Постанова

Іменем України

19 червня 2023 року

м. Київ

справа № 205/7616/13-ц

провадження № 61-1142св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

заявник - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05 жовтня 2022 року у складі судді Басової Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Канурної О. Д., Халаджи О. В.,

у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про видачу дубліката виконавчого листа.

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») звернулось до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа в цивільній справі № 2/205/3489/13 за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 07 листопада 2007 року № 8/2007/840-К/1543-Н у сумі 105 596,45 дол. США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 29 липня 2013 року становить 844 032,43 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 59 940,23 дол. США, що за курсом НБУ становить 479 102,26 грн, заборгованості за процентами у розмірі 34 672,73 дол. США, що за курсом НБУ становить 277 139,13 грн та пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 4 878,49 дол. США, що за курсом НБУ становить 38 993,77 грн, штрафу 6 105,00 дол. США, що за курсом НБУ становить 48 797,27грн. Вирішено питання про судові витрати.

24 квітня 2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» укладено договір № GL3N216953 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за кредитним договором від 07 листопада 2007 року № 8/2007/840-К/1543-Н.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2021 року замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у виконавчих листах по цивільній справі № 205/7616/13-ц (2/205/3489/13) за позовом ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Оскільки в виконавчих листах замінено стягувача, заявник просив суд:

- видати дублікати виконавчого листа по справі № 205/7616/13 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості за кредитним договором від 07 листопада 2007 року № 8/2007/840-К/1543-Н у сумі 105 596,45 дол. США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2013 року становить 844 032,43 грн, яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 59 940,23 дол. США, що за курсом НБУ становить 479 102,26 грн, заборгованості за процентами у розмірі 34 672,73 дол. США, що за курсом НБУ становить 277 139,13 грн та пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 4 878,49 дол. США, що за курсом НБУ становить 38 993,77 грн, штрафу 610 500 дол. США, що за курсом НБУ становить 48 797,27грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2022 року, яка залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року, в задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що протягом тривалого періоду з моменту винесення рішення стягувач не вживав заходів щодо примусового виконання судового рішення, не виявляв належної зацікавленості в реалізації своїх процесуальних прав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2023 року до Верховного Суду, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заявлені вимоги.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Ленінського районного суду м. Дніпропетровська.

10 березня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13, від 29 липня 2021 року у справі № 2608/4065/12, від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08 та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відсутність у заявника виконавчого листа унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права як стягувача. Він не зобов`язаний наводити причини втрати виконавчого документа. На день звернення із заявою про видачу дубліката строк повторного пред`явлення виконавчого листа виданого 01 вересня 2014 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська у справі № 2/205/3489/13 не закінчився, оскільки переривався відповідно до положень частин четвертої, п`ятої статті 12, пункту 9 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Строк пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання не пропущено, оскільки діяла заборона щодо звернення стягнення на майно боржника, яка встановлена Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 грудня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 07 листопада 2007 року № 8/2007/840-К/1543-Н у сумі 105 596,45 дол. США, що за курсом НБУ станом на 29 липня 2013 року становить 844 032,43 грн, яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 59 940,23 дол. США, що за курсом НБУ становить 479 102,26 грн, заборгованості за процентами у розмірі 34 672,73 дол. США, що за курсом НБУ становить 277 139,13 грн та пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 4 878,49 дол. США, що за курсом НБУ становить 38 993,77 грн, штрафу 6 105,00 дол. США, що за курсом НБУ становить 48 797,27 грн. Вирішено питання про судові витрати (а. с. 28-30).

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 24 квітня 2020 року № GL3N216953 ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за кредитним договором від 07 листопада 2007 року № 8/2007/840-К/1543-Н (а. с. 37-41).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2021 року за заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про заміну стягувача, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у виконавчих листах по цивільній справі № 205/7616/13-ц (2/205/3489/13) за позовом ПАТ «КБ Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа відмовлено через необґрунтованість цих вимог (а. с. 80-82).

З повідомлення Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 07 вересня 2022 року вбачається, що на виконанні відділу з 03 вересня 2014 року перебувало ВП № 44571411 з примусового виконання виконавчого листа № 2/205/3489/13, виданого 01 вересня 2014 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Надра» боргу в розмірі 844 032,43 грн. Державним виконавцем на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (а. с. 97).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, чинній на момент повернення виконавчого документа стягувачу) було визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Пунктом 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, надавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

У постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду вказала, що виходячи з положень частини шостої статті 12 Закону № 1404-VIII, частини першої статті 433 ЦПК України та підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

У пункті 1 частини другої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» передбачалось, що строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Аналогічна по суті норма щодо переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання викладена у частині п`ятій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року 1404-VIII.

Із матеріалів справи відомо, що відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 24 квітня 2020 року № GL3N216953 ПАТ «КБ «Надра» відступило ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» право вимоги за кредитним договором від 07 листопада 2007 року № 8/2007/840-К/1543-Н.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2021 року замінено стягувача ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у виконавчих листах по цивільній справі № 205/7616/13-ц (2/205/3489/13). В поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа відмовлено через необґрунтованість цих вимог.

Встановлено, що на виконанні Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах м. Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з 03 вересня 2014 року перебувало ВП № 44571411 з примусового виконання виконавчого листа № 2/205/3489/13, виданого 01 вересня 2014 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» боргу в розмірі 844 032,43 грн. Державним виконавцем на підставі пункту 9 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу (а. с. 97).

Обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого документа є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) викладено такий правовий висновок: «Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку». Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Судами встановлено, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2021 року в поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа відмовлено через необґрунтованість цих вимог. Вказана ухвала суду не оскаржувалась.

В вересні 2022 року заявник повторно звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа. При цьому, твердження заявника про те, що строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив, не підтверджені належними доказами.

Отже, заявник не навів поважних причин пропуску вищевказаного строку, а також не надав доказів, які б свідчили про добросовісну реалізацію ним своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасний контроль за виконанням судового рішення.

Тому, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про відмову в задоволенні заяви.

Доводи скаржника про те, що строк пред`явлення виконавчого листа не пропущено, оскільки діяла заборона щодо звернення стягнення на майно боржника, яка встановлена Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є безпідставними, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 грудня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 07 листопада 2007 року № 8/2007/840-К/1543-Н у сумі 105 596,45 дол. США, і мораторію на виконання рішень про стягнення коштів у валюті не було.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13, від 29 липня 2021 року у справі № 2608/4065/12, від 14 грудня 2022 року у справі № 2-1380/08 та інших є безпідставними, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Керуючись статтями 389 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» залишити без задоволення.

Ухвалу Ленінського районного суду міста Дніпропетровська від 05 жовтня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров