ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 212/1325/17ц

провадження № 61-3620св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничозбагачувальний комбінат»,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничозбагачувальний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 червня 2017 року, ухвалене у складі судді Козлова Ю. В., та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року, постановлену колегією у складі суддів: Барильської А. П., Бондар А. П., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничозбагачувальний комбінат» (далі - ПрАТ «ЦГЗК») про стягнення невиплаченої вихідної допомоги і середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Позов обґрунтував тим, що у період з 23 серпня 1983 року до 6 листопада 1994 року та з 23 липня 1996 року до 3 січня 2013 року працював дробильником, підземним електрослюсарем і підземним дробильником на шахті імені Орджонікідзе ПрАТ «ЦГЗК». 3 січня 2013 року звільнений з підприємства за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за статтею 38 КЗпП України, маючи стаж роботи майже 28 років.

У лютому 2017 року він дізнався, що при звільненні з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію відповідач повинен був виплатити вихідну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, а не в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати, що становила 5 540,29 грн.

Вказав, що пунктом 6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки передбачено при звільненні працівника із підприємства за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію виплату одноразової допомоги залежно від стажу роботи на підприємстві, зокрема, при стажі більше 20 років -три середньомісячних заробітних плат працівника.

За таких обставин просив стягнути з ПрАТ «ЦГЗК» вихідну допомогу в розмірі 11 080,58 грн та середній заробіток за затримку розрахунку за період з 4 січня 2013 року до 4 червня 2013 рік у розмірі 43 520,64 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 червня 2017 року позов задоволено.

Стягнено з ПрАТ «ЦГЗК» на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 11 080,58 грн та середній заробіток за затримку розрахунку в розмірі 43 520,64 грн. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивачу з вини роботодавця не виплачено одноразову допомогу у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, право на отримання якої він має відповідно до умов Галузевої угоди, яка є обов`язковою до виконання відповідачем і є підставою для стягнення з ПрАТ «ЦГЗК» такої вихідної допомоги, а також застосування статей 116 117 КЗпП України і стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2017 рокурішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 червня 2017 року залишено без змін.

Відхиляючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду першої інстанції ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права і додержанням процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У жовтні 2017 року ПрАТ «ЦГЗК» звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Заявник зазначає, що позивач працював на шахті імені Орджонікідзе, яка до 2001 року була структурним підрозділом «Криворізького державного залізорудного комбінату», тому відсутня необхідна умова для виплати одноразової допомоги - безперервний стаж роботи на ПрАТ «ЦГЗК», оскільки позивач не довів правомірність приєднання трудового стажу, отриманого ним на вказаному підприємстві, до трудового стажу, отриманого на ПрАТ «ЦГЗК».

Також, на думку відповідача, вихідна допомога при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію не є ні основною, ні додатковою заробітною платою, а є іншою заохочувальною виплатою, що підтверджується Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою Наказом Державного комітету статистики України № 5 від 13 січня 2004 року, тому підстави для застосування положень статей 116 117 КЗпП України відсутні.

Так як предметом позову є стягнення одноразової вихідної допомоги працівникам, які виходять на пенсію, яка не являється оплатою праці, заявник вважає, що суд мав застосувати тримісячний строк звернення до суду за вирішенням трудового спору, передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, який позивач пропустив і про поновлення якого не заявив. Крім того, судами попередніх інстанцій не перевірено поширення положень Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки на відповідача, який її не підписував.

Провадження у суді касаційної інстанції

Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту чотири пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У 2017 році касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Судами попередній інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з 23 серпня 1983 року до 6 листопада 1994 року та з 23 липня 1996 року до 3 січня 2013 року працював на посадах дробильника, підземного електрослюсаря і підземного дробильника на шахті імені Орджонікідзе ПрАТ «ЦГЗК».

3 січня 2013 року він звільнений з ПрАТ «ЦГЗК» за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за статтею 38 КЗпП України.

На момент звільнення з ПрАТ «ЦГЗК» стаж роботи позивача становив 27 років 7 місяців 25 днів.

Середньомісячна заробітна плата позивача за останні два місяці перед звільненням (листопад-грудень 2012 року) становила 5 540,29 грн.

При звільненні відповідач виплатив ОСОБА_1 одноразову вихідну допомогу у зв`язку з виходом на пенсію в розмірі однієї середньомісячної заробітної плати.

У лютому 2017 року позивач дізнався про те, що при звільненні з ПрАТ «ЦГЗК» йому належала вихідна допомога у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, що становить 16 620,87 грн.

Оцінивши чинну на день звільнення позивача Галузеву Угоду гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки, укладену між власниками (роботодавцями) підприємств, установ, організацій галузі, їх уповноваженими представниками, Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, господарськими об`єднаннями, з однієї сторони та Профспілкою трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості України в особі її Центрального комітету з іншої сторони, суди встановили, що від сторони власників Угоду підписано Генеральним директором ТОВ «Метінвест Холдинг» ОСОБА_2

Оскільки ПрАТ »ЦГЗК» входить до складу Групи Метінвест, яка здійснює стратегічне управління гірничо-металургійним бізнесом Групи СКМ, управляючою компанією якої є ТОВ «Метінвест Холдинг», дія зазначеної Галузевої угоди розповсюджується на ПрАТ «ЦГЗК».

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до складу заробітної плати входять також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Госпрозрахункові підприємства відповідно до статті 15 Закону України «Про оплату праці» самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами, встановлюють умови та розміри оплати праці працівників.

Пунктом 6.1 розділу 6 «Соціальний захист та задоволення духовних потреб» Галузевої Угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки, чинної на день звільнення позивача, передбачено, що сторона власників зобов`язується виплачувати працівнику при фактичному виході на пенсію одноразову допомогу в розмірі, залежному від стажу його роботи на підприємстві, але не менше трьох середньомісячних заробітних плат при стажі від 20 і більше років.

Положеннями статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.

Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди« у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Вимоги галузевої угоди розповсюджуються на всі підприємства відповідної галузі.

Зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє дії трудового договору. У разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується (стаття 36 КЗпП України).

Статтею 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар стає правонаступником прав та обов`язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов`язків підприємства, пов`язаних з діяльністю цього структурного підрозділу. У разі зміни власника майна, переданого в оренду, до нового власника переходять права та обов`язки за договором оренди.

Відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, встановивши невиплату з вини відповідача при виході позивача на пенсію одноразової вихідної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, право на отримання якої ОСОБА_1 мав відповідно до пункту 6.1 Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки, захистив порушене право, строк звернення за яким не пропущений; право позивача на звернення до суду за захистом своїх прав, зокрема, щодо стягнення одноразової допомоги при виході на пенсію у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат, не обмежено будь-яким строком відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України.

Касаційний суд дійшов висновку про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Доводи заявника про те, що відсутня необхідна умова для виплати одноразової допомоги - безперервний стаж роботи на ПрАТ «ЦГЗК», оскільки позивач працював на шахті імені Орджонікідзе, яка до 2001 року була структурним підрозділом «Криворізького державного залізорудного комбінату», касаційний суд відхиляє.

Відповідно до статті 60 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Суди попередніх інстанцій не встановили обставин, які свідчили б про те, що ПрАТ «ЦГЗК» не є правонаступником прав і обов`язків підприємства, до складу якого раніше входила шахта імені Орджонікідзе в частині прав та обов`язків, пов`язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.

Разом з тим, судами попередній інстанцій встановлено, що на шахті імені Орджонікідзе неодноразово відбувалася реорганізація.

Відповідно до Договору оренди державного майна № 1280-14-11/98 від 30 грудня 1998 року Криворізький залізорудний комбінат передав на правах оренди шахту імені Орджонікідзе в склад ВАТ «Центральний ГЗК», правонаступником якого є ПрАТ «ЦГЗК», а згідно з договором № 1167-16-01/2001 від 9 листопада 2001 року - ВАТ «Криворізький залізорудний комбінат» передав у власність ВАТ «Центральний ГЗК», правонаступником якого є ПрАТ «ЦГЗК», цілісний майновий комплекс шахти імені Орджонікідзе.

Касаційний суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали відповідача правонаступником всіх прав та обов`язків підприємств, до складу яких входила шахта імені Орджонікідзе.

Твердження відповідача про те, що вихідна допомога при звільненні у зв`язку з виходом на пенсію не є ні основною, ні додатковою заробітною платою, а є іншою заохочувальною виплатою, тому підстави для застосування положень статей 116 117 КЗпП України відсутні, касаційний суд відхиляє.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці» до складу заробітної плати входять також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Відповідно до Галузевої угоди гірничо-металургійного комплексу України на 2011-2012 роки, чинної на день звільнення позивача, одноразова допомога відноситься до інших виплат, які не передбачені актами чинного законодавства, встановлені додатково при припиненні трудового договору у зв`язку з виходом на пенсію, і її виплата повинна бути здійснена згідно з вимогами статті 116 КЗпП України в день звільнення позивача.

Зазначене спростовує і доводи касаційної скарги про застосування до вимог позивача щодо стягнення вихідної допомоги наслідків пропуску строків звернення до суду, встановлених частиною першою статті 233 КЗпП, оскільки у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у рішенні № 8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку із положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» дійшов висновку, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема і за час простою, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Враховуючи те, що вихідна допомога мала бути виплачена позивачу у зв`язку з виходом на пенсію за власним бажанням і вона входить до виплат, на які працівник має право при звільненні на пенсію згідно з умовами Колективного договору та Галузевої Угоди, то в даному випадку право працівника на звернення до суду за захистом своїх прав не обмежено будь-яким строком у відповідності до частини другої статті 233 КЗпП України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України»). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування судових рішень, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції і ухвали апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтею 400 ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, статями 401 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничозбагачувальний комбінат» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 8 червня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов