Постанова
Іменем України
08 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 212/1015/17
провадження № 61-7279 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат»;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у складі колегії суддів: Барильської Я. М., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «Центральний ГЗК») про відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю батька від професійного захворювання.
Позовна заява мотивована тим, що його батько - ОСОБА_2 працював на підприємстві відповідача підземним дробильником, слюсарем-ремонтником протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів, внаслідок чого отримав професійне захворювання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Довідкою медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) від 16 вересня 2016 року встановлений причинний зв`язок між смертю його батька та професійним захворюванням.
Унаслідок смерті батька йому завдано моральної шкоди, суттєвих незворотних негативних змін, які відбулися у його особистому житті.
Ураховуючи наведене позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 640 тис. грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та обов`язкових платежів на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року та постановою Верховного Суді від 13 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Центральний ГЗК» на користь ОСОБА_1 75 тис. грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб на відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку зі смертю батька від професійного захворювання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року.
Заява мотивована тим, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року частково задоволено позовні вимоги позивача та судом першої інстанції встановлено, що батько позивача - ОСОБА_2 з 1999 року по 2012 рік працював на шахті імені Орджонікідзе, правонаступником якого є ПрАТ «Центральний ГЗК». Висновком МСЕК від 02 червня 2004 року йому було первинно встановлено 35 % втрати професійної працездатності, з яких: 20% - по пиловому бронхіту та 15% - по нейросенсорній приглуховатості. При наступному переогляді батькові позивача ОСОБА_2 висновком МСЕК від 31 травня 2005 року році повторно встановлено 40% втрати професійної працездатності, з яких: 20% - по Хозл та 20% - по туговухості. При повторному переогляді висновком МСЕК від 26 березня 2007 року позивачу повторно його батькові встановлено 60% втрати професійної працездатності, з яких: первинно 30% - по деформуючому артрозі, повторно 25% - по Хозл та 15% - по туговухості, ІІІ група інвалідності, безстроково. При наступному переогляді висновком МСЕК від 01 березня 2016 року його батькові повторно встановлено 85 % втрати професійної працездатності по Хозл, ІІ група інвалідності, безстроково. Довідкою № 0000158 комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Дніпропетровської обласної ради від 16 вересня 2016 року встановлено причинний зв`язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням, яке виникло у наслідок тривалої праці в умовах впливу шкідливих факторів.
Зазначав, що винними у отриманні його батьком професійних захворювань є дві юридичні особи, а саме: ПрАТ «Центральний ГЗК» та ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в період роботи його батька на цих підприємствах, а саме: ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» з 25 червня 1984 року по 31 грудня 1998 року на шахті Орджонікідзе» та ПрАТ «Центральний ГЗК» з 01 січня 1999 року по 02 квітня 2012 року на шахті «Орджонікідзе».
У березні 2020 року він дізнався, що ПрАТ «Центральний ГЗК» є правонаступником прав та обов`язків також шахти імені Орджонікідзе ДВО «Кривбасруда», де його батько працював з 25 червня 1984 року по 31 грудня 1998 року, що не було відомо ні суду під час ухвалення оскаржуваного рішення, ні йому, у зв`язку з чим, вважав, що наявні підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд переглянути за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року у справі за його позовом до ПрАТ «Центральний ГЗК» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька від професійного захворювання.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року у складі судді Чорного І. Я. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що період роботи в шкідливих умовах з 25 червня 1984 року по 31 грудня 1998 року батька заявника було враховано при постановленні рішення суду рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2017 року, у справі № 212/7747/16-ц, яке, хоча і скасовано постановою суду касаційної інстанції, однак було фактично виконано. Тому обставини, на які посилається позивач в заяві про перегляд рішення суду, не є нововиявленими, оскільки обізнаність про них позивача підтверджується матеріалами справи та встановленими у судовому засіданні обставинами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року у зазначеній справі задоволено частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року та постанову апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року в указаній вище справі скасовано за нововиявленими обставинами й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Центральний ГЗК» на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 275 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька від професійного захворювання. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що правонаступником шахти імені Орджонікідзе ДВО «Кривбасруда» є ПрАТ «Центральний ГЗК», а тому наявні правові підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року за нововиявленими обставинами, оскільки, як вбачається з акту № 13 розслідування хронічного професійного захворювання від 2006 року, причиною виникнення професійного захворювання у ОСОБА_2 є робота, яка характеризується важкою фізичною працею, пов`язаною з підйомом і переміщення вантажів, незручною позою і вимушеним нахилом тулубу у період з 25 червня 1984 року по 01 січня 1999 року на шахті імені Орджонікідзе ДВО «Кривбасруда». Проте підставою задоволення позову були обставини того, що ОСОБА_2 з 1999 року по 2012 рік працював на різних посадах ПрАТ «Центральний ГЗК» шахти імені Орджонікідзе.
Факт правонаступництва саме ПрАТ «Центральний ГЗК» прав і обов`язків шахти імені Орджонікідзе не був відомий заявникові та не досліджувався судом першої інстанції при розгляді справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року ПрАТ «Центральний ГЗК» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає істотні для справи обставини, що не були враховані судом, а саме трикратне стягнення з ПрАТ «Центральний ГЗК» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди на суму 430 тис. грн.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі й витребувано цивільну справу № 212/1015/17 із Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що батько позивача - ОСОБА_2 працював на шахті імені Орджонікідзе під час перебування її у власності ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» та пізніше ПрАТ «Центральний ГЗК».
На користь позивача, чий батько помер від отриманого професійного захворювання, тричі стягнуто моральну шкоду з колишніх роботодавців батька, а саме: вперше - 75 тис. грн стягнуто Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з ПрАТ «Центральний ГЗК» у справі № 212/1015/17-ц; 80 тис. грн з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» у справі № 212/7747/16-ц виконано повністю. Однак, 17 квітня 2019 року Верховний Суд України, розглянувши касаційну скаргу ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», скасував вищезазначені судові рішення та ухвалив нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 у до ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди відмовив. Однак, 80 тис. грн, сплачених ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» ОСОБА_1 не повернуто, оскільки ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року у задоволенні заяви ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про поворот виконання зазначеного рішення суду відмовлено. Втретє: постановою Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року у справі № 212/1015/17-ц стягнуто з ПрАТ «Центральний ГЗК» на користь ОСОБА_1 275 тис. грн
Тобто судами допущено трикратне стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої смертю батька від отриманого професійного захворювання, протягом 2017-2021років у розмірі 430 тис. грн.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У 2017 році ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ «Центральний ГЗК» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька від професійного захворювання.
Підставою для звернення позивача до суду із вказаним позовом були акти розслідування професійних захворювань батька, виходячи з яких винними в отриманих його батьком професійних захворюваннях є ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» в період його роботи з 25 червня 1984 року по 31 грудня 1998 року на шахті імені Орджонікідзе та ПрАТ «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» в період роботи з 01 січня 1999 року по 02 квітня 2012 року на шахті імені Орджонікідзе.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 12 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року та постановою Верховного Суді від 13 червня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Центральний ГЗК» на користь ОСОБА_1 75 тис. грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб на відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку зі смертю батька від професійного захворювання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Також судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково та стягнуто з ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» на його користь 80 тис. грн на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю батька від професійного захворювання. При постановленні рішення судом враховано період роботи батька позивача на вказаному підприємстві з 25 червня 1984 року по 31 грудня 1998 року.
Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2019 року касаційну скаргу ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2017 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2020 року заяву ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про поворот виконання рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року задоволено. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути кошти ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» у розмірі 80 тис грн.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 20 лютого 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» про поворот виконання рішення суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ПрАТ «Центральний ГЗК» підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другої статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справ; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з частиною четвертою статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Відповідно до частини п`ятої статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.
Для визначення обставин нововиявленими необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, - це обставини, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.
Таким чином, нововиявленими обставинами є фактичні обставини, які мають істотне значення і які об`єктивно існували на час розгляду справи, але не були відомі і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою про перегляд рішення суду.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Посилаючись на необхідність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилався на те, що ПрАТ «Центральний ГЗК» є правонаступником прав та обов`язків також шахти імені Орджонікідзе ДВО «Кривбасруда», де його батько працював з 25 червня 1984 року по 31 грудня 1998 року, що не було відомо ні суду під час ухвалення оскаржуваного рішення, ні йому, у зв`язку з чим, вважав, що наявні підстави для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції встановив, що обставина, на яку посилається ОСОБА_1 як на нововиявлену, не є обставиною, яка впливає на законність та обґрунтованість рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2017 року.
Такий висновок є правильним, оскільки період роботи в шкідливих умовах з 25 червня 1984 року по 31 грудня 1998 року батька заявника було враховано при постановленні рішення суду рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 лютого 2017 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2017 року, у справі № 212/7747/16-ц, яке, хоча і скасовано постановою суду касаційної інстанції, однак було фактично виконано. Тому обставини, на які посилається позивач в заяві про перегляд рішення суду, не є нововиявленими, оскільки обізнаність про них позивача підтверджується матеріалами справи та встановленими у судовому засіданні обставинами.
Крім того, посилання суду апеляційної інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 212/5156/15-ц (провадження № 61-1923св18) про те, що ПрАТ «Центральний ГЗК» є правонаступником шахти імені Орджонікідзе ДВО «Кривбасруда» є безпідставними, оскільки вказана постанова суду касаційної інстанції таких висновків не містить, а в ній зазначено, що шахта імені Орджонікідзе, яка була структурним підрозділом ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат», на підставі договору оренди від 30 грудня 1998 року № 1280-14-11198 на правах оренди перебувала в складі ПАТ «Центральний ГЗК» з 01 січня 1999 року.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Колегією суддів також враховано, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду тільки тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (Ponomaryov v. Ukraine, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.
Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити.
Постанову Дніпровського апеляційного суду від 31 березня 2021 року скасувати, ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2021 року залишити в силі.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович