№ 206/5781/16-а - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 січня 2020 року

Київ

справа №206/5781/16-а

адміністративне провадження №К/9901/33421/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А.В.,

суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 206/5781/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора патрульної поліції Карманова П.О. та Управління патрульної поліції в м. Дніпропетровську

про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в м. Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Суховарова А.В., суддів: Головко О.В., Ясенової Т.І.), -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. 10 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора патрульної поліції Карманова П.О. та Управління патрульної поліції в м. Дніпропетровську, в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову відповідача серії АР №245715 від 07.09.2016 про накладання адміністративного стягнення за порушення правил дорожнього руху.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не керував транспортним засобом, а сидів на пасажирському сидінні транспортного засобу.

Крім того, йому не вручили 07.09.2016 постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.

3. Постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2016 в задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що позивачем не доведено факт того, що він не керував транспортним засобом 07.09.2016.

Суд першої інстанції виходив з того, що пояснення позивача не узгоджуються з обставинними викладеними ним у позові, оскільки позивач в своїх поясненнях зазначав, що після зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції він вибігав через задні двері автомобіля ВАЗ 2108, хоча це не можливо, оскільки заводом виробником не передбачені задні дверцята в даній моделі автомобіля.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач спотворює дійсні обставини справи з метою ухилитися від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправною і скасовано постанову серія АР №245715 від 07.09.2016 про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за частиною 1 статті 126 КУпАП.

5. Скасовуючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем 07.09.2016 при винесенні оскаржуваної постанови про накладання адміністративного стягнення не вручено таку постанову позивачу, що за відсутності складання протоколу про адміністративне правопорушення є грубим порушенням права особи, адже в такому випадку вона позбавлена права заперечувати обставини притягнення до адміністративної відповідальності, наводити доводи на спростування своєї вини, користуватись іншими правами, гарантованими статтею 268 КУпАП.

Апеляційний суд виходив з того, що запис в оскаржуваній постанові: «від підпису відмовився» не є достатнім доказом, що викладені в ній факти є доведеними, оскільки відповідач повинен був запросити свідків та в їх присутності вручити позивачу постанову про накладання адміністративного стягнення або засвідчити їх підписами відмову останнього від її отримання, а також роз`яснити право викласти письмово заперечення та повідомити про наслідки відмови від отримання постанови.

6. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що за відсутності доказів вручення позивачу постанови про накладання адміністративного стягнення та роз`яснення його прав, у матеріалах справи відсутні доводи на спростування твердження позивача про те, що він не керував транспортним засобом ВАЗ 2108 07.09.2016.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7. 03.04.2017 представником Департаменту патрульної поліції подано касаційну скаргу, в якій просить:

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 04.04.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління патрульної поліції в м. Дніпропетровську на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017.

9. Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги К/9901/33421/18 за правилами пункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018 року для розгляду справи № 206/5781/16-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Шарапа В.М., суддів: Бевзенко В.М., Данилевич Н.А. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 року для розгляду справи № 206/5781/16-а визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

11. Ухвалою судді Верховного Суду від 29 січня 2020 року дану адміністративну справу призначено до касаційного розгляду.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу

12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судове рішення апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема касатор зазначає, що судом першої інстанції досліджено відеоматеріали, які фіксують вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

13. Скаржник вважає, що позивачем не надано доказів, які могли б бути підставою для задоволення позову.

14. Відзиву на касаційну скаргу до Суду не надходило.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.09.2016 о 03 год. 00 хв. Інспектором 1 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в м. Дніпропетровськ лейтенантом поліції Кармановим П.О. було затримано позивача, який керуючи транспортним засобом ВАЗ 2108 порушив п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху - керував автомобілем не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

16. В той же день стосовно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.12).

17. З оглянутого в судовому засіданні суду першої інстанції відеозапису встановлено, що транспортний засіб ВАЗ 2108 на вимогу патрульної поліції не зупинився, був зупинений згодом. Двері з боку пасажира були зачинені, а водійські відчинені. Було спіймано ОСОБА_1 і іншу особу.

18. Постановою інспектора патрульної поліції Карманова П.О. серія АР №245715 від 07.09.2016, позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 126 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за керування автомобілем без посвідчення водія (ас. 11).

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

19. Конституція України від 28 червня 1996 року.

19.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Кодекс адміністративного судочинства України.

20.1 Частина 2 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

20.2 Стаття 77. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

21. Кодекс України про адміністративні правопорушення

21.1 Стаття 245. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

21.2 Стаття 7. Ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

21.3 Стаття 126. Керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред`явила їх для перевірки.

Керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Примітка: Положення частин першої та другої цієї статті не застосовуються до осіб, які у встановленому порядку навчаються водінню транспортного засобу.

21.4 Стаття 251. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

21.5 Стаття 252. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

21.6 Стаття 222. Органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, статтею 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

21.7 Стаття 254. Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.

21.8 Стаття 258. Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

21.9 Стаття 280. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

21.10 Стаття 283. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

21.11 Стаття 285. Оголошення постанови по справі про адміністративне правопорушення і вручення копії постанови.

У частинах 1-3 статті 285 КУпАП встановлено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.

Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія

постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у

справі.

За приписами ч. 4 статті 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

22. Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395.

22.1 Пункт 1 та 2 розділу III. Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. Постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою статті 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Відповідно до вимог статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

25. Оцінюючи обґрунтованість касаційної скарги в частині неправильного застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції при прийнятті рішення про скасування постанови відповідача Верховний Суд виходить з такого.

26. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення, вчинене позивачем проведено у відділенні поліції, куди було доставлено позивача у зв`язку із затримання на місці вчинення адміністративного правопорушення для доставлення до відділу поліції з метою встановлення даних про особу, оскільки у позивача не було документів.

27. Скасовуючи постанову відповідача апеляційний суд виходив з того, що така постанова не відповідала вимогам ст. 283 КУпАП, оскільки запис в оскаржуваній постанові: «від підпису відмовився» не є достатнім доказом що викладені в ній факти є доведеними, а відповідач повинен був запросити свідків та в їх присутності вручити позивачу постанову про накладання адміністративного стягнення або засвідчити їх підписами відмову останнього від її отримання; роз`яснити право викласти письмово заперечення та повідомити про наслідки відмови від отримання постанови.

28. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки згідно вимог ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

29. У частині 1 статті 285 КУпАП встановлено, що постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або висилається потерпілому на його прохання.

Згідно вимог ч. 4 статті 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.

30. Як встановлено судами та не заперечується позивачем оскаржувану постанову 07.09.2016 оголошено позивачу, проте не вручено позивачу. Судом першої інстанції встановлено, що позивач від отримання такої постанови відмовився.

31. Як вбачається з матеріалів справи оскаржувана постанова направлена 10.09.2016 на адресу позивача, тобто в трьохденний строк з дня її винесення, що відповідає вимогам ст. 285 КУпАП та отримана позивачем 22.09.2016.

32. Оскільки за вчинення правопорушення, встановленого у ч. 1 ст. 126 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

33. В свою чергу доводи суду апеляційної інстанції про порушення відповідачем вимог статей 268 283 КУпАП колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки запис в оскаржуваній постанові: «від підпису відмовився» не свідчить про порушення відповідачем вимог вищевказаних статей КУпАП.

34. З огляду на наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи містять докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП. Зокрема, судом першої інстанції було досліджено в сдовому засіданні відеозапис, яким підтверджено факт вчинення позивчем адміністративного правопорушення.

35. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанцій повно і всебічно встановив обставини справи, надав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для скасування прийнятого ним рішення.

36. За положеннями пункту 4 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

37. Згідно частини 4 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

38. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

39. З огляду на викладене, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 слід скасувати, а постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2016 - залишити в силі.

Керуючись статтями 3 341 344 349 352 355 356 359 КАС України, Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в м. Дніпропетровську задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 скасувати.

3. Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25.11.2016 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

...........................

Жук А.В

Мартинюк Н.М.

Мельник-Томенко Ж.М.,

Судді Верховного Суду