яким було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, треті особи: Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради, ОСОБА_2 , про зміну ідеальних часток, визнання права власності на частину домоволодіння в порядку спадкування за законом, вирішувався спір про визначення ОСОБА_10 ідеальної частки у розмірі 37/100 та визнання за нею права власності. Тобто цей спір, та спір, який був предметом розгляду Апеляційним судом Дніпропетровської області не є тотожними.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 12 липня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька І. М. Фаловська