Постанова

Іменем України

27 липня 2020 року

м. Київ

справа № 207/3472/17

провадження № 61-12551св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року у складі судді Скиби С. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2019 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна в натурі, що є у спільній частковій власності.

Позовна заява обґрунтована тим, що вона з 09 червня 1984 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 14 вересня 2004 року шлюб розірвано.

Під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 14 серпня 1998 року подружжям було придбано нежитлову прибудовану двоповерхову будівлю, загальною площею 1 195 кв. м, у тому числі підвал площею 269,6 кв. м, 1-й поверх площею 512,4 кв. м, 2-й поверх площею 413 кв. м.

Вказана будівля розташована по АДРЕСА_1 та являє собою цілісний майновий комплекс «Будинок торгівлі».

Зазначала, що рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 лютого 2006 року за нею визнано право власності на 1/2 частку вказаного магазину «Будинок торгівлі».

Згідно висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 13 жовтня 2017 року № 897/09-17 технічна характеристика будівлі дозволяє здійснити її поділ за двома варіантами. Варіант № 2 вказаного висновку дає можливість поділити об'єкт на 1/2 та 1/2 частки рівної вартості.

Враховуючи вищевикладене ОСОБА_3 просила суд виділити їй в натурі 1/2 частину магазину « Будинок торгівлі » по АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2019 року, позов ОСОБА_3 задоволено.

Поділено в натурі магазин «Будинок торгівлі» за адресою: АДРЕСА_1 .

Виділено ОСОБА_1 в натурі 1/2 частку магазину « Будинок торгівлі », який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 : по першому поверху загальну площу 483,1 кв. м - приміщення 1-6 площею 16,5 кв. м - коридор, приміщення 1-7 площею 210,7 кв. м - торговельний зал, приміщення 1-8 площею 16,3 кв. м - склад, приміщення 1-10 площею 12,9 кв. м - кабінет, приміщення 1-11 площею 32,2 кв. м - склад, частину приміщення 1-12 загальною площею 31,5 кв. м - коридор, приміщення 1-13 площею 21,2 кв. м - склад, приміщення 1-14 площею 4,1 кв. м - гардеробна, приміщення 1-15 площею 1,1 кв. м - вбиральня, приміщення 1-16 площею 1,3 кв. м - санвузол, приміщення 1-17 площею 4,5 кв. м - вентиляційна камера, приміщення 1-18 площею 6,3 кв. м - електрощитова, приміщення 1-19 площею 1,6 кв. м - коридор, приміщення 1-20 площею 2,7 кв. м - роздягальня, приміщення 1-21 площею 115,9 кв. м - склад, приміщення І площею 13,3 кв. м - сходова клітина; по другому поверху загальну площу 87,45 кв. м: приміщення V площею 16,9 кв. м - сходова клітина, частину приміщення 1-30, загальною площею 70,55 кв. м - торговельний зал, загальною вартістю 747 818 грн.

Виділено ОСОБА_1 в натурі 1/2 частку магазину « Будинок торгівлі », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 : по підвальному приміщенню загальною площею 269,6 кв. м - приміщення 1-1 площею 17,0 кв. м - коридор, приміщення 1-2 площею 13,4 кв. м - вентиляційна, приміщення 1-3 площею 207,4 кв. м - склад, приміщення 1-4 площею 15,1 кв. м - бойлерна, приміщення 1-5 площею 16,7 кв. м - бойлерна; по першому поверху загальну площу 29,3 кв. м - приміщення 1-9 площею 6,4 кв. м - каса, частину приміщення 1-12, загальною площею 8,9 кв. м - коридор, приміщення ІІ площею 14,0 кв. м - сходова клітина; по другому поверху загальну площу 325,55 кв. м - приміщення 1-22 площею 7,4 метрів квадратних - підсобне приміщення, приміщення 1-23 площею 6,3 кв. м - склад, приміщення 1-24 площею 31,5 кв. м - склад, приміщення 1-25 площею 32,9 кв. м - склад, приміщення 1-26 площею 27,1 кв. м - склад, приміщення 1-27 площею 3,2 кв. м - коридор, приміщення 1-28 площею 2,9 кв. м - вентиляційна камера, приміщення 1-29 площею 14,7 кв. м - вентиляційна камера, частину приміщення 1-30 загальною площею 180,85 кв. м - торговельний зал , приміщення IV площею 18,7 кв. м - сходова клітина, загальною вартістю 747 818 грн.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що відповідно до рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 лютого 2006 року сторонам належить по 1/2 частині спірного нежилого приміщення. Враховуючи те, що згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 13 жовтня 2017 року № 897/09-17 існує технічна можливість виділення кожній із сторін відокремленої частини спірного нежилого приміщення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та виділення в натурі кожній стороні по 1/2 частині цілісного майнового комплексу «Будинок торгівлі».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2 , витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник вказує, що, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди не врахували того, що ним було придбано не цілісний майновий комплекс «Будинок торгівлі», а прибудовану двоповерхову будівлю по АДРЕСА_1 .

Посилається на те, що в експертному висновку не зазначено того, що експерт був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Крім того, вказує, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено без повного і всебічного з`ясування усіх обставин, оскільки не було врахованого того, що 1/4 частина магазину «Будинок торгівлі» належить ОСОБА_4 , якого не було залучено до участі у справі через невиконання позивачем приписів частини першої статті 54 ЦПК.

Зазначає, що з нього було безпідставно стягнуто судовий збір, оскільки згідно пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору.

Крім того, посилається на те, що суди попередніх інстанцій поділили спільне майно без його заяви та згоди, як власника майна, не припинивши при цьому право спільної часткової власності.

Доводи особи, яка подала заперечення на касаційну скаргу

У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу ОСОБА_2 .

Враховуючи те, що ОСОБА_1 не було надано доказів направлення відзиву заявнику відповідно до частини третьої статті 395 ЦПК України, суд під час розгляду справи не враховує посилання позивача, викладені у ньому.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 09 червня 1984 року ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 14 вересня 2004 року вказаний шлюб розірвано.

Під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу від 14 серпня 1998 року ОСОБА_2 придбано нежитлову прибудовану двоповерхову будівлю загальною площею 1195 кв. м, у тому числі підвал площею 269,6 кв. м, 1-й поверх площею 512,4 кв. м, 2-й поверх площею 413,0 кв. м. Вказана будівля розташована по АДРЕСА_1 та являє собою цілісний майновий комплекс «Будинок торгівлі».

Згідно з рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 лютого 2006 року за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частку магазину « Будинок торгівлі » за адресою: АДРЕСА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 лютого 2006 року за ОСОБА_1 , серед іншого, визнано право власності на 1/2 частку магазину « Будинок торгівлі » за адресою: АДРЕСА_1 .

Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно зі статтею 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. Разом із тим, у разі недосягнення згоди наведене може відбуватися в судовому порядку.

У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Виходячи з аналізу змісту норм статей 183 358 364 ЦК України можна дійти висновку, що виділ часток (поділ) нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності.

Частинами першою, другою статті 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 надала суду висновок експертного будівельно-технічного дослідження від 13 жовтня 2017 року № 897/09-17, яким було запропоновано два варіанти поділу майна.

Враховуючи те, що запропонований варіант поділу майна № 2 передбачає поділ об`єкта на рівні частки без компенсації різниці вартості частки одному з власників, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та поділу майна за вказаним варіантом.

Не можуть бути прийняті доводи касаційної скарги про те, що у наданому позивачем висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 897/09-17, складеного судовим експертом Харченком В. В. , не зазначено, що останній був обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Крім того, до 15 грудня 2017 року ЦПК України не містив вимог, яким має відповідати висновок експерта, зроблений на замовлення учасника справи, а тому останній оцінювався на рівні інших доказів як письмовий доказ, наданий стороною.

Таким чином, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір та поклавши в основу судових рішень висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 897/09-17, складений на замовлення ОСОБА_1 13 жовтня 2017 року, який отримано у передбаченому законом порядку, у сукупності з іншими письмовими доказами у справі, дійшли правомірного висновку, що такий є належним та достатнім доказом.

Крім того, під час розгляду справи ОСОБА_2 інших варіантів поділу майна, яке перебуває у спільній частковій власності, не запропонував, клопотань про призначення експертизи не заявляв.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що вказаний висновок експертного будівельно-технічного дослідження № 897/09-17 є сфальсифікованим, є необґрунтованими, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками судів попередніх інстанцій.

Доводи касаційної скарги про те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено без повного і всебічного з`ясування усіх обставин, оскільки не було врахованого того, що 1/4 частина магазину «Будинок торгівлі» належить ОСОБА_4 , не можуть бути прийняті судом, тому що останній ані судове рішення місцевого суду, ані судове рішення апеляційного суду не оскаржував, клопотань про залучення ОСОБА_4 до участі у розгляді справи відповідачем не заявлялось.

Обставини перебування у володінні ОСОБА_1 1/2 частини магазину «Будинок торгівлі» підтверджуються витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 листопада 2006 року № 12387356 та Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15 вересня 2015 року.

Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що з нього було безпідставно стягнуто судовий збір, оскільки згідно пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати судового збору, є безпідставними, оскільки згідно вказаної норми від сплати судового збору звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, проте ОСОБА_2 є відповідачем по справі.

Касаційна скарга містить клопотання заявника щодо повідомлення про дату та час судового засідання для надання пояснень по справі, проте вказане клопотання не може бути задоволено, оскільки положення частини першої статті 401 ЦПК України не передбачає повідомлення сторін під час розгляду справи в попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження.

Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 щодо повідомлення про дату та час судового засідання для надання пояснень по справі відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

Є. В. Синельников

В. В. Шипович