№ 214/932/16-ц - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

12 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 214/932/16

провадження № 61-10336 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка є правонаступником первісного кредитора - публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»;

представник позивача - Гунько Алевтина Павлівна;

відповідач - ОСОБА_2 ;

представник відповідача - ОСОБА_3 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 28 травня 2008 року між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 30 тис. доларів США зі сплатою 15 % річних строком до 19 квітня 2013 року.

Позичальник належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконувала, на вимоги не реагувала, у зв`язку із чим виникла заборгованість за кредитним договором. Направлена банком 02 жовтня 2015 року на адресу позичальника вимога про дострокове повернення кредиту залишилась без виконання. Розмір заборгованості станом на 18 грудня 2015 року, утворилась заборгованість у розмірі 7 138 доларів 30 центів США, що еквівалентно 167 662 грн 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 6 483 доларів 06 центів США, що еквівалентно 152 272 грн 01 коп.; заборгованість за відсотками у розмірі 655 доларів 24 центів США, що еквівалентно 15 390 грн 06 коп.

28 лютого 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як первісним кредитором, та публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Фінансовий Партнер» (далі - ПАТ «КБ «Фінансовий Партнер»), як новим кредитором, укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредиторові належні йому права вимоги за кредитним договором від 28 травня 2008 року, укладеним із ОСОБА_2

28 лютого 2017 року між ПАТ «КБ «Фінансовий Партнер» та ТОВ «Фінстрим» було укладено договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 28 травня 2008 року, укладеним із ОСОБА_2

28 лютого 2017 року між ТОВ «Фінстрим» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 28 травня 2008 року, укладеним із ОСОБА_2 .

Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути із ОСОБА_2 на його користь вказану суму кредитної заборгованості, а також понесені банком судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Протокольною ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року у складі судді Євтушенка О. І. до участі у справі залучено ОСОБА_1 , як правонаступника первісного кредитора - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник належним чином зобов?язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором. ОСОБА_1 уклала договір відступлення прав вимоги як фізична особа, не маючи статусу суб`єкта підприємницької діяльності, ліцензій та дозволів на здійснення банківської діяльності, у тому числі за валютними операціями.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 хоча і є стороною в рамках кредитно-договірних відносин із ОСОБА_2 із набуттям статусу первісного кредитора, однак з моменту його укладення не маючи належної правосуб`єктності на здійснення кредитних операцій в іноземній валюті та доказів в підтвердження обсягу переданих їй вимог, вона не набула відповідних прав та обов`язків за кредитним договором, тому суд прийшов до висновку про відсутність у неї правових підстав для пред`явлення до ОСОБА_2 вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 -задоволено. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3 - залишено без задоволення. Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 , яка є правонаступником первісного кредитора - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», задоволено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 28 травня 2008 року станом на 18 грудня 2015 року, у розмірі 7 138 доларів США 30 центів США, що еквівалентно 167 662 грн 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 6 483 доларів 06 центів США, заборгованості за відсотками у розмірі 655 доларів 24 центи США. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позичальник належним чином зобов?язання за кредитним договором не виконувала, унаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.

Оскільки договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів, а право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу, що узгоджується з положеннями розділу 3 договору відступлення права вимоги від 28 лютого 2017 року, тому суд дійшов висновку, що укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» як первісним кредитором та ПАТ «КБ «Фінансовий Партнер» договір по своїй суті є договором факторингу. Аналогічним є й договір відступлення прав вимоги від 28 лютого 2017 року, укладений між ПАТ «КБ «Фінансовий Партнер» та новим кредитом - ТОВ «Фінстрим» про права вимоги за кредитним договором від 28 травня 2008 року, укладеним із ОСОБА_2 .

Також суд зазначив, що підставою для процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Згідно з актом приймання-передачі документації за договором відступлення права вимоги від 28 лютого 2017 року ТОВ «Фінстрим» передало, а ОСОБА_1 прийняла, зокрема право вимоги за кредитним договором із ОСОБА_2 . Тому відбулось правонаступництво у матеріальних правовідносинах, пов`язане з правом вимоги ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 травня 2008 року, і до неї перейшов статус нового кредитора згідно зі статтями 512 514 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2019 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2019 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 214/932/16 із Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Фінстрим» не набуло в момент укладення договору відступлення прав вимоги договором кредиту, а, отже, не мало права укладати договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки із ОСОБА_1 , оскільки згідно з випискою від 28 лютого 2017 року ТОВ «Фінстрим» не здійснило оплату вартості прав вимоги за договором відступлення прав вимоги, так як перерахунок суми у розмірі 451 тис. грн було здійснено із рахунку № НОМЕР_1 на рахунок № НОМЕР_2 , який також належить ТОВ «Фінстрим».

Відповідно до статті 1083 ЦК України якщо договором факторингу допускається наступне відступлення права грошової вимоги, воно здійснюється відповідно до положень цієї глави (Глава 73 «Факторинг»). Отже, встановивши, що укладені договори відступлення прав вимоги між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КБ «Фінансовий партнер», ТОВ «Фінстрим» є договорами факторингу, суд, на його думку, без достатніх правових підстав зробив висновок, що договір відступлення прав вимоги, який укладений між ТОВ «Фінстрим» та ОСОБА_1 , є договором цесії. Відповідно до вимог статті 1083 ЦК України відступлення прав вимоги за грошовим зобов`язанням не може здійснюватися іншими правочинами, крім факторингу, якщо клієнт набув своє право вимоги за цим же договором раніше як фактор. ОСОБА_1 не має права набувати прав кредитодавця за банківським кредитом на підставі договору факторингу, так як вона не є спеціальним суб`єктом який згідно із законом має право здійснювати факторингову діяльність (1077 ЦК України). При цьому послався на відповідну правову позицію Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2019 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим. Зазначала, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (первісним кредитором) та ПАТ «КБ «Фінансовий Партнер» (новий кредитор) було укладено оплатний договір про відступлення права вимоги, який не є договором факторингу, він не передбачає надання фінансових послуг банками чи фінансовими установами.

Аналогічні положення містяться і в інших договорах про відступлення права вимоги: пункті 3.1 договору про відступлення права вимоги від 28 лютого 2017 року, укладеного між ПАТ «КБ «Фінансовий Партнер» (первісним кредитором) та ТОВ «Фінстрим» (новий кредитор) - вартість права вимоги становить 451 тис. грн; пункт 2.1.1. договору про відступлення права вимоги від 28 лютого 2017 року укладеного між ТОВ «Фінстрим» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 , сума вартості права вимоги становила 451 500 грн.

Зазначала, що тексти укладених договорів про відступлення права вимоги (всіх) не містять жодного посилання на факторинг, навпаки термінологія та суть договорів підтверджує, що сторони уклали платні договори про відступлення прав вимоги (цесія). Отже, так як вказані вище договори відступлення права вимоги не мають ознак факторингу, вони є оплатними правочинами щодо заміни кредитора у зобов`язанні, які регулюються статтями 512-519 ЦК України), а не договорами надання фінансової послуги (фінансування) факторингу (статті 1077-1086 ЦК України). При цьому послалася на відповідну правову позицію Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», було укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальникові кредит у розмірі 30 тис. доларів США зі сплатою 15% річних строком до 19 квітня 2013 року.

Розмір заборгованості станом на 18 грудня 2015 року, за розрахунком банку, становив 7 138 доларів 30 центів США, що еквівалентно167 662 грн 07 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 6 483 доларів 06 центів США, що еквівалентно 152 272 грн 01 коп.; заборгованість за відсотками у розмірі 655 доларів 24 центів США, що еквівалентно 15 390 грн 06 коп.

28 лютого 2017 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як первісним кредитором, та ПАТ «КБ «Фінансовий Партнер», як новим кредитором, укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає за плату новому кредиторові належні йому права вимоги за кредитним договором від 28 травня 2008 року, укладеним із ОСОБА_2 . Розмір вимог, які складає дійсна на той момент заборгованість, становив 335 705 грн 50 коп. (а.с. 231-232, т. 1).

28 лютого 2017 року між ТОВ «Фінстрим» та ОСОБА_1 було укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 28 травня 2008 року, укладеним із ОСОБА_2 (а.с. 238-239, т. 1).

Про відступлення права вимоги, зміну кредиторів та розмір заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 повідомлялась (а.с. 231-зворот, 236, 242, 243, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , апеляційний суд виходив з того, що позичальник за кредитними договорами допустила неналежне виконання їх умов щодо повернення кредиту, новий кредитор в особі ТОВ «Фінстрим» у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству України уступив право вимоги іншій фізичній особі - позивачу справі, яка правомірно ставить питання про стягнення заборгованості за кредитом в межах відступлених їй вимог.

З таким висновком апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема договорів.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом, наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З наведених норм права вбачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ.

Вказаний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду не вбачала згідно постанови від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 вважала за необхідне відступити від означеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), лише конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

Отже, якщо попередній кредитор (банк) не перебуває у процедурі ліквідації, фізична особа не може бути стороною договору про переуступку права вимоги за кредитним договором.

У цій справі судами таких обставин не встановлено.

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, встановивши, що ОСОБА_1 уклала договір відступлення прав вимоги як фізична особа, не маючи статусу суб`єкта підприємницької діяльності, ліцензій та дозволів на здійснення банківської діяльності, у тому числі за валютними операціями, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Отже, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 квітня 2019 року скасувати, рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 листопада 2017 року залишити в силі з урахуванням мотивів, викладених у цій постанові.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович