Постанова

Іменем України

27 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 207/2990/18

провадження № 61-5502св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Тепломережі»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баглійського районного суду

м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, у складі судді

Погребняк Т. Ю., від 11 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., від 25 лютого 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства Кам`янської міської ради «Тепломережі» (далі -

КП КМР «Тепломережа») про захист прав споживача.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

У зв`язку із необхідністю встановлення індивідуального опалення, позивачка звернулась до КП КМР «Тепломережа» де їй було повідомлено, що через наявність боргу, який виник до придбання нею квартири), її квартира не може бути відключена від системи централізованого опалення.

На письмове звернення до відповідача від 18 липня 2018 року позивач отримала відповідь від 25 липня 2018 року за № 4-639, згідно якої для відключення належної їй квартири від централізованого опалення їй запропоновано погасити заборгованість або укласти договір на реструктуризацію заборгованості в розмірі 21 048, 31 грн, яка виникла до придбання нею квартири.

Стверджувала, що заборгованість за послуги централізованого опалення надані після придбання квартири у неї відсутня.

Посилаючись на те, що вона відповідач не має правових підстав перекладати зобов`язання щодо сплати заборгованості за спожиті комунальні послуги, яка утворилася не з її вини, на неї, як нового власника квартири, позивач просила суд зобов`язати відповідача виключити із суми заборгованості за послуги з централізованого опалення належної їй квартири АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників, що виникла

до 23 березня 2017 року, зобов`язати відповідача відключити зазначену квартиру від централізованого опалення та надати відповідний акт.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не є належним способом захисту цивільних прав та інтересів позивача пред`явлення позову про зобов`язання КП КМР «Тепломережа» виключити із суми заборгованості по сплаті послуг за теплопостачання заборгованість попереднього власника квартири, що не передбачено діючим законодавством, а саме по собі врахування відповідачем заборгованості попереднього власника за спожиту теплову енергію не створює для позивача будь-яких обов`язків. Наявність підстав для надання дозволу на встановлення автономного опалення вирішується у межах компетенції органом місцевого самоврядування.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року - без змін.

Приймаючи постанову від 25 лютого 2020 року, колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що заборгованість за послуги теплопостачання квартири

АДРЕСА_1 у розмірі 21 051, 56 грн утворилася станом на 23 березня 2017 року, тобто до придбання позивачем цієї квартири, та не має рахуватися відповідачем як заборгованість ОСОБА_1 .

Апеляційний судом враховано відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження звернення ОСОБА_1 до компетентного органу щодо відключення належної їй квартири від централізованого опалення та наявності технічної можливості такого відключення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 березня 2020 року засобами поштового зв`язку представник

ОСОБА_1 - адвокат Демінов О. І. подав касаційну скаргу на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення в повному обсязі позовних вимог ОСОБА_1 з урахуванням поданих нею уточнень.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У червні 2020 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи.

Вважає, що судами попередніх інстанції не було застосовано до спірних правовідносин положення статей 55 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та було порушено вимоги частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме не враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені Верховним Судом у постанові від 28 листопада 2018 року по справі № 200/14925/15-ц та Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У червні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив КП КМР «Тепломережа» на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Наголошує на тому, що позивачем був обраний неефективний спосіб захисту своїх прав і не надано доказів їх порушення з боку КП КМР «Тепломережі».

Звертає увагу касаційного суду, що особовий рахунок оформлюється на житлове приміщення, а не на особу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 23 березня 2017 року приватним нотаріусом Кам`янського міського нотаріального округу Дербіною Р. Є.

Договір купівлі-продажу не містить будь-яких застережень, щодо заборгованості за послуги із централізованого опалення квартири.

06 квітня 2017 року між сторонами укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

18 липня 2017 року позивач звернулася до КП КМР «Тепломережа» із письмовою заявою про відсутність наміру сплачувати заборгованість попередніх власників та відключення належної їй квартири від централізованого опалення для встановлення індивідуального електричного опалення.

Листом від 25 липня 2018 року № 4-369 КП КМР «Тепломережа» повідомило позивача про те, що для відключення належної їй квартири від централізованого опалення їй необхідно сплатити заборгованість, яка обліковується по особовому рахунку квартири, в розмірі 21 048, 38 грн, або укласти договір на реструктуризацію зазначеного боргу.

Станом на 23 березня 2017 року заборгованість за послуги з централізованого опалення по квартирі

АДРЕСА_1 обліковується в сумі

21 051, 56 грн, а заборгованість за період із 23 березня 2017 року по грудень 2019 року за вказаною адресою відсутня.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець (підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги) зобов`язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання.

Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов`язує; зокрема, за статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Вирішуючи по суті спір та відмовляючи в задоволенні вимоги

ОСОБА_1 про зобов`язання відповідача виключити із суми заборгованості по сплаті послуг за централізоване опалення заборгованість попереднього власника квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права.

Із вказаним висновком судів попередніх інстанцій колегія суддів не погоджується, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, посилаючись на порушення відповідачем вимог статей 509 901 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня

2005 року № 630, просила суд зобов`язати КП КМР «Тепломережі» вчинити певні дії, а саме виключити із суми заборгованості за послуги теплопостачання належної їй квартири

АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників, що виникла до 23 березня 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суди не звернули уваги на те, що позов про зобов`язання відповідача вчинити дії щодо виключення суми із загальної заборгованості та заборону в майбутньому вчиняти дії щодо включення такої суми у вимогу до сплати узгоджується із абзацом дванадцятим частини другої статті 16 ЦК України, яким передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за послуги із централізованого опалення споживач має право оскаржити в судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.

Подібні висновки викладені Верховним Судом України у постанові

від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13 та Верховним Судом у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 209/4456/16.

При цьому суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заборгованість за послуги теплопостачання за адресою належної позивачу квартири у розмірі 21 051, 56 грн утворилася станом на 23 березня 2017 року, тобто до придбання квартири позивачем, та не має рахуватися як заборгованість ОСОБА_1 , однак помилково погодився із висновком районного суду про відмову у задоволенні позову в цій частині у зв`язку неправильно обраним способом захисту прав.

Висновок суду першої інстанції про те, що обліковування по особовому рахунку ОСОБА_1 заборгованості попереднього власника в розмірі

21 051, 56 грн не передбачає для позивача будь-яких обов`язків є необґрунтованим, оскільки зі змісту листа КП КМР «Тепломережа»

від 25 липня 2018 року № 4-369 вбачається, що саме у зв`язку з існуванням заборгованості в зазначеному розмірі позивачу відмовлено у відключенні належної їй квартири від централізованого опалення та рекомендовано здійснити її погашення, або укласти договір реструктуризації заборгованості.

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, оскаржувані судові рішення, в частині вирішення вимог про зобов`язання виключити з суми заборгованості за послуги з централізованого опалення заборгованість попередніх власників, підлягають скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

В іншій частині оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального і без порушення норм процесуального права.

Колегія суддів погоджується із висновками судів, про те що питання відключення споживачів від систем централізованого опалення і постачання гарячої води належить до компетенції органу місцевого самоврядування та утвореної ним комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Вказане узгоджується із Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26 липня 2019 року, а також Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 року (в редакції Наказу № 169 від 06 листопада 2007 року).

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до комунального підприємства Кам`янської міської ради «Тепломережі» про зобов`язання виключити суму заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до комунального підприємства Кам`янської міської ради «Тепломережі» про зобов`язання виключити суму заборгованості задовольнити.

Зобов`язати комунальне підприємство Кам`янської міської ради «Тепломережі» виключити із суми заборгованості ОСОБА_1 за послуги із теплопостачання до належної їй квартири за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість попередніх власників, що виникла до 23 березня 2017 року.

В іншій частині рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 11 лютого 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович