№ 216/1078/19 - Судебная практика в Украине -Законодательство Украины

Постанова

Іменем України

08 червня 2022 року

м. Київ

справа № 216/1078/19

провадження № 61-17125 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державне підприємство «Парламентський телеканал «Рада»,

представник ОСОБА_4 - адвокат Саєнко Дмитро Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Саєнка Дмитра Миколайовича, на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2020 року у складі судді Бутенко М. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М.,

Зубакової В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду

з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Державного підприємства «Парламентський телеканал «Рада» (далі - телеканал «Рада») про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Позовна заява мотивована тим, що 15 січня 2019 року на засіданні Погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України у період з 10 год. 03 хв. по 12 год. 06 хв. час для виступу

для обговорення тижневого порядку денного від фракції політичної партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України було надано народному депутату України ОСОБА_3 .

Згідно зі стенограмою вищезазначеної Погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, яка розміщена

на офіційному вебпорталі Верховної Ради України у мережі Інтернет (ІНФОРМАЦІЯ_7), під час свого виступу ОСОБА_3 поширив, у тому числі, наступну інформацію:

«І останнє, ОСОБА_5 . Дуже би хотілось, щоб передвиборчий процес, один і другий, пройшов без політичних втрат, фальсифікацій

і фізичного впливу, ну, вибачте, не хочу казати «терору», на опонентів. «Тітушки» не зникли, вони завжди готові відпрацювати гроші за кров

і страждання патріотів і активістів. Чому я про це кажу? Тому що є один кричущий приклад, який стався 9 січня цього року. О 18 годині

в Дніпропетровській області, місто Кривий Ріг, певні особи, маючи прямий умисел щодо позбавлення життя депутата центральної міської районної ради міста Кривого Рога від партії «Батьківщина» пана ОСОБА_6 , напали на нього, били його з особливою жорстокістю, наносили удари, небезпечні для життя, били по обличчю, в голову, в тулуб спеціальними такими зробленими металевими предметами і застосували також газовий балончик, який в своєму складі містить екстракт натурального перцю.

На сьогоднішній день ця людина скалічена, у неї перелом лобної кістки, кінцівок, розтрощення суглобів, він знаходиться в лікарні. Тому наша фракція наполягає, вимагає, щоб правоохоронні органи в найкоротші терміни встановили та притягнули до відповідальності виконавців, організаторів, а також замовників цього зухвалого нападу та осіб, причетних до всіх попередніх нападів на активістів «Батьківщини», і не тільки «Батьківщини»…

ОСОБА_7 30 секунд.

ОСОБА_3 …політичних опонентів.

Чому? Тому що за наявною інформацією, яка сьогодні є і в сім`ї постраждалого, замовником цього тяжкого злочину є народний депутат України від фракції БПП ОСОБА_9 , а виконавці - помічник народного депутата ОСОБА_10 . Безпосередньо погрози здійснював заступник голови центральної міської районної ради в місті Кривий Ріг ОСОБА_2 .

Дякую вам за увагу».

Відповідне засідання і виступ ОСОБА_3 транслювалися у прямому ефірі телеканалом « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год. 41 хв. 49 сек. на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вільному для перегляду доступі було розміщено інформаційну статтю під заголовком: « ОСОБА_11 : «за спробою вбивства активіста « ІНФОРМАЦІЯ_5 », з наступним змістом: «15 січня під час погоджувальної ради

в парламенті, Голова Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та представник фракції ВО «Батьківщина» ОСОБА_11 заявив про звіряче побиття активіста партії «Батьківщина», депутата Центрально-Міської райради

в м. Кривий Ріг ОСОБА_6. Цей бандитський напад є спробою вбивства і пов`язаний з політичною діяльністю ОСОБА_6.

За словами ОСОБА_12 , за наявною інформацією, замовником злочину є народний депутат від «Блоку Петра Порошенка» ОСОБА_13 . Серед організаторів нападу названі прізвища помічника ОСОБА_9 - ОСОБА_14 та заступника голови районної ради Центрально-Міського району

в м. Кривий ОСОБА_15 (член БПП).

Як відомо, напад на ОСОБА_6 відбувся 9 січня. Троє невідомих напали на депутата та арматурними прутами нанесли удари по голові

та ногам. Мірзоян отримав переломи лобної кістки, розтрощені суглоби

та численні переломи.

В своїй громадській діяльності ОСОБА_17 неодноразово виступав проти організації скупки голосів, яку в Центрально-Міському районі організовано провладними політичними силами. Окрім того, він неодноразово отримував погрози від представників команди ОСОБА_18 у зв`язку зі своєю позицією.

Оскільки у Кривому Розі означений депутат від БПП має вплив на місцеву поліцію та прокуратуру, партія «Батьківщина» висловлює занепокоєння щодо здатності правоохоронців у Кривому Розі розслідувати справу, фракція «Батьківщини» у Верховній Раді звертається до керівництва МВС

та Генеральної прокуратури України з вимогою взяти цю справу під особистий контроль».

Факт розміщення вказаної інформаційної статті у мережі Інтернет

за відповідним посиланням підтверджується експертним висновком

за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки

у мережі Інтернет від 30 січня 2019 року № 17/2019-ЕВ- ЦК, наданого Консорціумом «Український центр підтримки номерів і адрес» (далі - експертний висновок).

Позивачі вважали вищезазначену інформацію недостовірною, оскільки вона не відповідає дійсності та містить відомості про події та явища, яких

взагалі не існувало. При цьому така інформація містить стверджувальний характер, має на меті формування негативного образу позивачів

та їх причетності до вчинення кримінального злочину, ганьбить їх ділову репутацію.

Вважали, що спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися у такий самий спосіб, у який інформація була поширена.

Крім того, інформація, якою порушуються особисті немайнові права, підлягає забороні поширенню (стаття 278 ЦК України).

Також посилалися на матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 12019040230000061, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 січня 2019 року за фактом незакінченого замаху на умисне вбивство з хуліганських мотивів ОСОБА_6 ,

які спростовують інформацію щодо їх причетності до організації (реалізації) замаху на умисне вбивство з хуліганських мотивів ОСОБА_6 .

З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд:

- визнати недостовірною, такою що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , ОСОБА_2 інформацію, поширену народним депутатом України ОСОБА_3

на засіданні Погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, що відбулося 15 січня 2019 року, у період з 10 год. 03 хв. по 12 год. 06 хв., під час виступу останнього, як представника

від фракції політичної партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина»

у Верховній Раді України, з питання обговорення тижневого порядку денного, а саме: «Тому що за наявною інформацією, яка сьогодні є і в сім`ї постраждалого, … а виконавці - помічник народного депутата ОСОБА_10 . Безпосередньо погрози здійснював заступник голови центральної міської районної ради в місті Кривий ОСОБА_20 »;

- визнати недостовірною, такою що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , ОСОБА_2 інформацію, поширену в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2

о 12 год. 41 хв. 49 сек. на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: «Серед організаторів нападу названі прізвища помічника ОСОБА_21 - ОСОБА_14 та заступника голови районної ради Центрально-Міського району в м. Кривий ОСОБА_15 (член БПП); «Окрім того, він неодноразово отримував погрози

від представників команди ОСОБА_18 у зв`язку зі своєю позицією»; - зобов`язати ОСОБА_3 спростувати поширену ним недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , повідомивши

про ухвалене судове рішення шляхом публічного зачитування вступної

та резолютивної частини цього рішення суду на найближчому, після набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, засіданні Погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, на якій буде присутній ОСОБА_3 . Для належного виконання ОСОБА_3 рішення суду зобов`язати телеканал «Рада» забезпечити транслювання виступу народного депутата України ОСОБА_3 з метою спростування поширеної ним недостовірної інформації шляхом публічного зачитування вступної та резолютивної частини ухваленого судом рішення на найближчому, після набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, засіданні Погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України,

на якій буде присутній ОСОБА_3 ;

- заборонити поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права ОСОБА_1 , ОСОБА_2 шляхом зобов`язання власника

веб-сайту «Офіційний сайт керівника депутатської групи ВО «Батьківщина»

в Криворізькій міській раді ОСОБА_22 » ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_4 , видалити з вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_3 недостовірну інформацію, що була поширена в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год. 41 хв. 49 сек. на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: «Серед організаторів нападу названі прізвища помічника ОСОБА_21 - ОСОБА_14 та заступника голови районної ради Центрально-Міського району в м. Кривий Ріг ОСОБА_2 (член БПП); «Окрім того, він неодноразово отримував погрози від представників команди ОСОБА_18 у зв`язку зі своєю позицією»;

- зобов`язати власника вебсайту «Офіційний сайт керівника депутатської групи ВО «Батьківщина» в Криворізькій міській раді ОСОБА_22 » ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_4 , спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка була поширена в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год. 41 хв. 49 сек.

на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким способом, яким було поширено недостовірну інформацію, тобто шляхом розміщення (оприлюднення) на вебсайті «Офіційний сайт керівника депутатської групи ВО «Батьківщина» в Криворізькій міській раді ОСОБА_22 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом трьох днів після набрання рішенням суду в даній справі законної сили, вступної та резолютивної частини цього судового рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2020 року позовну заяву

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недостовірною, такою що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2 інформацію, поширену народним депутатом України ОСОБА_3 , на засіданні Погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, що відбулося 15 січня 2019 року, у період з 10 год. 03 хв.

по 12 год. 06 хв., під час виступу останнього, як представника від фракції політичної партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України, з питання обговорення тижневого порядку денного, а саме:

«Тому що за наявною інформацією, яка сьогодні є і в сім`ї постраждалого, … а виконавці - помічник народного депутата ОСОБА_10 . Безпосередньо погрози здійснював заступник голови центральної міської районної ради

в місті Кривий Ріг ОСОБА_2».

Визнано недостовірною, такою що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 та ОСОБА_2

інформацію, поширену в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2

о 12 год. 41 хв. 49 сек. на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме:

«Серед організаторів нападу названі прізвища помічника ОСОБА_21 - ОСОБА_14 та заступника голови районної ради Центрально-Міського району

в м. Кривий Ріг ОСОБА_2 (член БПП)»;

«Окрім того, він неодноразово отримував погрози від представників команди ОСОБА_18 у зв`язку зі своєю позицією».

Зобов`язано ОСОБА_3 спростувати поширену ним недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , повідомивши

про ухвалене судове рішення шляхом публічного зачитування вступної

та резолютивної частини цього рішення суду на найближчому, після набрання судовим рішенням у даній справі законної сили, засіданні Погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, на якій буде присутній ОСОБА_3 . Для належного виконання ОСОБА_3 рішення суду, зобов`язано телеканал «Рада» забезпечити транслювання виступу народного депутата України ОСОБА_3 , з метою спростування поширеної ним недостовірної інформації шляхом публічного зачитування вступної та резолютивної частини ухваленого судом рішення на найближчому, після набрання судовим рішенням у цій справі законної сили, засіданні Погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України,

на якій буде присутній ОСОБА_3 .

Заборонено поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом зобов`язання власника

веб-сайту «Офіційний сайт керівника депутатської групи ВО «Батьківщина»

в м. Кривий ОСОБА_15 (член БПП)»;

Зобов`язано власника вебсайту «Офіційний сайт керівника депутатської групи ВО «Батьківщина» в Криворізькій міській раді ОСОБА_22 » ІНФОРМАЦІЯ_3 - ОСОБА_4 , спростувати недостовірну інформацію щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,

яка була поширена в мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_2

о 12 год. ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , таким способом, яким було поширено недостовірну інформацію, тобто шляхом розміщення (оприлюднення) на вебсайті «Офіційний сайт керівника депутатської групи ВО «Батьківщина» в Криворізькій міській раді ОСОБА_22 » ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом трьох днів після набрання рішенням суду у даній справі законної сили, вступної та резолютивної частини цього судового рішення.

Стягнуто з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , телеканалу «Рада» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати по сплаті судового збору

у розмірі 1 280,67 грн із кожного.

Судове рішення суду першої інстанії мотивовано тим, що поширена відносно позивачів інформація не є оціночним судженням, так як вона містить конкретну недостовірну інформацію щодо того, що ОСОБА_1

та ОСОБА_2 причетні до організації (реалізації) замаху на умисне вбивство з хуліганських мотивів ОСОБА_23 , що завдає шкоди їх діловій репутації. Тому поширена відповідна інформація підлягає визнанню недостовірною із зобов`язанням її спростувати у спосіб, у який інформація була поширена.

Судом першої інстанції враховано положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), застосовано релевантні прецедентні рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) та практику Верховного Суду України і Верховного Суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2020 року залишено без змін.

Апеляційний суд зазначив, що рішення районного суду у частині вимог

до ОСОБА_3 в апеляційному порядку не оскаржувалося

і не переглядалося (частина перша статті 367 ЦПК України).

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана

їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи.

При цьому поширена відповідачами інформація відносно позивачів носить стверджувальний характер, має на меті формування негативного образу позивачів та їх причетності до вчинення кримінального правопорушення, завдає шкоди їх діловій репутації. Тому відповідна інформація

не є оціночним судженням, оскільки містить конкретну недостовірну інформацію відносно того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 причетні

до організації (реалізації) замаху на умисне вбивство з хуліганських мотивів ОСОБА_6 й підлягає визнанню недостовірною із зобов`язанням

її спростувати.

Крім того, міським головою м. Кривого Рогу ОСОБА_29 на пленарному засіданні ХLIII сесії Криворізької міської ради VІІ скликання було надано час для доповіді (за трибуною) заступнику керівника Криворізької місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_24 щодо інформування про стан досудового розслідування злочинів, скоєних проти депутатів, їх помічників, журналістів та активістів. Зокрема, було повідомлено відомості про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12019040230000061

за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 296, частиною третьою статті 15, пунктом 7 частини другої статті 115 КК України, за фактом незакінченого замаху на умисне вбивство

з хуліганських мотивів ОСОБА_6 . Так, з виступу ОСОБА_24 вбачається, що у ході допиту ОСОБА_6 фактично спростовано інформацію, поширену ОСОБА_3 щодо причетності позивачів у справі

до організації (реалізації) замаху на умисне вбивство з хуліганських мотивів ОСОБА_6 . При цьому ОСОБА_6 не відомо джерело обізнаності ОСОБА_3 про причетність ОСОБА_1 та ОСОБА_2

до організації (реалізації) замаху на умисне вбивство з хуліганських мотивів ОСОБА_6 , він не зміг зазначити конкретних осіб, що могли бути причетними до нападу на нього.

Апеляційний суд також вказав, що інформація, викладена в мережі Інтернет

ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год. 41 хв. 49 сек. на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3

за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , не є оціночним судженням, ставленням автора до ходу проведеної 15 січня 2019 року Погоджувальної ради Верховної ради України, так як вона носить стверджувальний характер, зокрема, у тексті статті зазначено інформацію, яка має на меті формування негативного образу позивачів та причетності

їх до вчинення кримінального злочину та завдає шкоди їх діловій репутації.

ОСОБА_4 вказаного не довела, оскільки поширена нею інформація, хоча і містить посилання на автора та джерело інформації, проте вона

не дослівна і не перевірена.

Матеріали справи не містять відомомстей про те, що автор статті

( ОСОБА_4 ) перевірила факт притягнення позивачів до кримінальної відповідальності, факт наявності відкритих кримінальних провадженнь,

в яких позивачі фігурували б у якості обвинувачених, тобто автором

не перевірено причетність позивачів до організаторії нападу

на ОСОБА_6 .

Крім того, суд апеляційної інстанції врахував відповідні положення Конвенції, прецедентну практику ЄСПЛ, правові позиції Верховного Суду

у подібних справах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_4 - адвокат

Саєнко Д. М., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення

й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник зазначає те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду,

а також належним чином не досліджено зібрані у справі докази,

що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

ОСОБА_3 та телеканал «Рада» судові рішення в касаційному порядку не оскаржили.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу

№ 216/1078/19 із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву

на касаційну скаргу.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2021 року клопотання представника ОСОБА_4 - адвоката Саєнко Д. М., про зупинення виконання рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2020 року задоволено. Зупинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду

в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2022 року справу призначено

до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними

у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката

Саєнко Д. М., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій

не враховано, що у даній категорії справ позивачі повинні довести як факт поширення інформації відповідачами, так і факт порушення їх особистих немайнових прав. При цьому судам необхідно забезпечувати баланс

між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте

і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Заявник указує, що поширена на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 інформація

є оціночним ставленням автора до ходу проведеної 15 січня 2019 року Погоджувальної ради Верховної ради України, коротким викладом виступу ОСОБА_3 . При цьому саме повідомлення містить посилання

на авторство та джерело наведеної інформації, тому ОСОБА_4 не може відповідати за поширення недостовірної інформації. Крім того, автор здійснив перевірку поширеної інформації у відкритих джерелах,

інформація аналогічного змісту поширена також на інших вебсайтах

у мережі Інтернет.

Зазначає, що інформація наступного змісту: «Серед організаторів нападу названі прізвища помічника ОСОБА_26 та заступника голови районної ради Центрально-Міського району в м. Кривий Ріг ОСОБА_2 (член БПП)», є повною відповідністю виступу ОСОБА_3 , вона є оціночним судженням, не містить прямої вказівки про винуватість позивачів, а лише вказує про те, що організаторами «названі»

( ОСОБА_3 ) позивачі.

Інформація наступного змісту: «Окрім того, він неодноразово отримував погрози від представників команди ОСОБА_18 у зв`язку зі своєю позицією», взагалі не має відношення до позивачів, її неможливо ідентифікувати з позивачами.

Відповідна інформація викладена і в депутатських зверненнях (запитах) ОСОБА_27 , ОСОБА_3 до правоохоронних органів. При цьому запит ОСОБА_27 оголошувався на пленарному засіданні Верховної Ради України 18 січня 2019 року, його опубліковано на сайті Верховної Ради України. Вважає, що ОСОБА_3 фактично озвучив на погоджувальній раді зміст депутатського запиту, що в подальшому опубліковано в мережі Інтернет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3. Тому пред'явлення позовних вимог до ОСОБА_4 є безпідставним.

Посилається на постанову Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі

№ 756/3363/16-ц (провадження № 61-33097св18), яку не враховано судами попередніх інстанцій при вирішенні спору.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 , в якому зазначається, що доводи касаційної скарги

є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального

та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити

без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Вказує, що посилання заявника касаційної скарги на постанову Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 756/3363/16-ц (провадження

№ 61-33097св18) безпідставні, так як у вказаній справі поширенню інформації передувало депутатське звернення з приводу поширеної інформації. У справі, яка переглядається, відсутні докази попереднього звернення народного депутата ОСОБА_3 з депутатським запитом

із питань, озвучених ним на погоджувальній раді. Посилання касаційної скарги на депутатський запит ОСОБА_27 не мають правового значення при вирішенні спору. При цьому заявником не доведено факт існування такого запиту та його направлення.

Крім того, народний депутат ОСОБА_3 , будучи відповідачем у справі, яка переглядається Верховним Судом, не висловлював свої заперечення проти позову, не надав суду доказів на підтвердження обставин, викладених у касаційній скарзі іншого відповідача.

Поширена ОСОБА_4 інформація відносно позивачів носить стверджувальний характер, має на меті формування негативного образу позивачів та їх причетності до вчинення кримінального правопорушення. При цьому поширену недостовірну інформацію, яка не є допустимою критикою політичних діячів і не стосується політичної діяльності

чи висловлювань позивачів, спростовано самим ОСОБА_6 у ході проведення досудового розслідування кримінального провадження

№ 12019040230000061.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На засіданні Погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України, що відбулося 15 січня 2019 року, у період

із 10 год. 03 хв. по 12 год. 06 хв., час для виступу для обговорення тижневого порядку денного від фракції політичної партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» у Верховній Раді України було надано народному депутату України ОСОБА_3 .

Згідно зі стенограмою значеної Погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України (а. с. 35-48, т. 1) під час свого виступу ОСОБА_3 оголосив, у тому числі, й наступну інформацію:

ОСОБА_7 30 секунд.

ОСОБА_3 …політичних опонентів.

Дякую вам за увагу».

Указане засідання Погоджувальної ради депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України й виступ народного депутата України ОСОБА_3 транслювалися у прямому ефірі телеканалом « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год. 41 хв. 49 сек. на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3

за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 : « ОСОБА_11 : «за спробою вбивства активіста «

ІНФОРМАЦІЯ_5 »

(а. с. 93, т. 1), з наступним змістом: «15 січня під час Погоджувальної ради

в м. Кривий ОСОБА_15 (член БПП).

та ногам. Мірзоян отримав переломи лобної кістки, розтрощені суглоби

та численні переломи.

Оскільки, у Кривому Розі означений депутат від БПП, має вплив на місцеву поліцію та прокуратуру, партія "Батьківщина" висловлює занепокоєння щодо здатності правоохоронців у Кривому Розі розслідувати справу, фракція "Батьківщини" у Верховній Раді звертається до керівництва МВС

та Генеральної прокуратури України з вимогою взяти цю справу під особистий контроль».

Факт розміщення вищевказаної інформаційної статті в мережі Інтернет

за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , підтверджується експертним висновком (а. с. 91-92, т. 1).

Згідно з довідкою від 30 січня 2019 року № 33/2019-Д- ЦК з відомостями

про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення, виданої Консорціумом «Український центр підтримки номерів і адрес» вбачається, що власником вебсайту: ІНФОРМАЦІЯ_3/ є реєстрант доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_4 , якщо інше не визначено умовами договору між останнім та/або отримувачем послуг хостингу та/або володільцем облікового запису (зокрема, ОСОБА_22 ), або якщо такий договір відсутній (а. с. 87-90, т. 1).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених

частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - адвоката Саєнка Д. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно

до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода

на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,

що регулює спірні відносини.

Положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію

та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституціїта законів України, не посягати на права

і свободи, честь і гідність інших людей.

Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277

ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі

у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної

чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів

масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах,

в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності

або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища,

яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них

не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно

і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які

не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема

з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події

та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття

чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності

або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати

чи непокоїти.

Як зазначено у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, Lingens v. Austria, № 9815/82, § 46, 08 липня 1986 року, свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином

або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості

й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів

та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку.

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав.

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів

Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165

(1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Зокрема, у названій Резолюції зазначається,

що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У абзаці четвертому пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної

та юридичної особи» роз`яснено, що межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, надавши належну правову оцінку поданим сторонами доказам, правильно виходив із того, що позивачами

доведено, що поширена відповідачами інформаціяє твердженнями про факти, а не оціночними судженнями. При цьому така інформація містить конкретні факти й відомості про порушення закону, тобто вона не є власним судженням, а є твердженнями про факти вчинення позивачами конкретних протиправних дій.

Верховний Суд наголошує також про те, що публічний статус позивачів

та суспільний інтерес щодо них при виконанні ними посадових обов`язків свідчить про більш ширші межі допустимої критики відносно них,

що узгоджується зі статтею 10 Конвенції, відповідною практикою ЄСПЛ, Декларацією про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, яка схвалена 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендаціями, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Разом із цим, поширена інформація не пов`язаназ виконанням позивачами посадових обов`язків, з їх політичною діяльністю, а тому суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що поширена відповідачами інформація відносно позивачів носить стверджувальний характер, має

на меті формування негативного образу позивачів та їх причетності

до вчинення кримінального правопорушення, завдає шкоди їх діловій репутації. Така інформація не є оціночним судженням, оскільки містить конкретну недостовірну інформацію відносно того, що ОСОБА_1

та ОСОБА_2 причетні до організації (реалізації) замаху на умисне вбивство з хуліганських мотивів ОСОБА_6 .

При цьому інформація, викладена в мережі Інтернет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3 за відповідним посиланням також не є оціночним судженням, чи ставленням автора до ходу проведеної 15 січня 2019 року Погоджувальної ради Верховної Ради України, власним викладенням виступу народного депутата ОСОБА_3 на Погоджувальній раді депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України,

так як вона носить стверджувальний характер, має на меті формування негативного образу позивачів та причетності їх до вчинення кримінального злочину, завдає шкоди їх діловій репутації.

Суди попередніх інстанцій вірно вказали, що ОСОБА_4 не перевірила факт притягнення позивачів до кримінальної відповідальності, факт наявності відкритих кримінальних провадженнь, в яких позивачі мають

статус обвинувачених (частина друга статті 302 ЦК України зобов`язує це робити), тобто не перевірено причетність позивачів до організаторії нападу

на ОСОБА_6 , а, по суті, ОСОБА_4 довірилася інформації, поширеній ОСОБА_3 .

При цьому разі недостовірності цієї інформації, яку фізична особа поширила з посиланням на офіційні джерела чи з посиланнями на таке джерело, ця фізична особа ( ОСОБА_4 ) не несе відповідальності за її спростування. А саме спростування цієї інформації не є цивільно-правовою відповідальністю.

Спростування поширеної недостовірної інформації не є способом цивільно-правової відповідальності, так як немає компенсаційного та майнового характеру. Спростовується незалежно від вини (абз. 3 ч. 6 ст. 277 ЦК). Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 753/338/19, провадження № 61-16277 св 20

Колегія суддів наголошує, що відповідно до статті 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено,

що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки

її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом,

і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Крім того, у справі, яка переглядається, судами попередніх інстанцій правильно враховано відомості про стан досудового розслідування

у кримінальному провадженні № 12019040230000061 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною четвертою

статті 296, частиною третьою статті 15, пунктом 7 частини другої статті 115 КК України, за фактом незакінченого замаху на умисне вбивство

з хуліганських мотивів ОСОБА_6 , які не підтверджують причетність позивачів до вказаної події.

Доводи касаційної скарги у цій частині зводяться до власного тлумачення заявником норм матеріального права та до його незгоди із ухваленими судовими рішенням по суті вирішення спору, а тому відхиляються Верховним Судом.

Посилання касаційної скарги про те, що ОСОБА_3 фактично озвучив на Погоджувальній раді депутатських фракцій (депутатських груп)

у Верховній Раді України зміст депутатського запиту, що в подальшому опубліковано в мережі Інтернет на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_3, тому пред'явлення позовних вимог до ОСОБА_4 є безпідставним, відхиляються Верховним Судом. ОСОБА_3 судові рішення в судах апеляційної та касаційної інстанцій не оскаржив, а ОСОБА_4

чи її представник не надали суду доказів на представництво інтересів ОСОБА_3 .

У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» (рішення від 31 липня 2007 року) ЄСПЛ зазначив: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства

та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до частини другої

статті 10 Конвенції, вона стосується не лише «інформації» або «ідей»,

які сприймаються схвально або вважаються необразливими,

або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують

або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».

Отже, чинним законодавством не передбачено можливість притягнення

до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тому що вони,

як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів

і недоліків, не можуть бути предметом судового захисту, оскільки, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів, не можуть бути перевірені

на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а особи, які є публічними фігурами мають бути толерантними

до різкої, навіть некоректної критики.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду:

від 24 березня 2021 року у справі № 428/3780/20-ц (провадження

№ 61-319св21), від 24 червня 2021 року у справі № 552/1030/20 (провадження № 61-18186св20).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин

суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263

ЦПК України).

У справі, яка переглядається, поширена інформація може бути перевірена

на предмет відповідності дійсності, є твердженням ОСОБА_4 про факти вчинення позивачами кримінального правопорушення, а тому вказане

є предметом судового захисту.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження достовірності вищевказаноїпоширеної негативної інформації, яка порушує права позивачів на повагу до їх гідності та честі, на недоторканність ділової репутації.

Доводи касаційної скарги у відповідній частині відхиляються Верховним Судом, оскільки спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, вони були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд погоджується із зробленими судами висновками, з урахуванням як встановлених судами попередніх інстанцій обставин,

так і баланса прав на свободу слова, вираження поглядів та на повагу

до гідності та честі, недоторканність ділової репутації, презумпцію невинуватості особи (пункт 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної

та юридичної особи»), а тому доводи касаційної скарги у цій частині

є безпідставними.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій у межах доводів касаційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести

до неправильного вирішення справи.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами відповідного висновку Верховного Суду не заслуговують на увагу, оскільки у справах різні фактичні обставини. При цьому висновки, зроблені судами попередніх інстанцій, узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду у подібних справах

і судова практика у цій категорії справ є сталою.

Крім того, з урахуванням установлених у цій справі обставин, не вбачається неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89

ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони

не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, зводяться

до незгоди з висновками судів і переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення

та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -

без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржувані судові рішення, які оскаржуються у повному обсязі, залишено без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

З урахуванням того, що ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року виконання оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції було зупинено до закінчення його перегляду в касаційному порядку, то у зв`язку із завершенням касаційного провадження виконання оскаржуваного судового рішення підлягає поновленню.

Керуючись статтями 402 409 410 416 418 419 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Саєнка Дмитра Миколайовича, залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року залишити

без змін.

Поновити виконання рішення Центрально-Міського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 грудня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк