Постанова

Іменем України

01 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 210/3925/19

провадження № 61-13295св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про вселення, відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 27 жовтня 1990 року він та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Разом з дружиною вони проживали у квартирі АДРЕСА_1 , яка на праві власності належить дружині та в якій він був зареєстрований.

У 2017 році відповідачка отримала пропозицію по роботі в міста Києві, куди згодом і виїхала.

24 квітня 2019 року відповідачка зателефонувала йому та повідомила, що змінила замки на дверях, оскільки квартира є її особистою приватною власністю.

Своїми діями дружина позбавила його житла, яке раніше належало його батькам. На цей час він не має житла, періодично проживає то у матері, то у друзів, що завдає йому моральних страждань.

У зв`язку з наведеним ОСОБА_1 просив:

- вселити його у квартиру АДРЕСА_1 ;

- стягнути з відповідачки на його користь компенсацію моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Вселено ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що:

- ОСОБА_1 зберігає право користування спірним житловим приміщенням і після припинення сімейних відносин із ОСОБА_2 відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України;

- помилковими є твердження відповідача про застосування до спірних правовідносин норми статей 319 321 391 ЦК України. У постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року № 6-709цс16 (справа № 688/63/15-ц) зроблено висновок, що за порівняльним аналізом статей 383 391 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК Української РСР вбачається, що положення статей 383 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на житлове приміщення, будинок, квартиру тощо від будь яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім`ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150 156 ЖК Української РСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім`ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім`ї власника без поважних причин понад один рік;

- доказів, які б свідчили, що позивачу заподіяна моральна шкода неможливістю користування житловим приміщення, останнім не надано та в судовому засіданні не встановлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про вселення, відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що:

- вапеляційній скарзі відповідачка посилається на положення частини першої статті 406 ЦК України та вказує на те, що сервітут припиняється у разі припинення обставин, які були підставою для встановлення сервітуту, тому при припиненні сімейних відносин та ведення спільного господарства припиняється і дія сервітуту. Разом з тим при порівнянні норм ЖК УРСР та ЦК України колегія суддів звернула увагу, що у частині першій статті 156 ЖК УРСР не визначені правила про самостійний характер права члена сім`ї власника житлового будинку на користування житловим приміщенням, не визначена і природа такого права. Передбачено право члена сім`ї власника житлового будинку користуватися житловим приміщенням нарівні з власником, що свідчить про похідний характер права користування члена сім`ї від прав власника. Отже, особливістю вирішення вказаного спору є те, що при створенні сім`ї, встановленні сімейних відносин, власник і член сім`ї, тобто дружина і чоловік вважали, що їх відносини є постійними, не обмеженими у часі, а не про тимчасовий характер таких відносин. Тому і їх права, у тому числі і житлові, розглядалися як постійні. За логікою законодавця у законодавстві, що регулює житлові правовідносини, припинення сімейних правовідносин, втрата статусу члена сім`ї особою, саме по собі не тягне втрату права користування житловим приміщенням;

- відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна ОСОБА_1 на праві приватної власності відповідно до договору дарування від 21 вересня 2015 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Русавською Т. В., належить квартира АДРЕСА_2 . Отже, позивач має житло, яке належить йому, а тому підстав для збереження за ним сервітутного права на проживання в квартирі колишнього подружжя немає. Суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог позивача.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У серпні 2021 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій його представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 , зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу відповідачки без повідомлення ОСОБА_1 , у зв`язку з чим він був позбавлений права брати безпосередню участь у судовому засіданні та користуватися наданими йому процесуальними правами.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується у частині позовних вимог про вселення. В іншій частині постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, тому в касаційному порядку не переглядається.

Короткий зміст відзиву та клопотання про закриття касаційного провадження

У вересні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.

У відзиві ОСОБА_2 зазначає про необгрунтованість доводів касаційної скарги, оскільки позивачем не доведено факт порушення відповідачкою будь-яких його прав та не доведено наявності у позивача підстав для вселення у житлове приміщення.

У вересні 2021 року ОСОБА_2 подала клопотання про закриття касаційного провадження.

Клопотання мотивоване тим, що апеляційний суд ухвалив постанову з урахуванням останнього висновку Великої Палати Верховною Суду в подібних правовідносинах.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 28 травня 2008 році у справі № 6-12263св07, від 01 жовтня 2008 року у справі № 6-12104св08, від 15 жовтня 2008 року у справі № 6-13864св08, від 10 лютого 2009 року у справі № 6-25994св08, від 06 липня 2016 року у справі № 6-3095цс15, від 09 листопада 2017 року у справі № 598/1718/16-ц, справу розглянуто з порушенням пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України.

Позиція Верховного Суду

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року в справі № 201/6092/17 (провадження № 61-48215св18) вказано, що «у матеріалах справи міститься довідка про доставку SMS (а. с. 114), згідно якої ОСОБА_5 було доставлено SMS-повідомлення про судове засідання, призначене на 25 липня 2018 року на 12 год 25 хв. Проте ця довідка не може вважатися доказом належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання, оскільки згідно пункту 2 Порядку надсилання учасникам судового процесу (кримінального провадження) текстів судових повісток у вигляді SMS-повідомлень, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 01 червня 2013 року № 73, текст судової повістки може бути надісланий судом Учаснику SMS-повідомленням лише після подання ним до суду заявки про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. Така заявка оформляється безпосередньо в суді або шляхом роздруковування та заповнення Учасником форми, яка розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України. У матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_5 про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення. За таких обставин не можна вважати, що апеляційний суд належним чином повідомив ОСОБА_5 про дату, час і місце судового засідання».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

- ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та відшкодування моральної шкоди (а. с. 133);

- ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2021 року закінчено проведення підготовчих дій за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення та відшкодування моральної шкоди, призначено справу до апеляційного розгляду о 10:20 годині 11 травня 2021 року в приміщенні Дніпровського апеляційного суду. Вказано про необхідність повідомити учасників про дату, час та місце розгляду справи (а. с. 134);

- в оскарженій постанові Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2021 рокувказано, що «відзив на апеляційну скаргу не надходив»;

- у матеріалах справи (а. с. 137) наявна довідка про доставку SMS-повідомлення ОСОБА_1 про призначення справи до розгляду на 11 травня 2021 року;

- разом з тим у матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, а також докази на підтвердження повідомлення позивача в інший спосіб;

- за відсутності належним чином оформленої заявки ОСОБА_1 про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення наявна в матеріалах справи довідка про доставлення їй SMS-повідомлення з відомостями про призначене судове засідання не є доказом належного повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.

За таких обставин, ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про розгляд справи судом апеляційної інстанції 11 травня 2021 року.

Суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення (частина четверта статті 401 ЦПК України).

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою (пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині ухвалена без додержання норм процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду в оскарженій частині скасувати і передати справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У зв`язку з частковим скасуванням постанови апеляційного суду з процесуальних підстав (розгляд апеляційним судом справи за відсутності позивача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, який обґрунтовував свою касаційну скаргу такою підставою) у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження належить відмовити.

Керуючись статтями 400 409 401 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття касаційного провадження відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення скасувати.

Передати справу № 210/3925/19 у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 11 травня 2021 року у скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

І. О. Дундар