Постанова
Іменем України
23 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 206/1526/19
провадження № 61-16480ск19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут», публічне акціонерне товариство «Дніпрогаз», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду
м. Дніпропетровська, у складі судді Сухорукова А. О., від 22 березня
2019 року про повернення позовної заяви та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О., від 25 липня 2019 року,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2019 року ОСОБА_2 , діючи в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» (далі - ТОВ «Дніпропетровськгаз збут»), публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» (далі - АТ «Дніпрогаз»), Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про відшкодування майнової шкоди, визнання умов договорів недійсними.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Врахувавши положення пункту шостого частини першої статті 248 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд першої інстанції, виходив з того, що у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , представництво його інтересів на підставі довіреності від 06 січня
2012 року ОСОБА_2 припинено. При цьому ОСОБА_2 , як представником позивача, не наведено належних та допустимих підстав, за яких його повноваження за довіреністю зберігаються після смерті батька (довірителя).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану ОСОБА_2 , залишено без задоволення, а ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2019 року залишено без змін.
Приймаючи постанову від 25 липня 2019 року, колегія суддів погодилась із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення позову, додатково зазначивши, що позовні вимоги у цій справі заявлено через шість місяців після смерті довірителя, що виключає можливість здійснення невідкладних дій в інтересах померлого.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2019 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська
від 22 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 25 липня 2019 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли висновків, які суперечать матеріалам справи.
Стверджує, що довіреність, видана у січні 2012 року за життя ОСОБА_1 , надає йому право захищати інтереси довірителя до того часу, доки в договірних зобов`язаннях померлого виникатимуть спори про нанесену йому матеріальну шкоду.
Посилаючись на судові рішення, зокрема, ухвалені колегіями суддів Верховного Суду, у складі Касаційного адміністративного суду, вказує, що має право звертатися за судовим захистом порушених інтересів померлого довірителя - ОСОБА_1 .
Стверджує, що факт смерті позивача не є фактом втрати повноважень представника на представництво його інтересів.
Посилаючись на статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважає, що національними органами не було дотримано вимоги закону щодо застосування підходу, який би був найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство допустило неоднозначне трактування.
Вказує, що залишивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд вчинив суперечливі дії та порушив вимоги статті 263
ЦПК України, оскільки ухвалою від 17 травня 2019 року він відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2019 року про повернення позовної заяви.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2019 року ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу
ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
При цьому, звертає увагу на те, що касаційна скарга не містить доводів, відповідно до яких повноваження представника за довіреністю зберігаються після смерті довірителя у відповідності до абзацу другого пункту 6 частини першої статті 248 ЦПК України.
У листопаді 2019 року АТ «Дніпрогаз» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Наголошує на тому, що після смерті ОСОБА_1 його правоздатність припинилась, і він втратив здатність мати цивільні права та обов`язки, зокрема, звертатися з позовом до суду, як особисто так і через представника.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 206/1526/19 та витребувано її матеріали з місцевого суду.
У жовтні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 березня 2019 року до суду першої інстанції звернувся ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить стягнути з
ПАТ «Дніпрогаз» 502,60 грн, визнати недійсним главу VІ договору про розподіл газу № 2498 від 30 вересня 2015 року, визнати незаконним положення пунктів 4.9, 4.11 договору про поставку природного газу побутовим споживачам природного газу, стягнути з відповідачів судовий збір у розмірі 768,40 грн, стягнути з ПАТ «Дніпрогаз» упущену вигоду у розмірі 12% річних від 502,60 грн з моменту подачі позову до моменту виплати позивачу, зупинити ПАТ «Дніпрогаз» приведення до нормальних умов споживаємого позивачем природного газу по рахунку НОМЕР_1 із жовтня 2018 року.
Позовна заява підписана ОСОБА_2 , як представником позивача
ОСОБА_1 .
На підтвердження своїх повноважень ОСОБА_2 надав копію довіреності, посвідченої 06 січня 2012 року державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори Хорошманенко Н. С., згідно якої ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 на представництво своїх інтересів, в тому числі у всіх судах України.
ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) (тут та надалі, в редакції Кодексу на час подачі касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини другої статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Згідно з пунктом першим частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
Відповідно до частин першої, другої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.
Пунктом 1 частини першої статті 62 ЦПК України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені в тому числі такими документами - довіреність фізичної або юридичної особи.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою (частина друга статті 62 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 64 ЦПК України підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються ЦК України.
Загальні вимоги щодо оформлення представництва врегульовані Цивільним кодексом України, відповідно до частини першої статті 237 якого представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до статті 244 Цивільного кодексу України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
При цьому, згідно з пунктом 6 частини першої статті 248 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю припиняється у разі, зокрема, смерті особи, яка видала довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності.
У разі смерті особи, яка видала довіреність, представник зберігає своє повноваження за довіреністю для ведення невідкладних справ або таких дій, невиконання яких може призвести до виникнення збитків.
Зазначене дає підстави вважати, що на час звернення із позовом до суду у розглядуваній справі, у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_1 представництво його інтересів ОСОБА_2 за довіреністю
від 06 січня 2012 року припинено.
Встановивши, що представництво ОСОБА_2 було припинено в силу закону, а довіреність, яка долучена до матеріалів справи, не породжує процесуального правонаступництва в межах цієї справи для ОСОБА_2 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що позовна заява, подана від імені та в інтересах ОСОБА_1 , підписана особою, яка не має права її підписувати.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ОСОБА_2 не доведено наявність підстав, за якими його повноваження за довіреністю від 06 січня 2012 року на час звернення із позовом до суду у розглядуваній справі зберігалися відповідно до абзацу другого пункту 6 частини першої статті 248 ЦК України.
Доводи касаційної скарги про те, що видана за життя у січні 2012 року ОСОБА_1 довіреність надає право представнику захищати інтереси померлого до того часу, доки в його договірних зобов`язаннях виникатимуть спори про матеріальну шкоду, зводяться до неправильного тлумачення заявником норм матеріального права.
Саме по собі посилання в касаційній скарзі на те, що в інших справах, зокрема адміністративних, судами були ухвалені рішення за позовними заявами ОСОБА_2 , як представника ОСОБА_1 , не є підставою для відкриття провадження у розглядуваній цивільній справі.
При цьому колегія суддів, враховує що судові рішення, на які заявник посилається у касаційній скарзі, ухвалювалися за інших фактичних обставин.
Так, провадження у справі № 200/16286/17-а було відкрито 29 вересня
2017 року, тобто за життя ОСОБА_1 ; у справі № 200/16759/16-а ухвалою Верховного Суду від 20 лютого 2020 року касаційна скарга, подана
ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 , повернута заявнику; у справі № 206/5518/16-ц вирішувалась заява ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження із ОСОБА_1 на ОСОБА_2 ,
як правонаступника; у справі № 206/662/19 вирішувалось скарга
АТ «Дніпрогаз» на бездіяльність державного виконавця.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи до розгляду та вирішивши по суті апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Самарського районного суду
м. Дніпропетровська від 22 березня 2019 року про повернення позовної заяви, забезпечив можливість реалізувати особі, якою була подана позовна заява в інтересах ОСОБА_1 , право на апеляційний перегляд справи.
Верховний Суд також враховує, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
У разі, якщо ОСОБА_2 вважає, що відповідачі порушують його права, у тому числі ті, які він набув в результаті спадкування після смерті батька, він може самостійно, від свого імені звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, а оскаржені судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права.
Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2019 року про повернення позовної заяви та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта