Постанова
Іменем України
11 січня 2023 року
м. Київ
справа № 214/1699/21
провадження № 61-1637 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2 , Сьома криворізька державна нотаріальна контора Дніпропетровської області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Скоробогатька Володимира Юрійовича - на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року у складі судді Хомініч С. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сьомої криворізької державної нотаріальної контори, третя особа: ОСОБА_2 , про внесення змін у свідоцтво про право на спадщину за законом.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його син ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилася спадщина, зокрема, на транспортний засіб - автомобіль Volksvagen transporter, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належав спадкодавцю на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Железною О. В. 29 січня 2016 року та зареєстрованого в реєстрі за № 93.
Вказував, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_4 є він та дружина померлого - ОСОБА_2
08 листопада 2019 року Сьомою криворізькою державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу № 505/2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4
19 червня 2020 року державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О. В. на його ім`я видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину вказаного транспортного засобу. На інші 3/4 частини автомобіля свідоцтва про право на спадщину отримала ОСОБА_2 .
Вказував, що при видачі свідоцтв про право на спадщину нотаріус не перевірила походження майна, не врахувала, що транспортний засіб був особистою приватною власністю ОСОБА_4 , а тому ОСОБА_2 не мала права на отримання 3/4 частини транспортного засобу.
02 липня 2020 року він направив до Сьомої криворізької державної нотаріальної контори заяву про досудове врегулювання, у якій просив внести зміни у видане йому 19 червня 2020 року свідоцтво про право на спадщину за законом, та у зв`язку з відсутністю будь-яких дій нотаріальної контори - скаргу від 05 серпня 2020 року до Міністерства юстиції України на дії державного нотаріуса Грабевник О. В.
14 серпня 2020 року він отримав відповідь від державного нотаріуса Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О. В. за № 677/02-14 на його заяву про досудове врегулювання, у якій нотаріусом відмовлено у внесенні змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, що унеможливлює досудове врегулювання спору.
Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд внести зміни у свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 19 червня 2020 року державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О. В., серії НОІ № 625595, визначивши право власності на транспортний засіб - автомобіль Volksvagen transporter, 2004 року випуску, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , в рівних частинах - по 1/2 частині за кожним із спадкоємців ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2021 року виключено ОСОБА_2 зі складу третіх осіб та залучено її до участі у справі співвідповідачем.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правила статті 1300 ЦК України врегульовують можливість внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за умов, відповідно, відсутності (частини першої цієї статті) та наявності (частини другої цієї статті) спору між спадкоємцями. Якщо спору між спадкоємцями не існує, то питання про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину вирішує нотаріус за місцем відкриття спадщини за згодою всіх спадкоємців, що прийняли спадщину. У випадку ж відсутності такої згоди, тобто, за наявності спору, питання про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, на вимогу одного із спадкоємців, вирішується судом.
Суд зазначив, що отримавши від позивача 02 липня 2020 року заяву про досудове врегулювання спору, державний нотаріус Грабевник О. В. тричі зверталася до ОСОБА_1 (03 липня 2020 року, 12 серпня 2020 року та 14 серпня 2020 року) із листами про необхідність з`явитися до Сьомої криворізької державної нотаріальної контори для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом відповідно до статті 1300 ЦК України, однак останній не вирішив питання про врегулювання цього спору у позасудовому порядку.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази щодо незгоди спадкоємця ОСОБА_2 на внесення змін до свідоцтва право про спадщину, а видача їй 07 липня 2020 року свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку автомобіля Volksvagen transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та вилучення попередньо виданого відповідачу свідоцтва від 19 червня 2020 року свідчить про погодження ОСОБА_2 на перерозподіл спадкового майна та відсутність спору між спадкоємцями.
Суд також зазначив, що Сьома криворізька державна нотаріальна контора є неналежним відповідачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Скоробагатько В. Ю., залишено без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року залишено без мін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не надано доказів щодо порушення його прав, які б підлягали судовому захисту; судом першої інстанції повно з`ясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх об`єктивний склад, права та обов`язки сторін, вірно застосовано норми матеріального права та не порушено норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - Скоробогатько В. Ю. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року та ухвалити нове судове рішення.
Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137цс14, постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 214/1699/21 із Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2022 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції неправомірно було відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та не враховано правову позицію Верховного Суду щодо застосування статті 1300 ЦК України, згідно якої порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців, а отже позивачем обрано належний спосіб захисту порушеного права.
Також зазначає, що оскаржувані судові рішення не містять підстав, висновків та обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 .
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника Сьомої криворізької державної нотаріальної контори - Мотуз О. В., у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанції є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просив касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , спадкоємцями першої черги після смерті якого є батько - ОСОБА_1 та дружина померлого - ОСОБА_2 (а. с. 7, 8, 47, 51, 53 зворот, 57 зворот).
Із заявами про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 до Сьомої криворізької державної нотаріальної контори звернулися: 08 листопада 2019 року - ОСОБА_1 та 03 січня 2020 року ОСОБА_2 , що підтверджується матеріалами спадкової справи № 505/2019 (а. с. 45, 46).
13 березня 2020 року та 19 червня 2020 року державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О. В. спадкоємцям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 - на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 кожному (а. с. 71 зворот, 75 зворот).
19 червня 2020 року державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О. В. видані свідоцтва ОСОБА_2 : про право власності на 1/2 частку у праві спільної сумісної власності на майно, набуте подружжям за час шлюбу, а саме: автомобіль, марки Volksvagen transporter, тип легковий пасажирський-В, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований 02 лютого 2016 року Центром 1243, що належав спадкодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 02 лютого 2016 року Центром 1243; свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частку вказаного автомобіля (а. с. 77 та 77 зворот, ).
Свідоцтво про право власності за законом на 1/4 частку вказаного автомобіля отримав ОСОБА_1 19 червня 2020 року (а. с. 80).
Встановлено, що автомобіль марки Volksvagen transporter, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був відчужений спадкодавцю під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного 29 січня 2016 року з ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Железною О. В. за реєстровим № 93, що підтверджується також довідкою нотаріуса від 25 червня 2020 року № 184/01-16 (а. с. 81 зворот).
02 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О. В. із заявою, у якій, на підставі статті 1300 ЦК України, просив внести зміни у видане йому 19 червня 2020 року свідоцтво про право на спадщину за законом серії НОІ № 625595, посилаючись на те, що транспортний засіб марки Volksvagen Тransporter, колір синій, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2004 року випуску, не є спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а належав спадкодавцю ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 29 січня 2016 року (а. с. 12).
03 липня 2020 року державний нотаріус Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О. В. звернулася до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з листами, в яких, враховуючи інформацію, отриману від приватного нотаріуса Железної О. В., просила з`явитися до нотаріальної контори для внесення змін до свідоцтв про право на спадщину відповідно до статті 1300 ЦК України (а. с. 82, 82 зворот).
07 липня 2020 року державним нотаріусом Сьомої криворізької державної нотаріальної контори Грабевник О. В. спадкоємцю ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 - на 1/2 частку автомобіля марки Volksvagen Тransporter, тип легковий пасажирський-В, 2004 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , колір синій, реєстраційний номер НОМЕР_1 . У свідоцтві зазначено, що свідоцтво про право на спадщину на іншу 1/2 частку автомобіля ще не видано (а. с. 84).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, свідоцтво про право на спадщину серії НОІ 625594, видане 19 червня 2020 року ОСОБА_2 , зареєстроване в реєстрі за № 619, має стан «видалене» (а. с. 43-44 ).
Повторно звернувшись 12 серпня 2020 року до ОСОБА_1 листом № 676/02-14 про необхідність з`явитися до Сьомої криворізької державної нотаріальної контори для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1300 ЦК України, державний нотаріус Грабевник О. В. отримала накладну № 2227055 від 13 серпня 2020 року з відміткою про повернення відправлення у зв`язку з відмовою адресата від отримання (а. с. 86).
14 серпня 2020 року державним нотаріусом Грабевник О. В. втретє на адресу ОСОБА_1 направлено лист № 677/02-14 з проханням з`явитися до нотаріальної контори з раніше виданим свідоцтвом про право на спадщину на 1/4 частку автомобіля з метою внесення змін до свідоцтва на підставі статті 1300 ЦК України, який позивач отримав (а. с. 86 зворот).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - Скоробогатька В. Ю. задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Тлумачення наведених норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати, чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.
Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
У цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, видане йому після смерті ОСОБА_4 , на 1/4 частини автомобіля, шляхом визначення у ньому по 1/2 частині указаного спадкового майна за ним та ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними (стаття 1278 ЦК України).
Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців
Відповідно до частин першої, другої статті 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. Зміни до свідоцтва про право на спадщину можуть бути внесені на вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду.
Внесення змін до свідоцтва про право на спадщину в судовому порядку може мати місце тоді, коли відсутня згода спадкоємців на внесення таких змін до свідоцтва, а також існують інші обставини, що позбавляють можливості внести такі зміни в нотаріальному порядку.
Закон не конкретизує підстави, за яких можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину, але виходячи зі змісту статті 1300 ЦК України, можна дійти висновку, що такі зміни може бути внесено або через технічні помилки у тексті свідоцтва, або у разі виникнення обставин, які вимагатимуть внесення змін до свідоцтва щодо розміру/складу спадкового майна.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 513/995/20 (провадження № 61-11413св21).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав, які підлягають судовому захисту, оскільки, отримавши від позивача 02 липня 2020 року заяву про внесення відповідно до статті 1300 ЦК України змін до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 червня 2020 року, державний нотаріус Грабевник О. В., перевіривши наявність обставин, які вимагають внесення змін до свідоцтва щодо розміру спадкового майна, тричі зверталася до ОСОБА_1 (03 липня 2020 року, 12 серпня 2020 року та 14 серпня 2020 року) із листами про необхідність з`явитися до нотаріальної контори для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, однак останній не вирішив питання про врегулювання цього спору у позасудовому порядку, до нотаріальної контори не з`явився, у зв`язку з чим нотаріус була позбавлена можливості видати ОСОБА_1 нове свідоцтво на 1/2 частину спірного спадкового майна - автомобіля Volksvagen transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Разом з тим, за запрошенням нотаріуса до нотаріальної контори з`явилась ОСОБА_2 , якій 07 липня 2020 року було видано нове свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку автомобіля Volksvagen transporter, реєстраційний номер НОМЕР_1 , із вилученням попередньо виданого їй свідоцтва від 19 червня 2020 року.
Отже, ОСОБА_2 надала згоду на перерозподіл спадкового майна, що свідчить про відсутність спору між спадкоємцями, про що правильно зазначили суди попередніх інстанцій, обґрунтовуючи підстави відмови для задоволення позову, тому доводи касаційної скарги в цій частині колегією суддів відхиляються.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно встановив, що нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - сторін нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір.
Таким чином, нотаріус не є відповідачем у справах, що виникають із цивільних відносин, пов`язаних з нотаріальною дією. Суди правильно зазначили, що Сьома криворізька державна нотаріальна контора є неналежним відповідачем у цій справі, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).
Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Посилання касаційної скарги на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137цс14, постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 758/5329/15, є безпідставним, оскільки висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами першої та апеляційної інстанцій, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Скоробогатька Володимира Юрійовича - залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 грудня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: О. В. Білоконь
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
С. Ф. Хопта