Постанова

Іменем України

28 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 206/1712/19

провадження № 61-7233св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Труфановою Оленою Сергіївною, на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року в складі судді: Румянцева О. П., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 рокув складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У березні 2019 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення.

Позов мотивований тим, що відповідно до кредитного договору №КГ-252Д від 28 січня 2008 року банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язався надати ТОВ «Граніти Дніпра» кредит у формі поновлюваної кредитної лінії з лімітом 540 000 дол. США, з метою поповнення обігових коштів, не пізніше 5 днів з моменту надання ТОВ «Граніти Дніпра» розрахункових документів на використання кредиту, в обмін на зобов`язання ТОВ «Граніти Дніпра» з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені цим договором строки. Строк повернення кредиту був встановлений до 28 липня 2008 року, а згідно з додатковою угодою №1 від 28 липня 2008 року продовжений до 28 січня 2009 року.

АТ КБ «ПриватБанк» виконав свої зобов`язання за кредитним договором і надав ТОВ «Граніти Дніпра» кредит: 01 лютого 2008 року у сумі 200 000 дол. США та 05 лютого 2008 року у сумі 340 000 дол. США. Однак ТОВ «Граніти Дніпра» взяті на себе зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Рішенням Господарського суду Автономної республіки Крим від 15 липня 2013 року з ТОВ «Граніти Дніпра» на користь АТ КБ «ПриватБанк» було стягнуто заборгованість за період з 01 лютого 2008 року по 19 червня 2013 року та відповідно відкрито виконавче провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12 травня 2015 року порушено провадження у справі №911/1774/15 про банкрутство ТОВ «Граніти Дніпра» й визнано вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у вигляді заборгованості за кредитом у сумі 540 000 дол. США, еквівалент якої за офіційним курсом НБУ станом на 22 квітня 2015 року становить 12 029 136,66 грн. Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2016 року визнано додаткові грошові вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Граніти Дніпра» на суму 29 419 181,53 грн, затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ «Граніти Дніпра» в сумі 61 6711 409,24 грн до якого включено вимоги АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 61 671 409,24 грн. Постановою Господарського суду Київської області від 21 вересня 2016 року по справі №911/1774/15 ТОВ «Граніти Дніпра» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, яка триває до цього часу. Вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Граніти Дніпра» протягом справи про банкрутство задоволені не були в жодному розмірі.

Для забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Граніти Дніпра» за кредитним договором №КГ- 252Д від 28 січня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №ДІ-252 від 30.01.2008 року, предметом якого була земельна ділянка площею 0,1399 га з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. Відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки - земельну ділянку, що розташована за адресою по АДРЕСА_1 . Банком реалізовано право на звернення стягнення за договором іпотеки №ДІ-252 від 30 січня 2008 року й на виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року укладено з покупцем ТОВ «Естейт Селлінг» договір купівлі-продажу від 12 литопада 2016 року.

Крім того, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір застави товару в обороті №ДЗ-252 від 28 січня 2008 року, предметом якого є будівельні матеріали. Станом на момент укладення договору застави в обороті № ДЗ-252 від 28 січня 2008 року на земельній ділянці вже був відсутній житловий будинок, а було наявне самочинне незавершене будівництво, загальною площею 477,7 кв. м та житловою площею 175,4 кв. м, яке було введено в експлуатацію лише Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації №ДП 18211050448 від 04 жовтня 2011 року. Отже предметом договору застави № ДЗ-252 від 28 січня 2008 року є сам товар в обороті, оскільки 28 січня 2008 року у ОСОБА_2 було відсутнє право власності на житловий будинок.

На сьогодні житловий будинок належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2012 року.

Оскільки заборгованість ТОВ «Граніти Дніпра» перед АТ КБ «Приватбанк» є значною 61671409,24 АТ КБ «Приватбанк» вважав за необхідне звернути стягнення на предмет іпотеки в погашення лише заборгованості за кредитом 12 029 136,66 грн.

АТ КБ «ПриватБанк» просило:

в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Граніти Дніпра» перед АТ КБ «Приватбанк» з повернення кредиту за кредитним договором № КГ-252Д від 28 січня 2008 року в розмірі 12 029 136,66 грн звернути стягнення на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 загальною площею 477, 7 кв.м, житловою площею 175, 4 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з -житловий будинок, А-2, вольєр, Е, вбиральня, 3, споруди, 1-13, І, що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12.07.2012 у справі №436/4852/12, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, дублікат, серія та номер: ДП18211050448, виданий 04 жовтня 2011 року, видавник: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, шляхом продажу на прилюдних торгах у процедурі виконавчого провадження за початковою ціною продажу, що визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року в задоволенні позову банку відмовлено.

Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідно до кредитного договору №КГ-252 Д від 28 січня 2008 року банк зобов`язався надати ТОВ «Граніти Дніпра» кредит у формі поновлювальної кредитної лінії з лімітом 540 000 дол. США в обмін на зобов`язання ТОВ «Граніти Дніпра» з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, в обумовлені договором умови та строки (а. с. 13-17). Згідно платіжного доручення №1 від 01 лютого 2008 року було видано кредит у сумі 200 000 дол. США, відповідно платіжного доручення № 2 від 05 лютого 2008 року - видано кредит на суму 340 000 дол. США. 30 січня 2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Граніти Дніпра» було укладено договір іпотеки №ДІ-252 предметом якого була земельна ділянка площею 0,1399 га, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 36-42). Відповідно до рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року вимоги АТ КБ «Приватбанк було задоволено та звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме, земельну ділянку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 51-55). АТ КБ «Приватбанк» було реалізовано право на звернення стягнення та укладено з покупцем ТОВ «Естейт Селлінг» договір купівлі-продажу від 12 листопада 2016 року, відповідно до якого останнє на сьогодні є власником земельної ділянки (а. с. 56-57).

Суд першої інстанції вказав, що 28 січня 2008 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір застави товару в обороті № ДЗ-252, предметом якого згідно з пункту 6 договору був товар в обороті: будівельні матеріали, що знаходиться у володінні заставодавця за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 48-50). На земельній ділянці по АДРЕСА_1 було збудовано житловий будинок загальною площею 477,7 кв. м, який було введено в експлуатацію Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації №ДП18211050448 від 04 жовтня 2011 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 березня 2019 року та від 17 січня 2018 року (а. с. 58-65). Відповідно до рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2012 року житловий будинок загальною площею 477,7 кв. м розташований за адресою АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (а. с. 61)

Суд першої інстанції зазначив, що позивач посилається на ті обставини, що будинок площею 477,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 є предметом іпотеки за договором іпотеки №ДІ -252 від 30 січня 2008 року та за договором застави товару в обороті № ДЗ-252 від 28 січня 2008 року. Позивач посилається на пункт 6 договору застави №ДЗ-252 від 28 січня 2008 року товару в обороті, відповідно до якого зазначено предмет застави, а саме, будівельні матеріали, однак як вбачається з вищезазначеного договору будь-яка індивідуалізація та ідентифікація будівельних матеріалів відсутня, що не дає суду можливості надати належну юридичну оцінку зазначеним позивачем обставинам. Матеріалами справи встановлено, що відповідно до рішення суду від 12 липня 2012 року будинок по АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_1 , будь-яких належних доказів щодо будівництва зазначеного будинку з матеріалів що перебували в заставі відповідно до договору, представником позивача в судовому засіданні надано не було. Аналізуючи докази та матеріали справи у їх сукупності, суд зробив висновок, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається у своїй позовній заяві, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на їх підтвердження, у зв`язку з чим суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог банку у повному обсязі.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 липня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року в задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення відмовлено. Як вбачається з матеріалів цивільної справи відповідач ОСОБА_1 неодноразово повідомлялася судом про дату, час та місце розгляду справи. Будь яких доказів на підтвердження поважності причин свого неприбуття в судові засідання, а також доказів поважності причин неподання відзиву на позовну заяву, відповідачем ОСОБА_1 суду надано не було, у зв`язку з чим по даній справі 22 січня 2020 року було ухвалено заочне рішення. Відповідачем ОСОБА_1 не надано суду доказів, що мають істотне значення для вирішення справи. Фактично всі доводи відповідача ОСОБА_1 та в заяві є мотивами незгоди з ухваленим судовим рішенням.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року апеляційну скаргу банку залишено без задоволення, а заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в цій справі банк просить звернути стягнення на житловий будинок по АДРЕСА_1 , який належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Граніти Дніпра» перед АТ КБ «ПриватБанк» з повернення кредиту за кредитним договором №КГ-252Д від 28 січня 2008 року, на підставі договору застави товару в обороті №ДЗ-252 від 28 січня 2008 року. Однак, згідно змісту вказаного договору застави товару в обороті №ДЗ-252 від 28 січня 2008 року, предметом цього договору є надання заставодавцем в заставу товару в обороті в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Гарант Метиз Інвест» (позичальник). Тобто, позичальником за умовами договору застави товару в обороті №ДЗ-252 від 28 січня 2008 року є ТОВ «Гарант Метиз Інвест». При цьому, позивач обґрунтовує позовні вимоги наявністю непогашеної заборгованості перед ним за умовами кредитного договору №КГ-252Д від 28 січня 2008 року, за яким позичальником є інша особа - ТОВ «Граніти Дніпра». Згідно копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу б/н від 01 липня 1998 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , останній купив жилий цегляний будинок, житловою площею 77,3 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а. с. 44, т.1). Тому приймаючи до уваги зміст позовних вимог; встановивши, що за умовами договору застави товару в обороті № ДЗ-252 від 28 січня 2008 року ОСОБА_2 передані в заставу будівельні матеріалами в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Гарант Метиз Інвест», колегія зробила висновок про відсутність підстав для задоволення позову та звернення стягнення на житловий будинок по АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Граніти Дніпра» перед АТ КБ «ПриватБанк».

Апеляційний суд вказав, що позивачем не доведено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 повністю чи частково збудований з будівельних матеріалів, які є предметом договору застави товару в обороті №ДЗ-252 від 28.01.2008 року, укладеного з ОСОБА_2 . Клопотань про призначення відповідної судової експертизи судом не заявлено, що підтверджується матеріалами справи. Посилання на положення Закону України «Про іпотеку» безпідставні, адже предметом розгляду справи є майно (будівельні матеріали), передане за договором застави товару в обороті №ДЗ-252 від 28 січня 2008 року, укладеного в простій письмовій формі між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 (а. с. 48-50).

Аргументи учасників справи

29 липня 2022 року АТ КБ «Приватбанк» засобами електронного поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Труфановою О. С., на заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 року, в якій просило: оскаржені судові рішення скасувати; ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України «Про іпотеку» в чинній редакції, що згідно з пунктів 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03 липня 2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» поширюється й на спірні правовідносини, у разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавню на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Суди не врахували висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2021 у справі № 537/522/15-ц (провадження № 61-22692св19) та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 у справі №520/1185/16-ц.

Вказує, що також суди не застосували до спірних правовідносин частину шосту статті 6 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент укладення Договору іпотеки К°ДІ-252 від 30 січня 2008 року), згідно якої об`єкти незавершеного будівництва, розташовані на переданій в іпотеку земельній ділянці, вважаються предметом іпотеки, незалежно від того, хто є власником об`єкта незавершеного будівництва. Як підтверджується матеріалами справи, в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Граніти Дніпра» за Кредитним договором №КГ-252Д від 28 січня 2008 року між банком, як іпотекодержателем, та ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, було укладено Договір іпотеки №ДІ-252 від 30 січня 2008 року, предметом якого була земельна ділянка, площею 0,1399 га, в межах згідно з планом, яка призначена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (площею 0,1000 га) та ведення особистого підсобного господарства (площею 0, 0399 га), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала Іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується Державним актом про право приватної власності на землю III-ДП №049960, кадастровий номер земельної ділянки площею 0,1000 га 1210100000:09:004:0010, кадастровий номер земельної ділянки площею 0,0399 га -1210100000:09:004:0011. При чому згідно з пунктом 7 Договору іпотеки №ДІ-252 майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями. Відповідно до пункту 8 договору іпотеки №ДІ-252 майно з усіма його приналежностями складають предмет іпотеки за цим Договором. Згідно з пункту 9 Договору іпотеки №Д1-252 іпотека за цим Договором поширюється і на частину предмету іпотеки, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмету іпотеки після укладення цього договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Зазначає, що як підтверджується наявними по справі доказами та було встановлено рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2010 року по справі №2-460/10 за позовом ОСОБА_2 про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно: станом на дату укладення Договору іпотеки № ДІ-252 від 30 січня 2008 року на земельній ділянці, що є предметом цього договору іпотеки, вже було наявне незавершене (самочинне) будівництво -житловий будинок, загальною площею 477, 7 кв.м, житловою площею 175, 4 кв. м, й згідно з Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації № ДП18211050448 від 04 жовтня 2011 початок будівництва цього будинку - 1998 рік, закінчення будівництва - 2000 рік, введення в експлуатацію - 04 жовтня 2011 року.

Вказує, що рішенням Самарського районного суду міста Дніпропетровська у рішенні від 12 липня 2012 року в справі № 436/4852/12, яке є підставою права власності відповідачки ОСОБА_1 на спірний будинок загальною площею 477,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , було задоволено позов про поділ майна подружжя й визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. А-2, житловою площею 77,3 кв. м, літню кухню літ. Б цегляну, сарай літ. Ж цегляний, вбиральню літ. З цегляну, огородження № 1-3, споруду І, що розташовані на земельній ділянці площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 . При цьому, як зазначено в рішенні: «судом в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 серпня 2009 року.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.

21 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 12 вересня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12 лютого 2021 року у справі № 537/522/15-ц; від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 28 січня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ТОВ «Граніти Дніпра» (позичальник) укладено кредитний договір №КГ-252Д, згідно пункту 1.1. якого банк при наявності вільних грошових коштів зобов`язаний надати позичальнику кредит в формі згідно пункту А.1. (лінія кредиту, що поновлюється) з лімітом та на цілі, вказані в пункті .А.2, не пізніше 5 днів з моменту, вказаного у третьому абзаці пункту 2.1.2. в обмін на зобов`язання Позичальника з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені даним договором строки (а. с. 13-16, т. 1). Ліміт даного договору 540 000 дол. США на наступні цілі: поповнення оборотних коштів. Строк повернення кредиту - 28 липня 2008 року. Зобов`язання Позичальника забезпечуються договорами іпотеки майнових прав на незавершене будівництво. За користування кредитом Позичальник сплачує проценти у розмірі 12,6% річних. За порушення Позичальником якогось з зобов`язань з погашення кредиту позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 30,00 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

28 липня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ТОВ «Граніти Дніпра» (позичальник) укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору №КГ-252Д від 28 січня 2008 року, згідно якої: строк повернення кредиту - 28 січня 2009 року; за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 15,6% річних; при порушенні позичальником якогось з зобов`язань з погашення кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 36,00% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (а. с. 17, т.1).

Згідно копії нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу б/н від 01 липня 1998 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , останній купив жилий цегляний будинок, житловою площею 77,3 кв. м. по АДРЕСА_1 (а.с. 44, т.1).

30 січня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки № ДІ-252 предметом якого була земельна ділянка площею 0,1399 га, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (площею 0,1000 га) та ведення особистого підсобного господарства (площею 0,0399 га), що знаходиться за адресою по АДРЕСА_1 (а. с. 36-42).

28 січня 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» (банк), та ОСОБА_2 (заставодавець) було укладено договір застави товару в обороті № ДЗ-252, предметом якого є надання заставодавцем в заставу товару в обороті, опис якого зазначений в п. 6 цього договору, в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Гарант Метиз Інвест» (позичальник) перед заставодавцем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет (переважне право) в разі невиконання позичальником зобов`язань, забезпечених заставою, та (або) невиконання заставодавцем зобов`язань за цим договором, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу товару в обороті переважно перед іншими кредиторами заставодавця та (або) позичальника (а. с. 48-50, т.1). Згідно пункту 2 за цим договором заставою забезпечується виконання зобов`язань позичальника, що випливають з кредитного договору від 28 січня 2008 року № КГ-252Д.

У пункті 6 договору застави від 28 січня 2008 року №ДЗ-252 погоджено, що в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та заставодавцем зобов`язань за цим договором, заставодавець надав в заставу наступний товар в обороті (предмет застави): будівельні матеріали; вказаний вище предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується договором купівлі-продажу б/н від 01 липня 1998 року.

Між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 (заставодавець) було укладено додатковий договір №1 до договору застави від 28.01.2008 року №ДЗ-252, яким погоджено зміни до пункту 2 договору застави (а. с. 50, зворот т.1).

Позичальник з 29 січня 2009 року здійснював прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором від 28 січня 2008 року № КГ-252Д.

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.07.2013 року у справі № 901/2117/13 задоволено позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Граніти Дніпра» про стягнення заборгованості. Стягнуто з ТОВ «Граніти Дніпра» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитом у сумі 540 000 дол. США, що відповідно з офіційним курсом валют станом на 19 червня 2013 року дорівнює 4316 220,00 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 880 289,99 дол. США, що відповідно з офіційним курсом валют станом на 19 червня 2013 дорівнює 7 036 517,89 грн, заборгованість за комісією у розмірі 24 182,05 дол. США, що відповідно з офіційним курсом валют станом на 19 червня 2013 року дорівнює 193 287,12 грн, пеню у сумі 735798,90 дол. США, що відповідно з офіційним курсом валют станом на 19 червня 2013 року дорівнює 5 881 240,60 грн та штраф за ненадання звітності у сумі 183 600 дол. США, що відповідно з офіційним курсом валют станом на 19 червня 2013 року дорівнює 1 467 514,80 грн., а також судовий збір у сумі 68 820,00 грн (а. с. 18-20 т.1).

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 липня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 травня 2015 року у справі №436/4852/12 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. А-2, житловою площею 77,3 кв. м, літню кухню літ. Б цегляну, сарай літ. Ж цегляний, вбиральню літ. З цегляну, огородження № 1-3, споруду І, що розташовані на земельній ділянці площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 66,8 кв. м, житловою площею 47,4 кв.м, яка складається із коридору -1, туалету -2, ванної -3, кухні -4, коридору -5, жилих кімнат - 6, 7, 8; та легковий автомобіль Lexus, 2007 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2015 року у цивільній справі №206/4989/14 апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2015 року скасовано. Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Граніти Дніпра», ОСОБА_1 , приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіна Н.М. про стягнення заборгованості по кредитній угоді шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення штрафів за договором іпотеки задоволено. В рахунок погашення заборгованості ТОВ «Граніти Дніпра» в сумі 1 737 439,26 дол. США - 13 881 965, 94 грн, що складається з: 540 000 дол. США - заборгованість за кредитом; 581 129,99 дол. США - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 24 182,05 дол. США - заборгованості по комісії; 452 127,22 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; 140 400 дол. США - штраф, - перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № КГ-252Д від 28 січня 2008 року, звернуто стягнення на земельну ділянку, площею 0,1399 га за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номери 1210100000:09:004:0010 та 1210100000:09:004:0011, що належить на праві власності ОСОБА_2 та є предметом іпотеки відповідно до Договору №ДІ-252 від 30 січня 2008 року. Вирішено надати ПАТ КБ «ПриватБанк» право здійснити продаж предмету іпотеки за Договором № ДІ-252 від 30 січня 2008 року: земельної ділянки, площею 0,1399 гектарів, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастрові номери 1210100000:09:004:0010 та 1210100000:09:004:0011, від власного імені, з правом укладання договору купівлі-продажу будь-яким способом, у тому числі шляхом укладення нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, з будь-якою особою-покупцем, з правом отримувати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інші необхідні витяги з державних реєстрів, а також надати ПАТ КБ «ПриватБанк» всі інші права та повноваження, необхідні для здійснення продажу предмету іпотеки, з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації, що буде визначена продавцем перед безпосереднім здійсненням продажу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" штраф за Договором іпотеки №ДІ-252 від 30 січня 2008 року в розмірі 529871,10 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» витрати по сплаті судового збору у розмірі 5396,90 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ТОВ «Граніти Дніпра», третя особа: ОСОБА_1 , про визнання договору іпотеки недійсним. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 , третя особа: ТОВ «Граніти Дніпра», про визнання договору недійсним відмовити (а. с. 51-55, т.1).

АТ КБ «Приватбанк» реалізовано право на звернення стягнення та укладено з покупцем ТОВ «Естейт Селлінг» договір купівлі-продажу від 12 листопада 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. за реєстровим № 871, відповідно до якого останнє стало власником земельних ділянок за кадастровими номерами 1210100000:09:004:0010 та 1210100000:09:004:0011 (а. с. 56-57, т.1).

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, у справі № 206/5430/20, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору застави № ДЗ-252 товару в обороті від 28 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» (а. с. 198, 199 т.2).

Заочним рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 лютого 2021 року у справі №206/6519/15-ц, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року та постановою Верховного Суду від 19 січня 2022 року, відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до АТ КБ «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Повєткіна Н. М., ОСОБА_1 , про визнання припиненим договору іпотеки № ДІ-252 від 30 січня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Повєткіною Н. М. та зареєстрований в реєстрі за №11/08 (а. с. 205-209, т.2).

На земельній ділянці по АДРЕСА_1 збудовано житловий будинок загальною площею 477,7 кв. м, який введено в експлуатацію Декларацією про готовність об`єкта до експлуатації №ДП18211050448 від 04 жовтня 2011 року, що також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 березня 2019 року та від 17 січня 2018 року (а. с. 58-65, 66 т.1).

Власником житлового будинку, загальною площею 477,7 кв. м по АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 на підставі рішення суду від 12 липня 2012 року в справі № 436/4852/12 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії ДП №18211050448 від 04 жовтня 2011 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №160559529 від 21 березня 2019 року.

Позиція Верховного Суду

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що «з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) вказано, що «законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зроблено висновок, що «до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).

Велика Палата Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці».

Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина перша та друга статті 414 ЦПК України).

Однією з підстав закриття провадження у справі є те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України).

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

спір виник щодо звернення стягнення на підставі правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання і сторонами основного зобов`язання є юридичні особи;

банк звернувся з позовом у березні 2019 року, тобто після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»;

судам слід було закрити провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного, а має розглядатися в порядку господарського судочинства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що оскаржені судові рішення належить скасувати та провадження у справі закрити.

Оскільки касаційний суд вирішив на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі, то він відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Керуючись статтями 255 256 409 400 414 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка підписана представником Труфановою Оленою Сергіївною, задовольнити частково.

Заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 рокускасувати.

Провадження у справі № 206/1712/19 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1 про звернення стягнення закрити.

Повідомити акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції заочне рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2020 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 31 травня 2022 рокувтрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук