ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 214/5779/18

провадження № 51-2406км22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

засуджений ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисник ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2022 рокув кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040750001308, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився та проживає в АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та закриття кримінального провадження заобвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості його підзахисного і вичерпанням можливості їх отримати.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник стверджує, що стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами винуватості ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом протоколу огляду квартири ОСОБА_6 від 12 червня 2018 року, в ході якого вилучено речові докази.

Посилається на те, що фактично проведено обшук квартири ОСОБА_6 , що підтверджується й відповідною ухвалою слідчого судді від 12 червня 2018 року про надання дозволу на обшук, проте на порушення вимог ч. 10 ст. 236 КПК України до протоколу не долучено відеозапису цієї слідчої дії.

Указує, що оскільки протокол огляду є недопустимим доказом, недопустимими є й інші докази, що походять від нього, зокрема вилучені в ході огляду речові докази та висновки експертиз щодо них, внаслідок чого відсутні достатні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 115 КК України.

Крім того, захисник у скарзі зазначає, що строк досудового розслідування продовжено прокурором, неуповноваженим приймати процесуальні рішення у цьому кримінальному провадженні, адже відповідно до постанови про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні керівник Криворізької місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_8 не входить до групи прокурорів, які, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 ,уповноважені приймати процесуальні рішення.

Стверджує, що суд апеляційної інстанції не навів у судовому рішенні ґрунтовних мотивів на спростування доводів апеляційної скарги сторони захисту.

Зміст судових рішень та встановлені судами обставини кримінального провадження

За вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді виправних робіт за місцем його роботи - ПАТ «Кривбасзалізрудком» з відрахуваннями в дохід держави 20 % із суми заробітку та звільнено від цього покарання; за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково, стягнуто на її користь з ОСОБА_6 4168,67 грн витрат на поховання та 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2022 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишено беззадоволення, апеляційну скаргу прокуроразадоволено. Вирок суду першої інстанції скасовано в частині призначення покарання за ч. 1 ст. 125 КК України та ухвалено в цій частині новий вирок. Призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді 1 року виправних робіт за місцем його роботи - ПАТ «Кривбасзалізрудком», з відрахуваннями в дохід держави 20 %. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання за ч. 1 ст. 125 КК України в зв`язку із закінченням строків давності.

ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства та умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень за викладених у вироку обставин.

Так, ОСОБА_6 12 червня 2018 року близько 02:50 з метою зустрічі дружини з роботи вийшов з будинку за місцем свого проживання, маючи при собі невстановлений слідством предмет. На шляху пересування на вул. Житомирській, 26 ОСОБА_6 зустрів раніше незнайомого йому ОСОБА_10 , з яким вступив у словесну перепалку. У ході словесної сварки у ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 . З цією метою ОСОБА_6 , утримуючи в руці невстановлений предмет, умисно завдав в обличчя та голову ОСОБА_10 не менш 7 ударів як неозброєною рукою, так і рукою, озброєною невстановленим предметом, спричинивши йому легкі тілесні ушкодження у вигляді саден та синців.

У цей час ОСОБА_11 , який йшов разом із ОСОБА_10 , але попереду, побачивши бійку, до ОСОБА_6 з метою припинити ці протиправні дії. ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, викликаних намаганням ОСОБА_11 припинити його протиправні дії щодо ОСОБА_10 , умисно, з метою протиправного заподіяння смерті ОСОБА_11 , розуміючи суспільно-небезпечні наслідки свого діяння у вигляді смерті потерпілого та бажаючи їх настання, утримуючи в правій руці невстановлений гострий предмет із колюче-ріжучими властивостями, яким міг бути клинок ножа, умисно завдав одного удару в грудну клітку ліворуч ОСОБА_11 , чим спричинив потерпілому колото-різане поранення грудної клітки, що перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_11 , який від отриманого тяжкого тілесного ушкодження помер на місці вчинення злочину 12 червня 2018 року в період часу з 03:00 годин до 03:15.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні засуджений та захисник підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги захисника.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 433 КПК України Суд переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій у частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 125 КК України в касаційній скарзі не оскаржуються.

Щодо протоколу огляду

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 233 КПК України ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених частиною 3 цієї статті. Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 12 червня 2018 року в період часу з 07:17 по 08:10 з письмового дозволу користувача житла - ОСОБА_12 слідчим в присутності понятих, інспектора-криміналіста був здійснений огляд квартири АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_6 , в ході якого виявлено та вилучено речові докази. Огляд квартири проводився в порядку ч. 3 ст. 233 КПК України через декілька годин після події, у невідкладному випадку, пов`язаному з безпосереднім переслідуванням особи, причетність якої до вчинення злочину близько 03:00 того ж дня була встановлена в ході досудового розслідування. За результатами огляду складено протокол із додатком - фототаблицею (т. 2, а.п. 22 - 31).

Після проведення огляду квартири слідчий за погодженням із прокурором невідкладно звернувся до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку. Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 червня 2018 року слідчий суддя надав дозвіл на проведення обшуку вищевказаної квартири (т. 2, а.п. 57 - 59).

Факт звернення з клопотанням про надання дозволу саме після постановлення ухвали слідчого судді підтверджується змістом протоколу огляду, клопотання слідчого та ухвали слідчого судді.

Згідно з ч. 10 ст. 236 КПК України обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- та відеозапису.

Захисник у скарзі наполягає, що фактично проведено обшук квартири ОСОБА_6 , проте на порушення вищевказаних вимог закону обов`язковий у цьому випадку аудіо- та відеозапис цієї слідчої дії не здійснювався, що, на його думку, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Разом із тим, ч. 10 ст. 236 КПК України регламентує, що такий порядок проведення обшуку (огляду) житла є обов`язковим лише у випадку здійснення його на підставі ухвали слідчого судді, тобто з дозволу, який надається слідчим суддею до початку цієї слідчої дії.

Як зазначив в ухвалі апеляційний суд, відеофіксація при проведенні огляду у невідкладному випадку не є обов`язковою, оскільки в разі термінової необхідності провести огляд, особи, які його проводять, об`єктивно можуть не мати можливості забезпечити наявність у них засобів відеофіксації.

Тому Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відсутність фіксування за допомогою аудіо- та відеозапису під час огляду квартири за місцем проживання ОСОБА_6 не є підставою для визнання протоколу огляду від 12 червня 2018 року недопустимим доказом.

Щодо продовження строку досудового розслідування

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 294 КПК України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішення про продовження строку досудового розслідування у цьому провадженні) якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 2 абзацу 3 ч. 1 ст. 219 цього Кодексу, він може бути продовжений до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора;

Статтею 295 КПК України визначений порядок продовження строку досудового розслідування прокурором, зокрема продовження строку досудового розслідування кримінального правопорушення здійснюється за клопотанням слідчого або прокурора, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення цього досудового розслідування.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що строк досудового розслідування у цьому провадженні продовжено до трьох місяців постановою керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_8 від 03 серпня 2018 року (т. 2, а.п. 30).

Тому доводи у скарзі захисника про те, що строк досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 продовжено прокурором, неуповноваженим приймати процесуальні рішення у цьому кримінальному провадженні, є безпідставними.

Зазначені доводи також були предметом апеляційного розгляду і не знайшли свого підтвердження. Суд апеляційної інстанції відхилив такі доводи захисника, вказавши в ухвалі, що клопотання слідчого про продовження строку досудового розслідування було розглянуто у передбаченому законом порядку, строк досудового розслідування був продовжений постановою прокурора, уповноваженого на розгляд питання про продовження строку досудового розслідування, відомості щодо скасування постанови від 03 серпня 2018 року в матеріалах провадження відсутні.

Висновки Суду по суті вимог касаційної скарги

З огляду на вищевказане в касаційній скарзі захисника не наведено доводів про допущення під час досудового розслідування чи судового розгляду провадження таких порушень вимог КПК України, які перешкодили чимогли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

На думку Суду, наявні у провадженні докази є належними і допустимими, а судові рішення стосовно ОСОБА_6 - законними, обґрунтованими і вмотивованими.

Суд апеляційної інстанції ретельно проаналізував доводи апеляційної скарги захисника, які аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі, у тому числі щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 та допустимості окремих доказів, і надав їм належну оцінку, навівши у вироку докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою.

Вироки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ст. 370 КПК України.

Таким чином, підстав для задоволення касаційної скарги не встановлено.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргузахисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року та вирок Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2022 року стосовно ОСОБА_6 залишити беззміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3