Постанова

Іменем України

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 210/5096/19

провадження № 61-20908св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: прокуратура Дніпропетровської області, Головне управління Національної поліції у Дніпропетровській області, Державна Казначейська служба України,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року в складі судді Сільченко В. Є. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 25 травня 2004 року він був незаконно затриманий слідчим ОВС СУ УМВС України в Дніпропетровській області за підозрою у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених частиною третьою статті 289 та частиною другою статті 186 КК України.

24 жовтня 2004 року старшим слідчим відділу внутрішніх справ СУ УМВС України в Дніпропетровській області винесено постанову про притягнення його в якості обвинуваченого за частиною третьою статті 289 та частиною другою статті 186 КК України.

Стверджував, що вказані дії призвели до обмеження його конституційних прав на вільне пересування, вільне користування майном, яке йому належало, спричинили довгострокові моральні та фізичні страждання.

15 червня 2006 року Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська винесено вирок про визнання його винним у вчинені злочинів, передбачених частиною третьою статті 289 та частиною другою статті 186 КК України, призначено йому покарання у вигляді 7 років 7 місяців позбавлення волі. Дніпровським апеляційним судом вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2006 року залишено без змін.

04 жовтня 2007 року Верховний Суд України скасував вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2006 року та направив справу до суду першої інстанції.

08 вересня 2008 року Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська кримінальну справу за обвинуваченням, зокрема, щодо нього було направлено на додаткове розслідування до прокуратури Дніпропетровської області, а він був звільнений з-під варти, йому обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, який фактично діяв до 31 грудня 2019 року, оскільки слідчими діями запобіжний захід не скасований.

12 вересня 2008 року прокуратурою Дніпропетровської області кримінальну справу за обвинуваченням, зокрема відносно нього, було направлено до ГУ МВС України в Дніпропетровській області для проведення досудового розслідування.

З 2009 року кримінальна справа з неприйнятим кінцевим процесуальним рішенням відносно нього була здана до архіву, де і знаходилась до 2018 року. За цей період жодних слідчих дій працівниками правоохоронних органів проведено не було.

Він, отримавши довідку про судимість, з`ясував, що в ній відображено інформацію про те, що він засуджений Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська, вирок якого скасовано Верховним Судом України та справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, тобто він під слідством.

08 серпня 2018 року він звернувся до начальника СУ НП в Дніпропетровській області з клопотанням про закриття кримінального провадження, однак відповіді на своє клопотання він не отримав, тому він подав скаргу на бездіяльність начальника СУ НП в Дніпропетровській області.

Однак Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська було відмовлено в задоволенні вищевказаної скарги, оскільки під час її розгляду стало відомо, що матеріали кримінальної справи перебувають у провадженні Саксаганського ВП ГУНП в Дніпропетровській області.

04 січня 2019 року він звернувся із клопотанням про закриття кримінального провадження до Саксаганського ВП ГУНП в Дніпропетровській області. 08 січня 2019 року він отримав відповідь на вказане клопотання, в якому повідомлено, що розглянути це клопотання вони не мають можливості, оскільки кримінальне провадження відносно нього відсутнє.

15 січня 2019 року подав до суду скаргу на дії та бездіяльність працівників правоохоронних органів.

19 лютого 2019 року слідчому СВ Саксаганського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Дубовик А. М. було подано письмове клопотання про закриття кримінального провадження № 12019040750000220, однак 22 лютого 2019 року він отримав постанову про відмову в закритті кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в матеріалах кримінального провадження даних про те, що адвокат Мотрук В. І. є захисником Сіренка В. А. В зв`язку з цим представником позивача було подано скаргу до суду про скасування вказаної постанови слідчого.

28 березня 2019 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області його скаргу було задоволено, постанову слідчого скасовано. Однак незважаючи на скасування постанови слідчим винесено 17 квітня 2019 року постанову про відмову в прийнятті законного процесуального рішення відносно нього ( ОСОБА_1 ).

Моральну шкоду обґрунтовує тим, що він протягом 15 років не може реалізувати свої права, оскільки бездіяльністю ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області, які свідомо надавали завідомо незаконні виписки, порушували його права, та це призвело до того, що він протягом 15 років вважається особою, яка має судимість.

Бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області полягає у тому, що нею протягом 15 років не здійснювався контроль за кримінальною справою за обвинуваченням його.

Дії та бездіяльність відповідачів завдали йому моральних страждань, оскільки з вини відповідачів він тривалий час не може відновити свої порушені права.

Посилаючись на те, що постановою прокурора Криворізької місцевої прокуратури від 28 грудня 2019 року кримінальне провадження відносно нього закрите, просив стягнути на його користь з Державної казначейської служби України компенсацію моральної шкоди в розмірі 1 200 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 746 967,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 24 000,00 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що позивач відноситься до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки відносно нього закрито кримінальне провадження. ОСОБА_1 був незаконно притягнутим до кримінальної відповідальності, вирок суду був скасований Верховним Судом України, а в подальшому повернутий на дооформлення до прокуратури, після чого винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діяннях особи складу кримінального правопорушення. Крім того, до позивача було застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою більше 4 років, а згодом змінено на підписку про невиїзд, які фактично тривали більше 11 років.

Суд першої інстанції зазначив, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Вирішуючи питання про можливість відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суд враховує, що він дійсно довгий час перебував під слідством та судом, міг мати душевні переживання у зв`язку з цим, міг втратити нормальні життєві зв`язки у суспільстві, а тому йому належить присудити відповідне відшкодування. Визначаючи конкретний розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством та судом, суд виходить з того, що позивач підозрювався у вчиненні тяжкого злочину і він перебував під слідством та судом з моменту пред`явлення обвинувачення до моменту пред`явлення позовної заяви 14 років 11 місяців, що складає 179 місяців, після чого було винесено постанову про закриття кримінального провадження. Протягом тривалого періоду позивач був вимушений регулярно приймати участі у слідчих діях та судових засіданнях, тривалий час був незаконно позбавлений волі, а саме перебував під вартою більше 4 років, що вимагало від нього додаткових зусиль, необхідних для організації життя, сам факт перебування під кримінальним переслідуванням мав для нього стресові наслідки, що негативно вплинуло на звичний уклад життя, тобто зумовило моральні страждання і переживання. Межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування. До подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції, з урахуванням засад розумності і справедливості, прийняв до уваги ту обставину, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з моменту пред`явлення обвинувачення до моменту пред`явлення позовної заяви 14 років 11 місяців, що становить 179 місяців, та вважав, що на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди належить стягнути 746 967,00 грн.

Позивач подав заяву про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 24 000 грн. Зважаючи на наявність в матеріалах справи доказів надання позивачу правової допомоги, заява про стягнення цих витрат підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області задоволено частково.

Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року змінено в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державної казначейської служби на користь на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом зменшення цього розміру з 746 967,00 грн до 50 000,00 грн.

Викладено абзац другий та третій резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року в такій редакції:

«Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень».

В іншій частині рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив із того, що:

- суд першої інстанції правильно встановив, що позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки бездіяльність посадових осіб органу державної влади та надмірна тривалість розгляду кримінальної справи щодо нього призвела до моральних страждань позивача, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю заявляти неодноразові вимоги до органів досудового розслідування виконати їх посадові обов`язки, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, перебування у напруженому психологічному стані, що призвело до душевних та емоційних страждань, порушення свого звичайного способу життя і витрачання додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок бездіяльності посадових осіб органу державної влади та надмірної тривалості закриття кримінального провадження протягом понад 11 років відносно ОСОБА_1 він зазнав глибоких моральних довгострокових страждань через усвідомлення, що він є безвинною жертвою державних органів, що передбачає його право на відшкодування моральної шкоди. Суд першої інстанції правильно виходив з того, що бездіяльність ГУ НП у Дніпропетровській області, посадові особи якого свідомо надавили позивачу завідомо незаконні виписки, порушували його права, та це призвело до того, що він протягом 11 років вважався особою, яка має судимість, та бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області, посадові особи якої протягом 11 років не здійснювали контроль за кримінальною справою за обвинуваченням ОСОБА_1 , завдали позивачу фізичного болю та душевних страждань;

- не можуть бути підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно не закрив провадження у справі, оскільки в провадженні суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і незаконного утримання під вартою, незаконного засудження, незаконних обшуків, незаконної конфіскації майна та рішенням Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року стягнуто з Державної казначейської служби України на користь позивачів 2 500 000,00 грн, яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року змінено та стягнуто з Державної казначейської служби України на користь позивачів 1 000 000,00 грн, тобто прийняття судом двох окремих рішень щодо стягнення на користь позивача моральної шкоди, буде вважатись подвійним стягненням. Підставою для звернення позивача ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України з позовом про відшкодування моральної шкоди у вказаній справі слугувало незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне утримання під вартою, незаконне засудження, незаконні обшуки, незаконні конфіскації майна. Натомість предметом розгляду спору у справі, що переглядається, є відшкодування моральної шкоди внаслідок бездіяльності працівників ГУ НП у Дніпропетровської області та прокуратури Дніпропетровської області, що виразилось в тривалому досудовому розслідувані починаючи з 2008 року до 2019 року та неприйняття будь-яких процесуальних рішень в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 . У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що фактичні обставини, на яких ґрунтувалися вимоги позивача ОСОБА_1 , про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і незаконного утримання під вартою, незаконного засудження, незаконних обшуків, незаконної конфіскації майна, та фактичні обставини справі за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області, ГУ Національної поліції у Дніпропетровської області, Державної казначейської служби про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями та бездіяльністю прокуратури Дніпропетровської області та ГУ НП в Дніпропетровській області є різними, а тому відсутні підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України;

- при вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу, суд першої інстанції не в повній мірі врахував, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин (особливості впливу на позивача незаконних дій та бездіяльності прокуратури Дніпропетровської області та ГУ НП в Дніпропетровській області, глибину переживань у зв`язку з тривалим розглядом кримінального провадження відносно ОСОБА_1 , змін у житті позивача,) у зв`язку з чим колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини у справі, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача, необхідні зусилля для організації свого життя, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру компенсації моральної шкоди, стягнутої з Державної казначейської служби України, і зменшити його з 746 967,00 грн до 50 000,00 грн;

- крім того, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині порядку стягнення моральної шкоди. Відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади. Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України, тому відсутня необхідність зазначення у резолютивній частині рішення таких відомостей, зокрема, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі №215/3408/18. Тому зазначення судом першої інстанції у резолютивній частині рішення відомостей про суб`єкта його виконання, вид рахунку, з якого буде здійснено безспірне списання, є помилковим.

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У грудні 2021 року до Верховного Суду від керівника Дніпропетровської обласної прокуратури надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга та її уточнена редакція мотивована тим, що:

- при оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних обставин конкретної справи. Як основний доказ завдання моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих немайнових втрати. Судом апеляційної інстанції не зазначено підтвердження наявності заподіяння моральної шкоди, а також не надано оцінки факту відсутності правових підстав вимагати відшкодування моральної шкоди вдруге, оскільки подвійне стягнення моральної шкоди суперечить частині п`ятій статті 23 ЦК України);

- позивач повинен довести, що протиправні дії вчинено саме тією особою, до якого пред`явлено позов. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків. Крім того, позивач доказів в обґрунтування зазначеної суми компенсації моральної шкоди не надав;

- позивачем зазначено витрати на правову допомогу у розмірі 24 000,00 грн. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надається їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі.

Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються у частині задоволених позовних вимог про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн, а також розподілу судових витрат. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2022 року поновлено Дніпропетровській обласній прокуратурі строк на касаційне оскарження рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року; відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції; у задоволенні клопотання Дніпропетровської обласної прокуратури про зупинення виконання рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зазначено, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 червня 2019 року у справі № 591/5118/14-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 761/20966/17, від 17 червня 2020 року у справі № 757/34188/17-ц, від 22 грудня 2020 року у справі № 686/24223/17, від 23 листопада 2020 року у справі № 638/7748/18, від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 09 червня 2020 року у справі № 466/9758/16, від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що вироком Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2006 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених частиною третьою статті 289 та частиною другою статті 186 КК України, призначене покарання у вигляді 7 років 7 місяців позбавлення волі.

Ухвалою Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року скасовано вирок Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 15 червня 2006 року та направлено справу до суду першої інстанції.

Згідно з довідкою Департаменту інформаційних технологій МВС України № 0487962 станом на 02 липня 2018 року ОСОБА_1 у розшуку не перебуває. Разом з тим він є особою, яку, зокрема, 15 червня 2006 року Бабушкінським районним судом міста Дніпропетровська засуджено за частиною третьою статті 289 та частиною другою статті 186, статтями 70 71 КК України до 7 років 7 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок набрав законної сили 14 листопада 2006 року. Ухвалою Верховного Суду України від 04 жовтня 2007 року вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2006 року скасовано і направлено на новий судовий розгляд. Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 03 липня 2008 року на підставі статті 281 КПК України міру запобіжного заходу змінено на підписку про невиїзд, кримінальну справу повернуто на додаткове розслідування. Інші відомості до МВС не надходили.

Згідно з відповіддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 08 лютого 2018 року на звернення представника позивача ОСОБА_3 , справа відносно ОСОБА_1 повернута на додаткове розслідування 08 вересня 2008 року до прокуратури Дніпропетровської області.

У відповіді прокуратури Дніпропетровської області від 20 березня 2018 року на звернення представника позивача ОСОБА_3 вказано, що 12 вересня 2008 року справу відносно ОСОБА_1 направлено для проведення досудового розслідування до ГУ МВС в Дніпропетровській області.

У відповіді ГУ НП в Дніпропетровській області від 20 березня 2018 року на звернення представника позивача ОСОБА_3 зазначено, що справу відносно ОСОБА_1 спрямовано до СВ Саксаганського ВП КВП ГУ НП.

08 серпня 2018 року представник позивача ОСОБА_3 звертався до ГУ НП в Дніпропетровській області з клопотанням про закриття кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за частиною третьою статті 289 та частиною другою статті 186 КК України, у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.

Відповідно до відповіді ГУ НП в Дніпропетровській області від 08 січня 2019 року на звернення представника позивача ОСОБА_3 кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у період часу з 19 листопада 2012 року до 08 січня 2019 року відсутнє.

Постановою ГУ НП в Дніпропетровській області від 22 лютого 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 .

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 березня 2019 року скаргу представника позивача ОСОБА_3 на бездіяльність ГУ НП в Дніпропетровській області задоволено та постанову ГУ НП в Дніпропетровській області від 22 лютого 2019 року про відмову у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 скасовано.

Постановою ГУ НП в Дніпропетровській області від 07 квітня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді, вичерпані можливості їх отримання в суді, оскільки кримінальне провадження розглядається за фактом скоєння правопорушення згідно з частиною другою статті 186 КК України, а не відносно особи, зокрема, ОСОБА_1

07 листопада 2019 року СВ Саксаганського ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019040750001998 за ознакою кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 289 КК України.

Відповідно до постанови прокурора Криворізької місцевої прокуратури від 28 грудня 2019 року № 3 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019040750000220, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 186 та частиною третьою статті 289 КК України відносно ОСОБА_1 закрите на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з відсутністю в діянні особи складу кримінального правопорушення.

Суди встановили, що у справі № 210/1282/20 у березні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до прокуратури Дніпропетровської області та Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і незаконного утримання під вартою, незаконного засудження, незаконних обшуків, незаконної конфіскації майна та катування. В обґрунтування позовних вимог вказували, що у зв`язку з незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду ОСОБА_1 незаконно знаходився під вартою 4 роки 1 місяць і 8 днів і фактично під підпискою про невиїзд - 11 років 5 місяців 25 днів, ОСОБА_2 знаходився під вартою 4 роки один місяць і на підписці про невиїзд - 11 років 5 місяців 25 днів. Загальний період знаходження під слідством у ОСОБА_1 становить 15 років і 7 місяців, у ОСОБА_2 15 років 6 місяців і 25 днів. Вказані незаконні дії, завдали їм значних моральних довгострокових страждань так і значну моральну шкоду, обсяг якої безмежний, яку, кожен окремо, оцінює в 3 000 000,00 грн з розрахунку мінімальної заробітної плати за кожен місяць знаходження під підпискою про невиїзд, 5 кратний розмір мінімальної заробітної плати на день подачі позову згідно судової практики за кожен місяць знаходження в місцях позбавлення волі, а також за побої, катування та знущання. Характер довгострокового правопорушення відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 незаконне притягнення як обвинувачених, арешт, утримання під вартою, тортури та катування, підписки про невиїзд, проведення незаконних обшуків, становлять підвищену суспільну небезпеку, які викликали глибокі моральні довгострокові страждання, через усвідомлення, що вони є безвинними жертвами державних органів.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 2 500 000,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 500 000,00 грн.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року змінено у частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди зменшивши цей розмір з 2 500 000,00 грн до 1 000 000,00 грн.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року змінено у частині розміру моральної шкоди, стягнутої з Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди зменшивши цей розмір з 2 500 000,00 грн до 1 000 000,00 грн.

Викладено абзац другий та третій резолютивної частини рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн. Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн».

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (частина п`ята статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (частина перша статті 1168 ЦК України).

Тлумачення частини п`ятої статті 23 ЦК України свідчить, що за загальним правилом компенсація моральної шкоди відбувається одноразово. Виключення щодо одноразової компенсації моральної шкоди може бути передбачено таким універсальним регулятором як договір або ж нормою закону. Зокрема, частиною першою статті 1168 ЦК України допускається компенсація моральної шкоди періодичними платежами, якщо її завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частини перша, друга статті 1176 ЦК України).

Відповідно до положень пункту 1 статті 1, пункту 5 статті 3, статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню, зокрема, моральна шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, у розмірі не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

- при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилався на те, що він протягом 15 років не може реалізувати свої права, оскільки бездіяльністю ГУ Національної поліції у Дніпропетровській області, які свідомо надавали незаконні виписки, порушували його права, та це призвело до того, що він протягом 15 років вважається особою, яка має судимість. Бездіяльність прокуратури Дніпропетровської області полягає у тому, що нею протягом 15 років не здійснювався контроль за кримінальною справою за обвинуваченням його;

- частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн, суди виходили із того, що бездіяльність посадових осіб органу державної влади та надмірна тривалість розгляду кримінальної справи (понад 15 років) щодо позивача призвела до його моральних страждань;

- за результатами вирішення поданого ОСОБА_1 у березні 2019 року позову до прокуратури Дніпропетровської області та ДКС України про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і незаконного утримання під вартою, незаконного засудження, незаконних обшуків, незаконної конфіскації майна та катування рішенням Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року у справі № 210/1282/20, з урахуванням внесених до нього постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року змін, з ДКС Українина користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнуто 1 000 000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , серед іншого, вказував, що загальний період перебування під слідством становить 15 років і 7 місяців;

- постановою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року касаційну скаргу ДКС України у справі № 210/1282/20 залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року залишено без змін. Залишаючи без змін постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2021 року суд касаційної інстанції, зокрема, вказав, що «судом апеляційної інстанції враховані конкретні обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивачів, тривалість їх перебування під слідством і судом, глибину переживань у зв`язку з притягненням до кримінальної відповідальності, змін у житті, а також засади розумності, виваженості та справедливості».

Таким чином, суди не врахували, що ОСОБА_1 реалізував своє право на компенсацію моральної шкоди у зв`язку із закриттям кримінального провадження, тривалим перебуванням під слідством і судом, за раніше поданим позовом про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності в рамках справи № 210/1282/20, що виключає можливість повторного відшкодування йому моральної шкоди, яку позивач обґрунтовує тривалою бездіяльністю органів досудового слідства при здійсненні кримінального провадження щодо нього. Наведеними нормами спеціального Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», охоплюється така підстава відшкодування моральної шкоди, як тривалість досудового слідства, оскільки її мінімальний розмір розраховується, виходячи із тривалості перебування особи під слідством і судом. Цей Закон не передбачає багаторазового відшкодування моральної шкоди за незаконне притягнення особи до кримінальної відповідальності.

За таких обставин, суди зробили помилковий висновок про стягнення на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди у сумі 50 000,00 грн та у зв`язку з цим стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 201/11110/17 (провадження № 61-6072св21), колегія суддів вважає, що судові рішення в оскарженій частині ухвалені із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити; рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині вимоги про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 50 000,00 грн і стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні зазначеної позовної вимоги.

Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, то судовий збір в розмірі 14 939,35 грн належить компенсувати Дніпропетровській обласній прокуратурі за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року в частині вимоги про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 50 000,00 гривень, в частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 24 000,00 гривень скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області, Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, Державна Казначейська служба України про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 50 000,00 гривень відмовити.

Компенсувати Дніпропетровській обласній прокуратурі 14 939,35 грнсудового збору за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 квітня 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у скасованих частинах втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук