Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 208/251/17

провадження № 61-35872св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

cуб'єкт подання - начальник Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Полуектов Сергій Юрійович,

заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі судді Похвалітої С. М. від 21 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., від 10 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року начальник Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам`янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Заводський ВДВС м. Кам'янське) Полуектов С. Ю. звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника.

В обґрунтування подання зазначив, на примусовому виконанні у Заводському ВДВС м. Кам`янське перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 грошових коштів. У наданий державним виконавцем строк у добровільному порядку вимоги виконавчих документів боржник не виконав. Вжитими державним виконавцем заходами встановлено відсутність майна, належного боржнику, що робить неможливим виконання судових рішень про стягнення з нього боргу. З 24 лютого 1991 року ОСОБА_3 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , за якою 14 лютого 2013 року зареєстровано право власності на кв. АДРЕСА_1 . Отже, вказана квартира є спільною власністю подружжя.

Враховуючи відсутність іншого зареєстрованого за боржником майна, необхідність звернути стягнення на майно боржника, що перебуває у спільній сумісній власності, державний виконавець просив визначити частку майна боржника ОСОБА_3 у спільній власності з його дружиною ОСОБА_4 шляхом визнанння за ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку кв. АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року у задоволенні подання начальника Заводського ВДВС м. Кам`янське відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що частка боржника у праві спільної сумісної власності не визначена, а тому стягувач позбавлений права вимагати виділу майна, що відповідає цій частці, в натурі, з метою звернення стягнення на нього. Крім того, звернення стягнення на спільне майно подружжя можливе лише за умови, що набуте за зобов'язанням одним з подружжя майно використане в інтересах сім'ї.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року залишено без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 липня 2017 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що сам по собі факт придбання спірного майна під час перебування у зареєстрованому шлюбі не може бути підставою для визнання цього майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Належність спірного нерухомого майна боржнику не підтверджена правовстановлюючими документами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення подання державного виконавця, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що у разі, якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Законом не передбачений обов'язок державного виконавця доводити походження коштів, за які було придбано спірне майно, та мету його придбання. Відмовляючи у зверненні стягнення на майно боржника, яким він володіє спільно з дружиною, суди не врахували, що це єдиний спосіб виконати судове рішення.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 27 січня 2020 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На виконанні Заводського ВДВС м. Кам`янське знаходяться виконавчі провадження по виконанню виконавчого листа № 207/3668/14-ц від 03 грудня 2014 року, виданого Баглійським районним судом міста Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 161 381,41 грн, та виконавчого листа № 175/4276/14-ц, виданого 06 лютого 2015 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 1 181 949,42 грн.

Судові рішення у добровільному порядку не виконані.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно за дружиною боржника ОСОБА_4 , з якою вони з 24 лютого 1991 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, 14 лютого 2013 року зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

16 січня 2017 року начальник Заводського ВДВС м. Кам`янське Полуектов С. Ю. звернувся до суду із поданням про визначення частки майна боржника.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця, суд апеляційної інстанції виходив з того, що державний виконавець, звернувшись до суду із поданням про визначення частки майна боржника, не довів, що останній набув право спільної сумісної власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Однак, такі висновки суду колегія суддів вважає передчасними.

Відповідно до частини шостої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно із статтею 379 ЦПК України 2004 року питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Аналогічна норма міститься у статті 443 ЦПК України.

За загальним правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначена правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17 і підстав для відступлення від неї колегія суддів не вбачає.

Частиною першою статті 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для вчинення дій, спрямованих на ефективне виконання судового рішення, що набрало законної сили, та яке боржник не виконує з 2014 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Відповідно пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У порушення вимог статті 263 ЦПК України суд зазначених вимог закону не врахував, доводів державного виконавця про те, що спірна квартира належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності, оскільки була придбана ними за час шлюбу, не перевірив; не встановив, чи оспорюється ОСОБА_4 презумпція спільності права власності подружжя на спірне майно, яке набуто подружжям за час шлюбу, а якщо так, то чи спростована нею така правова презумпція.

Зазначене вище перешкоджає суду касаційної інстанції без встановлення вказаних фактичних обставин ухвалити правильне рішення по суті спору.

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом повністю не встановлені, а тому судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно в силу статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400 411 415-419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 квітня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович