Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 211/3415/14-ц
провадження № 61-2034св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, Прокуратура Довгинцівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Глущенко Олександр Сергійович, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року в складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, Прокуратура Довгинцівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що з 12 березня 2005 року до 05 серпня 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час перебування сторін у шлюбі, народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2006 року у справі № 2-691/2006 позов ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно до повноліття дитини, починаючи з 28 лютого 2006 року.
ОСОБА_2 злісно ухилявся від виконання своїх обов`язків щодо утримання дитини, внаслідок чого щодо нього було порушено кримінальне провадження за фактом злісного ухилення від сплати аліментів.
Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 квітня 2014 року у справі № 2-691/2006 оголошено розшук у відношенні ОСОБА_2 .
Станом на 01 травня 2014 року борг ОСОБА_2 по сплаті аліментів склав 41 888 грн.
Вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу від 14 червня 2013 року у кримінальній справі № 211/3295/13-к ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України) та призначено йому покарання у виді штрафу у розмірі 510 грн.
Посилаючись на те, що батько дитини ОСОБА_2 свідомо нехтує своїми обов`язками щодо виховання та утримання сина, що суперечить інтересам дитини, ОСОБА_1 просила позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Довгинцівського районного суду міста кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року позов задоволено.
Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на підставі належних та допустимих доказів позивач довела ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню сина ОСОБА_3 , а саме що батько не піклується про дитину, не займається його вихованням та духовним розвитком, не цікавиться життям та здоров`ям дитини, на даний час перебуває у розшуку як особа, яка не сплачує аліменти.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 20 лютого 2020 року ОСОБА_2 , від імені якого діяла представник ОСОБА_5 , оскаржив його в апеляційному порядку.
Підставами апеляційного оскарження рішення суду заявник зазначив про порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права.
Так, суд першої інстанції належним чином не повідомляв ОСОБА_2 про дату, час і місце судового засідання, а також розглянув справу з порушенням правил підсудності, оскільки його зареєстроване місце проживання інше, ніж зазначено позивачем у позовній заяві.
Розглядаючи справу суд першої інстанції не звернув увагу, що позбавлення батьківських прав матері або батька є виключною мірою.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 , задоволено частково.
Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року скасовано.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав направлено за встановленою законом підсудністю до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для розгляду відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції розглянув справу по суті з порушенням правил підсудності, оскільки на час подання позову до суду відповідач проживав за іншою адресою, ніж адреса проживання, яку вказала позивач у позовній заяві.
Справу було розглянуто за відсутності відповідача, який не був належним чином повідомлений про розгляд справи, тому є поважними причини не заявлення ним про непідсудність справи.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Глущенко О. С., просить скасувати постанову апеляційного суду та направити праву до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції подано особою, що не мала належним чином підтверджених повноважень представляти інтереси відповідача ОСОБА_2 .
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 не має статусу адвоката, тому не може бути особою, яка може здійснювати представництво його інтересів.
Апеляційний суд розглянув справу без участі позивача та його представника, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, передбаченою пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження, хоча справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Інші учасники судового процесу не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У лютому 2022 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Глущенко О. С., подала касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Глущенко О. С., про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено, поновлено ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Глущенко О. С., строк на касаційне оскарження постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
31 травня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що у травні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей Виконавчого комітету Довгинцівської районної в місті ради, Прокуратура Довгинцівського району міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, про позбавлення батьківських прав.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
04 лютого 2020 року ОСОБА_5 , яка діяла в інтересах та від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21 лютого 2018 року, звернулася до суду із заявами про ознайомлення з матеріалами справи та видачу копії рішення суду першої інстанції, яке отримала 10 лютого 2020 року (а. с. 46-49).
20 лютого 2020 року ОСОБА_5 , яка діяла в інтересах та від імені ОСОБА_2 на підставі довіреності від 21 лютого 2018 року, подала апеляційну скаргу на рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року (а. с. 50-59).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діяла в інтересах та від імені ОСОБА_2 , залишено без руху, надано строк для усунення недоліків та запропоновано заявнику надати заяву про поновлення процесуального строку із зазначенням поважності причин його пропуску (а. с. 63).
У березні 2020 року до апеляційного суду на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 02 березня 2020 року від представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 , надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додана заява про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням поважності причин його пропуску (а. с. 65-67).
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2020 року поновлено представнику ОСОБА_5 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 , строк на апеляційне оскарження рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року. Відкрито апеляційне провадження у справі.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_2 , задоволено частково. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 серпня 2014 року скасовано. Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав направлено за встановленою законом підсудністю до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для розгляду відповідно до вимог ЦПК України.
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі (а. с. 120).
Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 травня 2022 року зупинено провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України (а. с. 228).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та направляючи справу за встановленою законом підсудністю до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для розгляду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції розглянув справу без повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судового засідання. Оскільки позивач подала позов з порушенням правил підсудності, у зв`язку з тим, що на момент пред`явлення позову до суду відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за іншою адресою, ніж вказано у позовній заяві, тому відповідач був позбавлений права заявити клопотання про непідсудність справи суду та направлення її на розгляд за підсудністю.
Натомість Верховний Суд частково не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
Складовою частиною визначеного статтею 6 Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Відповідно до частин першої та другої статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Частиною п`ятою статті 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 129 Конституції України, статті 6 Конвенції, порушенням права на справедливий суд та вимог статей 128-130 223 372 ЦПК України.
Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною шостою статті 187 ЦПК України передбачено, що у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції на час відкриття апеляційного провадження та перегляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_2 , а саме через майже 6 років після ухвалення судового рішення місцевим судом, не встановлював місце проживання/реєстрації ОСОБА_1 , а також направляючи повістки про виклик в судове засідання апеляційного суду на адресу ОСОБА_6 не з`ясував обставин, чи є остання представником ОСОБА_1 .
Повістки про виклик ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надсилались на адреси позивача та її представника, вказані у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , відповідно (а. с. 70, 74, 75, 78, 80, 85, 90-95, 97, 98, 103, 109, 112).
Крім того, ОСОБА_1 надсилались повістки про виклик на адресу: АДРЕСА_3 (а. с. 86, 89, 103, 106, 107, 111).
Також представнику ОСОБА_6 надсилалась повістка про виклик на адресу: АДРЕСА_4 (а. с. 75). При цьому, 19 травня 2020 року та 26 серпня 2020 року ОСОБА_6 направлялися SMS-повідомлення про виклик в судове засідання як представника позивача ОСОБА_1 (а. с. 88, 105).
Разом з тим, в касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Глущенко О. С., зазначає, що 30 жовтня 2015 року її знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 та у листопаді 2015 року її місце реєстрації було зареєстровано за адресою: Черкаська область, Чорнобаївський район, село Москаленки, а з 20 липня 2017 року її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_5 .
Вказане підтверджується також матеріалами справи (а. с. 145-148). Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, після отримання справи за встановленою підсудністю, встановив адресу місця проживання ОСОБА_1 , яка, згідно з довідкою Черкаської міської ради від 02 червня 2021 року за відомостями відділу реєстрації місця проживання Управління з питань державної реєстрації Черкаської міської ради, з 20 липня 2017 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 .
Тобто на час подання апеляційної скарги та розгляду справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 була зареєстрована за іншою адресою.
Надсилаючи повістки про виклик представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_6 суд апеляційної інстанції не пересвідчився, що остання є представником позивача на час подання та розгляду апеляційної скарги відповідача.
Таким чином, матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції, оскільки не отримала повістку про виклик до суду та не була присутньою у судовому засіданні, повернуті листи без їх вручення адресату не свідчать про фіксацію факту належного її повідомлення, а вручення повістки про виклик представнику ОСОБА_6 та надіслання їй SMS-повідомлення про виклик в судове засідання як представника позивача ОСОБА_1 не можна вважати належним повідомленням позивача у порядку частини п`ятої статті 130 ЦПК України, оскільки суд не перевірив чи була ОСОБА_6 представником позивача ОСОБА_1 саме на час розгляду апеляційної скарги апеляційним судом.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Таким чином, суд апеляційної інстанції порушив право ОСОБА_1 знати про час і місце судових засідань (частина перша статті 8 ЦПК України), що є порушенням права на доступ до правосуддя та порушенням статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Віктор Назаренко проти України» від 03 жовтня 2017 року та у справі «Лазаренко та інші проти України» від 27 червня 2017 року).
Такий висновок суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Відповідно до статті 378 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_5 , щодо порушення судом першої інстанції вимог статті 109 ЦПК України 2004 року, чинній на час звернення позивача до суду з позовом, встановив, що відповідач ОСОБА_2 на час звернення до суду із цим позовом був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , на яку суд першої інстанції не направив жодної судової повістки та матеріалів позовної заяви, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 74 ЦПК України 2004 року.
Таким чином суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому він був позбавлений можливості заявити про непідсудність цієї справи Довгинцівському районному суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якого діяла представник ОСОБА_5 , порушив норми процесуального права та розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 , яку належним чином не було повідомлено про дату, час і місце судового засідання.
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки-повідомлення, є порушенням статті 6 Конвенції, а також порушенням статей 128 130 ЦПК України.
Таким чином постанова апеляційного суду підлягає обов`язковому скасуванню на підставі пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
Оскільки наявні обов`язкові підстави для скасування постанови апеляційного суду, решта доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Глущенко О. С., Верховним Судом не оцінюються.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
За таких обставин, ураховуючи вимоги пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Глущенко О. С., щодо неналежного повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання в апеляційному суді, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов`язкового скасування постанови суду апеляційної інстанції, оскільки справу розглянуто за відсутності заявника, який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і він обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400 402 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Глущенко Олександр Сергійович, задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. Ю. Мартєв
В. В. Сердюк
В. А. Стрільчук