ПОСТАНОВА
Іменем України
11 серпня 2021 року
Київ
справа №214/4242/16-а
адміністративне провадження № К/9901/33544/18 , К/9901/33545/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмовому провадження адміністративну справу 214/4242/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради Дніпропетровської області про виплату одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Управління праці і соціального захисту населення Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради Дніпропетровської області
на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 21 грудня 2016 року
(ухвалену у складі головуючого судді Прасолова В.М.)
на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року
(постановлену у складі колегії суддів: головуючий суддя- Суховаров А.В., суддів: Головко О.В. Ясенова Т.І. )
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року
(постановлену у складі колегії суддів: головуючий суддя- Суховаров А.В., суддів: Головко О.В. Ясенова Т.І. )
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1.28 липня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці і соціального захисту населення Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради Дніпропетровської області, в якому поросив (з урахуванням уточненого адміністративного позову):
- визнати протиправною (неправомірною) бездіяльність посадових осіб Управління, що виразилася в умисній відмові йому, позивачу, у нарахуванні та виплаті щорічної разової допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, згідно вимог діючого законодавства України, що потягло в свою чергу виникнення заборгованості та порушення його прав;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату належних йому: виплатити йому, позивачу, одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю в сумі 30 (тридцяти) мінімальних заробітних плат та щорічну допомогу на оздоровлення в сумі 5 (п`яти) мінімальних заробітних плат починаючи з 29 листопада 2012 року згідно протоколу №82 Головного управління праці та соціального захисту населення і ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своєю неправомірною бездіяльністю зволікає з нарахуванням та виплатою належних йому згідно законодавства сум щорічної разової допомоги на оздоровлення та разової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 21 грудня 2016 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради, що виразилася у відмові ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті в 2012 році - 2015 році щорічної разової допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачених 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; виплаті в 2016 році щорічної разової допомоги на оздоровлення у розмірі 90 грн. 00 коп., який не відповідає вимогам Закону.
Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради здійснити виплату ОСОБА_1 одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю в сумі 30 (тридцяти) мінімальних заробітних плат та щорічну допомогу за 2012 рік - 2015 рік на оздоровлення в сумі 5 (п`яти) мінімальних заробітних плат починаючи з 29 листопада 2012 року згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплатити ОСОБА_1 недоплачену за 2016 рік щорічну разову допомогу на оздоровлення - у сумі 1760 грн. 00 коп.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач відповідно до вимог ст. 48 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», повинен був виплачувати позивачу з 2012 року по 2016 рік щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, а з моменту визнання позивача інвалідом виплатити одноразову компенсацію у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, проте в порушення вимог законодавства цього не виконував.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 14 березня 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вирішив:
Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради задовольнити частково.
Скасувати постанову Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу від 21 грудня 2016 та прийняти нову постанову.
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення за 2012-2015 роки відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов`язати Управління праці і соціального захисту населення Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Зобов`язати Управління праці і соціального захисту населення Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2012 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Зобов`язати Управління праці і соціального захисту населення Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2013 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Зобов`язати Управління праці і соціального захисту населення Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
Зобов`язати Управління праці і соціального захисту населення Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради виплатити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2015 рік в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
В решті позовних вимог відмовити.
6. Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що з урахуванням дати отримання позивачем посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та встановлення йому інвалідності ІІІ групи, відповідач зобов`язаний був виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, щорічну допомогу на оздоровлення за 2012-2013 роки в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, а за 2014-2015 роки - в розмірі 4 мінімальних заробітних плат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 03 березня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача.
У касаційній скарзі скаржник просить постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 214/4242/16-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі відповідач наполягає на помилковому застосуванні до спірних правовідносин положень статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у ранній редакції, яка вже не застосовується на час виникнення спірних відносин. На думку скаржника, у спірних правовідносинах виплаті підлягали компенсація та допомога у розмірах та порядку встановлених саме Кабінетом Міністрів України, без прив`язки до мінімальної заробітної плати. Крім того відповідач ставить питання про правомірність задоволення позовних вимог у обсягах заявлених позивачем з огляду на процесуальні вимоги в частині дотримання строків звернення до суду.
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 214/4242/16-а.
9.10 липня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року про роз`яснення постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VIII. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VIII передбаченого, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 грн.
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою відповідача на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 214/4242/16-а.
11. 05 березня 2018 року касаційні скарги Управління праці і соціального захисту населення Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради Дніпропетровської області передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
12. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М. М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
13. На підставі розпоряджень заступника керівника апарату Верховного Суду від 18 червня 2019 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, унаслідок якого для розгляду касаційних скарг сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценко С.Г., Тацій Л.В.
14. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 червня 2021 року прийнято до провадження касаційні скарги відповідача.
Відмовлено відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІІ групи захворювання, яке пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Ці відомості підтверджуються посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серія НОМЕР_1 від 16 квітня 2014р., випискою із медичної карти амбулаторного хворого №7119 від 02 березня 2015 р., довідкою МСЕК від 9 квітня 2014 року.
В червні 2016 року позивачу було виплачено 90 грн. допомоги на оздоровлення за 2016 рік, інші виплати здійснені не були.
04 липня 2016 року позивач звернувся до Управління щодо здійснення виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю і одноразової допомоги на оздоровлення щорічно згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та отримав відповідь про неможливість здійснення виплат у заявленому розмірі.
Вважаючи, що відповідачем здійснено нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду заподіяну здоров`ю у меншому розмірі ніж передбачено ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
15. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Норми матеріального права в цій справі суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Правові підстави та порядок компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, сім`ям у зв`язку із втратою годувальника та щорічна допомога на оздоровлення таким особам визначено у ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991р. №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).
Так, відповідно до Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014р. №76-VIII (далі - Закон №76-VIII) внесені зміни, зокрема, до статті 48 Закону №796-ХІІ та викладено її у такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Відповідно до Прикінцевих положень Закону №76-VIII, цей Закон набирає чинності з 01 січня 2015р., крім пункту 42 розділу I цього Закону (щодо Закону України від 14 жовтня 2014р. «Про прокуратуру»), який набирає чинності з 25 квітня 2015р.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо усунення дискримінаційного ставлення до громадян, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях та військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї» від 21 квітня 2016р. №1339-VIII (далі - Закон №1339-VIII), який набрав чинності з 22 травня 2016 року, статтю 48 Закону №796-ХІІ викладено в новій редакції:
«одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.
Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що оскільки Закон України від 21 квітня 2016 року №1339-VIII, яким статтю 48 Закону №796-ХІІ викладено у новій редакції, за змістом якої повноваження щодо визначення порядку виплати і розміру одноразової грошової компенсації за шкоду здоров`ю та щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення були делеговані Кабінету Міністрів України неконституційними не визнавались, підстави для виплати позивачеві зазначеної компенсації у розмірі, що відрізняється від встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 року №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» відсутні.
При цьому у рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп було надано тлумачення частині першій статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі. Треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (абзац другий пункту 2 мотивувальної частини цього Рішення).
Предметом розгляду адміністративної справи №214/4242/16-а є визнання протиправною бездіяльності посадових осіб відповідача, яка полягає в умисній відмові позивачу у нарахування та виплаті щорічної разової допомоги на оздоровлення та одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю.
Таким чином, оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення як громадянину, який віднесений до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 06 липня 2016 року, то і розмір такої компенсації повинен визначатися відповідно до законодавства, чинного на момент звернення заінтересованої особи із такою заявою, а не законодавства, чинного на момент виникнення у особи такого права.
Подібний правовий підхід щодо застосування норм права, які регулюють спірні правовідносини, було викладено у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі №225/1562/17.
За такого правового регулювання та обставин встановлених судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин в частині виплати позивачу одноразової компенсації мали б застосовуватися положення постанови Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
Положеннями цієї Постанови установлено такі розміри виплат, передбачених статтями 36 і 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»: одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, дітям-інвалідам, сім`ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, батькам померлого:
Інвалідам І групи -379,3 гривні;
Інвалідам ІІ групи -284,4 гривні;
Інвалідам ІІІ групи - 189,6 гривні;
Дітям-інвалідам -1264 гривні;
Сім`ям, які втратили годувальника - 7586 гривень;
Батькам померлого -3792 гривні;
Таким чином, починаючи з 01 січня 2015 року ст. 48 Закону №796-ХІІ не містить положень щодо виплати разової одноразової компенсації інвалідам ІІІ групи, у розмірі 30-х мінімальних заробітних плат.
Відтак колегія суддів КАС ВС вважає, що виплата позивачу допомоги на оздоровлення відповідачем мала б бути здійснена на підставі чинного на момент звернення позивача з відповідною заявою законодавства, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015р. №285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України».
З огляду на вище наведене, колегія суддів КАС ВС констатує, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень законодавства у попередній редакції.
Подібний висновок щодо застосування до спірних правовідносин саме такого правового регулювання було висловлено у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 127/10438/16-а.
Отже у межах розгляду позовних вимог в частині виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, задоволенню підлягають вимоги позивача у обсязі 189,6 гривень.
При цьому колегія суддів КАС ВС не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність належного фінансування з огляду на сталу практику ЄСПЛ, згідно якої органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення в заявленому ним обсязі та періоді, судова колегія звертає увагу, що починаючи з 01 січня 2015 року стаття 48 Закону №796-ХІІ не містила положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення особам у відповідних розмірах кратних до мінімальної заробітної плати.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень статті 1, частини першої, другої та третьої статті 95, частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6статті116, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України, пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв`язку з окремими положеннями Конституції України від 25 січня 2012 року №3рп/2012 встановлено, що нормативно - правові акти Кабінету міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
Розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №562 від 12 липня 2005р.
Згідно п. 1 вказаної постанови розмір щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема інвалідам ІІІ групи та дітям-інвалідам складає 90 грн.
Враховуючи що починаючи з 01 січня 2015 року ст. 48 Закону №796-ХІІ не містить положень щодо виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення, зокрема інвалідам III групи, у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат, колегія суддів вважає, що суди дійшли обґрунтованого висновку, що виплату позивачу допомоги на оздоровлення було здійснено відповідачем на підставі чинного на час здійснення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2016 рік законодавства, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому відповідачем було правомірно нараховано та виплачено позивачу у 2016 році щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 90 грн.
Подібні висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права викладені в постановах Верховного Суду від 18 січня 2019 року у справі №554/7879/16-а та від 11 вересня 2019 року справа №674/181/17.
За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу на оздоровлення у 2016 році у заявлених обсягах не відповідають нормам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог позивача з приводу нарахування йому та виплати щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за минулі періоди, колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України у зазначеній редакції адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, зміст вимог позивача свідчить про те, що ним оскаржується не бездіяльність відповідача щодо невиплати належної йому щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення протягом заявленого ним періоду часу, а саме відмова у її виплаті за результатами розгляду його заяви у липні 2016 року.
Заявлена позивачем до виплати щорічна разова грошова допомога на оздоровлення носить періодичний характер та підлягає щорічній виплаті у розмірах та порядку встановленому Кабінетом Міністрів України, а тому позивач зі спливом календарного року, протягом якого така допомога мала б бути йому нарахована та виплачена, на перше число місяця січень іншого року мав би бути обізнаний про протиправну поведінку відповідача по відношенню до нього з приводу невиплати такої допомоги.
У той же час позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами у липні 2016 року, тобто з пропуском встановленого нормами КАС України шестимісячного строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Тому колегія суддів КАС ВС вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду за позовними вимогами в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення у період з 29 листопада 2012 року по 01 січня 2016 року.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо: позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення у період з 29 листопада 2012 року по 01 січня 2016 року підлягають залишенню без розгляду, рішення судів попередніх інстанцій в цій частині - скасуванню.
Щодо касаційної скарги Управління праці і соціального захисту населення Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року варто зазначити наступне.
З огляду на результати розгляду цієї адміністративної справи в суді касаційної інстанції та нерозривність такого виду судового акту як «ухвала про роз`яснення судового рішення» з існуванням рішення щодо якого таке роз`яснення було надано судом, колегія суддів КАС ВС вважає, що ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року підлягає скасуванню.
Частиною першою статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про необхідність скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити лише у частині.
Керуючись статтями 341 345 349 351 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради Дніпропетровської області на постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 214/4242/16-а - задовольнити частково.
Постанову Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 грудня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 214/4242/16-а - скасувати.
Ухвалити нове рішення у справі № 214/4242/16-а , яким:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Дніпропетровської області ради - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Дніпропетровської області ради, що виразилася у відмові ОСОБА_1 у виплаті одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачених 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті ради Дніпропетровської області здійснити виплату ОСОБА_1 одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров`ю в розмірі 189,6 грн. (ста вісімдесяти дев`яти гривень шістдесяти копійок) згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позовні вимоги в частині зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Саксаганської районної у місті Дніпропетровської області ради здійснити ОСОБА_1 виплату в сумі п`яти мінімальних заробітних плат починаючи з 29 листопада 2012 року по 01 січня 2016 року - залишити без розгляду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Касаційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Саксаганської районної в місті Кривому Розі ради Дніпропетровської області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 214/4242/16-а - задовольнити повністю.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року у справі № 214/4242/16-а - скасувати.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Т. Г. Стрелець
Судді С.Г. Стеценко
Л.В. Тацій