ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 213/2422/22

провадження № 61-18362св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_2 а на рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2023 року в складі судді Мазуренка В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року в складі колегії суддів: Остапенко В. О., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерноготовариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), у якому просив зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплату йому, як увільненому працівнику, середнього заробітку на час його перебування на військовій службі та поновити зарахування періоду його знаходження на військовій службі до стажу, що дає право на щорічну відпустку; виплатити йому середній заробіток, як увільненому працівнику на час військової служби, за період з 19 липня 2022 року по 30 вересня 2022 року в сумі 102 985,80 грн та за період з 01 жовтня 2022 року по день ухвалення рішення в справі в розрахунку 231,95 грн середньогодинного середнього заробітку, відповідно до норми по графіку № 170, яка застосовується для нього в обрахованому періоді.

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що з 2002 року він перебуває у трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на умовах безстрокового трудового договору.

27 квітня 2016 року він був призваний на військову службу за контрактом у Збройних Силах України під час дії особливого періоду.

Згідно з державними гарантіями, визначеними частиною третьою статті 119 КЗпП України, під час дії особливого періоду за ним зберігається місце роботи, посада та середній заробіток у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

07 серпня 2022 року він отримав зменшену суму середнього заробітку, який зберігається за ним.

З відповідей відповідача від 19 серпня 2022 року та від 12 вересня 2022 року він дізнався, що за ним з 19 липня 2022 року припинено збереження середнього заробітку на підприємстві, а також зарахування періоду його знаходження на військовій службі до стажу, що дає право на щорічну відпустку.

Вважав, що припинення збереження (виплати) йому середнього заробітку та припинення зарахування періоду його знаходження на військовій службі до стажу, що дає право на щорічну відпустку не узгоджується з принципами незворотності дії нормативно-правових актів в часі, відповідними діючими правовими нормами та судовою практикою.

Він як військовослужбовець, учасник бойових дій та члени його сім`ї, під час особливого періоду в державі, повинні були розраховувати на всебічну підтримку та додаткові державні гарантії соціальної захищеності, але відбулось обмеження його прав.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року, у позові відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати середнього заробітку позивачу з 19 липня 2022 року та припинення зарахування періоду знаходження позивача на військовій службі до стажу, що дає право на щорічну відпустку, є правомірними, відповідають вимогам частини третьої статті 119 КЗпП України в редакції з 19 липня 2022 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень посилається на необхідність відступлення від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року в справі № 753/12209/22, який застосували суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що реалізація його права, передбаченого частиною третьою статті 119 КЗпП України, на збереження середнього заробітку на час призову почалася до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року, тому відповідач не мав підстав застосовувати норми цього Закону та припиняти виплату йому середнього заробітку з 19 липня 2022 року.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

12 лютого 2024 року справа № 213/2422/22 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 перебуває в трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттіл Кривий Ріг».

З квітня 2016 року ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом у Збройних Силах України.

09 серпня 2022 року, 12 вересня 2022 року та 11 жовтня 2022 року позивач направляв відповідачу звернення щодо роз`яснення зменшення, припинення середнього заробітку, а також просив надати копію відповідного наказу.

Листом-відповіддю від 18 серпня 2022 року № 145-133 відповідач повідомив позивача, що з 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесені зміни до частини третьої статті 119 КЗпП України, відповідно до якої за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладання нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються лише місце роботи і посада на підприємстві.

Листом від 20 вересня 2022 року № 145-144 відповідач повідомив позивача про те, що до 18 липня 2022 року дні невикористаних щорічних та додаткових відпусток зберігаються за працівниками призваними на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до довідки про доходи ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» від 25 жовтня 2022 року, заробітна плата позивача складала: за квітень 2022 року - 38 967,60 грн, за травень 2022 року - 44 534,40 грн, за червень 2022 року - 41 751,00 грн, за липень 2022 року - 25 050,60 грн, за серпень 2022 року - 0,00 грн, за вересень 2022 року - 0,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець-фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною другою статті 39 цього Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частиною третьою статті 119 КЗпП України, а також частиною першою статті 53 і частиною другою статті 57 Закону України «Про освіту», частиною другою статті 44, частиною першою статті 54 і частиною третьою статті 63 Закону України «Про фахову передвищу освіту», частиною другою статті 46 Закону України «Про вищу освіту».

Частиною третьою статті 119 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову служб; військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб-підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Крім того, згідно з пунктом 2 статті 82 КЗпП України (у редакції, що діяла до 19 липня 2022 року) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу); зараховується до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (стаття 75 цього Кодексу).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, внесені зміни зокрема до КЗпП України.

Так, у частині третій статті 119 слова «зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток» замінено словами «зберігаються місце роботи і посада».

Також пункт 2 частини першої статті 82 викладено в такій редакції: час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно із законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (у тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу), крім випадків, коли за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігалися місце роботи і посада на підприємстві на час призову.

Таким чином, із набранням чинності Закону № 2352-IX відбулись зміни в регулюванні трудових відносин за участі працівників, призваних на військову службу, і з 19 липня 2022 року правові підстави для збереження середнього заробітку за такими працівниками, а також зарахування періоду перебування таких працівників на військовій службі до стажу, що дає право на щорічну відпустку, відсутні.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Аналогічне положення закріплене в статті 21 КЗпП, відповідно до якої роботодавець зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату на виконану ним роботу, визначену трудовою угодою.

У зв`язку із призовом на військову службу, ОСОБА_1 не виконує роботу, визначену укладеним між ним та відповідачем трудовим договором, а отримує грошове забезпечення військовослужбовця в установленому законом розмірі.

Звільнивши з 19 липня 2022 року роботодавців від обов`язку з виплати щомісячного забезпечення мобілізованим працівникам, 28 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», згідно з якою компенсував скасування збереження середньомісячної заробітної плати одночасним збільшенням грошового забезпечення військовослужбовцям за місцем проходження служби.

З огляду на викладене, оскільки з моменту набрання чинності Законом № 2352-IX відсутні правові підстави для збереження середньої заробітної плати працівникам, які були призвані на військову службу до дня набрання чинності цим Законом, а також зарахування періоду перебування таких працівників на військовій службі до стажу, що дає право на щорічну відпустку, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок про відмову в позові.

Цей висновок узгоджуються з висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 28 червня 2023 року в справі № 753/12209/22, підстав для відступу від якого немає.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 січня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко