Постанова
Іменем України
08 липня 2021 року
м. Київ
справа № 205/8634/18
провадження № 61-3803св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова Олена Анатоліївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року у складі судді Мовчана Д. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Деркач Н. М., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 , правонаступником якої є ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Перфілова О. А., про усунення від права на спадкування, визнання права власності у порядку спадкування за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна сестра ОСОБА_5 , після смерті якої залишилось нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 .
Зазначала, що 26 березня 2018 року вона звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Перфілової О. А. із заявою про прийняття спадщини. Також крім неї бажання прийняти спадщину висловили ОСОБА_3 , якому спадкодавець заповідала усе належне їй майно на підставі заповіту, та ОСОБА_4 , яка є спадкоємцем п`ятої черги (двоюрідною онукою спадкодавця).
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Перфілової О. А. від 30 жовтня 2018 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки вчинення нотаріальної дії неможливе через неподання спадкоємцем усіх документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно.
Вважає, що має право успадкувати за законом усе належне спадкодавцеві майно, оскільки ОСОБА_3 повинен бути усунений від спадкування через заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження спадкодавцеві, яке спричинило її смерть. Крім того, оскільки ОСОБА_4 є спадкоємцем п`ятої черги, тому позбавлена права успадкувати майно померлої.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: усунути ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_5 та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,5 кв. м, у порядку спадкування за законом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Усунено ОСОБА_3 від права на спадкування майна, що залишилось після смерті ОСОБА_5 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,5 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2018 року, який набрав законної сили 28 липня 2018 року, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено покарання у вигляді семи років позбавлення волі, тому, відповідно до положень частини першої статті 1221 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), він у силу закону не має права на спадкування після смерті ОСОБА_5 .
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання права власності на спірну квартиру, районний суд виходив із того, що позивач є рідною сестрою померлої ОСОБА_5 , тобто спадкоємцем другої черги, у той час як відповідач ОСОБА_4 є спадкоємцем п`ятої черги, тому, ураховуючи принцип черговості спадкування, має переважне право на отримання спадщини.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 листопада 2020 року до участі у справі, у якості правонаступника ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , залучено ОСОБА_2 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення районного суду в оскаржуваній частині (в частині задоволених позовних вимог щодо визнання права власності у порядку спадкування за законом) ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування немає.
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку учасниками справи не оскаржувалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року в частині задоволених позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 53,5 кв. м, у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги про визнання права власності у порядку спадкування задовольнити частково у розмірі 3/4 часток квартири; в іншій частині рішення судів залишити без змін.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовних вимог щодо усунення від права на спадкування учасниками процесу не оскаржуються, тому колегією суддів відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин справи та не надали належної правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Зазначає, що районний суд неправильно тлумачив положення статті 1266 ЦК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскільки порушено її права на спадкування у порядку спадкової трансмісії.
Вважає, що, як спадкоємець за правом представлення, має право на рівні з ОСОБА_1 спадкувати спірну квартиру.
Підставами касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 та від 16 жовтня 2019 року у справі № 401/898/17, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2021 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є рідною сестрою ОСОБА_5 .
На підставі свідоцтва про право власності на житло від 18 січня 1996 року, виданого Коксохімічним заводом імені Калініна, відповідно до розпорядження № 384, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської обласної ради (далі - КП «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської обласної ради), та записаного в реєстрову книгу № 57п за реєстровим номером № 47, ОСОБА_5 на праві приватної власності належала 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 . Інша 1/2 частина вказаної квартири належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 24 січня 2001 року, виданого Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3-234, зареєстроване КП «Дніпровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпровської обласної ради та записаного в реєстрову книгу № 455п за реєстровим номером № 743-513 (том 1, а. с. 96; том 1, а. с. 137-138).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 19 березня 2018 року серії НОМЕР_1 , виданого Чечелівським районним у м. Дніпрі Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області (том 1, а. с. 66).
За життя ОСОБА_5 залишила заповіт, посвідчений 03 червня 2016 року державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Писарєвою Н. С., реєстраційний № 599, яким заповідала все належне їй майно ОСОБА_3 (том 1, а. с. 120).
Вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 липня 2018 року, який набрав законної сили 28 липня 2018 року, ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 121 КК України, а саме заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5 , які спричинили смерть останньої, та призначено покарання у вигляді семи років позбавлення волі (том 1, а. с. 105-107).
26 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Перфілової О. А. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 (том 1, а. с. 63).
26 березня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О. А. посвідчений заповіт від імені ОСОБА_1 , відповідно до якого остання заповіла усе належне їй майно ОСОБА_2 (том 2, а. с. 108).
30 липня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Перфілової О. А. із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець п`ятої черги після смерті ОСОБА_5 (том 1, а. с. 65).
13 вересня 2018 року до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Перфілової О. А. надійшла заява ОСОБА_9 про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 (том 1, а. с. 98).
22 жовтня 2018 року ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Перфілової О. А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом (том 1, а. с. 113).
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Перфілової О. А. від 24 жовтня 2018 року ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину (том 1, а. с. 145).
30 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О. А. винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки вчинення нотаріальної дії неможливо через відсутність документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на спадкове майно (том 1, а. с. 17).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 24 грудня 2019 року серії НОМЕР_2 , виданого Виконавчим комітетом Роздорської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області (том 2, а. с. 101).
23 січня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Другої Синельниківської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_1 (том 2, а. с. 98).
03 липня 2020 року державним нотаріусом Другої Синельниківської державної нотаріальної контори Мельниковим О. Ж. видано ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на квартиру квартира АДРЕСА_1 , за реєстровим номером № 2-1038.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).
Положеннями частини першої статті 1224 ЦК України визначено, що не мають права на спадкування особи, які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя.
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
За приписами статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Урахувавши, що позивач є рідною сестрою померлої ОСОБА_5 , тобто спадкоємцем другої черги, у той час як ОСОБА_4 , двоюрідна онука спадкодавця, є спадкоємцем п`ятої черги, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 .
При цьому судами враховано, що постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Перфіловою О. А. від 30 жовтня 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки вчинення нотаріальної дії неможливо через відсутність документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на спадкове майно.
Доводи касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що вона як спадкоємець за правом представлення має право спадкувати 1/2 частину спірної квартири на рівні з ОСОБА_1 є необґрунтованими з огляду на таке.
Спадкування за правом представлення врегульовано положеннями статті 1266 ЦК України, якою передбачено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини; прабаба, прадід спадкують ту частку спадщини, яка б належала за законом їхнім дітям (бабі, дідові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини; двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Перелік осіб (спадкоємців), які мають право на спадкування за правом представлення, визначений у статті 1266 ЦК України є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Вищенаведений перелік, визначений законом, не включає в себе двоюрідну онуку як особу, яка має право на спадкування у порядку представлення, а тому правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 1266 ЦК України відсутні.
Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази колегією суддів відхиляються, оскільки суди ухвалили рішення про задоволення позову (в оскаржуваній частині), дослідивши та оцінивши докази у справі щодо їх належності, допустимості та достатності.
Посилання ОСОБА_4 на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2018 року у справі № 743/126/17 та від 16 жовтня 2019 року у справі № 401/898/17 не заслуговують на увагу, оскільки у зазначених справах відмінними до даної справи є предмет та підстави позову, а також встановлені різні обставини справи.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам процесуального права, а оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягають.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 вересня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. А. Воробйова
Ю. В. Черняк