Постанова

Іменем України

29 січня 2021 року

м. Київ

справа № 209/2739/18

провадження № 61-21648св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, орган опіки та піклування - адміністрація Дніпровського району Кам`янської міської ради Дніпропетровської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2019 року в складі судді Лобарчук О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Єлізаренко І. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та збільшення розміру аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач народила дитину - ОСОБА_3 . Оскільки дитина зачата і народжена не у шлюбі, а батько дитини, відповідач ОСОБА_2 , відмовився визнавати походження дитини від себе, запис про батька дитини у книзі реєстрації народжень на підставі статті 135 СК України здійснено за її прізвищем та громадянством, а ім`я та по батькові батька дитини записано за вказівкою матері.

31 серпня 2012 року між позивачкою і відповідачем було укладено шлюб, після укладення якого батько дитини визнав походження дитини від себе, та було внесено відповідні зміни до актового запису про народження і видано нове свідоцтво про народження, в якому батьком дитини записано ОСОБА_2 . Однак, сімейне життя у них не склалося, ведення спільного господарства, сумісне проживання та шлюбні стосунки фактично припинилися у 2013 році. Після припинення шлюбних відносин дитина залишилася проживати з позивачем і перебувала на її утриманні.

ОСОБА_2 почав ухилятися від своїх обов`язків щодо утримання дитини, що стало підставою для звернення до суду з позовами про стягнення аліментів на утримання дитини та розірвання шлюбу.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 квітня 2013 року у справі № 109/1110/13-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 05 березня 2013 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Дніпровського районного суду м. ДніпродзержинськаДніпропетровської області від 06 травня 2015 року у справі № 209/993/15-ц шлюб між сторонами розірвано.

Позивач зазначала, що з моменту фактичного припинення шлюбних відносин у 2013 році ОСОБА_2 припинив брати участь у вихованні та розвитку дитини, свідомо нехтуючи своїми обов`язками щодо піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання і підготовку до самостійного життя, повністю припинив будь-яке спілкування з дитиною, не приділяв їй батьківської турботи, фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не надавав дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяв засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляв інтересу до її внутрішнього світу, не створював умов для отримання дитиною освіти.

Після розірвання шлюбу з відповідачем позивач 30 червня 2017 року створила нову сім`ю з ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дитина, ОСОБА_5 . Спільний з відповідачем син проживає з позивачем та її чоловіком, знаходиться на її утриманні. Чоловік взяв на себе обов`язки щодо його виховання і розвитку та бажає його усиновити, має на це переважне право. Проте наявність у відповідача батьківських прав щодо дитини не дозволяє здійснити таке усиновлення.

На момент ухвалення рішення суду у справі № 209/1110/13-ц про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини мінімальний щомісячний розмір аліментів на одну дитину дорівнював 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, однак із внесенням законодавчих змін, мінімальний щомісячний розмір аліментів на одну дитину збільшено до 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Отже розмір стягуваних з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання дитини слід привести у відповідність із законодавчо встановленим мінімумом.

Позивач просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити, що розмір аліментів, стягуваних з ОСОБА_2 на її користь на утримання дитини, не може бути менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2019 рокупозов задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів, що стягуються із ОСОБА_2 на підставі рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 квітня 2013 року.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, щомісячно в сумі 1/4 частини з усіх видів його заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав мотивоване тим, що відсутні виключні обставини для позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина, оскільки відповідач тривалий час не бачиться з сином, не займається його вихованням та не приділяє останньому належної уваги через напружені відносини, що склалися між ним та матір`ю дитини, що з об`єктивних причин позбавляє його можливості в повній мірі виконувати свої батьківські обов`язки.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року рішення суду першої інстанції в оскарженій частині про відмову в позбавленні батьківських прав залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, встановленим правовідносинам дав належну оцінку і вирішив справу відповідно до норм чинного законодавства, а самий лише факт тривалого неспілкування відповідача з сином не є безумовною підставою для позбавлення батька його батьківських прав відносно дитини. Крім того, відповідач сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_7 належним чином та заборгованість зі сплати платежів відсутня.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про позбавлення відповідача батьківських прав та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У грудні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що у справі наявні як фактичні, так і юридичні підстави для позбавлення відповідача батьківських прав, таке позбавлення відповідатиме інтересам дитини, чинному законодавству України, проте суди проігнорувавши інтереси дитини та поставивши інтереси відповідача як батька вище інтересів дитини дійшли помилкових висновків про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав. Суди, відмовивши у позбавленні відповідача батьківських прав, не вирішили питання щодо попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням відповідачем батьківських обов`язків.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У січні 2020 рок ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення залишити без змін, посилаючись на те, що судами прийняті законні та обґрунтовані судові рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з свідоцтвом про народження, виданим 06 жовтня 2009 року Дніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 726, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком дитини зазначений ОСОБА_8 , матір`ю - ОСОБА_1 (а. с. 6).

31 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, зареєстрований Дніпровським відділом державної реєстрацій актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 31 серпня 2012 року серії НОМЕР_1 , актовий запис № 439 (а. с. 7).

Після укладення шлюбу, батько дитини - відповідач ОСОБА_2 визнав походження дитини від себе, та Дніпровський відділ державної реєстрацій актів цивільного стануреєстраційної служби Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області, вніс відповідні зміни до актового запису про народження № 726 та видав нове свідоцтво про народження від 26 вересня 2012 року серії НОМЕР_2 , де батьком дитини зазначено відповідача ОСОБА_2 (а. с. 8).

Сімейне життя у сторін не склалося, після припинення шлюбних відносин дитина залишилася проживати з позивачем і перебувала на її утриманні.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 24 квітня 2013 року у справі № 109/1110/13-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолтінього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 05 березня 2013 року до досягнення дитиною повноліття, на виконання якого судом 15 травня 2013 року виданий виконавчий лист (а. с. 65).

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 травня 2015 року у справі № 209/993/15-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 9).

Також встановлено, що 30 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений шлюб, зареєстрований Дніпровським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 30 червня 2017 року серії НОМЕР_3 , актовий запис № 250 (а. с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 народилася дитина, ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 23 січня 2018 року серії НОМЕР_4 , актовий запис № 21, виданим Дніпровським районним у місті Кам`янське відділом державної реєстрацій актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (а. с. 11).

Згідно з довідкою про реєстрацію та склад сім`ї товариства з обмеженою відповідальністю «ЄРЦ КП» від 22 серпня 2018 року № 1/24681 малолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та мешкає разом із матір`ю ОСОБА_1 та сестрою ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 20).

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 20 серпня 2018 року, складеного головним спеціалістом служби у справах дітей, проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкають ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ; за результатами обстеження встановлено, що малолітні діти забезпечені всім необхідним для нормального життя та розвитку (а. с. 13).

Згідно з характеристикою, виданою комунальним закладом «Дошкільний навчальний заклад № 34 «Незабудка» Кам`янської міської ради, зокрема, за час відвідування ОСОБА_9 дошкільного навчального закладу, вихованням дитини займалася мати; тато декілька разів відвідував дитину в молодшій групі і більше не з`являвся; мати приймала активну участь в житті групи і була зацікавлена у вихованні і розвитку дитини, здійснювала належний догляд (а. с. 14).

Відповідно до характеристики учня 3-А класу, виданої комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 30» Кам`янської міської ради від 28 серпня 2018 року, зокрема, ОСОБА_9 врівноважений, працелюбний, вихований, чуйний хлопець; мати приділяє увагу вихованню і навчанню сина, бере активну участь у житті класу, батьківські збори, шкільні свята, позакласні заходи сина відвідує тільки мама; батько з сім`єю не проживає, з татом ОСОБА_7 вчитель не знайомий (а. с. 15).

ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де створені належні житлово-побутові умови, що підтверджується копією акту обстеження умов проживання від 05 грудня 2018 року, складеного службою у справах дітей Індустріальної районної у місті Дніпрі ради (а. с. 85).

Згідно з довідкою про доходи від 12 жовтня 2018 року № 2282, виданої Головним управлінням Національної поліції у Дніпропетровській області, відповідач ОСОБА_2 працює у черговій частині Індустріального відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на посаді інспектора-чергового та отримує заробітну плату (а. с. 41).

За місцем роботи відповідач характеризується позитивно, що підтверджується копією службової характеристики від 20 жовтня 2018 року, відповідно до якої, зокрема, майор поліції ОСОБА_2 за період служби зарекомендував себе професійно грамотним, досвідченим та наполегливим співробітником, до виконання службових обов`язків ставиться сумлінно, має хороші стосунки з колегами, за складом характеру спокійний, врівноважений, стан здоров`я хороший (а. с. 45).

Відповідно до листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області № 0314/3443/15, заборгованість за виконавчим листом від 15 травня 2013 року № 2-209/683 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , станом на 01 жовтня 2018 року відсутня (а. с. 44).

Згідно з висновком органу опіки та піклування - адміністрації Дніпровського району Кам`янської міської ради про доцільність (недоцільність) позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , від 18 квітня 2019 року № 6-11/346, зокрема, гр. ОСОБА_2 , категорично заперечує проти позбавлення його батьківських прав. На засідання комісії з питань захисту прав дитини пояснив, що має напружені стосунки з колишньою дружиною, яка намагається відсторонити його від дитини; зазначив, що внаслідок об`єктивних причин позбавлений можливості в повну міру виконувати свої батьківські обов`язки. Проаналізувавши обставини, ураховуючи те, що позбавлення батьківських прав є надзвичайним заходом сімейно-правової відповідальності батьків, документи, які свідчать про наявність обставин для позбавлення батьківських прав в повній мірі - відсутні, узявши до уваги рекомендації комісії з питань захисту прав дитини від 10 квітня 2019 року, орган опіки та піклування - адміністрація Дніпровського району Кам`янської міської ради вважає недоцільним позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 124-125).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховним Судом переглядаються рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав, в іншій частині рішення судів не оскаржуються.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно з постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов`язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона/він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Аналіз зазначеної норми дає підстави дійти висновку, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Установивши, що ОСОБА_2 заперечує проти позбавлення його батьківських прав та вказує, що не втратив інтересу до участі у вихованні дитини, належним чином сплачує аліменти на утримання сина (заборгованість зі сплати платежів відсутня), суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, не доцільність вжиття якого також встановлена органом опіки та піклування, з огляду на те, що він може бути застосований у виняткових випадках і лише у разі доведеності винної поведінки батька.

Доводи касаційної скарги про те, що при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав суди не дослідили обставин справи та не надали оцінку наявним у матеріалах справи доказам, які вказували на систематичне та свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків та підтверджували необхідність позбавлення його батьківських прав, не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до необхідності переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не вирішили питання щодо попередження відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини та покладення на органи опіки та піклування контролю за виконанням відповідачем батьківських обов`язків, не заслуговують на увагу, оскільки судами не встановлено обставин, які б свідчили про винну поведінку відповідача щодо сина, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, а факт лише тривалого неспілкування відповідача з сином не може бути безумовною підставою для застосування такого заходу впливу.

Суд касаційної інстанції вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій в оскарженій частині відповідають вимогам закону та не суперечать обставинам, що мають значення для справи, судами правильно застосовано закон, який підлягав до застосування, а тому підстав для скасування оскаржених судових рішень немає.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Керуючись статтями 401 409 416 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 23 квітня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 вересня 2019 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська