ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 травня 2024 року
м. Київ
справа № 207/163/21
провадження № 61-16602св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - Головне управління державної міграційної служби України у Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів:
Новікової Г. В., Гапонова А. В., Никифоряка Л. П., від 31 жовтня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних заяви
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив: встановити факт його постійного проживання в Україні до 09 серпня 1988 року; встановити факт виїзду за кордон України на навчання
з 01 вересня 1988 року до 30 квітня 1993 року; встановити факт внесення напису «громадянин України» до паспорта колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік (далі - СРСР) зразка 1974 року, оформленого на його ім`я.
2. Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що до
1988 року він постійно проживав в Україні. Після закінчення загальноосвітньої школи 14 серпня 1988 року виїхав за межі України до
м. Таганрог російської федерації, де навчався на очному відділенні в закладі вищої освіти, який закінчив у 1993 році. Повернувшись в Україну, 02 березня 1993 року особисто з`явився до Лівадійського ОВС Ялтинського міськвиконкому Кримської області для визначення його належності до громадянства України. Його заяву було розглянуто і задоволено. Представник МВС поставив відмітку про громадянство України в його дійсний паспорт СРСР серії НОМЕР_1 . За ініціативою ОСОБА_2 , начальника 1-го відділу Ростовського НДІ Радіозв`язку, де він працював, Ворошиловський ОВС
м. Ростова-на-Дону у 1999 році вилучив у нього, а у 2001 році знищив паспорт СРСР з відміткою про громадянство України. Клопотання-заяви про вихід із громадянства України він не подавав.
3. 15 серпня 2019 року він звернувся до Південного районного відділу Державної міграційної служби в м. Кам`янське із заявою про оформлення належності до громадянства України, яку передано до Головного управління Державної міграційної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДМС у Дніпропетровській області). З отриманих відповідей, які надійшли на його електрону пошту, стало зрозуміло, що для порушення питання про набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до
частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» йому необхідно підтвердити факт проживання на території України відповідним судовим рішенням, оскільки провести перевірку внесення напису «громадянин України» до паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року, неможливо у зв`язку з тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим. З огляду на викладене просив суд задовольнити заяву.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі судді Подобєд О. К., від 17 листопада
2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
5. Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що заявник не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він дійсно постійно проживав в Україні до серпня 1988 року та що до його паспорта громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року внесено напис «громадянин України». Також судом враховано, що ОСОБА_1 визначився зі своїм громадянством та документований паспортом громадянина російської федерації, за яким в`їхав на територію України.
Інформація про рух справи у судах
6. Постановою Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р., від 02 березня 2023 року рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 листопада 2022 року залишено без змін.
7. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність вимог заяви ОСОБА_1 . Крім того, апеляційним судом також враховано, що ОСОБА_1 є іноземцем та після припинення СРСР реалізував на власний розсуд своє право на громадянство, оформивши громадянство російської федерації.
8. Постановою Верховного Суду від 09 серпня 2023 рокупостанову Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2023 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
9. Колегія суддів вказала, що у справі не надано належної оцінки доказам та доводам, наданим заявником на підтвердження юридичних фактів, які він просив встановити. Також не надано оцінки і встановленим у судових рішеннях у справах №№ 2а-21423/10/0570, 2а/0570/16897/2011, 160/8928/20 обставинам щодо наявності/відсутності у паспорті громадянина колишнього СРСР, виданого на ім`я ОСОБА_1 , напису «громадянин України».
Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду
10. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 17 листопада 2022 року скасовано, заяву ОСОБА_1 , задоволено частково. Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 до 09 серпня 1988 року в Україні. В задоволенні інших вимог відмовлено.
11. Колегія суддів, частково задовольняючи вимоги заяви, виходила з того, що ОСОБА_1 до 09 серпня 1988 року проживав на території України, проте матеріалами справи не підтверджено наявність запису «громадянин України» в паспорті серії НОМЕР_2 , що виданий 10 лютого 1987 року ОСОБА_1 Лівадійським ОВД Ялтинського РІК Кримської області і який був дійсним до 04 червня 1998 року, тобто до відновлення ОСОБА_1 в громадянстві російської федерації та отримання ним паспорта громадянина рф.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову апеляційного суду скасувати в частині відмови встановити факт внесення напису «громадянин України» до паспорта колишнього СРСР зразка 1974 року, оформленого на його ім`я, та в цій частині направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. 20 листопада 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 207/163/21.
14. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у січні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
15. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
16. Крім того, вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскарженого судового рішення (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Вважає, що апеляційний суд помилково послався на наявність у нього подвійного громадянства та те, що штамп «громадянин України» на території Донецької області в паспорт ОСОБА_1 не вносився.
18. Наполягає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України», відповідно до якого громадянами України є особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України».
19. Звертає увагу на те, що:
- він звертався до ГУ ДМС у Дніпропетровській області із заявою встановленого зразка про оформлення належності до громадянства України відповідно до пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України»;
- він не подавав заяви про вихід із громадянства України на підставі статті 18 Закону України «Про громадянство України»;
- до нього не застосовувалась заходи щодо оформлення втрати ним громадянства України відповідно до статті 19 Закону України «Про громадянство України».
20. Наголошує, що суд апеляційної інстанції не дослідив пояснення свідків.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
21. У грудні 2023 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області подало відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки всупереч вимог частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додані докази надсилання його копії ОСОБА_1 . При цьому колегія суддів відхиляє наданий скріншот щодо направлення такого відзиву ОСОБА_1 засобами електронної пошти, оскільки відповідно до
частини п`ятої статті 43 ЦПК України процесуальні дії мають вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
Обставини справи, встановленні судами
22. ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дунай Шкотівського району Приморського краю, СРСР.
23. 10 лютого 1987 року Лівадійським ОВД Ялтинського РІК Кримської області ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина колишнього НОМЕР_3 і тією ж датою зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
24. 15 червня 1988 році ОСОБА_1 отримав атестат про середню освіту, виданий в АДРЕСА_2 .
25. З архівної довідки від 14 березня 2008 року № 474/5-75 вбачається, що ОСОБА_1 навчався на денному відділенні Таганрозького радіотехнічного інституту ім. В. Д. Калмикова (ТРТІ) в період з 01 вересня 1988 року до
30 квітня 1993 року. У 1993 році на ім`я ОСОБА_1 виданий диплом УВ
№ НОМЕР_4 , реєстраційний номер НОМЕР_5 , за спеціальністю «Конструювання та технологія радіоелектронних засобів», що також підтверджується довідкою про термін навчання в Південному федеральному університеті від 30 серпня 2018 року № 203-3/10.
26. З листа відділу у Ворошиловському районі м. Ростова-на-Дону управління федеральної міграційної служби російської федерації по Ростовській області від 14 лютого 2008 року № 8/452 відомо, що 04 червня 1998 року ГУ ВС Ростовської області прийняло рішення № 456/36 про відновлення ОСОБА_1 в громадянстві російської федерації. 25 травня 1999 року в ПВО ОВС Ворошиловського району м. Ростова-на-Дону на ім`я ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення особи (у зв`язку з відсутністю бланків паспортів) форми-2П № 2106 у зв`язку з набуттям громадянства російської федерації в обмін паспорта НОМЕР_6 НОМЕР_7 , що виданий 10 лютого 1987 року Лівадійським ОВД Ялтинського РІК Кримської області з відміткою громадянства України (знищений згідно з актом № 9 у вересні 2001 року).
22 лютого 2000 року ПВО ОВД Ворошиловського району м. Ростова-на-Дону документувало ОСОБА_1 паспортом громадянина російської федерації № НОМЕР_8 .
27. Листом відділу адміністративної служби міліції (ВГІРФО) від 14 серпня 2009 року № 12-0/2004 ОСОБА_1 роз`яснено, що особам, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року та визнані громадянами України згідно з пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України», обмін паспортів громадян колишнього СРСР зразка 1974 року на паспорт громадянина України здійснюється з урахуванням того, що в них є штамп «громадянин України», який внесений органами внутрішніх справ у паспорти зразка колишнього СРСР в період з
30 квітня 1992 року до 01 травня 1995 року. В травні 1995 року розпочався обмін паспортів громадянина України, оформлених з використанням бланків паспортів громадянина СРСР зразка 1974 року, на паспорти громадянина України. 10 лютого 1987 року Лівадійським ОВД Ялтинського РІК Кримської області ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина колишнього НОМЕР_3 і тією ж датою зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . 09 серпня 1988 року був виписаний з вказаної адреси до м. Таганрога. 05 січня 1993 року
ОСОБА_1 прибув із м. Таганрога та зареєструвався за вказаною адресою в м. Ялта. 10 червня 1997 року ОСОБА_1 знявся з реєстрації, не обмінявши паспорт НОМЕР_2 на паспорт громадянина України. Оскільки паспорт колишнього громадянина СРСР 1 НОМЕР_7 зданий при документуванні паспортом громадянина росії та знищений, ОСОБА_1 може підтвердити громадянство України на загальних підставах.
28. На звернення ОСОБА_1 ГУ ДМС в Дніпропетровській області надало відповідь від 30 серпня 2019 року № 1201.4.4-17416/12.2-19, з якої відомо, що постановою Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2004 року
№ 1740 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України
від 28 жовтня 2004 року № 1429» строк дії паспортів громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року було продовжено до 01 січня 2005 року, тобто з цієї дати паспортні документи, видані з використанням бланків зразка 1974 року, на території України вважаються недійсними. Крім того, ОСОБА_1 не надав до територіального підрозділу паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року з унесеною до нього відміткою про належність до громадянства України, а саме штампом «громадянин України». На теперішній час ОСОБА_1 визначився з громадянством та документований паспортом громадянина російської федерації, за яким в`їхав на територію України.
29. Постановою Донецького окружного адміністративного суду
від 11 жовтня 2010 року у справі № 2а-21423/10/0570 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Амвросіївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності, що полягають в ухиленні від виконання службових обов`язків щодо оформлення приналежності ОСОБА_1 до громадянства України, та зобов`язання здійснити оформлення приналежності ОСОБА_1 до громадянства України в частині наявних повноважень.
30. Постановою Донецького окружного адміністративного суду
від 19 березня 2013 року у справі № 2а/0570/16897/2011 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Головного управління Державної міграційної служби у Донецькій області Державної міграційної служби України, третя особа - прокуратура Донецької області, про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.
31. Постановою Донецького окружного адміністративного суду
від 19 березня 2013 року в справі № 2а/0570/16897/2011 встановлено, що штамп «громадянин України» на території Донецької області в паспорт ОСОБА_1 громадянина колишнього СРСР не вносився. ОСОБА_1 є громадянином російської федерації згідно паспорта № НОМЕР_9 , виданого відділом уфмс росії по Ростовській області.
32. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду
від 20 жовтня 2020 року у справі № 160/8928/20 відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ГУ ДМС у Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення відповідача не оформляти належність позивача до громадянства України за його заявою від 15 серпня 2019 року та про зобов`язання відповідача оформити належність позивача до громадянства України.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
33. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
34. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
35. Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
36. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
37. У розглядуваній справі встановлено, що ОСОБА_1 народився
ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Дунай Шкотівського району Приморського краю, СРСР.
38. 10 лютого 1987 року Лівадійським ОВД Ялтинського РІК Кримської області ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина колишнього НОМЕР_3 і тією ж датою зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
39. 15 червня 1988 році ОСОБА_1 отримав атестат про середню освіту, виданий в АДРЕСА_2 .
40. 09 серпня 1988 року був виписаний з вказаної адреси до м. Таганрога.
41. В період з 01 вересня 1988 року до 30 квітня 1993 року ОСОБА_1 навчався на денному відділенні Таганрозького радіотехнічного інституту
ім. В. Д. Калмикова (ТРТІ).
42. 05 січня 1993 року ОСОБА_1 прибув з м. Таганрога та зареєструвався по АДРЕСА_1 .
43. 04 червня 1998 року ГУ ВС Ростовської області було прийнято рішення про відновлення ОСОБА_1 в громадянстві російської федерації.
44. 25 травня 1999 року в ПВО ОВС Ворошиловського району м. Ростова-на-Дону на ім`я ОСОБА_1 видано тимчасове посвідчення особи (у зв`язку з відсутністю бланків паспортів) форми-2П № 2106 у зв`язку з набуттям громадянства російської федерації в обмін паспорта НОМЕР_6 НОМЕР_7 , що виданий 10 лютого 1987 року Лівадійським ОВД Ялтинського РІК Кримської області.
45. 22 лютого 2000 року ОСОБА_1 отримав паспорт громадянина росії.
46. Звертаючись до суду, ОСОБА_1 наголошував, що йому у 1993 році після повернення з м. Таганрог до України до його паспорта громадянина СРСР зразка 1974 року, який у подальшому було знищено, внесено напис «громадянин України».
47. З метою підтвердження належності до громадянства України просив суд, зокрема встановити факт внесення напису «громадянин України» до паспорта колишнього громадянина СРСР зразка 1974 року, оформленого на його ім`я.
48. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
49. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
50. Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
51. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» громадянами України є особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року і яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України.
52. Згідно з пунктом 14 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215, для оформлення належності до громадянства України відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про громадянство України» особа подає такі документи:
а) заяву про оформлення належності до громадянства України;
б) копію паспорта громадянина колишнього СРСР із внесеним написом «громадянин України», а якщо паспорт громадянина колишнього СРСР був утрачений, пошкоджений тощо, - довідку територіального підрозділу Державної міграційної служби України про перевірку за заявою такої особи на підставі інших документів факту внесення органом внутрішніх справ України напису «громадянин України».
53. Апеляційний суд, врахувавши вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 09 серпня 2023 року у розглядуваній справі, та встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не підтвердив, що паспорт НОМЕР_2 , зразка 1974 року, виданий на ім`я позивача як громадянина колишнього СРСР, містив напис «громадянин України», внесений у встановленому порядку територіальними органами внутрішніх справ України, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог заяви в цій частині.
54. Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 у 2010 році вже звертався до Амвросіївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області із заявою про перевірку факту внесення в паспорт СРСР 1 НОМЕР_7 відмітки про приналежність до громадянства України, натомість за результатами такої перевірки встановлено, що штамп «громадянин України» до паспорту заявника як громадянина СРСР, на території Донецької області не вносився та роз`яснено, що він має право отримати громадянство України у встановленому порядку.
55. ОСОБА_1 в судовому порядку оскаржив, зокрема вказані дії Амвросіївського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, проте постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у задоволенні такого позову відмовлено (справа № 2а/0570/16897/2011).
56. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 654/3462/17, на які заявник посилається в апеляційній скарзі.
57. Доводи ОСОБА_1 щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права щодо не дослідження доказів, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки апеляційним судом надано оцінку доказам відповідно до положень статті 89 ЦПК України.
58. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
59. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.
60. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
61. Оскаржувана постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
62. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права або з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников