Постанова

Іменем України

30 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 215/532/19

провадження № 61-5103св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Cакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» на заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Коноваленка М. І., від 22 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., від 20 жовтня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» (далі - ТОВ «Промислові ремонти») про встановлення факту перебування у трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що відповідно до записів у трудовій книжці вона працювала в товаристві з обмеженою відповідальністю «Промисловий ремонт» (далі - ТОВ «Промисловий ремонт») із 03 квітня

2012 року по 31 січня 2017 року.

25 січня 2017 року керівництво ТОВ «Промисловий ремонт» оголосило про необхідність написання заяви про звільнення за угодою сторін та заяви про прийняття на роботу на інше підприємство - ТОВ «Промислові ремонти»

із 01 лютого 2017 року. Позивач виконала вимоги керівництва. Згідно з записом у трудовій книжці, вона була звільнена за угодою сторін згідно пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

При цьому вона виходила на трудові зміни 02 лютого 2017 року - 11,5 годин (денна зміна), 03 лютого 2017 року - 4 години (вечірня зміна), 04 лютого

2017 року - 7,5 годин (нічна зміна), 06 лютого 2017 року знаходилась на робочому місці до 11:30 години.

20 лютого 2017 року позивач звернулась до директора РУ-3 ТОВ «Промислові ремонти» із заявою про оплату відпрацьованих змін і лікарняного листа

із 09 по 18 лютого 2017 року, на що той дав згоду, підписавши заяву, але вказаних виплат вона не отримала.

Трудову книжку із записом про звільнення від 31 січня 2017 року їй видано на руки 06 лютого 2017 року, про що вона розписалася в журналі тоді ж і дізналася про своє звільнення.

Враховуючи наведені обставини, ОСОБА_1 просила суд встановити факт перебування в трудових відносинах з ТОВ «Промислові ремонти» у період з 02 лютого 2017 року по 06 лютого 2017 року, зобов`язати ТОВ «Промислові ремонти» внести відповідні записи до трудової книжки, стягнути заборгованість по заробітній платі за фактично відпрацьовані зміни 02 лютого 2017 року, 03 лютого 2017 року, 04 лютого 2017 року, 06 лютого 2017 року у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні, допустити негайне виконання рішення щодо присудження працівникові виплати заробітної плати.

Інформація про рух справи в суді першої інстанції та короткий зміст рішення суду

Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2020 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 21 травня 2020 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено, встановлено факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ «Промислові ремонти», зобов`язано ТОВ «Промислові ремонти» внести записи до трудової книжки ОСОБА_1 щодо перебування у трудових відносинах, стягнуто з ТОВ «Промислові ремонти» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за фактично відпрацьовані зміни 02 лютого 2017 року, 03 лютого 2017 року, 04 лютого 2017 року, 06 лютого 2017 року у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні. Вирішено питання про судові витрати.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд виходив з доведеності факту перебування у трудових відносинах, що підтверджено письмовими доказами та показаннями свідків.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі Дудікова А. В., від 26 березня 2020 року заяву ТОВ «Промислові ремонти» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «Промислові ремонти» залишено без задоволення, заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2020 року залишено без змін.

Приймаючи постанову, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції, який повно і всебічно дослідив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, підстави для скасування якого відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ТОВ «Промислові ремонти», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

05 лютого 2021 року ТОВ «Промислові ремонти» подало до Верховного Суду касаційну скаргу в справі № 215/532/19 на заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня

2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня

2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року поновлено ТОВ «Промислові ремонти» строк на касаційне оскарження заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2020 року та постанови Дніпровського апеляційного суду

від 20 жовтня 2020 року, відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали цивільної справи № 215/532/19 з місцевого суду.

У травні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду

від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, вказує, що суди встановили обставини, які мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також стверджує, що судами не проаналізовано фактичних обставин справи, які містять протиріччя між собою стосовно встановлення місця роботи та роботодавця позивача у період до 31 січня 2017 року.

Апеляційним судом не надано належної оцінки й залишено поза увагою доводи апеляційної скарги ТОВ «Промислові ремонти» про те, що під час допиту свідків у судовому засіданні, проведеному за відсутності представника відповідача, судом порушено принцип рівності сторін перед законом і судом, їх змагальність, диспозитивність, а також гарантоване

ЦПК України право ставити запитання свідку.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Актом, складеним позивачем та підписаним бригадою слюсарів та працівниками ТОВ «Промислові ремонти», засвідчено присутність ОСОБА_1 на робочому місці 02, 03, 04, 06 лютого 2017 року, підпис її в допуску до роботи, отримання нарядів та «бірки» на кран № 3.

Листом, що засвідчений підписами працівників підприємства ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та бригадою слюсарів, підтверджено факт виконання робіт ОСОБА_1 на підприємстві відповідача 02 лютого 2017 року, 03 лютого 2017 року, 04 лютого 2017 року.

Підтвердженням відпрацьованих вказаних чотирьох змін суди вважали також копії витягу з книги нарядів ТОВ «Промислові ремонти» та записи в журналі на отримання «бірки» для роботи на крані у вказаний період.

Згідно заяви ОСОБА_1 , датованої 20 лютого 2017 року, на оплату трудових змін в лютому місяці 2017 року вбачається, що нею відпрацьовано: 02 лютого 2017 року - 11,5 годин (денна зміна), 03 лютого 2017 року -

4 години (вечірня зміна), 04 лютого 2017 року - 7,5 годин (нічна зміна).

Відповідно до лікарняного листа серія АДБ № 569075 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 09 лютого 2017 року по 18 лютого 2017 року.

Суди встановили, що ОСОБА_1 фактично була допущена до роботи, їй видано техніку, а саме кран № 3 для роботи у відповідну зміну.

Апеляційним судом також встановлено, що документи позивача щодо працевлаштування перебували у відповідача та були повернуті 06 лютого 2017 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно пункту 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Таким чином, за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За змістом роз`яснень, викладених у пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9

від 06 листопада 1992 року, судам, крім належного оформлення прийняття на роботу, необхідно перевіряти також і те, чи мав місце фактичний допуск до роботи та проведення роботи за розпорядження чи відома власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною третьою статті 94 КЗпП України встановлено, що питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, враховуючи вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив із доведеності факту виконання позивачем посадових обов`язків машиніста крана 02, 03, 04 та

06 лютого 2017 року. Встановивши, що робота позивача у вказані дні не була оплачена, суди дійшли вмотивованого висновку про стягнення невиплаченого заробітку.

Доводи касаційної скарги переважно зводяться до незгоди із обставинами, встановленими судами, та необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України виходить за межі касаційного розгляду.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 756/1529/15-ц, на які посилався заявник в касаційній скарзі.

За встановлених обставин самі по собі доводи касаційної скарги про те, що допит свідків в суді першої інстанції відбувся за відсутності представника відповідача не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Відповідач реалізував своє право на апеляційний перегляд справи та його доводам апеляційним судом була надана належна оцінка.

Посилання на помилкове зазначення судами найменування відповідача не є підставою для скасування правильного по суті і законного рішення суду, оскільки відповідно до положень частини першої статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Таким чином наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів по суті вирішення спору та не дають підстав вважати, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, суди ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду - без змін.

Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові ремонти» залишити без задоволення.

Заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович Н. Ю. Сакара Є. В. Синельников