ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 211/2401/19

провадження № 61-138св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Регіональна філія «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», в інтересах якої діє адвокат Галагур Зоя Андріївна, на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 5 серпня 2019 року, ухвалене у складі судді Ніколенко Д. М., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», назву якого було змінено на Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця»), в особі структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позову зазначав, що працював машиністом електровоза в структурному підрозділі Криворізького локомотивного депо (ТЧ-2 Кривий Ріг) РФ «Придніпровської залізниці» АТ «Українська залізниця».

12 лютого 2019 року на станції Нікополь за його участю трапилась транспортна подія, внаслідок якої було здійснено проїзд забороненого показання вихідного світлофора Н1 електровозом ВЛ8-450 з поїздом № 2337.

1березня 2019 року наказом № 165/тч позивача відсторонено від роботи з 2 березня 2019 року. Зазначений випадок, що стався 12лютого 2019 року, було класифіковано як інцидент.

12березня 2019 року наказом № 139/Н позивача позбавлено посвідчення машиніста електровоза.

З 12лютого 2019 року позивач не працює, тому 1березня 2019 року та 14березня 2019 року він звертався із заявою до в. о. начальника Криворізького локомотивного депо щодо ознайомлення з графіком його роботи.

27березня 2019 року позивач через засоби поштового зв`язку відправив на ім`я в. о. начальника Криворізького локомотивного депо заяву про переведення його помічником машиніста, а 2 квітня 2019 року отримав повідомлення з пропозицією продовжити роботу в нових умовах, з переліком вакансій. Того ж дня він погодився на вакансію помічника машиніста електровоза, звернувшись із відповідною заявою, однак, незважаючи на його згоду щодо продовження роботи в нових умовах на посаді помічника машиніста електровоза, позивач був звільнений наказом від 18 квітня 2019 року № 229/ос за пунктом 2 статті 40 КЗпП України.

Зазначав, що він письмово не відмовлявся від запропонованої посади, а навпаки двічі надав свою згоду, про що свідчать його заяви.

Крім того, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 2 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою профспілкового органу первинної профспілкової організації, членом якої він є, однак таке розірвання було здійснено без згоди профспілки. Крім того, відповідач не запросив представника профспілки на оперативну нараду, не надав профспілці матеріали оперативної наради для ознайомлення. Наказ № 139/п не містить повідомлення, за яким графіком змінності він повинен був працювати у відповідності до вимог статей 57 58 59 60 КЗпП України, тому в зв`язку з відсутністю графіка роботи він з 12 лютого 2019 року не працює.

У зв`язку із зазначеним позивач просив суд скасувати наказ від 18квітня 2019 року №229/с про його звільнення, стягнувши з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 5 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано наказ від 18 квітня 2019 року № 229/ос «Про звільнення ОСОБА_1 » та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді машиніста електровоза оборотного локомотивного депо Нікополь в РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо.

Стягнено з РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 квітня 2019 року до 5 серпня 2019 року включно в сумі 48 016,89 грн без утримання податку на доходи фізичних осіб і інших обов`язкових платежів.

Стягнено з РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 536,80 грн.

Допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за місяць.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста електровоза відповідачем допущено порушення норм трудового законодавства.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року апеляційну скаргу РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» в особі структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо (ТЧ-2 Кривий Ріг) залишено без задоволення, а рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 5 серпня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем норм трудового законодавства під час звільнення ОСОБА_1 з посади машиніста електровоза, що підтверджено наданими позивачем належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, та не спростовано доводами апеляційної скарги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У грудні 2019 року РФ «Придніпровська залізниця» АТ«Українська залізниця» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 5 серпня 2019 року іпостанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, поновивши позивача на роботі, вийшов за межі пред`явлених позовних вимог, оскільки у позові позивач не заявляв вимог про поновлення його на роботі, а просив скасувати наказ і стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Крім того, суд першої інстанції не надав оцінки факту позбавлення позивача прав керування локомотивом згідно з наказом директора РФ «Придніпровська залізниця» від 12 березня 2019 року за № 139/Н, тому безпідставно та за відсутності позовних вимог про поновлення на роботі допустив негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.

Також відповідач не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що вимоги про поновлення позивача на посаді машиніста тепловоза були заявлені позивачем у його заяві від 5 серпня 2019 року щодо розгляду справи без його участі, оскільки заява про розгляд справи без участі позивача не є заявою по суті справи, у якій можуть викладатися позовні вимоги. Викладення позивачем позовних вимог у заяві про розгляд справи без його участі є порушенням процесуальних прав відповідача, оскільки така заява на адресу відповідача не направлялася, і, відповідно, відповідач не міг надати свої аргументовані пояснення або заперечення, що, в свою чергу, порушило принцип рівності сторін, встановлений статтею 6 ЦПК України.

Крім того, заявник в касаційній скарзі звертає увагу на те, що позов заявлено до РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця», яка не є юридичною особою, не наділена цивільною правоздатністю та дієздатністю, тому не може бути відповідачем у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 працював машиністом електровозу в оборотному локомотивному депо Нікополь структурного підрозділу Криворізького локомотивного депо (ТЧ-2 Кривий Ріг) РФ «Придніпровської залізниці» ПАТ «Українська залізниця».

12 лютого 2019 року на станції Нікополь за участю ОСОБА_1 трапилась транспортна подія, внаслідок якої було здійснено проїзд забороненого показання вихідного світлофора Н1 електровозом ВЛ8-450 з поїздом № 2337.

1березня 2019 року наказом № 165/тч позивача відсторонено від роботи з 2 березня 2019 року, випадок, що стався 12 лютого 2019 року, було класифіковано як інцидент.

12березня 2019 року наказом № 139/Н ОСОБА_1 позбавлено посвідчення машиніста електровоза.

Відповідно до заяв від 27 березня 2019 року та від 2 квітня 2019 року ОСОБА_1 надав згоду на переведення його на посаду помічника машиніста електровозу (а. с. 8-10).

Згідно з усними поясненнями свідка ОСОБА_2 відповідач не відреагував на зазначені заяви, в тому числі, й письмовим повідомленням щодо відсутності вакантної посади.

18 квітня 2019 року у зв`язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації позивач звільнений за пунктом 2 статті 40 КЗпП України (а. с. 13).

Згоду профспілкового комітету на звільнення ОСОБА_1 роботодавцем не отримано (а. с. 85-87).

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин розгляд касаційної скарги РФ «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», в інтересах якої діє адвокат Галагур З. А., на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 5 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України

від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цій справі позивач, звертаючись до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,відповідачем у справі визначив Регіональну філію «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».

Суд першої інстанції розглянув справу по суті та задовольнив позовні вимоги і апеляційний суд таке рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Колегія суддів касаційного суду не може погодитись з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільну процесуальну дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. На відміну від позивача, відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України).

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України).

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення (частини перша-третя статті 95 ЦК України).

Від імені юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу, створеної на підставі положення, має право виступати керівник відокремленого підрозділу, який призначається юридичною особою. Між керівником юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу і юридичною особою, яка є засновником такого підрозділу, існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи.

Тобто керівники юридичної особи - філії як відокремленого підрозділу, які призначаються юридичною особою, що його створила, діють на підставі довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України).

Підставою видачі такої довіреності є акт органу юридичної особи про призначення фізичної особи керівником філії як відокремленого підрозділу або представництва.

У ЦК України не встановлено спеціальних вимог стосовно довіреності керівника відокремленого підрозділу. Довіреність керівника філії як відокремленого підрозділу має комплексний характер, у ній може бути вказано доручення на виконання, у тому числі, процесуального представництва. Від імені юридичних осіб має право виступати керівник відокремленого підрозділу, а не сам підрозділ, адже між керівником і юридичною особою існують відносини представництва і його повноваження підтверджуються довіреністю юридичної особи. Процесуальні повноваження керівника відокремленого підрозділу мають бути вказані у довіреності юридичної особи.

Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв,недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) зроблено висновок про те, що філії та представництва, які не є юридичними особам, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв'язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред'явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. З урахуванням цивільно-правового статусу філій та представництв недопустимою є участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 9 лютого 2022 року у справі № 607/4090/21, від 9 лютого 2022 року у справі № 213/4206/19, від 7 липня 2021 року у справі № 712/13066/18, від 10 листопада 2021 року у справі № 552/2889/20, що свідчить про сталість судової практики при вирішенні питання процесуального статусу філії чи представництва у справі.

Встановлено, що АТ «Українська залізниця» є юридичною особою, яка має відокремлені підрозділи, зокрема, Регіональну філію «Придніпровська залізниця».

У справі, що переглядається, позивач з метою вирішення трудового спору пред`явив позов до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», яка не має статусу юридичної особи.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18)). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Відповідно до частини першої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції).

Розглядаючи справу та вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що Регіональна філія «Придніпровська залізниця» відповідно до положень статей 47 48 ЦПК України не можуть виступати стороною у цивільному процесі, оскільки не має статусу юридичної особи.

Отже, належним відповідачем у цій справі є АТ «Українська залізниця», яка повинна брати участь у справі, в тому числі, і через керівника відокремленого підрозділу.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Проте в порушення вимог наведеної правової норми суд першої інстанції не вирішив питання про склад осіб, які мають брати участь у справі, а апеляційний суд на зазначені порушення закону уваги не звернув.

Вказане має важливе значення для правильного вирішення спору, оскільки, залучивши до участі у справі лише Регіональну філію «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», яка не є юридичною особою та не наділена цивільною процесуальною дієздатністю, і не залучивши сам юридичний орган, дії якого, за твердженням позивача, призвели до порушення його прав, суди не встановили всіх фактичних обставин справи, які необхідні для вирішення трудового спору, розглянули справу за відсутності належного відповідача - юридичної особи, що порушила права позивача і має відповідати за таке порушення.

Таким чином, доводи касаційної скарги частково є обґрунтованими.

Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки не має, так як не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірили належним чином доводи сторін і надані на їх підтвердження докази та не встановили склад учасників справи, ухвалені у справі судові рішення відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, вирішити питання про залучення осіб, дії яких порушили права позивача, як співвідповідачів у порядку статті 51 ЦПК України (роз`яснивши позивачу його право заявити відповідне клопотання), встановити всі підстави заявленого позову, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, надати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин та вимог закону.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, доводи касаційної скарги, які зводяться до незгоди з висновками судів про задоволення позову, на висновок колегії суддів касаційного суду не впливають і підлягають перевірці при розгляді справи з відповідним складом учасників.

Щодо судових витрат

Так як касаційний суд дійшов висновку про передачу справи до суду першої інстанції на новий розгляд, встановлених статтею 141 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIІI, статтями 409 411 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», подану адвокатом Галагур Зоєю Андріївною, задовольнити частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 5 серпня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 листопада 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська

Судді: С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук