ПОСТАНОВА

Іменем України

11 лютого 2020 року

Київ

справа №215/2557/19(2-а/215/204/19)

адміністративне провадження №К/9901/28714/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Мартинюк Н.М.,

суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року (прийняту у складі: головуючого судді Прокопчук Т.С., суддів Шлай А.В., Кругового О.О.)

у справі №215/2557/19(2-а/215/204/19)

за позовом ОСОБА_1

до поліцейського Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Авдєєва Олексія Миколайовича

про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної діяльності.

І. Історія справи

У травні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову серії АР №890857 від 29 квітня 2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 5 серпня 2019 року позов задоволено, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Не погоджуючись із рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 5 серпня 2019 року Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі також - «УПП в Дніпропетровській області ДПП НП України») оскаржило його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року апеляційну скаргу УПП в Дніпропетровській області ДПП НП України на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 5 серпня 2019 року повернуто скаржнику.

Апеляційний суд, приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги виходив з того, що апеляційна скарга УПП в Дніпропетровській області ДПП НП України підписана представником за відсутності підтвердження повноважень такої особи на здійснення представництва.

Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що долучена до матеріалів апеляційної скарги копія довіреності, видана Департаментом патрульної поліції Національної поліції України на ім`я ОСОБА_3 , є неналежним документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу, на вчинення такої дії через те, що суперечить вимогам пункту 5.27 «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003 і пунктам 70-72 Типової інструкції з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року №55. Вказана довіреність засвідчена Жуковим Є.О., однак суду апеляційної інстанції не було надано жодних доказів наявності у особи, яка засвідчила вказану довіреність, а саме у Жукова Є.О., відповідних повноважень саме на засвідчення копії виданої довіреності.

У касаційній скарзі УПП в Дніпропетровській області ДПП НП України просить скасувати цю ухвалу суду апеляційної інстанції й направити справу для продовження розгляду до того ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційна скарга була подана представником УПП в Дніпропетровській області ДПП НП України. На підтвердження повноважень до апеляційної скарги додавалася копія довіреності, завірена начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Жуковим Є.О. Оскільки частиною третьою статті 59 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - «КАС України») визначено, що довіреності від імені юридичної особи публічного права видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те особи і засвідчуються печаткою такої особи публічного права (за наявності). Тому копія довіреності, засвідчена начальником Департаменту патрульної поліції Національної поліції України як особою, яка таку довіреність надала, є такою, що засвідчена у визначеному законом порядку уповноваженою на те особою.

Позивач не подав відзив на касаційну скаргу.

Ознайомившись із доводами скаржника, Верховний Суд вважає необхідним задовольнити касаційну скаргу з огляду на таке.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з приписами частини першої статті 292 КАС України судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд (місцевий загальний суд як адміністративний суд чи окружний адміністративний суд), що ухвалив рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша статті 293 КАС України).

У відповідності до приписів статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявнику в разі, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Нормами частини третьої статті 55 КАС України визначено, що юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Частиною восьмою статті 59 КАС України встановлено, що у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідності заяви, скарги, клопотання.

Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що право на подання і підписання апеляційної скарги має особисто керівник, або представник на підставі довіреності. Копія довіреності може засвідчуватись суддею, або у визначеному законом порядку. Крім того, при наявності в матеріалах справи копії довіреності або іншого документу, що посвідчує повноваження представника, останній при зверненні до суду з апеляційною скаргою може не подавати підтвердження своїх повноважень.

Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Суд апеляційної інстанції встановив, що додана до апеляційної скарги копія довіреності не є документом, що посвідчує повноваження ОСОБА_3 на підписання апеляційної скарги, оскільки остання засвідчена Жуковим Є.О., оскільки суду апеляційної інстанції не було надано жодних доказів наявності у особи, яка засвідчила вказану довіреність, а саме у Жукова Є.О., відповідних повноважень саме на засвідчення копії виданої довіреності. Крім того, суд зазначив, що в апеляційній скарзі не зазначено посадове становище ОСОБА_3 .

Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до матеріалів справи апеляційна скарга від імені УПП в Дніпропетровській області ДПП НП України підписана представником ОСОБА_3, на підтвердження повноважень якої надано копію довіреності від 4 січня 2019 року №182/41/3/01-2019, яка видана за підписом начальника Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Жуковим Є.О. і ним засвідчена.

Зі змісту вказаної довіреності слідує, що Департамент патрульної поліції Національної поліції України уповноважує ОСОБА_3 представляти інтереси Департаменту патрульної поліції і його структурних підрозділів, територіальних (відокремлених) підрозділів (у тому числі УПП в Дніпропетровській області) у всіх судах з усіма правами, які надані чинним законодавством позивачу, відповідачу, третій особі, у тому числі з правом підписувати (завіряти), подавати і отримувати будь-які документи і копії документів. Крім того, зі змісту довіреності, ОСОБА_3 займає посаду юрисконсульта відділу правового забезпечення УПП в Дніпропетровській області ДПП НП України.

Отже, долучена до матеріалів апеляційної скарги копія довіреності від 4 січня 2019 року №182/41/3/01-2019 є належним документом, що підтверджує право особи, яка підписала апеляційну скаргу, на вчинення такої процесуальної дії.

У зв`язку з викладеним, Верховний Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги з посиланням на відсутність доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_3 права підписувати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у даній справі від імені відповідача.

Верховний Суд наголошує на тому, що повернення заяв (скарг) за наявності у суду процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи відповідних повноважень під час розгляду справи (скарги) містить ознаки зайвого формалізму та ставить під загрозу дотримання завдань адміністративного судочинства, закріплених у частині першій статті 2 КАС України, а також дотримання учасниками справи строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

До того ж, суд апеляційної інстанції у силу пункту 2 частини першої статті 305 КАС України наділений повноваженням закрити апеляційне провадження у випадку, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції», Серії A №333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - «Конвенція») містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви №38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Pйrez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява №3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року №11-989заі18.

З іншого боку, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, правом на апеляційне оскарження наділені учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Згідно із частиною першою статті 42 КАС України учасниками справи є сторони, треті особи.

Частиною першою статті 46 КАС України передбачено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 44 КАС України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.

Верховним Судом встановлено, що УПП в Дніпропетровській області ДПП НП України не є учасником цієї справи. Клопотання про те, що рішенням суду першої інстанції вирішено питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки скаржником не заявлено.

Відповідачем у цій справі є поліцейський Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Авдєєв О.М.

Апеляційний суд при вирішенні питання щодо відкриття апеляційного провадження за скаргою УПП в Дніпропетровській області ДПП НП України, який не є учасником цієї справи, не дав оцінки тому, чи має скаржник право на апеляційне оскарження у справі та чи вирішив суд першої інстанції питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

За наведеного правового регулювання й обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Отож, зважаючи на положення статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження з урахуванням висновків суду касаційної інстанції, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.

З огляду на результат касаційного розгляду й відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року у справі №215/2557/19(2-а/215/204/19) скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції - Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………

…………………………….

…………………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду