Постанова

Іменем України

04 березня 2020 року

м. Київ

справа № 208/1144/15-ц

провадження № 61-22730св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю монтажно-налагоджувальне підприємство «Ремавтоматика»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю монтажно-налагоджувальне підприємство «Ремавтоматика» на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року у складі судді Похвалітої С. М. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Макарова М. О., Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю монтажно-налагоджувальне підприємство «Ремавтоматика» (далі - ТОВ МНП «Ремавтоматика») про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що він працював у відповідача на посаді головного інженера підприємства та 31 грудня 2013 року був звільнений за власним бажанням, проте при звільненні йому не було виплачено заробітну плату за грудень 2013 року у розмірі 3 686,33 грн. Остаточний розрахунок з ним проведено лише 15 квітня 2015 року у порядку примусового виконання судового рішення.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ МНП «Ремавтоматика»на свою користь 59 068,36 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ МНП «Ремавтоматика» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02 липня 2014 року до 15 квітня 2015 року у розмірі 51 496,41 грн та 1 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки при звільненні позивача з ним не був проведений кінцевий розрахунок відповідно до положень статті 117 КЗпП України та у строки передбачені статтею116 КЗпП України з вини відповідача, тому вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку за період з 02 липня 2014 року по 15 квітня 2015 рік, тобто до повного розрахунку, є обґрунтованими.

Розглядаючи позовні вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди, враховуючи принцип розумності та справедливості, суд оцінив моральну шкоду, заподіяну позивачу, у розмірі 1 000 грн.

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року зазначене рішення районного суду змінено, а саме зменшено суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 02 липня 2014 року по 19 лютого 2015 року до 29 964,81 грн та суму судового збору до 473,25 грн.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 вересня 2016 року касаційну скаргу ТОВ МНП «Ремавтоматика» задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ МНП «Ремавтоматика» відхилено. Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що, вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції у достатньо повному обсязі з`ясував права та обв`язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та надав їм належну правову оцінку, ухваливши рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

При цьому апеляційний суд не прийняв, як допустимий доказ, видатковий касовий ордер від 19 лютого 2015 року, оскільки він не був предметом розгляду у суді першої інстанції. ТОВ МНП «Ремавтоматика» не скористалось своїм правом щодо подання доказів на підтвердження дати перерахування коштів, не заявило клопотання про долучення видаткового касового ордеру від 19 лютого 2015 року до матеріалів справи, а тому районний суд, ухвалюючи рішення, правильно керувався тими доказами, які були наявні у справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ МНП «Ремавтоматика», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й закрити провадження у справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що аналогічні позовні вимоги ОСОБА_1 вже були предметом судового розгляду, за результатом якого Апеляційним судом Дніпропетровської області було ухвалено рішення від 16 грудня 2014 року, яке набрало законної сили та вже виконано. Тому, вважає, що провадження у справ слід закрити на підставі положень статей 205 207 ЦПК України 2004 року.

Зазначає, що апеляційний суд взагалі не врахував правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16, на врахуванні якого наголошував Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, відправляючи справу на новий розгляд ухвалою від 07 вересня 2016 року.

Відзив (заперечення) на касаційну скаргу позивач до суду не подав

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано справу із суду першої інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 червня 2019 року справу передано судді-доповідачу Лідовцю Р. А.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 з 12 квітня 2013 року перебував із відповідачем у трудових відносинах.

Наказом ТОВ МНП «Ремавтоматика»від 31 грудня 2013 року № 654-к ОСОБА_1 звільнено з роботи за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2014 року з ТОВ МНП «Ремавтоматика» на користь ОСОБА_1 стягнуто невиплачену при звільненні заробітну плату за грудень 2013 року у розмірі 3 686,33 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 січня 2014 року до 01 липня 2014 року у сумі 25 084,31 грн.

ТОВ МНП «Ремавтоматика» остаточно розрахувалося з ОСОБА_1 15 квітня 2015 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги)провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ТОВ МНП «Ремавтоматика» підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Звертаючись з вимогою про стягнення відшкодування, визначеного виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, позивач не повинен доводити розмір майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат працівника, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, не має на меті встановлення точного їх розміру. Суд має орієнтовно оцінити розмір майнових втрат, яких, як можна було б розумно передбачити, міг зазнати позивач.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

При цьому, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

Розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

Період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум.

Ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій не врахували обставин справи, не оцінили позовні вимоги з урахуванням співмірності розміру простроченої заборгованості роботодавця з розміром його вимог.

Враховуючи розмір простроченої заборгованості ТОВ МНП «Ремавтоматика» перед ОСОБА_1 - 3 686,33 грн, та те, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2014 року з товариства на його користь, крім заборгованості у розмірі 3 686,33 грн, вже було стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 січня 2014 року до 01 липня 2014 року у розмірі 25 084,31 грн, беручи до уваги, що після вступу вказаного рішення в законну силу товариство тривалий час його не виконувало, колегія суддів вважає, що на користь ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 липня 2014 року до 15 квітня 2015 року у розмірі 5 000 грн, що буде достатнім відшкодуванням працівнику за порушення роботодавцем термінів виплати належних йому платежів.

Крім того, ОСОБА_1 заявляв вимоги про відшкодування йому товариством моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ураховуючи засади розумності, виваженості та справедливості, беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає за необхідне визначити розмір понесеної ОСОБА_1 моральної шкоди, у результаті порушення ТОВ МНП «Ремавтоматика» трудового законодавства щодо оплати праці, у розмірі 500 грн.

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки обставини справи судами попередніх інстанцій були встановлені повністю та немає необхідності для встановлення нових, проте судами першої та апеляційної інстанцій були ухвалені рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваних судових рішень з ухваленням нового про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 400 402 409 412 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю монтажно-налагоджувальне підприємство «Ремавтоматика» задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю монтажно-налагоджувальне підприємство «Ремавтоматика»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02 липня 2014 року до 15 квітня 2015 року у розмірі 5 000 гривень та 500 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк